Постанова від 25.09.2025 по справі 522/1515/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/5190/25

Справа № 522/1515/16-ц

Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.09.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Драгомерецького М.М., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1 ,

стягував - ОСОБА_2 ,

виконавець - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 ,

на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року, яка не підлягає оскарженню окремо від судового рішення,

за скаргою ОСОБА_1 на постанови Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, стягувач: ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

В березні 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , звернулась до суду зі скаргою на дії/бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О., стягувач: ОСОБА_2 , в обґрунтування скарги зазначила, що 13.03.2023 приватним виконавцем Русецькою О.О. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 71281854 на підставі виконавчого листа № 522/1515/16-ц, виданого 16.12.2022 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 200000 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на час винесення рішення 5234000 грн, 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 353456 грн та судового збору у розмірі 6890 грн, всього: 5594346,71 грн.

13.03.2023 прийнято постанову про стягнення з неї основної винагороди приватного виконавця у розмірі 766717,67 грн, арешт коштів та майна накладено на суму 8434394,38 грн, тобто на 2 мільйони більше навіть чим ухвалено у рішенні суду. У постанові від 13.03.2023 відсутній розрахунок та порядок стягнення основної винагороди. Відповідно до рішення, виконавчого листа та постанови про відкриття виконавчого провадження розмір заборгованості складає 5594346,7 грн, відповідно 10% від вказаної суми дорівнює 559434,67 грн, а не сума зазначена приватним виконавцем.

Посилаючись на те, що приватний виконавець помилково здійснила обрахування основної винагороди від суми заборгованості в доларах по курсу на день прийняття постанови, і яка повинна розраховуватися від суми вказаної у виконавчому листі у гривні, та у разі курсових змін в процесі виконання мала можливість прийняти іншу постанову; при накладення арешту на кошти та майно приватний виконавець розрахувала суму основного боргу на 2072829,62 грн більше ніж зазначено у виконавчому документі.

У зв`язку з прийняттям НБУ постанови № 18 від 24.02.2022, якою обмежено продаж іноземної валюти фізичним особам та виконавцям в процесі виконання судових рішень, приватний виконавець не має можливості перерахувати кошти в іноземній валюті стягувачу, а арешт майна застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що на разі неможливе.

ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. від 13.03.2023 у ВП № 71281854 про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у розмірі 766717,67 грн; визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. від 14.03.2023 у ВП № 71281854 про накладення арешту на кошти ОСОБА_1 на суму 8434394,38 грн; визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. від 14.03.2023 у ВП №71281854 про накладення арешту на майно ОСОБА_1 на суму 8434394,38 грн.

Приватний виконавець Дніпропетровського виконавчого округу Русецька О.О. подала до суду заперечення на скаргу, в яких зазначила, що заборгованість за рішенням суду стягнуто в іноземній валюті, а тому вона правильно розрахувала суму основної винагороди по курсу НБУ станом на 13.03.2023. Доводи заявника про неможливість розраховувати суму основної винагороди від суми визначеної в доларах США спростовуються висновками Верховного суду у постанові від 15.07.2020 при розгляді справи 711/12474/14-ц. Під час зміни курсу долара США під час процедури виконання, що призведе до зміни суми стягнення у еквіваленті гривня, приватний виконавець не позбавлена права прийняти іншу постанову з урахуванням курсових змін, про що також зазначає і сам скаржник. На час відкриття виконавчого провадження 200000 доларів США становило 7313720 грн. Приписи ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» надають виконавцю права накладати арешт на все майно не лише на окремі речі. Застосування постанови НБУ №18 вважає помилковим, адже вона введена на певний час і заявник не вказує, який підпункт з 38 наявних порушила приватний виконавець. Нездійснення виконавчих дій у провадженні, стягнення за яким передбачено в іноземній валюті, призвело б до можливості заявниці за час дії воєнного стану зняти кошти, щоб уникнути в подальшому відповідальності з повернення боргу. 14.03.2023 винесена постанова про виправлення помилки в постанові про стягнення основної винагороди, в якій зазначено розрахунок основної винагороди виконавця та стягнуту основну винагороду у розмірі 20000 доларів США та 35345,67 грн. Постанова приватного виконавця про стягнення основної суми винагороди виноситься в силу закону разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, відповідно надання оцінки правомірності спірної постанови може бути надана лише у разі оскарження правомірності дій приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про відвід судді Бондаря Вячеслава Яковича у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О., стягувач: ОСОБА_2 , відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року скаргу ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О., за участі стягувача: ОСОБА_2 залишено без задоволення.

ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_3 звернулась до суду з апеляційною скаргою, вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одесивід 20 квітня 2023 року, постановити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається не те, що висновки суду про правильність здійсненого приватним виконавцем розрахунку суми боргу у гривні у еквіваленті до суми боргу в доларах США, по курсу НБУ станом на день відкриття виконавчого провадження, без наведення відповідної норми матеріального права, не відповідають обставинам справи, зокрема, приватний виконавець приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження, зазначила суму стягнення відповідно до рішення суду, але в розрахунку зазначає про збільшення суми боргу більше ніж на 2000000,00 грн, що є порушенням прав боржника. Вважає, що суд помилково дійшов висновку про наявність у приватного виконавця повноважень 13.03.2023 року приймати постанову про стягнення основної винагороди більше 10% ніж зазначено у виконавчому листі, та у постанові про відкриття виконавчого провадження, так як, сума основної винагороди розраховується виключно у гривні, тому на день прийняття постанови про стягнення основної винагороди (в той же день, що постанова про відкриття виконавчого провадження), у приватного виконавця відсутні законні підстави розраховувати суму основної винагороди від суми визначеної у доларах США, але є право розрахувати від суми, що зазначена у виконавчому листі у еквіваленті в гривні. Надалі, у разі зміни курсу долара США, під час процедури виконання, що призведе до збільшення суми, яка зазначена у виконавчому документі, що підлягає стягненню, приватний виконавець не позбавлений права прийняти іншу постанову з урахуванням курсових змін.

Стверджує, що суд помилково ототожнює момент стягнення з боржника та відкриття виконавчого провадження та застосував курс долару США на день відкриття виконавчого провадження, оскільки розрахунок основної винагороди більше на 2000000,00 грн ніж зазначено у виконавчому листі та в постанові про відкриття виконавчого провадження, і це свідчить також про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що є підставою для скасування ухвали від 20.04.2023.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з висновком суду про відсутність помилки в розрахунку приватного виконавця у постановах про арешт коштів та арешт майна та зазначає, що суд помилково вважає, що сума за виконавчим листом в гривневому еквіваленті складає 7667176,71 грн станом на день відкриття виконавчого провадження, хоча в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначена інша сума в гривневому еквіваленті, а тому і подальші розрахунки як основної винагороди так і суми коштів що підлягають арешту та майна на збільшену суму є невірними. Висновок суду про те, що введення встановлених постановою правління НБУ № 18 від 24.02.2022 певних обмежень щодо купівлі-продажу іноземної валюти не свідчить про нереальність виконання рішення, вважає таким, що також не відповідає матеріалам справи та суперечить реальності виконання рішення. Також, суд не надав оцінки тому, що у стягувачки відсутній відкритий рахунок у іноземній валюті, а в матеріалах виконавчого провадження наявний рахунок лише в гривнях, і це вказує на те, що арешт на кошти та майно боржника не можуть бути виконані на даний час, тобто ці постанови не забезпечують реальність виконання рішення суду на підставі якого виданий виконавчий лист.

Вважає, що суд залишив поза увагою те, що постанови від 14.03.2023 про арешт коштів та арешт майна боржника всупереч ч. 1 ст. 56 ЗУ "Про виконавче провадження" фактично не можуть бути застосовані для забезпечення реального виконання рішення, окрім як блокування всіх рахунків боржника, що свідчить про неможливість прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження та відповідно суперечить співмірності заходів примусового виконання рішень.

Порушення норм процесуального права вбачає в тому, що в електронній та паперовій справі відсутні протоколи судового засідання від 20.04.2023 № 1454280 та № 1454482, а також відсутній технічний відеозапис судового засідання, які секретар суду зобов`язаний був вести та підписати у підсистемі ВКЗ. В паперових матеріалах справи (1-239 арк) відсутня довідка чи акт про несправність системи, тощо.

Крім того, ОСОБА_1 вважає, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, обґрунтовує скаргу тим, що відмова суду у участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції з підстав "не доведення обов`язкової присутності заявника у судовому засіданні" є не тільки порушенням норм ст. ч. 1 ст. 450 ЦПК України, але й порушення прав учасника справи (2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України), порушення основних засад цивільного судочинства (до ч. 5 ст. 4 ЦПК України), так як ухвалою від 05.04.2023 суд позбавив права заявницю (боржника) через свого представника приймати участь у розгляді справи, при чому суд позбавив права на участь у судовому засіданні у визначеному ЦПК України порядку, а саме у режимі відеоконференції за участю представника ОСОБА_1 Носової В.І. поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису.

У зв`язку з чим просила скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року.

Від приватного виконавця Дніпропетровського виконавчого округу Русецької О.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що у зв`язку із тим, що виконавчий документ пред`явлено до виконання 13.03.2023 року, курс валюти та відповідно гривневий еквівалент зазначено на момент відкриття виконавчого провадження, а саме: відповідно до офіційного курсу НБУ на 13.03.2023 року (1 долар США складав 36,5686 грн), а тому загальний гривневий еквівалент у виконавчому провадженні, відкритого на 200000 доларів США та 353456,71 грн станом на 13.03.2023 року складав 7667176,71 грн.

В спростування твердження скаржника про те, що постанова про відкриття прийнята на суму 5591346,71 грн послалась на пункт 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, відповідно до вимог якого у вступній частині постанови про відкриття виконавчого провадження повністю відтворюється резолютивна частина рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в постанові про стягнення основної винагороди від 13.03.2023 року відсутній розрахунок та порядок стягнення основної винагороди зазначила, що в мотивувальній частині постанови нею наведено розрахунок основної допомоги та порядок її стягнення з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

Твердження скаржника про визначення нею суми основної винагороди більше на 207282,99 грн ніж сума боргу вважає хибними, оскільки виконавче провадження відкрито на 200000 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 7373720 грн + 353456,71 грн, а всього 7667176 грн, а тому 10 % від цієї суми складає 766717,67 грн.

Також зазначила, що 14.03.2023 нею прийнято постанову про виправлення помилки в постанові про стягнення основної винагороди приватного виконавця та мотивувальну частину якої викладено в новій редакції з наведенням розрахунку основної допомоги, а абзац другий пункту першого резолютивної частини постанови про стягнення основної винагороди викладено в наступній редакції: «Основну винагороду у сумі 20000 доларів США та 35345,67 грн».

Вважає, що винесення постанови в гривневому еквіваленті не порушило права боржника у виконавчому провадженні, оскільки гривневий еквівалент суми основної винагороди повністю відповідає сумі, яка підлягає стягненню.

Також послалась на викладені в постановах Верховного Суду від 03.03.2020 року у справі № 260/801/19 висновки, відповідно до яких надання оцінки правомірності постанови приватного виконавця про стягнення основної суми винагороди може бути надано лише у разі оскарження правомірності дій приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та оскарження такої постанови.

Зазначає, що твердження скаржника про те, що арешт на майно та кошти боржника накладено у розмірі більшому ніж потрібно для забезпечення виконання рішення, є хибним та не відповідають дійсності, оскільки відповідно до вимог пункту 3 статті 56 Закону арешт накладено у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної суми винагороди приватного виконавця.

Вважає, що судом правомірно відмовлено скаржнику у поновленні пропущеного строку оскарження постанови про відкриття провадження, яку, як зазначено у скарзі представником скаржника, отримано ОСОБА_1 через застосунок ДІЯ 13 березня 2023 року.

Посилання скаржника на постанову Національного банку України № 18 вважає недоречним, оскільки станом на поточну дату заборгованість у виконавчому провадженні не погашена навіть частково, а постанова прийнята лише на період воєнного часу, тому оскарження дій приватного виконавця є передчасним.

Крім того, вказує, що стягнення коштів в іноземній валюті встановлює стаття 49 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до цієї норми права 200000 доларів США будуть стягуватися за курсом купівлі на відповідний день платежу/стягнення, а тому еквівалент в гривні у виконавчому провадженні є умовним та не є сталим. Згідно відомостей, що містяться у виконавчому провадженні, ні майна, ні коштів в національній чи іноземній валютах не виявлено, боржником до виконавця не подано декларацію про майновий стан та будь-яких пояснень щодо невиконання судового рішення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12.09.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одесивід 20 квітня 2023 року в частині вимог про визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця виконачого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни від 13.03.2023 у ВП № 71281854 про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у розмірі 766717,67 грн скасовано. Провадження у справі в частині вимог про визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця виконачого округу Дніпропетровської обласної Русецької Оксани Олександрівни від 13.03.2023 у ВП № 71281854 про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у розмірі 766717,67 грн закрито. В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.09.2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника Носової В.І. на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року закрито.

Верховний Суд постановою від 19 березня 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Носова В.І., на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року, постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року задовольнив частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року в частині вирішення вимог скарги щодо визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця про накладення арешту на кошти та майно боржника скасував, справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в частині закриття провадження щодо вимоги про визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця - залишив без змін. Постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, якою переглянуто протокольну ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року про відмову у прийнятті до розгляду доповнень до скарги, скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року про закриття апеляційного провадження скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 квітня 2025 року у вказаній справі визначено склад колегії суддів: Коновалова В.А. суддя-доповідач, судді: Карташов О.Ю., Драгомерецький М.М.

Приватний виконавець Дніпропетровської області Русецька О.О. судову повістку-повідомлення отримала 18.07.2025 року о 8:12:58 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 судову повістку-повідомлення отримала 18.07.2025 року о 8:12:58 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 судову повістку-повідомлення отримала 18.07.2025 року о 8:10:31 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник стягувача ОСОБА_2 вважала апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи, що Верховний Суд постановою від 19 березня 2025 року скасував ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року про закриття апеляційного провадження та скасував постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року в частині вирішення вимог скарги щодо визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця про накладення арешту на кошти та майно боржника та справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в частині закриття провадження щодо вимоги про визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця - залишив без змін, тому вимоги апеляційної скарги в частині визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця не є предметом розгляду судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першоїстатті 13 Закону України «Про виконавче провадження»під час здійснення виконавчого провадженнявиконавецьвчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 26Закону України«Про виконавчепровадження» виконавецьне пізніше наступного дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника податидекларацію про доходитамайно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі, встановленомустаттею 27 цього Закону.

Судом встановлено, що 13 березня 2023 року за заявою стягувача ОСОБА_2 приватним виконавцем Дніпропетровської області Русецькою О.О. постановою від 13 березня 2023 року відрите виконавче провадження № 712281854 щодо виконавчого листа № 522/1515/16-ц, виданого 16.12.2022 Приморським районним судом м. Одеса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми заборгованості за договором позики № 01/10/13 від 01.10.2013 у розмірі 200000 доларів США, що еквівалентно по курску НБУ на час винесення рішення 5234000 грн, 3% річних від простроченої суми боргу за період з 02.08.2015 по 23.04.2018 у сумі 353456,71 грн, судового збору у розмірі 6890 грн (а.с. 12).

13 березня 2023 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною ухвалено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, згідно якою загальна сума мінімальних витрат становить 500 грн, а також постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі766717,67 грн(том 1, а.с. 14, 16).

14 квітня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, якою внесено виправлення до документу «Постанова про стягнення з боржника основної винагороди».

14 березня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною винесено постанову про арешт майна, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів8434394,38 грн(том 1, а.с. 15).

14 квітня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, якою внесено виправлення до документу «Постанова про арешт майна боржника» від 14.03.2023: абзац другий пункту першого постанови про арешт майна боржника від 14.03.2023 року ВП №71281854 викладено в наступній редакції : «у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів220 000,00 доларів США та 389 302,38 грн. (повний гривневий еквівалент станом на 14.03.2023 року складає 8434 394,38 грн.)» (том 1, а.с. 102-103).

14 березня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , а саме арешт грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови, крім коштів, звернення стягнення на якої заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів8434394,38 грн(том 1, а.с. 17).

14 квітня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, якою внесено виправлення до документу «Постанова про арешт коштів боржника» від 14.03.2023: абзац другий пункту першого постанови про арешт коштів боржника від 14.03.2023 року ВП №71281854 викладено в наступній редакції : «у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів220 000,00 доларів США та 389 302,38 грн. (повний гривневий еквівалент станом на 14.03.2023 року складає 8434 394,38 грн.)» (том 1, а.с. 106-107).

Листом від 31.03.2023 року АТ «Піреус Банк МКБ» повідомив приватного виконавця Русецьку О.О. про неможливість накладення арешту, оскільки ОСОБА_1 станом на 31.03.2023 не є клієнтом АТ «Піреус Банк МКБ» (том 1, а.с. 94).

ОСОБА_1 також не є клієнтом АБ «Південний», АТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «МР Банк» (а.с.108), АБ «Укргазбанк» (том1, а.с. 95, 96, 109).

Отже, у постанові приватним виконавцем розраховано суму, що підлягає стягнененню, в загальному гривневому еквіваленті станом на 13.03.2023 у сумі 7667076,71 грн.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIIIвиконавецьпід час здійснення виконавчого провадження має право накладатиарештнакоштита інші цінності боржника, зокрема накошти,які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Арешт майна(коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.Арештнамайно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови проарешт майна(коштів) боржника або про опис таарешт майна(коштів) боржника.Арештнакладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагородиприватноговиконавця на всемайноборжника або на окремі речі (стаття 56 Закону № 1404-VIII).

Перелік майна та рахунків, на які згідно закону встановлено обмеження щодо накладення арешту, визначений законом.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, на підставі ст. 126 ЦПК України відмовлено в поновленні процесуального строку для подання доповнень до скарги (вхідний № 34767/23 від 20.04.2023), доповнення залишено без розгляду та повернуто заявнику, а також залишено без розгляду доповнення до скарги (вхідний № 34945/23 від 20.04.2023) та повернуто заявнику.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12.09.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Носової В.І. на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року задоволено частково. Скасовано протокольну ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року про відмову у поновленні строку на подання доповнень до скарги на дії/бездіяльність у виконавчому провадженні № 71281854, залишення їх без розгляду та повернення і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Верховний Суд постановою від 19 березня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Носова В.І., задовольнив частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, якою переглянуто протокольну ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року про відмову у прийнятті до розгляду доповнень до скарги, скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень частини 5 статті 411 ЦПК Українивисновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Задовольняючи частково касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, якою переглянуто протокольну ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року про відмову у прийнятті до розгляду доповнень до скарги, Верховний Суд у постанові 19 березня 2025 року вказав, що апеляційний суд у постанові від 12 вересня 2023 року, якою переглянув протокольну ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року, правильно зазначив, що постанови приватного виконавця Русецької О. О. від 14 квітня 2023 року про виправлення помилок є невід`ємною частиною оскаржуваних постанов про накладення арешту на кошти та майно боржника, тому суд має переглядати справу з урахуванням заявлених у суді першої інстанції заперечень боржника на ці постанови.

Апеляційний суд неправильно залишив без змін ухвалу суду першої інстанції від 20 квітня 2023 року в частині перегляду скарги про скасування постанов приватного виконавця про накладення арешту на кошти та майно боржника та помилково направив для продовження розгляду справу в частині оскарження постанов приватного виконавця про виправлення помилок як невід`ємних частин попередніх постанов приватного виконавця.

Апеляційний суд не урахував, що оскаржувані судові рішення суду першої інстанції в цих частинах необхідно переглядати у взаємозв`язку, та в резолютивних частинах постанов від 12 вересня 2023 року зробив взаємовиключні висновки щодо результату розгляду апеляційної скарги.

Оскільки, перегляд скарги в частині скасування постанов приватного виконавця про накладення арешту на кошти та майно боржника не можливо без одночасного розгляду доповнень та уточнень до скарги на дії приватного виконавця щодо оскарження постанов приватноговиконавця РусецькоїО.О.від 14квітня 2023року провиправлення помилок,які є невід`ємноючастиною оскаржуванихпостанов пронакладення арештуна коштита майноборжника,тапостановою Одеського апеляційного суду від 25.09.2025 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову у поновленні строку на подання доповнень до скарги на дії/бездіяльність у виконавчому провадженні № 71281854, залишення їх без розгляду та повернення скасовано і направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, тому колегія суддів вважає, що ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року в частині вимог скарги щодо визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця про накладення арешту на кошти та майно боржника слід скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційний суд вважає недоцільним робити аналіз доводам апеляційної скарги, так як вони можуть стати предметом розгляду при новому розгляді справи в суді першої інстанції разом із розглядом доповнень та уточнень до скарги на дії приватного виконавця щодо оскарження постанов приватного виконавця Русецької О. О. від 14 квітня 2023 року про виправлення помилок, які є невід`ємною частиною оскаржуваних постанов про накладення арешту на кошти та майно боржника.

Щодо оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про відвід судді Бондаря В.Я. колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається подання ОСОБА_1 заяви про відвід судді Бондаря В.Я., яка мотивована тим, що суддею було відмовлено представнику заявника у задоволенні заяви про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції, що обмежує права заявника та її представника та викликає сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 10 квітня 2023 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Носової В.І. про відвід судді Бондаря Вячеслава Яковича у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О., стягувач: ОСОБА_2 , відмовив.

03 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Носова В.І. зверталась до суду першої інстанції із клопотанням про участь в судовому засіданні призначеному на 10 квітня 2023 року о 13 год 00 хвилин в режимі відеоконференції.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2023 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 Носової В.І. про проведення судового засідання в режимі відео конференції відмовлено.

Згідно протоколу судового засідання 10 квітня 2023 року в судому засіданні судом першої інстанції розглянута заява представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 про відвід судді Бондаря В.Я., витребування від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. копій матеріалів виконавчого провадження та оголошено перерву до 20 квітня 2023 року.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК Українисуддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або необ`єктивності судді.

Наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Цивільний процесуальнийкодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, проте визначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Колегія суддів погоджується із тим, що підстави для відводу судді Бондаря В.Я. відсутні, оскільки викладені в заяві доводи стосуються лише припущень щодо неупередженості головуючого по справі.

Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумніви у його неупередженості при розгляді даної справи матеріали справи не містять.

Оскільки наявність обставин, передбачених статтею 36 ЦПК України, як підстав для відводу судді не встановлено, правильним є висновок про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року в частині вимог скарги щодо визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця про накладення арешту на кошти та майно боржника слід скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року, яка не підлягає оскарженню окремо від судового рішення, залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. 379, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року в частині вимог скарги щодо визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця про накладення арешту на кошти та майно боржника скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року, яка не підлягає оскарженню окремо від судового рішення, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2025 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді М.М. Драгомерецький

О.Ю.Карташов