Постанова

від 13.12.2007 по справі 11/84-07-1806

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/84-07-1806

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 грудня 2007 р.                                                                                    № 11/84-07-1806  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді          Добролюбової Т.В.

суддів          Гоголь Т.Г.,

Швеця В.О.,

розглянувши    у    відкритому  Товариства з обмеженою відповідальністю

судовому засіданні касаційну   "Київський насіннєвий завод"

скаргу

на постанову          Одеського апеляційного господарського суду віх

30 серпня 2007 року

у справі          №11/84-07-1806

господарського суду          Одеської області

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю

"Київський насіннєвий завод"

до          Товариства з обмеженою відповідальністю

"Агромел"

про          стягнення 89 205 грн.

за участю представників від:

позивача: не з 'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином;

відповідача : не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином;

ВСТАНОВИВ:

У березні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський насіннєвий завод" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромел" (далі - відповідач) про стягнення 89 205,00 грн. основного боргу та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами договору № 02/02 на обробку цукрового буряка позивачем були виконані роботи в повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі, натомість відповідач, в порушення умов вказаного договору, здійснив оплату лише частково.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01 червня 2007 року (суддя Власова С.Г.) в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові по суті заявлених вимог, господарський суд послався на його необґрунтованість, оскільки відповідачем за платіжними документами перераховано 120 000 грн., а не 12 000 грн., як зазначив позивач, а послуги у відповідності до представлених актів надані не на суму 244281 грн., як зазначено у позові, а на 209205 грн. Крім того, суд вказав на сплив строку позовної давності.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2007 року (колегією суддів у складі: Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.) апеляційну скаргу ТОВ "Київський насіннєвий завод" задоволено частково. Рішення Господарського суду Одеської області від 01 червня 2007 року скасовано, у позові відмовлено.

Постанова мотивована посиланнями на те, що суд першої інстанції в порушення процесуальних норм, не перевірив та не уточнив позовні вимоги у судовому засіданні та не надав їм оцінки у сукупності з іншими доказами, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Не погоджуючись з рішеннями, винесеними судами попередніх інстанцій, ТОВ "Київський насіннєвий завод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.07 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.07 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтуванні своїх вимог відповідач посилається на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, викладених в оскаржуваних судових актах, що призвело до порушення норм процесуального права, зокрема, статей 33, 36, 38 ГПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

          На адресу Вищого господарського суду України від позивача та відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю їх представників взяти участь у судовому засіданні.

Враховуючи, що про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, а заявники не навели обґрунтованих причин неявки своїх представників, суд вважає можливим розглянути касаційну скаргу з-за відсутності представників сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 02 листопада 2004 року сторони уклали договір № 02/02 на обробку насіння цукрового буряка (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався здійснити обробку насіння цукрових буряків, наданих відповідачем, а відповідач - оплатити надані послуги на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п.4 Договору замовник (відповідач) зобов'язався оплатити роботи згідно акту виконання механічної переробки із розрахунку 3 000 грн. за одну тону готового напівфабрикату та згідно акту виконання хімічної обробки насіння, крім вартості обраної композиції ЗСР, із розрахунку 4,00 грн. за одну посівну одиницю.

Пунктом 5 Договору сторони передбачили термін обробки сировини - до 30.03.04, але в будь-якому випадку не раніше 10 днів з моменту передачі сировини виконавцю на обробку.

Строк дії договору визначений до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до п.1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового  обороту або  інших вимог,  що звичайно ставляться.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, надані в обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ "Київський насіннєвий завод" акти здачі-приймання виконаних робіт № 003 від 27.02.04, № 004 від 15.03.04, № 005 від 26.03.04, № 006 від 26.03.04, № 007 від 26.03.04, № 008 від 26.03.04, № 009 від 02.04.04 (а.с. 76-81) на загальну суму 244 281 грн. не є належними доказами, що підтверджують виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, оскільки не містять посилань на нього, як на підставу виникнення зобов'язань.

Крім того, судами встановлено, що надані до суду податкові накладні, в яких продавець (позивач) в графі „умова продажу" посилався на „договір на обробку" (а.с.82-88) також не можуть служити підтвердженням того факту, що спірна продукція була передана ТОВ "Агромел" з переходом до нього права власності.

Положеннями статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які  мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Правило про належність доказів є обов'язковим для суб'єктів доказування. Належність доказів є мірою, що визначає залучення до процесу в конкретній справі належних доказів.

Враховуючи викладене, апеляційним судом встановлено, що ТОВ "Київський насіннєвий завод" не доведено дотримання статті 34 ГПК України в частині наявності належних доказів, які б підтверджували факт виконання останнім умов Договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки акти здачі-приймання виконаних робіт та видаткові накладні, на які посилається скаржник, не можуть свідчити про належне виконання останнім умов Договору, оскільки на зазначених документах відсутні посилання на договір № 02/02 на обробку насіння цукрового буряка. Інших документів, які б свідчили про одержання відповідачем зазначеного вище товару - в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43,  99,  101  ГПК України всебічно,  повно і об'єктивно   розглянув   в   судовому   процесі   всі   обставини   справи   в   їх сукупності,   дослідив   подані   сторонами  в   обґрунтування  своїх  вимог  і заперечень докази.

Таким чином, прийнята господарським судом апеляційної інстанції постанова відповідає положенням статті 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р.               № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.

Водночас, відповідно до статті 111 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 1115, п. 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Київський насіннєвий завод" залишити без задоволення, а постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2007 року - без

змін.

2.          Справу № 11/84-07-1806 скерувати до Господарського суду Одеської

області.

Головуючий суддя:          Добролюбова Т.В.

Гоголь Т.Г. Судді:

Швець В.О.