Постанова

від 30.08.2007 по справі 11/84-07-1806

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/84-07-1806

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" серпня 2007 р. Справа № 11/84-07-1806

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого            Андрєєвої Е.І.

Суддів:                    Мацюри П.Ф.

                              Ліпчанської Н.В.,

При секретарі         Юзьковій І.В.,

за участю представників сторін:

від позивача   –    Яніцький М.В.,

від відповідача –Мельникова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ „Київський насіннєвий завод”

на рішення господарського суду Одеської області від 01.06.2007р.           

по справі № 11/84-07-1806

за позовом ТОВ „Київський насіннєвий завод”

до ТОВ „Агромел”

про стягнення 89 205 грн.,

Розпорядженням Голови Одеського апеляційного господарського суду № 67 від 24.07.2007р. у даній справі проведено заміну судді Тофана В.М. на суддю Ліпчанську Н.В.

Суд встановив:

У березні 2007р. ТОВ „Київський насіннєвий завод” звернулося до суду з позовною заявою до ТОВ „Агромел” про стягнення 89 205 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.06.2007р. у позові відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням,  ТОВ „Київський насіннєвий завод” оскаржило його, в апеляційній скарзі просить скасувати, а справу направити на новий розгляд. В обґрунтування заявлених вимог послалось на неповне з'ясування судом обставин справи та на невірне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, якими підтримані їх правові позиції на час розгляду суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи та відповідність прийнятого судом рішення нормам чинного законодавства, колегія суддів  дійшла наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи, 02.11.2004р. сторони уклали договір № 02/02, за умовами якого позивач зобов'язався здійснити обробку насіння цукрових буряків, наданих відповідачем, а відповідач –здійснити оплату послуг на умовах, визначених договором.

На підставі п.4 зазначеного договору замовник (відповідач) зобов'язався оплатити роботи згідно Акту механічної переробки із розрахунку 3 000 грн. за одну тону готового напівфабрикату, в т.ч. ПДВ, та згідно Акту виконання хімічної обробки насіння, крім вартості обраної композиції ЗСР, із розрахунку 4,0 грн. за одну посівну одиницю, в т.ч. ПДВ.

Пунктом 5 сторони визначили термін обробки –до 30.03.2004р., але в будь-якому випадку не раніше 10 днів з моменту передачі сировини Виконавцю на обробку.

Строк дії договору визначений до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пославшись на те, що Замовник частково не розрахувався за надані послуги за даним договором, ТОВ „Київський насіннєвий завод” звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ „Агромел” 89 205 грн. боргу.

В підтвердження заявленого позову  ТОВ „Київський насіннєвий завод” на підставі договору від 02.02.2004р надало акти здачі-приймання виконаних робіт.: № 003 від 27.02.2004р., № 004 від 15.03.2004р., № 005 від 26.03.2004р., № 006 від 26.03.2004р., № 007 від 26.03.2004р., № 008 від 26.03.2004р., № 009 від 02.04.2004р. на загальну суму 244 281 грн.

В процесі розгляду справи, оскільки відповідач не визнавав договору, який датовано 02 листопада 2004 року в той час, як акти про виконання робіт датовані лютим –квітнем  2004 року включно,  позивач уточненням до позовної заяви змінив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 89 205 грн. заборгованості на підставі наданих актів, без врахування договору.

Відмовляючи в позові по суті заявлених вимог, суд послався  на необґрунтованість позовну, оскільки, на думку суду, вимоги позивача протирічать матеріалам справи. Суд при цьому зазначив, що за актами, наданими позивачем,  відповідач прийняв від позивача послуги (роботи), а не товар, про стягнення вартості за який йдеться в уточненнях до позовної заяви (а.с.73-75). Крім того, суд послався  на те, що відповідачем за платіжними документами перераховано 120 000 грн., а не 12 000 грн., як зазначив позивач, а послуги у відповідності до  представлених актів надані  не на суму 244281 грн., як зазначено у позові,  а на 209205 грн.

Крім того, за заявою відповідача суд відмовив у позові ще й з підстав спливу позовної давності.

Вважаючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового рішення, яким також в задоволенні позову відмовляється, судова колегія обґрунтовує своє рішення наступним.

Як зазначалось вище, суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги, відмовив у позові як по суті, так і за пропуском строку позовної давності, що вже само по собі не  є законним.

Крім того, відмовляючи у позові по суті позовних вимог, суд послався на помилки позивача, не перевіривши та не уточнивши позовних вимог у судовому засіданні і не давши їм оцінки у сукупності з іншими доказами. При цьому при підрахунку прийнятих робіт за актами, суд сам допустив помилку, оскільки акти надані на загальну суму 244965 грн. Суд не звернув уваги і на те, що, заявляючи позов та, надавши односторонній акт взаєморозрахунків, позивач не врахував акт від 27.02.2004 року на суму 35 760 грн., оскільки, як пояснив його представник у судовому засіданні апеляційного суду, позивач прийняв до уваги сплив  позовної давності за цим актом.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції відмовлено в позові по суті без належного обґрунтування своїх висновків, а тому і в зазначеній частині рішення суду підлягає скасуванню.

Приймаючи нове рішення, судова колегія враховує наступне.

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційній, представник відповідача категорично заперечував проти того, що має боргові обов'язки перед позивачем. Стверджував, що мав місце договір від 02 листопада 2004 року, який так і не було реалізовано, а договору від 02 лютого 2004 року не укладалось.

Що стосується наданих актів, то по ним, як стверджував відповідач, він повністю розрахувався з позивачем, крім того, як він вважає, по заявленим вимогам сплили строки позовної давності.

Аналізуючи надані позивачем акти, слід зазначити, що всі вони основані на договорі від 02.02.2004 року без номеру, тобто, на договірних відносинах  (а.с.10-16).

Позивачем надані до суду податкові накладні, в яких продавець, тобто позивач,  в графі „умова продажу” також посилався  на „договір на обробку” (а.с.82-88).

Із представлених фінансових документів неможливо зробити висновок, що по ним  сплачені роботи саме за актами, наданими позивачем.

Так, відповідно матеріалам справи акт  від 15.03.2004р., представлений позивачем, має №004. В платіжних документах  платник посилається на акт від тієї ж дати, однак з зазначенням того, що акт без номеру.

Крім того, за актом  від 15.03.2004р., за №004, представленим позивачем, вартість робіт виставлена у розмірі  42111 грн., а за платіжними документами, в яких йде посилання на акт від тієї ж дати, однак без номеру, внесена сума за трьома платіжними документами у загальному розмірі  60000грн.(а.с.17-зв,19).

Позивачем представлено до суду платіжний документ на суму 50 000 грн. з призначенням платежу за послуги по обробці насіння за актом без номеру від 25.03.04 року, тобто, за актом, який сторонами не представлено. Аналогічна ситуація і за платіжним документом на а.с.18, за яким сплачено 10 000 грн. за актом без номеру від 31.03.04 р., тобто, якого в матеріалах справи також не існує.

В підтвердження того, що відповідач визнавав борг, позивач послався на копію листа за № 99 від 04.11.2004р., який, як він стверджує, був направлений  йому відповідачем і яким відповідач визнав борг.

Однак, даний лист,  не може визнаватись доказом, оскільки відповідач не визнає цієї обставини, а позивач на вимогу суду не надав оригінал зазначеного  листа, заявивши, що його не має.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач надав факсимільну копію листа відповідача на адресу позивача від 20.12.2005р., в якому відповідач визнає борг за договором № 02/02 від 02 листопада 2003р.  і пропонує вирішення цієї проблеми,

Однак і даний лист  не приймається судовою колегією до уваги з тих самих причин, що і попередній,  а, крім того, ще й з тих підстав, що цього листа надано всупереч вимогам ч.1 ст.101 ГПК України. Суд звертає увагу і на ту обставину, що   в даному листі  посилання на договір від 2003 року, про що не заявлялось і самим позивачем.

Положеннями ст.33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки позивач не довів свої вимоги, а відповідач проти них заперечував, такий позов не може бути задоволено.

При таких обставинах рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення на підставі п.2 ст.103 ГПК України,  яким у позові відмовляється.

При цьому, відмовляючи по суті заявлених вимог, судова колегія не входить в обговорення заяви відповідача про сплив строку позовної давності

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ТОВ „Київський насіннєвий завод” частково задовольнити..

Рішення господарського суду Одеської області від 01 червня 2007р. по справі № 11/84-07-1806 скасувати, у позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      Е.І.Андрєєва

Судді:                                                                                         П.Ф. Мацюра

                                                                                                   Н.В.Ліпчанська