Рішення від 04.09.2025 по справі 911/1684/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1684/22

Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №911/1684/22

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця"

в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до: Калинівської селищної ради Фастівського району

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області

про стягнення 2 191 978, 68 грн.

за участю представників:

від позивача: Чешковський В.А.

від відповідача: Семенков М.В.

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою за №НЮ-24-39/22 від 01.09.2022 до Калинівської селищної ради Фастівського району про стягнення 2 191 978, 68 грн. - витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2022 позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 19.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.10.2022 о 14:00.

13.10.2022 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання у справі, призначеного на 13.10.2022, без участі його представника.

Ухвалою суду від 13.10.2022 відкладено підготовче засідання на 03.11.2022 о 14:00.

03.11.2022 на адресу суду від відповідача надійшла заява про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

03.11.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- у Калинівської селищної ради відсутні повноваження щодо ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги й відповідно відсутній доступ до нього;

- відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню смт Калинівської ОТГ послуг по перевезенню окремих категорій громадян на пільгових умовах, повинно здійснюватися Управлінням соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг і має обов?язок відшкодовувати вартість наданих позивачем транспортних послуг, наданих пільговим категоріям населення;

- Калинівська селищна рада, може здійснювати відшкодування зазначених витрат лише за власною ініціативою, а не в силу закону, оскільки не є уповноваженим органом у розумінні положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги;

- виконавчі органи з питань новообраних міських рад до складу території яких входять міста обласного значення та районних у містах (у разі їх утворення) рад продовжують здійснювати повноваження, віднесені законом до відання виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, до реформування систем соціального захисту населення. Проте, немає жодних посилань на повноваження виконавчих органів з питань соціального захисту населення селищних рад в зазначеному аспекті;

- Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який підзвітний головному розпоряднику бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми Мінсоцполітики, а отже, зобов?язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги;

- методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності територіальної громади у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей не регулюють ведення органами місцевого самоврядування реєстру осіб, які мають право на пільги; рекомендації виконавчим відділам рад взаємодіяти з органом соціального захисту населення районної державної адміністрації носять виключно рекомендаційний характер;

- норми законів які закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян є нормами прямої дії: безумовний обов?язок оператора надання послуг перевезення на пільгових умовах визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов?язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги;

- регіональні органи соціального захисту населення узагальнюють отримані від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення заявки та не пізніше ніж протягом двох робочих днів подають Мінсоцполітики узагальнену заявку за встановленою ним формою в розрізі адміністративно-територіальних одиниць, за якими Мінсоцполітики не пізніше ніж протягом трьох робочих днів перераховує бюджетні кошти регіональним органам соціального захисту населення;

- обов?язок по відшкодуванню витрат покладено на розпорядника бюджетних коштів Міністерства соцполітики Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області;

- забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, яке проживає на території Фастівського району Київської області, належало до компетенції Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації, оскільки саме управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який підзвітний головному розпоряднику бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми Мінсоцполітики;

- оскільки Калинівська селищна рада не є розпорядником коштів призначених для відшкодування витрат на перевезення пільгових категорій осіб, не має доступу до реєстру пільговиків, ці повноваження не відносяться до повноважень ради;

- селищна рада може бути відповідачем у випадку укладення відповідного договору з позивачем, шляхом взяття на себе договірних зобов?язань відшкодовувати пільги на перевезення окремих категорій громадян або ж у разі прийняття відповідного рішення на сесії ради та у випадку можливості здійснювати такі витрати з бюджету ОТГ. Тобто, в даному випадку відшкодування витрат на послуги пільгового перевезення окремих категорій громадян є правом, а не обов?язком ради.

У судовому засіданні 03.11.2022 судом було оголошено перерву до 24.11.2022 о 15:00.

08.11.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

24.11.2022 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 24.11.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/1684/22 та відкладено підготовче засідання на 08.12.2022 о 14:00.

Ухвалою суду від 08.12.2022 закрито підготовче провадження у справі №911/1684/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.12.2022 о 10:00.

Ухвалою суду від 30.12.2022 відкладено розгляд справи на 20.01.2023 о 10:00.

Ухвалою суду від 20.01.2023 відкладено розгляд справи на 26.01.2023 о 14:00.

25.01.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 26.01.2023 судом оголошено перерву до 02.02.2023 о 14:00.

Ухвалою суду від 02.02.2023 постановлено повернутися на стадію підготовчого провадження, залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області та зупинено провадження у справі №911/1684/22 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/3938/21.

Ухвалою суду від 20.05.2025 поновлено провадження у справі №911/1684/22 та призначено підготовче засідання на 26.06.2025 о 14:00.

30.05.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

09.06.2025 на адресу суду від третьої особи надійшли додаткові пояснення у справі, в яких третя особа зазначає наступне:

- управління є виключно виконавчим органом державної влади, який не є розпорядником місцевих бюджетних коштів;

- управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації не ухвалює рішень про виділення коштів, не є замовником послуг перевезення і не виступає стороною у відповідних правовідносинах.

Ухвалою суду від 26.06.2025 відкладено підготовче засідання на 17.07.2025 о 10:30.

07.07.2025 на адресу суду від третьої особи надійшов лист з доказами направлення останньою представнику позивача додаткових пояснень третьої особи у справі.

Ухвалою суду від 17.07.2025 закрито підготовче провадження у справі №911/1684/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.08.2025 о 11:15.

04.08.2025 від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

Ухвалою суду від 14.08.2025 відкладено розгляд справи на 04.09.2025 о 10:30.

У судове засідання 04.09.2025 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 04.09.2025 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.09.2025 проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа в судове засідання 04.09.2025 не з`явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, неявка в судове засідання 04.09.2025 третьої особи, належним чином повідомленої про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без її участі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, враховуючи позиції учасників справи, суд встановив.

В обґрунтування позовних вимог позивач послається на те, що відповідач не відшкодував йому витрати на пільгові перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року.

Так, позивач в позові зазначає, що Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства «Українська залізниця», згідно діючого законодавства України щодо пільг, компенсацій і гарантій, протягом 2021 року (з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно) надавались послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні з вокзалу залізничної станції Васильків, який розташований у смт. Калинівка Фастівського району Київської області.

Позивач вказує, що соціальні пільги на пасажирські перевезення для пільгових категорій громадян у приміському сполученні встановлено, зокрема, для:

- громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (ст. ст. 20, 21, 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);

- військовослужбовців, ветеранів військової служби, ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, учасників бойових дій та осіб, прирівняні до них, інвалідів війни, учасників війни (ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ст. 10, 11 - 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»);

- ветеранів праці, осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною (ст. ст. 7, 9 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»);

- пенсіонерів (постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. №354).

Позивач зазначає, що 14.01.2021 звернувся до відповідача з пропозицією щодо передбачення у місцевому бюджеті на 2021 рік суми компенсацій за пільгові перевезення у сумі 2 400, 00 грн. Але питання відповідачем вирішено не було. Відповідний лист позивачем долучено до матеріалів справи.

З позову вбачається, що супровідним листом №ДН-1-16/308 від 28.01.2021 на адресу відповідача було направлено два примірники договору на пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування та про відшкодування витрат за надані послуги на 2021 рік. Відповідний лист позивачем долучено до матеріалів справи. При цьому, позивач зазначає, що договір зі сторони відповідача підписаний не був.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, визначено Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359 (далі - Порядок №1359).

Згідно з п. 9-10 Порядку №1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.

Позивач вказує, що обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідач, який є розпорядником місцевих бюджетних коштів, не виконує свої зобов?язання щодо компенсації пільгового проїзду та не провів розрахунки за пільгові перевезення окремих категорій громадян за період з січня по грудень 2021 року.

По зазначеній категорії спору саме облікова форма є первинним документом, на підставі якого відповідач зобов?язаний відшкодовувати позивачу збитки за перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом.

Позивач в позові також вказує, що Порядок №1359 покладає на розпорядника бюджетних коштів обов?язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти залізницею за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі.

Позивач зазначає, що відповідно до облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян по вокзалу станції Васильків за період з січня по грудень 2021 року позивачем за власний рахунок здійснено перевезення пільгової категорії населення громадян на загальну суму 2 191 978, 68 грн., а саме:

- у січні 2021 року - 5546 квитків на суму 158 499, 42 грн.;

- у лютому 2021 року - 5384 квитків на суму 153 495, 39 грн.;

- у березні 2021 року - 6358 квитків на суму 177 978, 08 грн.;

- у квітні 2021 року - 5376 квитків на суму 182 839, 46 грн.;

- у травні 2021 року - 6117 квитків на суму 227 758, 86 грн.;

- у червні 2021 року - 6318 квитків на суму 234 049, 59 грн.;

- у липні 2021 року - 6194 квитків на суму 225 056, 56 грн.;

- у серпні 2021 року - 6094 квитків на суму 226 709, 50 грн.;

- у вересні 2021 року - 5991 квитків на суму 218 007, 67 грн.;

- у жовтні 2021 року - 6586 квитків на суму 122 819,67 грн.;

- у листопаді 2021 року - 4771 квитків на суму 190 097, 46 грн.;

- у грудні 2021 року - 2480 квитків на суму 74 665, 02 грн.

Всього 67 215 квитків на загальну суму 2 191 978, 68 грн.

Позивач наголошує на тому, що кожного місяця наступного за звітним залізниця направляла на адресу відповідача відповідний пакет документів: облікову форму, акт звіряння розрахунків та рахунок.

Позивач вказує, що 30.01.2022 на адресу відповідача ним було направлено вимогу від 20.01.2022 за №ДН-1-16/126 щодо компенсації витрат за пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування за 2021 рік в сумі 2 191 978, 68 грн., яка залишилась без задоволення. Вказану вимогу позивачем долучено до матеріалів справи.

Позивач також зазначає, що перевезення позивачем пасажирів пільгових категорій за пільговими тарифами протягом січня - грудня 2021 року на території Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області підтверджується обліковими формами, згідно з якими сума недоотриманих коштів становить 2 191 978, 68 грн. Відповідні облікові форми позивачем долучено до матеріалів справи.

Позивачем також долучено до матеріалів справи Акти звіряння розрахунків, однак відповідні Акти не підписані відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв на адресу відповідача наступні рахунки - фактури: №3353 від 12.02.2021 на суму 158 499, 42 грн., №3445 від 16.03.2021 на суму 153 495, 39 грн., №3515 від 07.04.2021 на суму 177 978, 08 грн., №3602 від 12.05.2021 на суму 182 839, 46 грн., №3700 від 07.06.2021 на суму 227 758, 86 грн., №3788 від 08.07.2021, №3875 від 05.08.2021 на суму 225 058, 56 грн., №3959 від 08.09.2021 на суму 226 709, 50 грн., №4067 від 12.09.2021 на суму 218 007, 67 грн., №4131/353 від 10.11.2021 на суму 122 819, 67 грн., №4208 від 09.12.2021 на суму 190 097, 46 грн., №4298 від 10.01.2022 на суму 74 665, 02 грн.

Позивач наголошує на тому, що перевезення пасажирів на пільгових умовах АТ "Українська залізниця" виконано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач, у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені позивачем витрати.

Вказане вище стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою.

Таким чином, у позові позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 191 978, 68 грн. витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, а також заслухавши пояснення представників учасників справи у судовому засіданні, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що в період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року позивач здійснював діяльність у сфері пасажирських перевезень залізничним транспортом та був зобов`язаний надавати послуги на пільгових умовах окремим категоріям споживачів, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також Закону України "Про охорону дитинства".

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначені Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантій.

Пунктами 1, 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Згідно зі ст. 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантій, зокрема, виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт", для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Так, норми вищевказаних законів, зокрема, закріплюють механізм реалізації державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії. Обов`язку перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує обов`язок держави, в особі її органів, відшкодувати їх. Забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава взяла на себе обов`язок відшкодовувати ці збитки за рахунок державного або місцевого бюджетів, у залежності від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов`язання одне одного, а також за бюджетні зобов`язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

Відповідно до п. 1 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №252 від 19.03.1997 року (далі - Порядок №252), цей Порядок визначає загальні умови обслуговування громадян, які здійснюють поїздки, перевозять багаж чи вантажобагаж у межах України в рухомому складі акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі - АТ "Укрзалізниця") та у вагонах інших суб`єктів господарювання, і є обов`язковим для суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, що провадять підприємницьку діяльність на території України у сфері обслуговування та перевезень пасажирів, багажу і вантажобагажу та громадян.

Згідно з п. 6 Порядку №252, зокрема, суб`єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.

Так, позивач не має права відмовити громадянам України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування цих витрат.

Відповідно до абз. 2 ст. 4 Закону України "Про залізничний транспорт" (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях здійснюється централізовано і належить до виключної компетенції АТ "Укрзалізниця".

Так, позивач є суб`єктом господарської діяльності, який здійснює перевезення та обслуговування пасажирів та повинен забезпечити надання пільг особам, які мають на це право, у порядку, встановленому законодавством.

Отже, перевезення пасажирів залізничним транспортом на пільгових умовах здійснюється позивачем не за власною ініціативою, а на виконання імперативних норм законодавства.

Судом встановлено, що позивачем надані послуги з перевезення громадян на пільгових умовах залізничним транспортом за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, на загальну суму 2 191 978, 68 грн., що підтверджується рахунками - фактурами, а саме: №3353 від 12.02.2021 на суму 158 499, 42 грн., №3445 від 16.03.2021 на суму 153 495, 39 грн., №3515 від 07.04.2021 на суму 177 978, 08 грн., №3602 від 12.05.2021 на суму 182 839, 46 грн., №3700 від 07.06.2021 на суму 227 758, 86 грн., №3788 від 08.07.2021, №3875 від 05.08.2021 на суму 225 058, 56 грн., №3959 від 08.09.2021 на суму 226 709, 50 грн., №4067 від 12.09.2021 на суму 218 007, 67 грн., №4131/353 від 10.11.2021 на суму 122 819, 67 грн., №4208 від 09.12.2021 на суму 190 097, 46 грн., №4298 від 10.01.2022 на суму 74 665, 02 грн.; актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за рахунок місцевого бюджету, між АТ Українська залізниця регіональна філія Південно-Західна залізниця та Калинівською селищною радою: станом на 01.02.2021 на суму 158 499, 42 грн., станом на 01.03.2021 на суму 311 994, 81 грн., станом на 01.04.2021 на суму 489 972, 89 грн., станом на 01.05.2021 на суму 672 812, 35 грн., станом на 01.06.2021 на суму 900 571, 21 грн., станом на 01.07.2021 на суму 1 134 620, 80 грн., станом на 01.08.2021 на суму 1 359 679, 36 грн., станом на 01.09.2021 на суму 1 586 388, 86 грн., станом на 01.10.2021 на суму 1 804 396, 53 грн., станом на 01.11.2021 на суму 1 927 216, 20 грн., станом на 01.12.2021 на суму 2 117 313, 66 грн., станом на 01.01.2022 на суму 2 191 978, 68 грн.; обліковими формами про недоотримання коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів: за січень 2021 року, за лютий 2021 року, за березень 2021 року, за квітень 2021 року, за травень 2021 року, за червень 2021 року, за липень 2021 року, за серпень 2021 року, за вересень 2021 року, за жовтень 2021 року, за листопад 2021 року, за грудень 2021 року.

Судом прийнято до уваги, що вказані вище акти звіряння розрахунків не підписані відповідачем.

Матеріали справи свідчать, що надані позивачем послуги за вищевказаний період, відповідачем оплачені не були. Також, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами не було укладено Договір.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про відшкодування витрат за перевезення пільгових категорій громадян, що підтверджується листами №ДН-1-16/82 від 14.01.2021, №ДН-1-16/308 від 28.01.2021, від 17.03.2021, від 26.03.2021, №ДН-1-16/1212 від 07.04.2021, №ДН-1-16/1284 від 13.04.2021, №ДН-1-16/1354 від 16.04.2021, від 12.05.2021, №ДН-1-16/1587 від 28.05.2021, №ДН-1-16/1712 від 17.06.2021, №ДН-1-16/1849 від 12.07.2021, №ДН-1-16/1959 від 02.09.2021, №ДН-1-14/1732 від 29.11.2021, №ДН-1-16/2423 від 13.12.2021, №ДН-1-16/126 від 20.01.2022.

Відповідач направив на адресу позивача відповіді №488/02-22 від 15.03.2021, №560/02-22 від 26.03.2021, №591/02-22 від 01.04.2021, №893/02-22 від 20.05.2021, №897/02-22 від 20.05.2021, №923/02-22 від 25.05.2021, №925/02-22 від 25.05.2021, №1189/02-22 від 25.06.2021, №1323/02-22 від 09.07.2021, №1509/02-22 від 30.07.2021, №1570/02-22 від 06.08.2021, №1571/02-22 від 06.08.2021, №1846/02-22 від 09.09.2021, №2010/02-22 від 28.09.2021, №2011/02-22 від 28.09.2021, №2075/02-22 від 05.10.2021, №2452/02-22 від 09.11.2021, №2582/02-22 від 26.11.2021, №2604/02-22 від 29.11.2021, №2735/02-22 від 13.12.2021, №2905/02-22, №77/02-20 від 14.01.2022, №78/02-20 від 14.01.2022, в яких відмовив у відшкодуванні понесених позивачем витрат.

Разом з цим, судом встановлено, що до 2017 року, до видатків, що здійснювались із бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створювались згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, які включали в себе державні програми соціального захисту, серед яких були передбачені компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (абз. 5 п.п. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України).

01 січня 2017 року набрав законної сили Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" №1789-VIII, відповідно до якого, були внесені зміни до Бюджетного кодексу України, зокрема, була виключена норма щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту.

Відповідно до п.п "г" п. 3 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: соціальний захист та соціальне забезпечення, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Частиною 6 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Згідно з п. 204 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Так, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать й, зокрема, пільги з послуг перевезення залізничним транспортом, інші передбачені законодавством пільги, що надаються особам, визначеним п. 204 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України.

Стаття 91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, які можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, але не передбачає прямого обов`язку всіх місцевих бюджетів на відшкодування послуг з перевезення пільгових категорій громадян. Тобто, кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти, з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, зокрема, статті 91.

Так, виходячи з вищевикладеного, витрати на пільги з послуг перевезення громадян залізничним транспортом можуть фінансуватися з видатків місцевих бюджетів, проте органи місцевого самоврядування можуть робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету, а відтак відшкодування таких витрат здійснюється міською радою не в силу обов`язку, покладеного законом, а з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.06.2023 у справі №916/3938/21 викладено наступний правовий висновок:

« 53. Наведене свідчить, що покладання обов`язків з відшкодування спірних витрат на пільгові перевезення пасажирів на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.

54. Належним представником держави буде орган, визначений Законом про державний бюджет на поточний рік головним розпорядником бюджетних коштів у спірних відносинах. Якщо держава не визначила законом такого головного розпорядника бюджетних коштів, у такому випадку саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до пункту 6 статті 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.».

Також в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.06.2023 у справі №916/3938/21 зазначено наступне: «56. Зі змісту постанов Верховного Суду, від правових висновків у яких просить відступити скаржник, вбачається, що Суд, зокрема, посилаючись на частину шосту статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт", вказував, що збитки залізничного транспорту загального користування відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів - залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо запровадження відповідних пільг, тому пільги, введені законами України, мали компенсуватися з державного бюджету, оскільки їх було введено органом державної влади.».

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За викладених обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця".

У судовому засіданні, яке відбулось 04.09.2025, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" до Калинівської селищної ради Фастівського району відмовити.

2. Судові витрати покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця".

Повний текст рішення складено 30.09.2025.

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.