Рішення від 30.09.2025 по справі 484/3753/23

Провадження: 2/484/34/25

Справа: 484/3753/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2025 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Коваленко Н.А.

з участю секретаря судового засіданняГолубкової Н.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

позивача ОСОБА_3

представника позивачаНечіпайла Р.С.

представників третьої особи Дашка І.В., Скороход А.О.

розглянувши у відкритомусудовомузасіданні в приміщенні суду у м. Первомайську в порядку загального позовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ПП «СЮІТА 2006» про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ПП «СЮІТА 2006» про визнання майна особистою приватною власністю,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2023 ОСОБА_1 звернулася до суд з позовом про поділ майна , що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме просить визнати за нею право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_3 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Позов обгрунтовує тим, що між нею та відповідачем 06.06.1992 року укладено шлюб. У період шлюбу вони набули у власність дві двокімнатні квартири: квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 . Оскільки шлюбні відносини між ними припинено, вони проживають окремо, тому просить здійснити поділ зазначеного майна.

01.08.2023 сторони уклали мирову угоду відповідно до якої сторони узгодили, що квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 залишаються у власності ОСОБА_3 , а останній зобов`язується відшкодувати позивачці вартість квартири АДРЕСА_1 .

30.01.2024 постановою Миколаївського апеляційного суду ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01.08.2023 скасовано справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

18.03.2024 до суду звернувся арбітражний керуючий ліквідатор ПП «СЮІТА 2006» Дашко І.В. з заявою про залучення ПП «СЮІТА 2006» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 . У вказаній заяві представник вказує, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 в рамках справи № 916/1507/21 про банкрутство ПП «СЮІТА 2006» покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ПП «СЮІТА2006» на ОСОБА_1 і ТОВ «Екоюг» та стягнуто з них солідарно на користь ПП «СЮІТА 2006» 5097 231, 81 грн. 10.03.2023 Першим відділом ДВС у Первомайському районі відкрито виконавче провадження № 71257042, де ОСОБА_1 є боржником.

18.03.2024 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заявою про зміну позовних вимог, просить здійснити поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за ОСОБА_3 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та в порядку поділу майна стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію належної частки квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Також просить стягнути судові витрати на правову допомогу з відповідача. 25.03.2025 вказала, що в порядку поділу майна подружжя просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь 325 00, 00 грн. грошової компенсації належної частки квартири АДРЕСА_1

18.03.2024 через систему "Електронний суд" відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 у котрому просить визнати за ним в цілому право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Позовні вимоги обгрунтовує тим, що повна оплата вказаної квартира була здійснена за кошти які йому подарував батько ОСОБА_4 . Саме з цієї підстави квартира АДРЕСА_2 є його особистою власністю оскільки придбана за його особисті кошти. В подальшому позовні вимоги збільшив та просив визнати за ним право особистої власності в цілому на нежитлове приміщення № 79, загальною площею 14.7 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 .

19.03.2024 у справі залучено у якості третьої особи ПП «СЮІТА 2006».

10.06.2024 ухвалою суду прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю подружжя.

31 липня 2024 року, було, зокрема, прийнято до спільного розгляду таоб`єднати в одне провадження з первісним та зустрічним позовом заяву ОСОБА_3 про збільшення позовних (зустрічних) вимог до раніше заявлених (за зустрічною позовною заявою) та закрито підготовче провадження по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2025, справу було передано судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Коваленко Н.А.

Ухвалою суду від 06.03.2025 постановлено повернутися до підготовчого провадження.

11.04.2025 позовну заяву та позовну заяву за застрічним позовом залишено без руху.

Після усунення недоліків ухвалою суду від 07.05.2025 було закрито підготовче провадження та призначено спарву до судового розгляду.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги. ОСОБА_1 пояснила, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 1992 року, але фактично вони припинили шлюбні відносини і проживають окремо. У період шлюбу до моменту припинення фактичних шлюбних відносин вони набули у власність спірні квартири. Позивач пояснила, що після укладення мирової угоди відповідач виплатив їй грошову компенсацію у розмірі 323500, 00 грн. за належну їй частку квартири АДРЕСА_1 . Вказані кошти вона віддала в рахунок повернення боргу фізичній особі. Не заперечує той факт, що кошти на придбання квартири АДРЕСА_2 відповідачу подарува його батько ОСОБА_5 . Тому просить здійснити поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 ; в порядку поділу майна стягнути з ОСОБА_3 на її користь 323500, 00 грн. грошової компенсації належної частки квартири АДРЕСА_1 . При цьому просить суд врахувати, що вказану компенсацію ОСОБА_3 їй вже виплатив.

Представник позивача погоджується з поясненнями позивачки, крім того вніс уточнення з приводу позовних вимог ОСОБА_1 , а саме вказав, що позивачка не заперечує той факт, що ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_2 за особисті кошти, але суд має переврити цей факт.

Щодо зустрічного позову, позивач та її представник заперечують в частині визнання за ОСОБА_3 права особистої власності на нежитлове приміщення, оскільки вважає вказане майно є їхньою спільною сумісною власністю, кошти на купівлю нежитлового приміщення повернула ОСОБА_3 . Згодом в письмових поясненнях вказала, що вважає, нежитлове приміщення своєю особистою власністю.

Крім того, ОСОБА_1 підтвердила, що дійсно є боржником перед ПП «СЮІТА 2006», борг наразі не погашає, але в майбутньому планує погашати. Повідомила, що планує розраховуватися з боргом перед ПП «СЮІТА», оскільки має нерухомість в АРК Крим і нежитлове приміщення, але зайнятися питанням продажу майна наразі немає можливості.; підтвердила, що на майно яке їй належить накладено заборону відчуження оскільки вона є боржником, а з позовом про поділ майна до суду звернулася коли була боржником перед ПП «СЮІТА 2006».

Відповідач та його предстаник не заперечують проти задоволення первісних позовних вимог, але ОСОБА_3 заперечує проти того, що квартира АДРЕСА_2 є спільної сумісною власністю, він вказує, що дана квартира є його особистою власністю, оскільки купив вказану картиру за власні кошти, а саме за ті, які йому були подаровані його покійним батьком ОСОБА_5 і саме за ці кошти він купив собі квартиру. Позовні вимоги за зутрічним позовом підтримує та просить визнати за ним право приватної особистої власності на квартиру АДРЕСА_2 та нежитлове приміщення АДРЕСА_4 , оскільки дане майно було придбане ним за його особисті кошти.

Представники третьої особи: Дашко І.В., Скороход А.О., заперечують проти задоволення як первісних так і зустрічних позовних вимог. Представник ОСОБА_6 вказала, що ОСОБА_1 є субсидіарним боржником за зобов`язаннями ПП «СЮІТА 2006», тому задля того щоб унеможливити виконання судового рішення за рахунок частки у майні, якою боржник володіє спільно з її чоловіком вона звернулася до суду; зазначила, що спорів між сторонами не має.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 (сестра відповідача), суду показала, що відповідач є її рідним братом, у жовтні 2006 році їхньому батьку стало зле і вона приїхала його провідати, оскільки вона доглядати батька не могла, то батьки хотіли, щоб Льоня (її брат) їх доглянув. Пояснила, що коли вона приїхала батько покликав її, брата ОСОБА_3 і його дружину ОСОБА_1 і повідомив, що хоче подарувати кошти які у нього були братові, щоб той купив собі житло та подарував йому 8270 доларів США. Через деякий час, не пам`ятає точної дати, ОСОБА_3 показав їй квартиру яку купив. Це була квартира по АДРЕСА_5 , вона пам`ятає, що там не було ремонту. Крім того, свідок суду пояснила, що її брат на той час працював, але саме де і ким не пам`ятає.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупністьз точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи усі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, дійшов наступного висновку.

22.09.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні визначено, що проголошення судового рішення відбудеться 30.09.2025 року.

Згідно ч. 1, 2ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями12,81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змістуст. 76-80 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупністьдостатності.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, судом встановлено, що з 06.06.1992 сторони ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.7).

Сторони вказують, що на теперішінй час шлюбні відносини фактично припинені, вони перебувають за кордоном та проживають окремо один від одного.

Перебуваючи у шлюбі, сторони набули у власність дві двокімнатні квартири, право власності на вказане майно зареєстровно за ОСОБА_3 . Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до якої за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 580005748104), дата реєстрації 20.02.2015; документ, що поданий для державної реєстрації договір купівлі-продажу квартири серії 3103 від 10.09.2008; також за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 129322648104), дата реєстрації 07.08.2013; документ, що поданий для державної реєстрації договір купівлі -продажу квартири серія та номер 2763 від 06.11.2006, видавник приватний нотаріус Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Суліма В.Ф. (т.1 а.с.12-13).

ОСОБА_1 звертаючись до суду 18.07.2023, з позовомпро поділ спільного майна подружжя посилається на те, що нерухоме майно, а саме: дві двокімнатні квартири, придбані за час шлюбу таналежать їй та відповідачу, вона просить поділити майно шляхомвизнання за нею права власностіна одну квартиру, а за відповідачем на іншу,та зазначає, що з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбу, але на час подачі заяви шлюбні стосунки між ними припинені, вони проживають окремо (а.с.2-3).

01.08.2023 між сторонами укладено мирову угоду відповідно до якої ОСОБА_1 і ОСОБА_3 дійшли згоди, що квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 залишаються у власності ОСОБА_3 , а останній зобов`язується відшкодувати позивачці вартість квартири АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області (а.с.38).

Вказану ухвалу було скасовано в апеляційному порядку, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 145-146 т.1).

Відповідно до розписки від 14.08.2023 ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 323 500, 00 грн. на виконання ухвали від 01.08.2023 (справа № 484/3753/23) в рахунок відшкодування вартості квартир за адресою: квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 . Претензій до ОСОБА_3 не має (а.с.111 т.1)

В ході судового розгляду позивач підтвердила, що звертаючись до суду з позовом 18.07.2023 їй було відомо, що вона є боржником перед ПП «СЮІТА2006».

Також встановлено, що 10.03.2023 Першим відділом державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 71257042 про стягнення боргу у сумі 5097231,81 грн з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства ПП «Сюіта 2006».. В межах вказаного виконавчого провадження головним державним виконавцем було накладено арешт на майно, що належить боржнику.

Таким чином, на час звернення позивача ОСОБА_1 із вказаним позовом у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало на примусовому виконанні вищевказане виконавче провадження.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14-ц (провадження №61-15813сво18) вказав, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу і накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси позикодавця і направлений на недопущення стягнення заборгованості за договором позики за рахунок майна боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Отже, у справі, що розглядається, встановлено, що на момент звернення позивача до суду з позовом про поділ майна подружжя на виконані у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства ПП «СЮІТА2006» боргу в загальному розмірі 5097231,81 грн. Зазначене безпосередньо стосується прав та/або інтересів ПП «СЮІТА2006».

На теперішній час, борг не повернуто, ОСОБА_1 , вказане підтвердила в судовому засіданні.

Вирішуючи вказаний позов суд не заперечує презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, а також права подружжя на поділ майна, що є об`єктом їх спільної сумісної власності, але зазначає те, що реалізація цього права не може здійснюватися на шкоду іншим учасникам правовідносин за їх участю.

Згідно ч.3ст.13 ЦК Українине допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. ОСОБА_1 щодо якої ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на її майно, та її чоловіка ОСОБА_3 , які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно ПП «СЮІТА2006», оскільки поділ майна порушує майнові інтереси ПП «СЮІТА2006» і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому вказані дії не можуть залишатися поза реакцією, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та призводять до зловживання правом.

Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11листопада 2019 року у справі №337/474/14-ц (провадження №61-15813сво18), у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі №654/1528/17 (провадження №61-30545св18), від 06 березня 2019 року у справі №317/3272/16-ц (провадження №61-156св17), від 03 квітня 2019 року у справі №726/831/15-ц (провадження №61-45301св18), від 21 жовтня 2020 року у справі №753/15957/18 (провадження № 61-10551св20).

Крім того, відсутності передбачених ч.2ст.73 СК Українипідстав для накладення стягнення на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, механізм визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, на стадії примусового виконання рішення суду передбачено, зокремаст.443 ЦПК Українита ч.6ст.48 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи відсутність фактичного спору між подружжям про поділ майна, що підтверджується ухвалою про затвердження мирової угоди від 01.08.2023, зміною позовних вимог після скасування в апеляційному порядку ухвали про затвердження мирової угоди, накладення арешту та наявність невиконаного позивачем рішення суду про стягнення боргу на користь іншої особи, що підтверджено позивачем в судовому засіданні, суд вважає, що поділ майна подружжя у даній справі не може використовуватися позивачем та відповідачем для уникнення сплати боргу ОСОБА_1 , як боржником за вимогами про стягнення боргу та виконання судового рішення.

Щодо зустрічних позовних вимог.

Відповідно до положеньст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно доЗакону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначенихЗемельним кодексом України. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Статтею 60 СК Українивизначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідност. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ст.ст.190,179 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага (ст. 177 ЦК України).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (ст. 65 СК України).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ст. 69 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ст. 70 СК України).

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченихЦивільним кодексом України(ст. 71 СК України).

Отже, поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, другастатті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина другастатті 364 ЦК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі. Такий висновок зроблено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року в справі № 640/19644/15.

Конструкція нормистатті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18), постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 203/284/17 (провадження № 61-7751св19), від 04 серпня 2021 року у справі № 553/2152/19 (провадження № 61-6722св21).

Отже, для подружжя передбачено презумпцію спільності права власності. Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.

Той з подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних, достовірних та допустимих доказів.

Суд звертає увагу на наступне.

Встановлено, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 - ОСОБА_3 уклав 06.11.2006 договір купівлі-продажу, відповідно до якого набув у прийняв у власність квартиру АДРЕСА_2 та сплатив кошти у сумі 8900, 00 грн. Вказане підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 06.11.2006 року та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 8 -13, т.1).

ОСОБА_3 як на підставу визнання особистою приватною власністю одного з подружжя квартири АДРЕСА_2 посилається на дарування грошових коштів у сумі 8270 доларів США його батьком ОСОБА_5 у жовтні 2006 року, при якому були присутні він, ОСОБА_8 його сестра ОСОБА_7 і позивач за первісним позовом ОСОБА_1 . Вказані кшти були урочисто подаровані ОСОБА_3 його батьком.

Однак, частиною 5 ст.719 ЦК України (в редакції станом на жовтень 2006) передбачено, що договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п`ятдесяти кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Валютними цінностями, з урахуванням положень ЗУ « Про валюту та валютні цінності» є - національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали.

ОСОБА_3 не надано суду нотаріально посвідченого договору дарування. Таким чином, за відсутності нотаріально посвідченого договору, посилання ОСОБА_3 на отримання від батька коштів у розмірі 8270 доларів США для придбання квартири є недоведеним.

Презумпцію спільності майна набутого у шлюбі, у тому числі спільності коштів в сумі 8900,00 грн. сплачених на виконання умов договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , не спростовано.

Крім того, ОСОБА_3 не надав доказів того, що за його особисті кошти було придбане нежитлове приміщення № 79, загальною площею 14.7 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 та не спростував того, що ОСОБА_1 вказує, що повернула йому кошти за вказане нежитлове приміщення.

З наведеного суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_3 є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК Україниоднією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.2-13,76-81,89,141,259,263-265,268,273,352,354,355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенніпозову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ПП «СЮІТА 2006» про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя відмовити.

У задоволенні зустрічного поозову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ПП «СЮІТА 2006» про визнання майна особистою приватною власністю відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_6 ;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_6 ;

третя особа: ПП «СЮІТА 2006», ЄДРПОУ 33915151, вул. Армійська, 18 офіс 417, м.Одеса, 65068.

Повний текст судового рішення складено 30.09.2025.

Суддя: