Постанова

від 13.06.2006 по справі 12/52-832

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/52-832

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2006 р.Справа № 12/52-832

 17 год. 00 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Скрипчук О.С.             

при секретарі судового засідання  Александрову В.В.

Розглянув справу

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Реал" м. Тернопіль, бул. С. Петлюри, 2           

до відповідача-1  Виконавчого комітету Тернопільської міської ради м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5            

до відповідача-2 спільного малого підприємства "Надія", пр.С.Петлюри,2, м.Тернопіль

про  про скасування рішення №851 від 08.09.2004р. "Про розгляд звернення СМП "Надія".

За участю представників сторін:

позивача: Тарарук Л.Р. - довіреність №24 від 10.05.06р.

відповідача-1:  

відповідача-2: Авдєєнко В.В., довіреність № б/н від 26.04.06 р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Реал" м. Тернопіль, надалі позивач звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до виконавчого комітету Тернопільської міської ради м. Тернопіль, надалі відповідач  про скасування рішення №851 від 08.09.2004р. "Про розгляд звернення СМП "Надія".

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що виконком Тернопільської міської ради прийняв спірне рішення  про надання дозволу на будівництво СМП „Надія” без наявності погодження інших суміжних землекористувачів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в підтвердження позовних вимог посилається на  приписи ст.24 Закону України „Про планування та забудову територій”, Типові регіональні правила забудови правила, затверджені Наказом Держбуду №219 від 10.12.2001р., зареєстровані в Мінюсті 03.01.2002р., Акт приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництвом об”акта прибудованого приміщення жилого будинку по вулиці Возз'єднання,2 блок „Б” і „В”.

Представник Відповідача-1 своїм письмовим запереченням проти позову, позовні вимоги заперечує, мотивуючи тим, що земельні ділянки, які виділені для користування ТОВ фірмі «Реал»та СМП «Надія»розміщенні за адресами бул.Петлюри,2 та Петлюри,2а та між собою не пересікаються.

Представник Відповідача-2 своїм письмовим запереченням проти позову від 27.04.2006р., позовні вимоги заперечує, з тих підстав, що ТОВ фірма «Реал»не має жодних прав на спірну земельну ділянку. Відповідач -2 вважає, що СМП „Надія” правомірно надано дозвіл на добудову виробничих та адміністративних приміщень до існуючого торгового комплексу в межах земельної ділянки, визначеної для обслуговування будівлі розміщеної за адресою бул. Петлюри, 2а .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 08.09.2004р. №851 «Про розгляд звернення СМП «Надія», дано дозвіл Відповідачу-ІІ провести добудову виробничих та адміністративних приміщень до торгового комплексу СМП «Надія»за адресою пр.С.Петлюри,2.

Так, відповідно до ст.24 Закону України «Про планування та забудову територій»фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об»єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого комітету відповідної ради, до заяви додається документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або документ про згоду власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки.

Відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України право постійного користування, а відтак і право на отримання дозволу на будівництво виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою.          

Відповідно до п.6 Типових регіональних правил забудови, затверджених наказом Держбуду №219 від 10.12.2001р. зареєстрованих в Мін'юсті 03.01.2002р. за №4/6292, які прийняті для забезпечення положень ст.24 Закону України «Про планування та забудову територій», для отримання дозволу на будівництво заявнику слід долучити акт установлення меж земельної ділянки в натурі.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про оренду землі” оренда землі –це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 3 Закону про оренду визначає, що об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Суб'єктами права власності на землю комунальної власності Земельний кодекс України визначає є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, до яких згідно з Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” належать сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України, до яких належить, зокрема надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.  

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про оренду землі” договір оренди –це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з умов договору оренди земельної ділянки від 12.03.2003р. (п.1) укладеного між відповідачами земельна ділянка площею 275,54 кв.м. надавалась СМП «Надія»без визначення меж земельної ділянки на місцевості, в межах плану землекористування, що додається, яка знаходиться в місті Тернополі за адресою б-р С.Петлюри,2а.

Як свідчить п.2. договору оренди земельна ділянка надавалась на умовах оренди терміном на 5 років –з 26 листопада 2002 року до 26 листопада 2007 року, для обслуговування приміщення площею 299,50 кв.м.  

Як зазначено в п.8 договору орендар зобов‘язувався використовувати земельну ділянку відповідно до мети зазначеної в п.2 договору, а саме для обслуговування приміщення площею 299,50 кв.м., будь яких змін чи доповнень з приводу використання земельної ділянки для  здійснення будівництва сторони в договір не вносили.

Відповідач-ІІ не подав, судом не здобуто будь-яких інших  доказів в підтвердження подання (відведення) земельної ділянки в порядку встановленому Земельним Кодексом України для здійснення добудови.

Відповідно до ст.376 ЦК України, у випадку коли будівництво здійснюється на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або належного дозволу чи затвердженого проекту, воно визначається самочинним.

Крім цього, як підтверджується матеріалами справи, зокрема реєстраційними посвідченнями виданими Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації від 09.12.1997р., 21.01.2004р., 28.02.2006р., 13.09.2004р. позивач є власником нежитлових за адресою м.Тернопіль б-р.Петлюри,2.

Як підтверджується реєстраційними посвідченнями виданим Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації в квітні 1994р. Відповідач-ІІ є співвласником приміщення за адресою м.Тернопіль, б-р.Петлюри,2а.

Як вбачається з Висновку №32 від 20.06.2003р.щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову місцезнаходження земельної ділянки яка вибирається під забудову Відповідачу 11, зазначено як  м.Тернопіль, вул..Петлюри,2.

Як підтверджується оспорюваним рішенням Відповідачу-ІІ дано дозвіл на добудову до адміністративних та виробничих приміщень за адресою м.Тернопіль вул.Петлюри,2., тобто за адресою, а відтак і на земельній ділянці, яка знаходиться  у фактичному користуванні позивача по справі., а не  Відповідача -11.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства та організації –позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач-І приписів законодавства, що регламентують порядок надання дозволу на будівництво при винесенні спірного рішення не дотримувався, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача як співвласника будинку за адресою м.Тернопіль б-р.Петлюри,2.    

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем, а відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судове рішення, ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69–71, 94, 158, 161-163 КАС України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Скасувати рішення Виконкому Тернопільської міської ради №851 від 08.09.2004р. „Про розгляд звернення СМП „Надія”.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Реал», м. Тернопіль, бул.С.Петлюри,2, р/р 2600430011290 в центральному відділенні АКБ «Укрсоцбанку»МФО 338017, код ЗКПО 24633046, - 3 грн. 40 коп. в повернення сплаченого судового збору.

4.          Видати наказ.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „____”

---

2006 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.      

 

Суддя                                                                                О.С. Скрипчук