Рішення від 26.09.2025 по справі 643/433/25

Справа № 643/433/25

Провадження № 2/643/1888/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2025 року м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Харченко А.М.

за участю секретаря Риндіч О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит»</a>, треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович, Київський обласний державний нотаріальний архів, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 05 травня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 192, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит»</a>, ідентифікаційний код юридичної особи 41346335, місцезнаходження: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, 12А, IBAN НОМЕР_2 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, заборгованість за кредитним договором №3795541 від 28 липня 2020 року в загальному розмірі 26 800,00 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит»</a>, код ЄДРПОУ 41346335, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 10 900,00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис № 192 від 05.05.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості в розмірі 26800,00 грн. На підставі спірного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66506198 від 13.08.2021. Постановою приватного виконавця від 17.09.2021 був накладений арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках позивача. Позивач зазначає, що виконавчий напис суперечить вимогам законодавства як в частині дотримання порядку вчинення нотаріусом виконавчого напису, так і з підстав того, що сума заборгованості зазначена у виконавчому написі не є безспірною. Вказує, що для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди. Між тим позивач не укладав нотаріально посвідченого договору. Позивачу взагалі не зрозуміло звідки з`явилася сума боргу у розмірі 25, 000, 00 грн., адже ТОВ «Алекскредит» не надавав ні якого розрахунку з банку стосовно оплати кредиту та повернення позивачем до банку грошових коштів. Також, немає виписки заборгованості від ТОВ «Алекскредит». Ніхто не звертався до ОСОБА_1 з вимогами про повернення боргу або з пропозиціями про його реструктуризацію. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Ухвалою суду від 15.01.2025 відкрито провадження по цивільній справі за вказаним позовом, справу ухвалено слухати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази.

Ухвалою суду від 16.01.2025 задоволено заяву про забезпечення позову, зупинено стягнення за вищезазначеним виконавчим написом.

Від представника відповідача ТОВ «Алекскредит» Попудренко А.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на наступне. Між позивачем та відповідачем укладений Договір про надання кредиту №3795541 від 28.07.2020. На підставі укладеного Договору позивачу були надані кредитні кошти у тимчасове, строкове, платне користування. У зв`язку з невиконанням взятих на себе кредитних зобов`язань, за Договором виникла заборгованість, яка не була погашена позивачем. Відповідачем направлено претензію позивачу з вимогою про погашення заборгованості за договором про надання кредиту. Позивач її отримала, але не виконала. Будь-яких заперечень не надала, що свідчить про визнання вимоги відповідача в повному обсязі, наслідком чого стало звернення відповідача до приватного виконавця для вчинення виконавчого напису. Позивач у встановленому законом порядку не спростувала належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надала доказів часткового чи повного погашення заборгованості, тому відповідач просить суд відмовити в задоволенні вимог, оскільки незаконність вчинення нотаріусом виконавчого напису, крім тверджень позивача, нічим об`єктивно не підтверджена. Позивач до матеріалів позовної заяви не долучила будь-які докази, які б свідчили про спірність суми заборгованості за кредитним договором, який вона не оспорює. Відповідач звернувся до приватного нотаріуса з метою вчинення виконавчого напису на договорі. Для цього приватному нотаріусу було надано, зокрема оригінал договору про надання кредиту, укладений між позивачем та відповідачем з додатками до нього і засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Сума заборгованості зазначена з урахуванням здійснених позивачем платежів (у разі наявності таких). З виписки нотаріусом встановлено, що заборгованість за договором існує, її розмір, здійснення позичальником платежів на погашення суми заборгованості та те, що не минуло три роки з дня виникнення права вимоги. На підставі отриманих документів, які в повному обсязі відповідають вимогам Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року приватний нотаріус вчинив виконавчий напис. Відповідач дотримується позиції, що всі вчинені ним дії були здійснені відповідно до положень чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Щодо розміру витрат на правову допомогу, то відповідач заперечує щодо вказаної суми витрат на правову допомогу, оскільки вказаний розрахунок не є співмірний з предметом спору, а також не підтверджений належними доказами. По-перше, на підтвердження сплати Позивачем вказаних витрат представником Позивача надається прибутковий касовий ордер №01-01/25 від 10 січня 2025 року. Проте Товариство не погоджується з таким доказом, оскільки в наданому прибутковому касовому ордері вказано, підстава «Договір №01-01/25 про надання правової допомоги від 01 січня 2025 року , що відрізняється від реквізитів договору, який був наданий. Наданий прибутковий касовий ордер в жодному разі не підтверджує факт сплати позивачем саме за послуги надані адвокатом саме по даній справі. По-друге, щодо співмірності заявлених витрат на правову допомогу, зазначаємо, що дана справа розглядається в порядку спрощеного провадження, а це свідчить про те, що справа незначної складності, для якої пріоритетним є швидке її вирішення, а тому зазначена представником позивача сума витрат на правову допомогу за даною справою не є співмірним зі справою незначної складності. По-третє, відповідно до вищезазначених вимог чинного законодавства України в Акті про виконані роботи за Правничим договором відсутній час, який був витрачений на надання правничої допомоги. По-четверте, Акт прийому-передачі робіт за Правничим договором, навіть якщо він містить перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Звертають увагу суду, що зазначений розрахунок виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги в матеріалах справи відсутній.

Від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Суріна С.В. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на наступне. Відповідачем не надано жодного доказу того, що по-перше, вищевказаний договір був підписаний сторонами, адже, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 66506198, наданий до матеріалів справи кредитний договір не має жодного підпису сторін, а отже фактично такий договір не був укладений, по-друге, відповідачем не надано жодного доказу того, що ним, як зазначено було направлено претензію до позивача та те, що саме позивач таку претензію отримав, а тому такі ствердження є недопустимими, надуваними та такими, що не підтверджується жодними доказами. У подальшому, відповідач вказує, що Позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, тому Відповідач просить суд відмовити в задоволенні вимогах, оскільки незаконність вчинення нотаріусом виконавчого напису, крім тверджень позивача, нічим об`єктивно не підтверджена. Позивач до матеріалів позовної заяви не долучив будь-які докази, які б свідчили про спірність суми заборгованості за кредитним договором, який він не оспорює. Проте, такі ствердження відповідача є необґрунтованими, оскільки, позивач неодноразово у своєму позові вказував про те, що він заперечує заборгованість, яка вказана у виконавчому написі, тим більше, прерогатива доказування заборгованості покладається саме на відповідача. Окрім того, відповідач вказує про те, що ним начебто для вчинення нотаріального напису було надано усі необхідні документи, розрахунки, тощо, але не надали жодних доказів до суду, що спростовує усе викладене у відзиві на позов. Діюча редакція Переліку документів передбачає можливість вчинення виконавчого напису нотаріуса лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Відповідачем не надано доказів того, що кредитний договір був нотаріально посвідчений. Відповідачем та третіми особами не було надано жодних документів, які б могли підтвердити, що при вчиненні напису нотаріус отримував від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед відповідачем, зазначений у написі є безспірним. Наведені обставини також вказують на те, що розмір кредитної заборгованості, зазначений нотаріусом в оспорюваному виконавчому написі, не є безспірним, оскільки позивач звернувся одразу до суду після того як дізнався про стягнення з нього заборгованості по виконавчому напису нотаріуса, заперечив наявність у нього боргу, це є достатньою правовою підставою для визнання даного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а відповідач не позбавляється можливості вирішити спірні питання у позовному провадженні. Щодо посилання відповідача, щодо того, що у позивача немає підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, є безпідставними, адже до матеріалів справи відповідно до чинного законодавства України, були надані усі необхідні докази, які підтверджують витрат на професійну правничу допомогу, та які містять усі вимоги. Щодо прибуткового касового ордеру, повідомляємо, що в ньому міститься технічна помилка при заповнювані, яка жодним чином не спонукає до того, що позивач не сплачував послуги за правничу допомогу, адже в даному ордері містяться інші дані, які це підтверджують таку оплату.

Від третіх осіб приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В., Київського обласного державного нотаріального архіву пояснення щодо позову до суду не надходили.

На виконання ухвали суду від 15.01.2025 про витребування доказів з Київського обласного державного нотаріального архіву до суду надійшла завірена копія виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., 15.05.2021 за реєстровим № 192. Інші документи в матеріалах нотаріальної справи відсутні.

Також, до суду на виконання ухвали суду від 15.01.2025 від приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. надійшли належним чином завірені матеріали виконавчого провадження ВП № 66506198.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до виконавчого напису, вчиненого 15.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 192, запропоновано стягнути з позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит»</a> заборгованість за кредитним договором № 3795541 від 28.07.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 за період з 22.11.2020 по 08.04.2021, загальну суму у розмірі 26800,00 грн.

На підставі спірного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66506198 від 13.08.2021.

Постановою приватного виконавця від 17.09.2021 був накладений арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках позивача.

З тексту оспорюваного виконавчого напису № 192 від 05.05.2021 встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувалась ст. 87Закону України«Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 за № 1172.

Відповідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87Закону України«Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно дост. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Посилань на докази про вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору відповідач суду не надав. Крім того, згідно з відповіді Київського обласного державного нотаріального архіву в матеріалах нотаріальної справи є лише виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., 15.05.2021 за реєстровим № 192, інші документи в матеріалах нотаріальної справи відсутні.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт, зокрема, подання стягувачем відповідних документів нотаріусу, не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до ст.12та ст.81 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача виписку з рахунку позивача із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою про непогашення заборгованості, або первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед стягувачем, зазначений у написі, є безспірним.

При цьому оскаржений виконавчий напис вчинений після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Зважаючи, що сам виконавчий напис містить вказівку на те, що його вчинено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", дає підстави стверджувати, що не посвідчений нотаріально договір не входить до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та не може підтвердити безспірність заборгованості позивача перед відповідачем.

Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача ТОВ «Алекскредит» судовий збір в дохід держави в розмірі 1 816,80 грн.: 1 211,20 грн. за подання позовної заяви та 605,60 грн. за заяву про забезпечення позову.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу, зазначивши у позовній заяві, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, становить 10 900,00 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Так, ч. 1 ст.137 ЦПК України,визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

В якості доказу витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено такі докази: Договір про надання правової допомоги № 01-01/25 від 06.01.2025; Додаток №1 до Договору № 01-01/25 від 06.01.2025 про надання правової допомоги від 06.01.2025; Акт №1 про надання правової допомоги за Договором № 01-01/25 від 06.01.2025 про надання правової допомоги від 10.01.2025, згідно з яким загальний розмір гонорару Адвокатського об`єднання за надання вказаної правової допомоги складає 10900,00 грн.; прибутковий касовий ордер № 01-01/25 від 10.01.2025 на суму 10900,00 грн., підстава Договір № 01-01/25 про надання правової допомоги від 01 січня 2025 року; ордер адвоката Суріна С.В. від 14.01.2025 № 1232974.

У постанові Великої Палати Верховного Суд у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі№ 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Як вбачається з матеріалів справи адвокатом Суріним С.В. до суду подано позовну заяву, заяву про витребування доказів та заяву про забезпечення позову, справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

При цьому слід звернути увагу на позицію Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22, згідно якої при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.

Враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи при підготовці і складанні позову, заяви про витребування доказів та заяви про забезпечення позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача ТОВ «Алекскредит» на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн. у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 7, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною від 05.05.2021, зареєстрований в реєстрі за № 192, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №3795541 від 28 липня 2020 року в загальному розмірі 26 800,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит»</a> (ЄДРПОУ: 41346335), таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит»</a>, місце знаходження: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, 12-А, код ЄДРПОУ: 41346335, судовий збір в дохід держави в сумі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит»</a>, місце знаходження: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, 12-А, код ЄДРПОУ: 41346335, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Салтівський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Харченко А.М.