Постанова

від 17.01.2008 по справі 43/246

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

43/246

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 січня 2008 р.                                                                                    № 43/246  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –суддіДерепи В.І.

суддів :Грека Б.М. –(доповідача у справі)Стратієнко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю  "Міраж"

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 6 листопада 2007 року

у справі№ 43/246

господарського суду Донецької області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Донбудмеханізація" до

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Міраж"

простягнення 10 630, 80 грн.

за участю представників від:

позивача не з'явилися, були належно повідомлені

відповідача не з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.09.07 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбудмеханізація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраж" про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 10630,80 грн. задоволені повністю.

Ухвалюючи рішення про стягнення боргу, суд першої інстанції мотивував його наявністю укладеної між сторонами угоди б/н від 11.12.06, додаткових угод, актів наданих послуг  за грудень 2006 року, січень-березень 2007 та рахунків щодо сплати заборгованості.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.07 рішення господарського суду Донецької області від 19.05.07 залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Суб'єкт касаційного оскарження вважає, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.07 прийнята з порушеннями норм матеріального та процесуального права, та просить її скасувати. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, в порушення приписів ст.101 Господарського процесуального кодексу України, не переглянув справу щодо законності та обґрунтованості вимог позивача. Так, в постанові апеляційного суду не наведено доводів, за якими апеляційна інстанція відхилила ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

В касаційній скарзі скаржник відмічає, що судами не дано оцінки тим обставинам, що при укладенні господарського договору порушені приписи статті 180 Господарського кодексу України, а саме, сторонами не було узгоджено істотних умов договору. Окрім того, в порушення приписів ст.207 Господарського кодексу України, додаткові угоди до договору не визнані недійсними.

Скаржник відмічає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням ст.213 Цивільного кодексу України, а саме, апеляційним судом невірно тлумачено зміст правочину, так як акти виконаних робіт не можуть вважатись довідками про виконані роботи (послуги) по формі ЕМБ-7. Скаржником також звернуто увагу та ту обставину, що справу розглянуто у незаконному складі суду, що є безумовною підставою для скасування судового акта.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм  матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що  касаційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено в судових актах, між сторонами   укладений договір б/н від 11.12.06 на  виконання земельних робіт з використанням обладнання позивача. За умовами п.1.1 договору позивач зобов'язався надати відповідачу послуги по виконанню земельних робіт з використанням бульдозера ДЗ-171.

На виконання умов основного договору між сторонами укладалися додаткові угоди про надання відповідачу екскаватора ЕО-10011 та катка кулачного 25 тонн.  Оплата за виконані роботи, згідно укладеного договору, здійснюється на підставі підтверджених довідок (пункт 3.2 договору).

Актами наданих послуг за грудень 2006 року, січень-березень 2007 року, які підписані сторонами та скріплені печатками, підтверджується виконання робіт.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи вимоги про стягнення заборгованості за виконані роботи, виходили з того, що договором, додатковими угодами та  актами приймання-передачі виконаних робіт, які підписані сторонами та скріплені печатками, а також рахунками про сплату за виконані роботи, підтверджується факт виконання робіт та наявність заборгованості за виконані роботи в сумі 10630,80 грн.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої та апеляційної інстанції про стягнення заборгованості є вірними.

Так, з урахуванням досліджених та встановлених обставин, суд першої та  апеляційної інстанцій відобразив той факт, що сторони фактично приступили до виконання договору, доказом чого є той факт, що позивач надав відповідачеві бульдозер ДЗ-171, екскаватор ЕО-10011, каток кулачний 25 тонн, а відповідач оплачував рахунки, які пред'являлись позивачем на підставі оформлених актів виконаних робіт щомісячно, окрім рахунку за березень 2007 року. В матеріалах справи та в касаційній скарзі відповідач не надав доказів того, що позивач не виконав надані послуги, які обумовлені договором та не надав заперечень щодо суми, яка заявлена до стягнення.

Твердження відповідача про неукладенність договору про надання послуг  та виконання робіт в розумінні фактично виконаних дій зі сторони як позивача, так і відповідача, обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки  угода про виконання земельних робіт від 11.12.06, котра укладена між сторонами, не суперечить загальним засадам цивільного законодавства –це щодо свободи договору (ст.3 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має бути виконано належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу. За таких обставин підстави до скасування судових актів, ухвалених при дотриманні  норм процесуального права та правом застосування  норм матеріального права відсутні.

Доводи скаржника наведені в касаційній скарзі, фактично повторюють доводи, викладені  та розглянуті в суді першої інстанції, що знайшло своє відображення в судових актах, направлені на переоцінку доказів, не можуть слугувати підставою до скасування судових актів, оскільки не свідчать про невірне застосування норм матеріального права. В силу наведених обставин рішення та постанова суду апеляційної інстанції  підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраж" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду  від 06.11.07 у справі № 43/246 - без змін.

Головуючий - суддя                                                                      В. Дерепа

Судді                                                                                                    Б. Грек

                                                                                                    Л. Стратієнко