Постанова

від 16.01.2008 по справі 15/237-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/237-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 січня 2008 р.                                                                                    № 15/237-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., –головуючого

Катеринчук Л.Й. (доповідач)

Ткаченко Н.Г.

розглянувши  касаційну скаргувідкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»

на ухвалугосподарського суду міста Києва від 21.05.2007

у справігосподарського суду№ 15/237-бміста Києва

за заявоюдержавної податкової інспекції у Оболонському районі

про визнання банкрутомтовариства з обмеженою відповідальністю «Смольний Буян»

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявника касаційної скаргиБабійчук Н.В. (дов. №3820 від 25.12.2006)

від заявникане з'явились

від боржникане з'явились

В С Т А Н О В И В  :

ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2006 було порушено провадження у справі про визнання товариства з обмеженою відповідальністю «Смольний Буян»(далі –боржника) банкрутом за заявою державної податкової інспекції у Оболонському районі з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою суду від 06.04.2006 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Щербаня О.М., зобов'язано ліквідатора в п'ятиденний строк опублікувати в офіційному друкованому органі оголошення про визнання боржника банкрутом.

Оголошення про визнання боржника банкрутом опубліковано в газеті «Голос України»№182 (3932) від 30.09.2006.

13.04.2007 до господарського суду міста Києва на затвердження надано звіт ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційний баланс.

Ухвалою суду від 21.05.2007 звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника було затверджено, боржника ліквідовано, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»(далі –Кредитор) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд, аргументуючи порушенням норм матеріального права, зокрема, статті 129 Конституції України, статей 3-1, 25, 26, 30, 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі –Закону).

Колегія суддів Вищого господарського суду України переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог  Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

За приписами частин 1, 2 статті 52 Закону в разі, якщо громадянин –підприємець - боржник або керівні органи боржника  - юридичної особи  відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до  органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно з  статтею 25 Закону з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до частини 7 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у випадку передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, по встановленню майна та майнових прав (обтяжень) згідно державних реєстрів як майнових прав, так їх обтяжень (заборон відчуження), витребування в органах державної виконавчої служби виконавчих проваджень, порушених кредиторами боржника. Наслідком належного виконання ліквідатором зазначених обов'язків буде встановлення заставних кредиторів боржника.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено обов'язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури та за участі кредиторів (комітету кредиторів).

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою суду від 06.04.2006 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру в порядку статті 52 Закону.

Процедура ліквідації боржника тривала один рік.

13.04.2007 до господарського суду міста Києва на затвердження надано звіт ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційний баланс.

Матеріалами справи підтверджується, що ліквідатором, з метою виявлення майна банкрута були надіслані листи запити до: Київського міського бюро технічної інвентаризації; управління державної автомобільної інспекції міста Києва; головного управління земельних ресурсів, з проханням повідомити ліквідатора про наявність нерухомого майна, транспортних засобів та земельних ділянок у боржника. Внаслідок чого судом встановлено відсутність державної реєстрації майнових прав боржника та відсутність його майна.

Разом з тим, затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс суд не дав оцінки тому, що ліквідатором не було зроблено запитів до державних органів, які реєструють обтяження (заборону відчуження) рухомого та нерухомого майна, внаслідок чого не було виявлено заставних кредиторів боржника, та не було витребувано інформації з органів державної виконавчої служби про наявність виконавчих проваджень по стягненнях з боржника, що також дало б можливість встановити скаржника як заставного кредитора, вимоги якого про звернення стягнення на заставне майно перебували на виконанні в органах державної виконавчої служби на момент затвердження звіту ліквідатора в суді.

Матеріалами справи підтверджується, що скаржник звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника (а.с. 76-106). До заяви кредитора було додано копію договору застави з боржником та докази наявності в органах державної виконавчої служби виконавчого провадження по зверненню стягнення на заставне майно боржника. Відтак, прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи боржника зачіпає майнові права та інтереси боржника, як його заставного кредитора.            

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає прийняту у справі ухвалу суду від 21.05.2007 такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права та належною до скасування.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення (ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора) є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні. Окрім того, у разі виявлення майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд виносить ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої статтею 52 Закону, і переходить до загальних судових процедур у справі про банкрутство за заявою ліквідатора боржника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»задовольнити.

2.          Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.05.2007 скасувати, справу №15/237-б направити для розгляду до господарського суду міста Києва.

Головуючий                                                                             Б. Поляков

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                Н. Ткаченко