Рішення від 30.09.2025 по справі 539/4199/25

Справа № 539/4199/25

Провадження № 2-а/539/100/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2025 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Крайсвітньої Н. М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Пелих Н.М.,

представників відповідача: Кравець Л.Д., Шапошнікова С. М.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та узагальнені доводи інших учасників справи

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (далі Лубенський відділ УДМС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування рішення.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням начальника Лубенського відділу УДМС у Полтавській області від 13 серпня 2025 року № 5330100100000523 про примусове видворення з України вирішено примусово видворити громадянина Російської Федерації (далі РФ) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з України.

Позивач з указаним рішенням не погоджується, вважає його прийнятим без належних на це правових підстав, передчасним, протиправним, незаконним і таким, що не відповідає Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», зокрема статтям 26, 30 цього Закону.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 серпня 2025 року у справі № 539/4002/25 ОСОБА_1 був затриманий строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з метою забезпечення примусового видворення. Позивач перебуває у Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС України.

ОСОБА_1 не був затриманий за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України, будь-яких інших порушень законодавства України з прикордонних питань не вчиняв. Відсутні підстави вважати, що дії позивача становлять загрозу для національної безпеки України, громадського порядку, охорони здоров`я, прав та інтересів громадян України. Рішення про примусове повернення ОСОБА_1 до країни походження (третьої країни) відносно останнього також не приймалося.

Документом, що посвідчує особу позивача, є паспорт громадянина НОМЕР_1 , що був виданий 22 червня 2018 року посольством РФ в Україні, терміном дії до 22 червня 2023 року.

Підстав для застосування до позивача такої міри відповідальності, як примусове повернення чи примусове видворення немає, тому оскаржуване рішення винесене з порушення законодавства про правовий статус іноземців (осіб без громадянства).

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Радіонівка Великобагачанського району Полтавської області, після народження батьки позивача виїжджали з території України до РФ, проте у 1992 році повернулися до України, з того часу позивач проживає на території України. З 1997 року ОСОБА_1 постійно проживав на АДРЕСА_1 . З 2018 року позивач проживає у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 . Нерухомого майна у власності позивач не має, тому питання реєстрації місця проживання не вирішено. Ведення сільського господарства забезпечує позивачу достатній для проживання дохід. До кримінальної та адміністративної відповідальності (крім питань, пов`язаних з реєстрацією) позивач не притягувався.

У 20182019 роках (рік точно не пам`ятає) позивач звертався до органів Державної міграційної служби із заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням, проте оскільки це тривалий процес, то вирішення цього питання затягнулося на роки і на початок широкомасштабного вторгнення РФ в Україну громадянства не набув. Після початку воєнних дій ОСОБА_1 звертався до міграційної служби, проте йому повідомили, що розгляд будь-яких питань з приводу проживання громадян РФ, у тому числі й набуття громадянства України громадянами РФ призупинено, їх розгляд поновиться після закінчення війни. Заяв про припинення провадження справи про оформлення набуття громадянства позивач не писав, хоча в оскаржуваному рішенні вказано, що провадження у справі про набуття громадянства припинено за його заявою. Позивач розраховував на набуття громадянства України і добровільно відмовлятися від припинення розгляду цього питання підстав у нього не було.

У 2018 році для того, щоб мати документ для посвідчення особи, ОСОБА_1 звернувся за отриманням паспорта громадянина РФ до посольства РФ в Україні і 22червня 2018 року отримав такий паспорт строком дії до 22 червня 2023 року. Строк дії паспортного документу громадянина РФ для виїзду за кордон у позивача закінчився 22 червня 2023 року, тобто у період дії правового режиму воєнного стану на території України. З початком війни РФ проти України між двома країнами були розірвані дипломатичні відносини, посольство і консульські установи РФ на території України припинили функціонування, що виключає можливість продовжити дію вказаного паспорта. Відсутність документа, що посвідчує особу (паспорта) позбавляє можливості оформлення візи та отримання посвідки на проживання. Офіційно візовий режим для громадян РФ в Україні запроваджено з 01 липня 2022 року, до цього часу діяла міжурядова угода 1997 року про безвізовий режим, у зв`язку з чим дозвіл на проживання в України громадянам РФ не вимагався. З початком повномасштабного вторгнення громадянам РФ, які проживали на території України, вирішення усіх дозвільних на проживання в Україні питань значно ускладнені, а у разі відсутності (закінчення терміну дії) паспорта громадянина РФ взагалі є неможливим.

При зверненні до міграційної служби за роз`ясненням, як позивачу вийти з такої ситуації та оформити офіційне проживання в Україні, йому повідомляли, що треба чекати закінчення війни, оскільки на даний час вирішити це не можливо, на період війни необхідно з`являтися до міграційної служби для оплати штрафу за порушення правил проживання на території України без відповідних документів. Рішення про примусове видворення з України для позивача було несподіваним. ОСОБА_1 майже все життя постійно проживає в Україні, вважає себе українцем, неухильно дотримується її законів, не вчиняє дії, які б посягали на національну безпеку чи порушення громадського порядку в Україні, вживав заходів для набуття громадянства України, проте розгляд цього питання був припинений не з його волі. Неможливість оформлення дозвільних документів для проживання в Україні, продовження строку дії паспорта як документу, який посвідчує особу, на період війни між РФ та Україною існує з незалежних від нього причин. Позивач вважає, що рішення про його примусове видворення з України є безпідставним та передчасним.

Позивач звернув увагу, що статті 26 та 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не містять імперативності застосування до іноземців (осіб без громадянства) таких мір відповідальності, як примусове повернення та примусове видворення. Викладення вказаних норм з формулюванням «можуть бути повернуті», «можуть прийняти рішення про видворення» свідчить про те, що такі рішення мають прийматися з урахуванням та оцінкою об`єктивних обставин кожного конкретного випадку. Вирішуючи питання щодо примусового видворення іноземця, органи ДМС зобов`язані враховувати не лише обставини, які визначаються Законом як підстави для можливості примусового видворення іноземця, а й інші обставини, які мають значення для прийняття обґрунтованого та виваженого рішення, яке б, зокрема, забезпечувало необхідний баланс між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів іноземця і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Позивач постійно проживає в Україні з 1992 року, має постійне місце проживання, що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Хорольської міської ради, веде сільське господарство, що і є його джерелом доходу, до кримінальної відповідальності не притягувався, до адміністративної відповідальності притягувався лише за порушення, перелічені в оскаржуваному рішенні, ініціював вирішення питання щодо легального проживання в Україні (набуття громадянства), розгляд якого було припинено не з його волі. ОСОБА_1 не бажає покидати Україну, оскільки вважає її своєю батьківщиною, має налагоджений побут, сім`ю і бажання надалі проживати в цій країні. Відсутні підстави стверджувати, що примусове видворення позивача з України є пропорційним втручанням у його права по відношенню до тих цілей, на досягнення яких прийнято спірне рішення.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення Лубенського відділу УДМС у Полтавській області від 13 серпня 2025року № 5330100100000523 про примусове видворення з України громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Лубенський відділ УДМС у Полтавській області подав до суду відзив, в якому вказував, що заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Зазначив, що у місті Лубнах Полтавської області 13 серпня 2025 року виявлено факт порушення правил перебування в Україні громадянином РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Перевіркою встановлено, що вказаний іноземний громадянин є громадянином РФ, в`їхав в Україну у 1992 році, проживав останнім часом по паспортному документу громадянина РФ НОМЕР_2 , виданому 22червня 2018 року посольством РФ в Україні, терміном дії до 22 червня 2023 року.

Наразі у ОСОБА_1 відсутні документи на право перебування (проживання) на території України. 22 січня 2020 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), Хорольським сектором УДМС у Полтавській області винесено постанову серії ПН МПТ № 000394 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Працівники Хорольського сектору УДМС у Полтавській області 04 вересня 2021 року притягнули ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відносно вказаної особи складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МПТ № 001239 за частиною першою статті203 КУпАП та винесено постанову серії ПН МПТ № 001239 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2040 грн. Крім того, 13 серпня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до частини другої статті 203 КУпАП (постанова серії ПР МПТ № 003556). За результатом спілкування із зазначеним іноземним громадянином стало відомо, що він (позивач) останнім часом проживає на АДРЕСА_1 .

Відповідно до єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України ІП «Облік іноземців та біженців» ОСОБА_1 з приводу отримання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне чи тимчасове проживання не звертався, зареєстрованим на території України не значиться. Згідно з ІП «Облік осіб, які набули або припинили громадянство України» наявна справа про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, проте у 2023 році прийнято рішення про припинення провадження: ОСОБА_1 не надав усіх потрібних документів. Як повідомив вказаний іноземний громадянин, обставини, які б заборонили примусово видворити його з України, визначені частиною першою статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відсутні. Термін дії паспорта громадянина РФ ОСОБА_1 НОМЕР_2 закінчився 22 червня 2023 року.

Враховуючи викладене, 13 серпня 2025 року Лубенським відділом УДМС в Полтавській області прийнято рішення № 5330100100000523 про примусове видворення громадянина РФ ОСОБА_1 . З метою забезпечення примусового видворення ОСОБА_1 , Лубенським відділом УДМС в Полтавській області подано адміністративний позов до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області про адміністративне затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні строком на шість місяців. Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від13серпня 2025 року затримано ОСОБА_1 строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення примусового видворення. Лубенський відділ УДМС в Полтавській області з урахуванням усіх обставин прийняв законне та обґрунтоване рішення про примусове видворення за межі території України ОСОБА_1 .

З огляду на викладене Лубенський відділ УДМС в Полтавській області у поданому до суду відзиві просив відмовити у задоволенні позову у цій справі.

Представник позивача у судовому засіданні просила задовольнити заявлені у справі вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Адвокат Пелих Н.М. суду пояснила, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації разом з цивільною дружиною. Звернула увагу, що застосування визначеної відповідачем міри покарання не передбачено жодним нормативним актом, відповідач зобов`язаний був застосувати до позивача адміністративну відповідальність (адміністративне стягнення у виді штрафу). ОСОБА_1 звертався до міграційної служби із заявою щодо набуття громадянства, після чого не звертався із заявою про припинення провадження у справі про набуття громадянства. Оскаржуване у цій справі рішення винесене з порушенням законодавства. Відповідач не врахував, що позивач народився на території України, тривалий час проживав, отримав освіту, проходив військову службу, працював та сплачував податки також в Україні. У ОСОБА_1 немає зв`язку з РФ, зв`язок лише юридичний. Позивач має паспорт громадянина РФ, строк дії якого закінчився під час повномасштабного вторгнення, тому поновити строк дії цього паспорта немає можливості з обставин, що від нього не залежать. ОСОБА_1 у 20182019 роках звертався у відповідну службу за місцем проживання Хорольський сектор УДМС у Полтавській області із заявою про набуття громадянства за походженням, сама по собі процедура триваюча, на початок повномасштабного вторгнення така заява розглянута не була. Позивачу повідомили, що з початком війни розгляд таких заяв припинено.

Представник позивача у судовому засіданні також звернула увагу, що перебування іноземця на території України без дозвільних документів є лише адміністративним правопорушенням, за що може бути накладено штраф. Позивач характеризується позитивно, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, має тісні сімейні, родинні стосунки, у Полтавській області проживає його матір, два рідних брати, сестра, з 2018 року перебуває у цивільному шлюбі, проживає у сільській місцевості, працює по господарству.

Водночас представник позивача вказувала, що не володіє інформацією, на якій правовій підставі ОСОБА_1 проживав в Україні. ОСОБА_1 14 серпня 2025 року був поміщений до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на виконання рішення суду від 13 серпня 2025 року, яке було оскаржено до суду апеляційної інстанції. Позивач постійно вживав заходи з метою набуття громадянства України, проте не отримав бажаного результату. У 2013 році було отримано паспорт громадянина РФ, оскільки його було простіше отримати. Продовжити паспорт громадянина РФ, отримати новий паспорт громадянина РФ також було простіше, ніж оформити громадянство України. У 2018 році позивач переклав паспорт РФ на українську мову, що свідчить про те, що він з 2018 року намагався набути громадянства України. ОСОБА_1 не є злісним порушником законодавства України. Позивач звернувся за відповідною консультацією та у встановленому законом порядку подав заяву про набуття громадянства. Працівник міграційної служби, який приймав заяву та інші документи від позивача, не звернув увагу, що пакет документів подано не у повному обсязі. На час, коли така недостача була виявлена та припинено розгляд зазначеної заяви, то позивач нічого вчинити вже не міг, не міг звернутися до РФ для отримання довідки, якої не вистачало.

ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що проживав за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації місця проживання з цивільною дружиною. З 2009 року до 2019 року працював в СВК «Андріївський», з 2019 року офіційно не працював, у зареєстрованому шлюбі не перебуває. Зазначив, що підтримує доводи свого представника, просив позов задовольнити. Вказував, що у 20072008 роках (12 місяців) перебував на строковій військовій службі як українець, проте паспорта на той час не було (ні українського, ні російського), у 16 років проходив комісію у військоматі, а в 19 років забрали на військову службу. Вказував, що не був громадянином України. Пояснив, що має два рідних брата, один з яких громадянин України, другий громадянин РФ. Зазначив, що громадянином РФ став у 2014 році. Паспорт громадянина України не отримував, оскільки у батьків були паспорти громадянина СРСР. Звертався до компетентних органів щодо отримання паспорта громадянина України, проте отримав відмову, оскільки батьки не отримали паспорт громадянина України, вперше з таким питання звертався у 16 років у сільську раду. До 2018 року був ще один паспорт громадянина РФ від 2013 року, терміном дії до 2018 року. Вказував, що неодноразово звертався до кометних органів щодо реєстрації місця проживання в Україні (з 16 років, кожного року звертався з такими питаннями), проте документи на підтвердження таких обставин відсутні. До 2022 року звертався до міграційної служби щодо надання дозволу на перебування на території України, проте не пам`ятає, чи отримував такий дозвіл.

На запитання адвоката Пелих Н.М. позивач пояснив, що звертався до відповідача з 2018 року із заявами (проханнями) щодо набуття громадянства України (щодо надання роз`яснень про оформлення громадянства України). Повноліття набув у 2006 році, паспорт громадянина РФ вперше отримав у 2013 році.

Представник відповідача Кравець Л.Д. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Звернула увагу, що позивач не набував громадянства України, а паспорт громадянина РФ вперше отримав у 2013 році, у подальшому у 2018 році повторно отримав паспорт громадянина РФ. Позивач проживав в Україні без документів як нелегальний іммігрант. ОСОБА_1 не звертався до компетентних органів щодо отримання дозволу на проживання та для отримання громадянства до 2022 року. Лише в 2022 році позивач звернувся з відповідною заявою (про набуття громадянства), а в 2023 році провадження за такою заявою було припинено. ОСОБА_1 з моменту набуття повноліття (з2006року) проживає на території України як нелегальний іммігрант (без документів на право проживання на території України), це є порушенням міграційного законодавства. Позивач мав можливість набути громадянства України з 18 років незалежно від громадянства батьків, після чого отримати паспорт громадянина України, проте таким правом не скористався. На позивача періодично накладали адміністративні стягнення за неправомірне перебування на території України. Позивач до 2022 року перебував в Україні нелегально. ОСОБА_1 продовжено строк перебування в Україні з січня 2022 року до травня 2022 року. Позивачу протягом тривалого часу надавалась можливість оформити громадянство України, проте він належним чином таких дій не вчинив. ОСОБА_1 наразі знаходиться на території України як нелегальний мігрант. ОСОБА_1 було роз`яснено право на отримання громадянства України, проте він тривалий час цього не робив. З 18 років (з 2006 року) позивач мав можливість отримати паспорт громадянина України, перепон для цього не було, проте таких дій належним чином не вчиняв. На ОСОБА_1 неодноразово складалися протоколи про адміністративні правопорушення за порушення порядку перебування на території України, проте належних висновків він не зробив. Оскільки позивачу протягом тривалого часу надавалась можливість оформити (набути) громадянства України, проте таких дій він не зробив, то було прийнято рішення про його примусове видворення з України.

Представник відповідача Шапошніков С. М. підтримав викладені ОСОБА_3 доводи, просив у задоволенні позову відмовити.

Рух справи

25 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лубенського відділу УДМС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2025 року справу № 539/4199/25 передано судді Пилипчуку М. М.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 серпня 2025року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; призначено судове засідання на 02 вересня 2025 року у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін; запропоновано відповідачеві подати відзив на позовну заяву, позивачу відповідь на відзив, відповідачу заперечення на відповідь на відзив; витребувано у Лубенського відділу УДМС у Полтавській області матеріали щодо примусового видворення з України ОСОБА_1

29 серпня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву та матеріали щодо примусового видворення з України ОСОБА_1 .

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 вересня 2025 року задоволено заяву представника позивача адвоката Пелих Н.М. про участь ОСОБА_1 у судовому засіданні 02 вересня 2025 року в режимі відеоконференції.

02 вересня 2025 року до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів.

У судовому засіданні 02 вересня 2025 року задоволено клопотання адвоката Пелих Н.М. про відкладення розгляду справи для подання до суду доказів щодо обставин набуття позивачем громадянства України, відкладено розгляд справи на11вересня 2025 року.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 вересня 2025 року задоволено заяву представника позивача адвоката Пелих Н.М. про участь ОСОБА_1 у судовому засіданні 11 вересня 2025 року та всіх наступних судових засіданнях у режимі відеоконференції.

10 вересня 2025 року до суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Пелих Н.М. про долучення доказів.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 вересня 2025 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Пелих Н.М. про витребування доказів. Витребувано у Хорольського сектора УДМС у Полтавській області інформацію (за її наявності) про те, коли ОСОБА_1 був наданий строк перебування на території України на законних підставах, який був продовжений з16лютого 2022 року до 16 травня 2022 року, та на якій підставі. За клопотанням представника позивача викликано у судове засідання на 25 вересня 2025 року для допиту як свідка працівника (головного спеціаліста) Хорольського сектору УДМС у Полтавській області ОСОБА_4 . Відкладено судовий розгляд справи на 25 вересня 2025 року.

22 вересня 2025 року до суду надійшло повідомлення від Хорольського сектора УДМС у Полтавській області на виконання вказаної ухвали від 11 вересня 2025 року в частині витребування доказів.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 вересня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_4 про допит її як свідка в режимі відеоконференції з Хорольського районного суду Полтавської області.

Представник позивача адвокат Пелих Н.М. 25 вересня 2025 року подала до суду докази.

Відповідно до частини першої статті 227 КАС України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 30 вересня 2025 року.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що згідно зі свідоцтвом про народження (повторно) від 27 жовтня 2021 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селіРадивонівка Великобагачанського району Полтавської області, батько ОСОБА_5 , мати ОСОБА_6 .

За змістом повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 11 лютого 2022 року № 00035008005 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Радивонівка Великобагачанського району Полтавської області, батько ОСОБА_5 (національність болгарин), мати ОСОБА_6 (національність болгарка).

ОСОБА_1 у 2007 році закінчив Андріївську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Хорольської районної ради Полтавської області, що підтверджується атестатом від 27 червня 2007 року серії ТА № 31382130.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 та повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15 вересня 2025 року № 11/3615 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу 15 листопада 2007 року, звільнений (демобілізований) у запас 12 листопада 2008 року. ОСОБА_1 також 01квітня 2022 року призвано по загальній мобілізації, водночас, після встановлення його особи як громадянина РФ, останній повернувся до місця свого проживання наступного дня 02 квітня 2022 року, військову службу не проходив, що підтвердив і позивач в судовому засіданні.

У трудовій книжці серії НОМЕР_5 міститься запис про те, що ОСОБА_1 04 квітня 2009 року прийнятий на роботу у СВК «Андріївський», працював на різних посадах, звільнений з роботи за угодою сторін 31 серпня 2019 року.

Державний навчальний заклад «Школа підвищення кваліфікації спеціалістів з розведення сільськогосподарських тварин та племінної справи» 16 жовтня 2015 року видав ОСОБА_1 свідоцтво про те, що він з 05 жовтня 2015 року навчався і 16жовтня 2015 року закінчив повний курс програми підвищення кваліфікації зі спеціальності (посади) технік штучного осіменіння с.г. тварин.

Відповідно до паспорта (закордонного) НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином РФ, дата видачі 22 червня 2018року, дата закінчення строку дії 22 червня 2023 року, орган, який видав документ посольство РФ в Україні. В указаному паспорті міститься відмітка про те, що 11 січня 2022 року ДМС України продовжено строк перебування до 21 лютого 2022року за адресою: Полтавська область, Лубенський район, село Козубівка, вулиця Шевченка, 15. В указаному паспорті міститься відмітка про те, що 18 лютого 2022 року Хорольським сектором УДМС у Полтавській області продовжено строк перебування до 16 травня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 звертався до начальника Управління державної міграційної служби України в Полтавській області (далі УДМС у Полтавській області) із заявою №5339-000027721 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням. Вказана заява прийнята головним спеціалістом Хорольського сектору УДМС у Полтавській області 11 лютого 2022 року.

УДМС у Полтавській області листом від 06 квітня 2022 року № 5301.4.1-2354/53.2-22 повернула до Хорольського сектора УДМС у Полтавській області на доопрацювання заяву ОСОБА_1 про оформлення набуття громадянства України. В указаному листі також зазначено, що на доведення відсутності обставин, які визначені у частині сьомій статті 8 Закону України «Про громадянство України» і виключають набуття особою громадянства України за територіальним походженням, заявником не надано документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави, про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид. Вказано, що на виконання пункту 94 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001, необхідно не пізніш ніж у тижневий строк повернути заявнику подані ним документи для усунення вказаних недоліків та повторного подання протягом 2-х місяців з письмовим роз`ясненням викладених вище обставин та одночасним повідомленням про наслідки неусунення недоліків та неподання повторно. Одночасно звернуто увагу на некоректне зазначення у заяві реквізитів пред`явленого ОСОБА_1 національного паспорта та інший орган видачі свідоцтва про народження особи. Додатково рекомендовано долучити до матеріалів справи висновок про законність перебування/проживання особи на території України станом на дату подачі документів.

Хорольський сектор УДМС у Полтавській області повідомив ОСОБА_1 про те, що заява останнього та матеріали про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України«Про громадянство України» повернуто на доопрацювання; під час перевірки справи виявлено відсутність документа на доведення відсутності обставин, які визначені у частині сьомій статті 8 Закону і виключають набуття особою громадянства України за територіальним походженням, виданий уповноваженим органом іноземної держави про те, що ОСОБА_1 на території іноземної держави не вчиняв тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснював геноцид; повернуто подані ОСОБА_1 документи для усунення вказаних недоліків та рекомендовано протягом 2-х місяців повторно подати заяву для подальшого розгляду справи та прийняття рішення. На вказаному повідомленні міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 його отримав 15 квітня 2022 року.

Хорольський сектор УДМС у Полтавській області 18 червня 2022 року прийняв рішення про припинення провадження за заявою ОСОБА_1 . У вказаному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 11 лютого 2022 року подав заяву про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України». Під час опрацювання матеріалів клопотання встановлено, що на доведення відсутності обставин, які визначені у частині сьомій статті 8 Закону і виключають набуття особою громадянства України за територіальним походженням, заявником не надано документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави, про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид. У зв`язку з цим заявнику повернуто 15 квітня 2022 року документи для усунення недоліків. З урахуванням того, що ОСОБА_1 у визначений законодавством термін (протягом 2 місяців з дня повернення йому документів) не усунув недоліки та не подав документи повторно, провадження за його заявою припинено.

Хорольський сектор УДМС у Полтавській області направив ОСОБА_1 повідомлення від 18 червня 2022 року № 5339-249/5339-22 щодо прийнятого рішення про припинення провадження за заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, оскільки у визначений законодавством строк (протягом двох місяців з дня повернення документів) не були усунуті недоліки і не подані повторно документи.

У поданих до Лубенського відділу УДМС у Полтавській області поясненнях від 13 серпня 2025 року ОСОБА_1 вказував, що він народився у селі Радивонівка Великобагачанського району Полтавської області. З 1992 року до 2007 року навчався в ОСОБА_7 , після закінчення навчання вступив на військову службу (з 2007 року до 2008 року), з 2009 року до 2019 року працював у СВ КС «Андріївський», з 2019 року по цей час займався утриманням домашнього господарства, проживає зі співмешканкою ОСОБА_2 , 1984 року народження, громадянкою України, за адресою: АДРЕСА_1 . Звертався до Хорольського сектору УДМС у Полтавській області, продовжили строк перебування в Україні до 16 травня 2022 року. Документи подавалися на громадянство України, проте у зв`язку з веденням військових дій документи не були розглянуті. В Україні проживає по паспорту НОМЕР_1 , виданого 22 червня 2018 року, терміном дії до 22 червня 2023 року, паспорт виданий посольством в Україні. Зазначив, що планує отримати громадянство України для проживання на території України, претензій до працівників Лубенського відділу УДМС у Полтавській області не має.

Головний спеціаліст Лубенського відділу УДМС у Полтавській області ДанькоВ.Г. 13 серпня 2025 року склав протокол серії МПТ № 000055 про адміністративне затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з вчиненням правопорушення, передбаченого частиною другою статті 203 КУпАП. ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63Конституції України та статтею 268 КУпАП.

Головний спеціаліст Лубенського відділу УДМС у Полтавській області ДанькоВ.Г. 13 серпня 2025 року склав протокол про адміністративне правопорушення серії ПРМПТ № 003556, за змістом якого 13 серпня 2025 року о 10.24 год за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено факт порушення громадянином РФ ОСОБА_1 законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, який останнього разу, в`їхавши на територію держави у 1992 році, перевищив встановлений строк перебування в Україні більше як на 30 днів. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.

Постановою Лубенського відділу УДМС у Полтавській області від 13 серпня 2025року серії ПН МПТ № 003552 накладено на ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 203 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400грн. У вказаній постанові зазначено, що 13 серпня 2025 року виявлено факт порушення громадянином РФ ОСОБА_1 законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, який останнього разу в`їхавши на територію держави у 1992 році, перевищив встановлений строк перебування в Україні більш як на 30 днів. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 порушив частину першу, третю статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», пункт 2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150. Відповідальність за вказане порушення передбачена частиною другою статті 203 КУпАП.

Лубенський відділ УДМС у Полтавській області 13 серпня 2025 року прийняв рішення № 5330100100000523 про примусове видворення з України громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В указаному рішенні від 13 серпня 2025 року № 5330100100000523 зазначено, що 13 серпня 2025 року працівниками Лубенського відділу УДМС у Полтавській області виявлено громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено, що вказаний іноземець є уродженцем села Радіонівка Великобагачанського району Полтавської області, на територію України прибув у 1992році. Останнім часом проживав по паспорту громадянина РФ № НОМЕР_2 , виданому 22 червня 2018 року посольством РФ в Україні, терміном дії до 22 червня 2023року. 22 січня 2020 року посадовими особами Хорольського сектору УДМС у Полтавській області за порушення правил перебування в Україні на вказаного громадянина складено протокол серії ПР МПТ № 000394 про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 203 КУпАП та винесено постанову серії ЛН МПТ № 000394 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Постанова іноземним громадянином виконана. 04 вересня 2021 року працівниками Хорольського сектору УДМС у Полтавській області громадянина РФ притягнуто до адміністративної відповідальності, відносно вказаної особи складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МПТ № 001239 за частиною першою статті 203 КУпАП та винесено постанову серії ПН МПТ № 001239 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 2040 грн. Постанова іноземним громадянином виконана. 13 серпня 2025 року складено новий протокол серії ПР МПТ № 003556 (без постанови). Термін дії паспорта № НОМЕР_2 громадянина РФ ОСОБА_1 закінчився 22 червня 2023 року, вказана особа територію України до цього часу не покинула. Підстави для подальшого перебування на території України відсутні, приймаюча сторона та законні засоби існування для забезпечення перебування в Україні не встановлені, громадяни України, які б могли гарантувати відповідачу фінансове та медичне забезпечення, відсутні. У громадянина РФ ОСОБА_1 відсутні документи, які б надавали право законно перебувати на території України. Згідно з єдиною інформаційно-аналітичною системою управління міграційними процесами ДМС України ІП «Облік іноземців та біженців» ОСОБА_1 з приводу отримання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне чи тимчасове проживання не звертався, зареєстрованим на території України не значиться. Згідно ІП «Облік осіб, які набули або припинили громадянство України» наявна справа про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, проте у 2023 році прийнято рішення припинено провадження за заявою. Законних джерел доходу в Україні не має. Інформація про працевлаштування іноземця відсутня, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства відсутній. Враховуючи вищевикладене, наявні обґрунтовані підстави вважати, що громадянин РФ ОСОБА_1 ухилятиметься від виїзду з території України в добровільному порядку, про що свідчить відсутність в нього документів на право перебування в Україні, відсутність фінансового забезпечення, відсутність бажання самостійно залишити територію України, відсутність законних підстав перебування та проживання на території України, а також відсутність документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України.

Згідно зі службовою запискою завідувача Сектору з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Апарату УДМС у Полтавській області Харченка О. М.від 30 липня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до вказаного сектору не звертався.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 серпня 2025 року у справі № 539/4002/25 затримано громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з метою забезпечення примусового видворення.

Представник ОСОБА_1 адвокат Пелих Н.М. в судовому засіданні зазначила, що вказане рішення суду від 13 серпня 2025 року у справі № 539/4002/25 оскаржено до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до акта обстеження проживання без реєстрації від 25 серпня 2025року комісія в складі: старости Андріївського старостинського округу Виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області ДанилейкаВ.І., діловода ОСОБА_8 , односельців ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , при проведенні обстеження встановила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає без реєстрації в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі співмешканкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дочкою співмешканки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з січня 2018 року по теперішній час. До січня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав на території Андріївської громади з 1997 року за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом витягу з Реєстру територіальної громади від 25 серпня 2025 року №2025/012191269 місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади від 25 серпня 2025 року №2025/012212483 місце проживання ОСОБА_12 (брата позивача), ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до акта обстеження проживання без реєстрації від 25 серпня 2025року комісія в складі: старости Андріївського старостинського округу Виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області ДанилейкаВ.І., діловода ОСОБА_8 , сусідів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , провели обстеження в домогосподарстві ОСОБА_6 (матері позивача) за адресою: АДРЕСА_1 . При проведенні обстеження встановили, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та її син ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дійсно проживають без реєстрації за вказаною адресою. Акт обстеження проведено в присутності ОСОБА_12 , жителя села Козубівка Лубенського району Полтавської області, рідного брата ОСОБА_15 , зі слів якого сім`я проживає на території Андріївської громади з 1997 року по теперішній час.

За змістом характеристики, виданої Виконавчим комітетом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області 25 серпня 2025 року, ОСОБА_1 проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Серед сусідів характеризується позитивно. Має добрий розумовий розвиток, а також почуття лубові, поваги та відданості своїй батьківщині. Скарг та компрометуючих матеріалів на поведінку ОСОБА_1 до Хорольської міської ради не надходило. Участі у суспільно-громадському житті громади не приймає.

Листом Хорольського сектора УДМС у Полтавській області від 05 вересня 2025року № 5339-422/5339-25 направлено адвокату Пелих Н.М. копії матеріалів справи про оформлення набуття громадянства України громадянином РФ ОСОБА_1 , за територіальним походженням. У вказаному листі також зазначено, що підстави припинення провадження у справі заявником не надано документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави, про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид. Копія рішення про припинення провадження за заявою надана у матеріалах справи. До Хорольського сектору УДМС у Полтавській області звернення громадянина РФ ОСОБА_1 щодо отримання дозволу на проживання в Україні, оформлення посвідки на проживання не надходили. Продовження строку перебування на території України Хорольським сектором УДМС у Полтавській області було надано з 16 лютого 2022 року до 16 травня 2022 року. Підстави для подальшого перебування в Україні подання заяви на набуття громадянства України. До адміністративної відповідальності ОСОБА_1 притягувався: 16 березня 2019 року, прийняте рішення штраф 1700 грн; 22 січня 2020 року, прийняте рішення штраф 1700 грн; 04 вересня 2021 року, прийняте рішення штраф 2040 грн; 21 січня 2022 року, прийняте рішення штраф 1890 грн.

За змістом повідомлення Хорольського сектора УДМС у Полтавській області від17 вересня 2025 року № 5339-454/5339-25 громадянин РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 22 грудня 2021 року до сектору щодо продовження строку перебування на території України. Відповідно до поданої заяви строк перебування на території України було продовжено Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України з 22 грудня 2021 року до 21 лютого 2022 року. Обґрунтовані підстави для подальшого перебування в Україні: подання заяви про набуття громадянства України. 16 лютого 2022 року була повторно подана заява вище вказаною особою щодо продовження строку перебування на території України. Відповідно до поданої заяви строк перебування на території України було продовжено Хорольським сектором УДМС у Полтавській області з 16 лютого 2022 року до 16 травня 2022 року. Обґрунтовані підстави для подальшого перебування в Україні: подання заяви про набуття громадянства України. На даний час на території України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в статусі «нелегальний мігрант».

До вказаного повідомлення від 17 вересня 2025 року № 5339-454/5339-25 додано заяву про продовження строку перебування на території України, за змістом якої ОСОБА_1 16 лютого 2022 року просив продовжити йому строк перебування на території України до 16 травня 2022 року. В указаній заяві ОСОБА_1 підтвердив, що має достатньо коштів для покриття витрат, пов`язаних з перебуванням в Україні та виїздом; зобов`язався виїхати з території України після закінчення строку перебування.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українка, громадянка України, працює в СВК «Андріївське» дояркою) суду пояснила, що з позивачем проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2018 року (як чоловік і дружина), стосунки добрі, утримують спільне господарство. Вказувала, що з представниками відповідача познайомилася 13серпня 2025 року, коли забрали позивача, тому відносини з ними неприязні.

Свідок ОСОБА_2 надала показання суду про те, що вона та позивач у 2018році подали до міграційної служби у місті Хоролі Полтавської області документи на отримання посвідки або паспорта громадянина України для ОСОБА_1 , подали всі документи, періодично з`ясовували про хід розгляду таких документів. Працівник міграційної служби повідомив, що у березні 2022 року буде видано позивачу паспорт громадянина України, а посвідку на проживання робити не будуть. Вказувала, що вона та позивач періодично сплачували штраф за нелегальне проживання останнього. Після початку війни у 2022 році працівник міграційної служби повідомив, що справа щодо видачі паспорта «заморожується», документи будуть робити після закінчення війни. Свідок ОСОБА_2 вказувала, що позивач у 2018 році звертався до міграційної служби щодо перебування на території України. ОСОБА_2 також пояснила, що докази на підтвердження її слів відсутні.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ; працює головним спеціалістом Хорольського сектора УДМС у Полтавській області) суду пояснила, що знайома з ОСОБА_1 , оскільки він звертався до підрозділу міграційної служби із заявою щодо продовження терміну перебування на території України з метою оформлення громадянства України.

Свідок ОСОБА_4 надала показання суду про те, що ОСОБА_1 11 лютого 2022 року подав заяву про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням. УДМС у Полтавській області продовжило позивачу строк перебування на території України з 11 січня 2022 року до 21 лютого 2022 року. Потім Хорольський сектор УДМС у Полтавській області продовжив ОСОБА_1 строк перебування на території України з 16 лютого 2022 року до 16 травня 2022 року у зв`язку з поданням заяви про набуття громадянства України. Справа (щодо оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням) була повернута для доопрацювання, оскільки не був наданий документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави, про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид. ОСОБА_1 був направлений лист про усунення вказаних недоліків по справі. Через два місяці було прийнято рішення про припинення провадження за заявою ОСОБА_1 щодо оформлення набуття громадянства України у зв`язку з тим, що не були усунуті недоліки і не наданий вказаний документ.

На запитання представника позивача свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що ОСОБА_1 проживав на території України за паспортом громадянина РФ. Починаючи з 2019 року позивач притягувався до адміністративної відповідальності, оскільки проживав за недійсними документами на право проживання в Україні. До адміністративної відповідальності ОСОБА_1 притягувався: 16 березня 2019 року (був складений протокол, була винесена постанова, прийнято рішення про накладення штрафу 1700 грн, штраф сплачений), 22 січня 2020 року (був складений протокол, була винесена постанова, прийнято рішення про накладення штрафу 1700 грн, штрафсплачений), 04 вересня 2021 року (прийнято рішення про накладення штрафу 2040 грн, штраф сплачений), 21 січня 2022 року (прийнято рішення про накладення штрафу 1 890 грн, штраф сплачений). ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за проживання на території України без документів на право проживання. ОСОБА_1 приходив з паспортом громадянина РФ, він є громадянином РФ, проживав як іноземець, він перевищував термін проживання на території України 90 днів. ОСОБА_1 кожного року самостійно не приходив до міграційної служби.

На запитання представника позивача свідок ОСОБА_4 також вказувала, що не пам`ятає, чи приходив ОСОБА_1 до міграційної служби у 2019 році та як саме відбувалося притягнення позивача до адміністративної відповідальності у 2019 році. Нелегальних мігрантів шукають, вони не приходять добровільно з документами. ОСОБА_1 проживав на території району по паспорту громадянина РФ та перевищив термін перебування на території України. Дільничні інспектори відділу поліції приводили ОСОБА_1 до Хорольського сектора УДМС у Полтавській області. Після притягнення 21 січня 2022 року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (складення протоколу, винесення постанови та сплати штрафу) була подана заява про набуття громадянства України за територіальним походженням.

На запитання представника позивача свідок ОСОБА_4 зазначила, що вона не радила ОСОБА_1 подавати заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням. Позивачу потрібно було легалізувати своє перебування на території України, він звертався попередньо до завідуючого Хорольського сектора УДМС у Полтавській області за роз`ясненнями та консультацією щодо оформлення громадянства України. Свідок ОСОБА_4 вказувала, що не була присутня під час розмови ОСОБА_1 і завідуючого Хорольського сектора УДМС у Полтавській області. Після цього завідуючий Хорольського сектора УДМС у Полтавській області повідомив, що ОСОБА_1 має намір подати заяву щодо оформлення набуття громадянства України.

На запитання представника позивача свідок ОСОБА_4 зазначила, що вона перевіряє при прийнятті заяв про набуття громадянства пакет документів, які подані. При прийнятті документів надається певний період для їхньої перевірки, справа формується та направляється до Управління. Довідка документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави, про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид, є обов`язковою для набуття громадянства України. Така довідка береться у посольстві іншої держави, громадянином якої є заявник. Позивач повинен був взяти таку довідку у посольстві або консульстві і подати її до міграційної служби. Хорольський сектор УДМС у Полтавській області таку інформацію не витребовує. Cвідок ОСОБА_4 припустила, що ймовірно звернула увагу позивача при подачі документів щодо набуття громадянства, що пакет документів не містить вказаної довідки (документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави, про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид).

На запитання представника позивача свідок ОСОБА_4 пояснила, що позивач подав заяву про набуття громадянства, тому не можна було відмовити у прийнятті пакету документів за відсутності такої довідки (документа, виданого уповноваженим органом іноземної держави, про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид). Коли справа була повернута (УДМС у Полтавській області листом від06квітня 2022 року повернула до Хорольського сектора УДМС у Полтавській області на доопрацювання заяву ОСОБА_1 про оформлення набуття громадянства України), то позивачу було надано два місяці для усунення недоліків. Після повномасштабного вторгнення ОСОБА_1 мав можливість звернутися до посольства РФ на території третіх держав та отримати відповідну довідку.

На запитання представника позивача свідок ОСОБА_4 вказувала, що вона не допускала, що за відсутності довідки рішення буде прийнято не на користь ОСОБА_1 , а також не може сказати, чи могло бути позитивним рішення за відсутності такої довідки. ОСОБА_1 був перевищений термін перебування на території України, тому на нього був складений адміністративний матеріал. У разі надання позивачем довідки (документа, виданого уповноваженим органом іноземної держави, про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид), то до матеріалів справи (перед її відправленням до УДМС у Полтавській області) було б долучено висновок про законність перебування/проживання особи на території України станом на дату подачі документів.

На запитання представника позивача свідок ОСОБА_4 зазначила, що вона готує висновок про законність перебування/проживання особи на території України станом на дату подачі документів, а затверджує його керівник. Строк перебування ОСОБА_1 на території України було продовжено Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України з 22 грудня 2021 року до 21 лютого 2022 року, підстава набуття громадянства України.

На запитання представника позивача свідок ОСОБА_4 вказувала, що ОСОБА_1 звертався у 2022 році із заявою про набуття громадянства, інших заяв не подавав. ОСОБА_1 мав намір подати документи для набуття громадянства, тому йому було продовжено строк перебування на території України. Для того, щоб подати документи, іноземець повинен перебувати на території України на законних підставах, продовження строку перебування на території України дає можливість подати заяву про набуття громадянства України, тому позивачу і було продовжено строк, щоб він міг подати відповідну заяву.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано,тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті2КАС України).

Позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну чи їх примусове видворення за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів чи підрозділів, органу охорони державного кордону, органу Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Адміністративні справи, визначені цією статтею, розглядаються судом за обов`язкової участі сторін у десятиденний строк з дня подання позовної заяви (частина перша та друга статті288КАС України).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (частина перша статті 26 Конституції України).

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (частина перша статті 33 Конституції України).

Пунктами 1, 2, 3 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360 (далі Положення № 360), визначено, що Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Основними завданнями ДМС є: 1) реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; 2) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

За змістом підпунктів 9, 9-1 пункту 4 Положення № 360 ДМС відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення про продовження строку перебування, про відмову в продовженні строку перебування, про скасування продовження строку перебування та про скорочення строку перебування, а також продовжує строк тимчасового проживання іноземців та осіб без громадянства на території України; приймає рішення про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства в країну походження або третю країну, про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства з України, рішення про поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, про реадмісію, про заборону в`їзду іноземцям та особам без громадянства в Україну, здійснює заходи, пов`язані з примусовим поверненням/видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, повноваження органів державної влади, що беруть участь у визначенні такого статусу та діють в інтересах забезпечення прав і свобод осіб та національної безпеки України, а також встановлює порядок в`їзду в Україну та виїзду з України таких осіб.

Поряд із цим, частиною третю статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначено у статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до статті 8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіббезгромадянства» іноземці та особи без громадянства можуть набути громадянства України в порядку, встановленому Законом України «Про громадянство України».

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення (частина перша статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України (частина друга статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України (частина третя статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв. З метою контролю за виконанням іноземцем та особою без громадянства рішення про примусове повернення службові особи органу охорони державного кордону чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидіїнелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, можуть супроводжувати такого іноземця та особу без громадянства по території України (частини четверта шоста статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Порядок дій посадових осіб Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів (далі органи ДМС), органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України (далі СБУ) під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства (далі іноземці), їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі ПТПІ), а також під час прийняття рішень про продовження строку затримання визначаєІнструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від23квітня 2012 року № 353/271/150 (далі Інструкція № 353/271/150).

Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції № 353/271/150 іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Відповідно до пункту 5 розділу І Інструкції № 353/271/150 підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

Пунктом 6 розділу І Інструкції № 353/271/150 визначено, що примусове повернення з підстав, передбачених пунктом 5 цього розділу, здійснюється за рішенням органів ДМС, органу охорони державного кордону (стосовно іноземців, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), органу СБУ з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, оформленням відповідних документів, доведенням цього рішення до іноземця та взяттям з нього зобов`язання про добровільний виїзд з України у визначений у рішенні строк, а також здійсненням подальшого контролю за фактичним виконанням іноземцем цього рішення.

Рішення органів ДМС, органів охорони державного кордону та органів СБУ про примусове повернення може бути оскаржено до суду (пунктом 10 розділу І Інструкції №353/271/150).

Установлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селіРадивонівка Великобагачанського району Полтавської області (його батько болгарин, мати болгарка), у 2007 році закінчив Андріївську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Хорольської районної ради Полтавської області, з 15 листопада 2007 року до12 листопада 2008 року перебував на військовій службі, з 04 квітня 2009 року до31серпня 2019 року працював у СВК «Андріївський»

Водночас ОСОБА_1 стверджував, що у 2013 році він вперше отримав паспорт громадянина РФ. Відповідно до паспорта (закордонного) НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином РФ, дата видачі 22червня 2018 року, дата закінчення строку дії 22 червня 2023 року, орган, який видав документ посольство РФ в Україні.

Судом також установлено, що позивач без законних підстав, без документів на право проживання в Україні, тривалий час проживає в Україні.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією РФ проти України в Україні введено воєнний стану з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено та є діючим станом на день розгляду справи.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2022 року № 692 «Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації та застосування деяких міжнародних договорів України з Російською Федерацією» припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом РФ про безвізові поїздки громадян України і РФ, вчиненої 16 січня 1997 року у м. Москві (пункт 1). На період до припинення дії Угоди, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, відповідно до статті 6 такої Угоди зупинено дію статей 1 і 2 Угоди в частині можливості громадян РФ в`їжджати, виїжджати, прямувати транзитом, перебувати і пересуватися територією України без віз на підставі документів, зазначених у пунктах 2, 3, 4, 6 і 8 переліку документів громадян РФ для в`їзду, виїзду, перебування і пересування територією України, наведеного в Додатку 1 до Угоди (пункт 2).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2022 року №1232 «Деякі питання надання Державною міграційною службою публічних послуг в умовах воєнного стану» установлено, що у період воєнного стану та протягом 30календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам РФ здійснюється з урахуванням таких особливостей: розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення посвідок на постійне проживання, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором; у разі звернення громадянина РФ із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення посвідок на постійне проживання, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2022року № 1232 «Деякі питання надання Державною міграційною службою публічних послуг в умовах воєнного стану» зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на: осіб, що мають законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6, 9 та 10 частини другої та пунктами 1, 1-1 , 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію»; осіб, що мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частинами четвертою, чотирнадцятою, п`ятнадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», або інші передбачені цією статтею підстави за умови підтримки їх заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання письмовим клопотанням центрального органу виконавчої влади, до повноваження якого належить сфера діяльності таких осіб; осіб, що звернулися із заявами про продовження строку перебування в інших випадках, крім передбачених абзацами другим та третім цього пункту, якщо рішення за такими заявами приймаються Головою Державної міграційної служби або його заступниками.

Окремо слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Судом встановлено, що у позивача відсутні документи, які б давали йому право перебувати на території України. Документи про продовження терміну перебування в Україні або документи, які дають право на законне проживання в Україні після 16травня 2022 року позивач не оформив.

Судом враховано, що ОСОБА_1 11 лютого 2022 року звертався до міграційної служби із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням. Водночас ОСОБА_1 15 квітня 2022 року повідомлено про те, що заява останнього та матеріали про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України«Про громадянство України» повернуто на доопрацювання; під час перевірки справи виявлено відсутність документа на доведення відсутності обставин, які визначені у частині сьомій статті 8 цього Закону і виключають набуття особою громадянства України за територіальним походженням, виданий уповноваженим органом іноземної держави про те, що ОСОБА_1 на території іноземної держави не вчиняв тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснював геноцид; повернуто подані ОСОБА_1 документи для усунення вказаних недоліків та рекомендовано протягом 2-х місяців повторно подати заяву для подальшого розгляду справи та прийняття рішення. Хорольський сектор УДМС у Полтавській області 18 червня 2022року прийняв рішення про припинення провадження за заявою ОСОБА_1 , оскільки останній у визначений законодавством термін (протягом 2 місяців з дня повернення йому документів) не усунув недоліки та не подав документи повторно, провадження за його заявою припинено.

У матеріалах справи відсутні докази скасування або оскарження вказаного рішення міграційної служби, а також звернення позивача після 18 червня 2022 року повторно із заявою про оформлення набуття громадянства України чи заявою про надання дозволу на проживання та території України.

Позивачем та його представником також не подано до суду доказів звернення до компетентних органів України із заявою про визнання ОСОБА_1 біженцем, або особою, котра потребує додаткового захисту.

Визначених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод заборон на примусове видворення позивача не встановлено.

Відтак, вимоги про примусове видворення громадянки РФ ОСОБА_1 за межі України, є обґрунтованими.

При цьому, міграційний орган може приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, зокрема, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення.

В даному випадку, сторонами у справі не заперечується, що позивач не має діючого паспортного документу, що стало підставою для поміщення позивача до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що міграційним органам правомірно не прийнято рішення про примусове повернення позивача до прийняття оскаржуваного рішення про примусове видворення, так як позивач не мав би можливості виконувати відповідне рішення без паспортного документу.

Не можуть бути підставою для задоволення заявлених у справі вимог доводи сторони позивача про те, що ОСОБА_1 з 2018 року проживає у цивільному шлюбі з громадянкою України, оскільки чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і наявність сім`ї не звільняє особу від необхідності дотримання міграційного законодавства України.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладено у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 522/14416/18.

При цьому, Верховний Суд неодноразово зазначав (постанови від 23 січня 2020року у справі № 343/2242/16, від 10 жовтня 2019 року у справі № 2340/2910/18, від12 серпня 2020 року у справі № 755/14023/17, від 13 жовтня 2021 року у справі №263/14519/20, від 13 квітня 2021 року у справі № 211/1113/18, від 26 січня 2022 року у справі №200/9761/20-а), що бажання іноземця чи особи без громадянства зберегти свої сімейні права та дотримуватися прав та законних інтересів дитини покладає саме на цю особу передбачені діючим законодавством обов`язки щодо оформлення права на проживання (перебування) в Україні, а за відсутності волевиявлення та здійснення будь-яких дій такої особи з метою легалізації на території України (щонайменше звернення до міграційних органів з цього приводу), вказані права не можуть бути реалізовані шляхом незастосування державними органами до цієї особи наслідків незаконного перебування в Україні, всупереч діючого законодавства.

Суд вважає, що саме по собі проживання позивача на території України протягом тривалого часу та наявності особи, з якою він проживає тривалий час однією сім`єю без шлюбу, за обставин цієї справи, не означає автоматично, що особа абсолютно захищена від примусового повернення чи видворення до країни походження міркуваннями збереження її приватного життя, внаслідок зобов`язань держави відповідно до статті8Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Тобто мова йде про відповідальність самого позивача, який був свідомий того, що його міграційний статус робить збереження сімейного життя сумнівним з огляду на нелегальне перебування на території України.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові 29 травня 2023 року у справі № 522/5683/22 та постанові від 30 серпня 2024року у справі № 522/8660/23.

Не можуть бути підставою для задоволення заявлених у справі вимог доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Україні, оскільки таку службу він проходив з 15 листопада 2007 року до 12 листопада 2008 року, а за паспортом громадянина РФ він уперше звернувся в 2013 року. Позивач у судовому засіданні підтвердив ту обставину, що вперше паспорт громадянина РФ отримав у 2013року, а вдруге у 2018 році. Безпідставним є твердження представника позивача, що ОСОБА_1 01 квітня 2022 року призвано по загальній мобілізації, оскільки останній особисто у судовому засіданні пояснив, що після встановлення його особи як громадянина РФ, він повернувся до місця свого проживання наступного дня 02 квітня 2022 року, військову службу не проходив.

Судом враховано, що ОСОБА_1 набув повноліття саме на території України, водночас у майбутньому виявив бажання отримати громадянство РФ, тому він зобов`язаний був дотримуватися міграційного законодавства.

Особа, яка бажає легалізувати своє перебування на території України в законодавчо встановлений спосіб, має бути зацікавлена у зібранні необхідних доказів на підтвердження необхідності такого перебування в Україні, у тому числі і шляхом використання всіх законодавчо визначених правових механізмів, та уникаючи при цьому зловживання своїми правами та нехтування обов`язками.

У матеріалах справи відсутні докази, що позивач, який протягом тривалого час проживав на території України, неодноразово звертався до міграційної служби з метоюлегалізувати своє перебування на території України. Такі доводи сторони позивача ґрунтуються лише на припущеннях. Водночас позивача неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення міграційного законодавства.

Позивач не подав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що ним не були порушені норми міграційного законодавства України, а Лубенський відділ УДМС у Полтавській області 13 серпня 2025 року обґрунтовано прийняв рішення № 5330100100000523 про примусове видворення з України громадянина РФ ОСОБА_1 .

Суд вважає помилковим твердження представника позивача про недотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 при прийнятті рішення про примусове видворення його за межі України, оскільки за встановлених обставин справи незаконне перебування позивача, який є громадянином РФ, на території України не є виправданим.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт порушення позивачем законодавства про правовий статус іноземців щодо проживання без документів на право проживання в Україні, у відповідача були наявні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення, що унеможливлює висновок про його протиправність стосовно примусового видворення позивача, тому оспорюване рішення не підлягає скасуванню.

Суд також враховує, що в умовах дії воєнного стану здійснення міграційним органом посиленого контролю у сфері дотримання іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства України є необхідним, виправданим і таким, у якому існує нагальна потреба, а як наслідок відповідає легітимній меті його здійснення ефективному реагуванню держави на загрози її безпеці.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Лубенського відділу УДМС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 7278, 90, 241246, 255, 288, 295КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Другого адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення (складення).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач Лубенський відділ Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (місцезнаходження: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Монастирська, 4А).

Суддя М. М. Пилипчук