Ухвала

від 09.12.2010 по справі 5829-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5829-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

УХВАЛА

09.12.2010Справа №2-7/5829-2009

За скаргою  Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» (98609, м. Ялта, вул.. Халтуріна, б. 19, корп. 4, кв. 96; 04107, м. Київ, Шевченківський район, вул. Печенізька, буд. 8, ідентифікаційний код 35353245)

До Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (03132, м. Київ, вул. Саксаганського, 110)

Стягувач Сільськогосподарський виробничий кооператив «Краснодарський»  (96531, Сакський район, с. Іллінка, вул. Леніна, 4,   ідентифікаційний код 00857516)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Таврійської товарно-сировинної біржі (95000, м. Сімферополь, вул. Плотинна, 9, ідентифікаційний код 25152024)

Скарга на дії ДВС.   

                                                                                            Суддя  ГС АР Крим І. І. Дворний

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від заявника – не з'явився.

Від ДВС –  не з'явився.

Від стягувача – Куц І. Я., арбітражний керуючий.

Від третьої особи – не з'явився.

Суть спору: Сільськогосподарський виробничий кооператив «Краснодарський»  звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим  з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» 242 923,89 грн.

Рішенням ГС АР Крим від 09.02.2010 р. первісний позов був задоволений частково, в задоволенні зустрічного позову було відмовлено.

19 серпня 2010 р. до ГС АР Крим від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» надійшла скарга на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, в якій заявник просить:

- відновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» строк подання скарги на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та прийняти скаргу до розгляду;

- скасувати Постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 05.07.2010р. про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу ГС АР Крим по справі №2-7/5829-2009, виданого 24.02.2010р.;

- на час розгляду скарги зупинити виконавче провадження з виконання наказу ГС АР Крим по справі №2-7/5829-2009, виданого 24.02.2010р.

Обґрунтовуючи свою скаргу, заявник посилається на те, що спірною постановою Відділу ДВС було відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення, не зважаючи на те, що 23.06.2010 р. між ТОВ «Рекламаре», СВК «Краснодарський» та ТОВ «Сонячний берег» було укладено Додаткову угоду до біржового договору купівлі-продажу незавершених будівництвом водозабірних споруд – двох термальних артезіанських свердловин, за яким обов'язок зі сплати вартості цих свердловин у розмірі 209635 грн. перейшов до ТОВ «Соняний берег», а ТОВ «Рекламаре» залишилося тільки сплатити пеню, інфляційні втрати та судові витрати в загальній сумі 29 956,08 грн. Заявник зазначає, що свій обов'язок ТОВ «Рекламаре» виконало в той же день, у зв'язку з чим, на його думку, у Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві не було підстав для відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Оскільки господарська справа №2-7/5829-2009 була направлена до Вищого господарського суду України для розгляду касаційного подання Сімферопольської міжрайонної природоохоронної прокуратури на рішення ГС АР Крим від 09.02.2010 р., ухвалою ГС АР Крим від 20.08.2010 р. було відкладено вирішення питання про прийняття скарги до повернення матеріалів справи з Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.09.2010 р. касаційне подання Сімферопольської міжрайонної природоохоронної прокуратури на рішення ГС АР Крим від 09.02.2010 р. було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Справа була повернута до ГС АР Крим, у зв'язку з чим ухвалою від 11.11.2010 р. суд прийняв скаргу до розгляду та призначив дату судового засідання по її розгляду.

У судове засідання представники заявника, ДВС та третьої особи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розглянувши скаргу, суд дійшов висновку щодо її необґрунтованості з огляду на наступне.

Так, як вже було вказано вище, рішенням ГС АР Крим від 09.02.2010 р. у цій справі з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Краснодарський» була стягнута заборгованість у сумі 209 635,00 грн., пеня в розмірі 24 254,48 грн., 3% річних у сумі 3 101,45 грн., 2 369,91 грн. державного мита та 230,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На примусове виконання рішення був виданий наказ від 24.02.2010 р.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що наказ господарського суду є одним з виконавчих документів, на підставі якого здійснюється примусове виконання рішення.

На підставі виконавчого документа, згідно зі статтею 18 Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження.

Статтею 24 Закону закріплено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 05.07.2010 р. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу ГС АР Крим від 24.02.2010 р. у справі №2-7/5829-2009.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» вважає, що вказану постанову було винесено неправомірно, оскільки обов'язок по сплаті вартості двох термальних артезіанських свердловин перейшов до ТОВ «Сонячний берег» у зв'язку з укладенням додаткової угоди від 23.07.2010 р.

Вказані твердження заявника є хибними та не засновані на положеннях чинного законодавства України.

Так, відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

Суд зазначає, що боржником за рішенням Господарського суду АР Крим від 09.02.2010 р. у справі №2-7/5829-2009 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламаре», оскільки саме зі вказаною юридичної особи присуджено стягнути кошти на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Краснодарський». Таким чином, Відділом ДВС було правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу ГС АР Крим від 24.02.2010 р.

Стосовно посилання заявника на додаткову угоду від 23.07.2010 р. суд зазначає наступне.

Так, з аналізу цієї додаткової угоди вбачається, що нею фактично було проведено заміну боржника у зобов'язанні, що передбачено статтею 520 Цивільного кодексу України. Однак, суд зазначає, що у даному випадку боржник у зобов'язанні не може бути замінений внаслідок наявності судового рішення про примусове стягнення заборгованості, у зв'язку з тим, що заміна боржника за судовим рішенням фактично призведе до невиконання судового рішення, що в свою чергу, буде суперечити статті 115 Господарського процесуального кодексу України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими закріплений принцип обов'язковості судового рішення. Суд зазначає, що на стадії виконання судового рішення цивільно-правові правовідносини фактично перетворюються на адміністративно-правові (публічно-правові), що пов'язано з наявністю акта органу державної влади (суду) – рішення, яке підлягає обов'язковому виконанню.

Суд звертає увагу на те, що в пункті 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» від 18.03.2008 р. N 01-8/164 (з наступними змінами та доповненнями) на запитання «Чи можлива у виконавчому провадженні заміна кредитора згідно з договором відступлення права вимоги?» викладена наступна правова позиція:

«Заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, в той час як відносини, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, не мають характеру цивільно-правових у розумінні частини першої статті 1 Цивільного кодексу України, а управненою стороною в цих відносинах виступає не кредитор, а стягувач. Тому зазначена заміна не є можливою.

Що ж до заміни сторони на стадії виконання судового рішення, то така заміна можлива не інакше як на підставах та в порядку, визначених ГПК та Законом України «Про виконавче провадження».».

Відповідна правова позиція викладена і в постанові Верховного суду України від 05.10.2004 р. у справі №6/408.

На думку суду, аналогічним чином має вирішуватися питання і щодо можливості заміни боржника у зобов'язанні після винесення судом рішення про примусове стягнення боргу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що діюче законодавство, зокрема Закон України «Про виконавче провадження», не передбачає можливості відступлення виконання судового рішення іншій особі. Так, заміна боржника на стадії виконання рішення можлива в єдиному випадку – у разі вибуття особи та заміни її правонаступником (ч. 5 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»), про що має бути винесена відповідна ухвала суду, у даному випадку – на підставі статті 25 Господарського процесуального кодексу України. Однак, матеріали справи свідчать, що укладання додаткової угоди від 23.07.2010 р. не пов'язано з правонаступництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» та було вчинено за відсутності згоди суду, у зв'язку з чим вказана угода розцінюється судом як така, що порушує публічний порядок та є нікчемною (ст. 228 ЦК України).

На підставі цього, суд вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.07.2010 р. була винесена Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві законно, обґрунтовано та у відповідності з положеннями чинного законодавства України, а підстави для її скасування відсутні.

Згідно з Роз'ясненнями Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №04-5/365 від 28.03.2002 р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 121-2, 86 Господарського процесуального Кодексу України,  суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» відхилити.

Ухвалу направити на адресу заявника, ДВС, стягувача  та третьої особи.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.