Постанова

від 17.01.2008 по справі 30/160-07-4798

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/160-07-4798

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 січня 2008 р.                                                                                    № 30/160-07-4798  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Самусенко С.С.,

розглянув касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Одесбудматеріали"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2007р.

у справі№30/160-07-4798 господарського суду Одеської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Одесбудматеріали"

доПриватного виробничо-комерційного підприємства "Сплав"

провизнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов'язання вчинити певні дії,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Кузнецова Т.В., дов. №143/01 від 25.12.2007р.;

відповідача:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У червні 2007р. Відкрите акціонерне товариство "Одесбудматеріали" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Сплав" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.01.2001р., укладеного між сторонами по справі та зобов'язання відповідача повернути позивачу все отримане за угодою, а саме: будови та приміщення загальною площею 133кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, пл.Михайлівська, 11, поновивши пропущений строк позовної давності.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.07.2007р. у справі №30/160-07-4798 (суддя Рога Н.В.) позовну заяву Відкритого акціонерного товариства "Одесбудматеріали" задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.01.2001р., укладений між Відкритим акціонерним товариством "Одесбудматеріали" та Приватним виробничо-комерційним підприємством "Сплав". Зобов'язано Приватне виробничо-комерційне підприємство "Сплав" повернути Відкритому акціонерному товариству "Одесбудматеріали" будови і приміщення площею 133кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, пл. Михайлівська, 11. Стягнуто з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Сплав" на користь Відкритого акціонерного товариства "Одесбудматеріали" витрати по сплаті державного мита у сумі 85грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2007р. у справі №30/160-07-4798 (суддя Рога Н.В.) задоволено заяву позивача частково, змінено спосіб і порядок виконання рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2007р. шляхом виселення Приватного виробничо-комерційного підприємства "Сплав" із будови і приміщення площею 133кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, пл. Михайлівська, 11.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2007р. у справі №30/160-07-4798 (колегія суддів у складі головуючого судді         Михайлова М.В., суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.) апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Сплав" на рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2007р. у справі №30/160-07-4798 задоволено, рішення господарського суду скасовано. Відкритому акціонерному товариству "Одесабудматеріали" в задоволенні позову –відмовлено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Одесбудматеріали" на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Сплав" 42,5грн. витрат на державне мито за розгляд апеляційної скарги, а господарському суду Одеської області доручено видати відповідний наказ.

Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2007р. у справі №30/160-07-4798, а рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2007р. у даній справі залишити без змін. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, позивач обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції припустився порушень норм процесуального та матеріального права, зокрема: ст.ст.43, 53, 93 ГПК України та ст.ст.50, 62, 63 ЦК УРСР, що діяв на час укладення угоди.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим господарським судом встановлено, що 30.09.1997р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди з правом викупу, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування приміщення, згідно плану що додається до договору, розташовані на земельній ділянці площею 140кв.м в м. Одесі, пл.Михайлівська, 11.  Строк оренди – 5 років з 30.09.1997р. по 30.09.2002р.

Відповідно до п.5.5 даного договору приміщення переходять у власність орендаря після закінчення амортизаційного строку їх експлуатації. Станом на 01.01.2005р. балансова вартість будівель по пл. Михайлівська, 11 складає 527,82грн.

Як зазначено судом першої інстанції, 11.01.2001р. між ВАТ "Одесбудматеріали" в особі заступника генерального директора Добровольського А.В., що діяв на підставі Статуту  (продавець) та ПВКП "Сплав" в особі директора Чабаненко В.П., що діяв на підставі Статуту (покупець), був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупця будівлі та приміщення загальною площею 133кв.м, що зазначені на схематичному плані під літ. "А", "Г", "Д", "З", розташовані за адресою: м.Одеса, пл. Михайлівська, 11, а Покупець зобов'язався прийняти зазначені будівлі та приміщення, а також зареєструвати право власності у бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до п.1.2, 1.3 цього договору право власності на будівлі та приміщення переходить до Покупця з моменту підписання сторонами цього Договору, а вартість будівель та приміщень, що відчужуються складає 253,82грн.

При цьому, відповідно до п.2.1 даного договору продавець здійснює залік 253,82грн., що сплачені покупцем у вигляді податку на землю.

Суд першої інстанції послався на приписи ст.ст.15, 16  ЦК України, згідно яких кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним з яких є визнання правочину недійсним.

Місцевим господарським судом при розгляді заявлених позовних вимог вірно встановлено, що відповідно до п.13.1.6 Статуту ВАТ "Одесбудматеріали", зареєстрованого Жовтневою районною адміністрацією 28.10.1999р. (із змінами та доповненнями), укладення договорів від імені товариства віднесено до компетенції генерального директора товариства. Рішенням загальних зборів акціонерів позивача від 23.03.2000р. головою правління - генеральним директором обрано Карпіча О.М. та видано відповідній наказ №15-к від 24.03.2000р.

З зазначеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що єдиною особою, яка мала право без доручення укладати договори, зокрема, щодо відчуження нерухомого майна товариства, був саме генеральний директор ВАТ "Одесбудматеріали" Карпіч О.М. (станом на дату укладення оскаржуваного Договору), а не заступник генерального директора цього товариства.

Натомість суд апеляційної інстанції з посиланням на Статут відкритого акціонерного товариства "Одесабудматеріали" та накази №2 від 18.03.1998р. і №22 від 22.11.1999р. неправильно зазначив, що генеральний директор ВАТ "Одесабудматеріали" Карпіч А.Н. скористався наявним у нього правом розподіляти обов'язки між своїми заступниками, наділивши          Добровольського А.В. повноваженнями по укладанню договорів та тривалих контрактів, тоді як при цьому вказав в оскаржуваній постанові на підставі вказаних наказів, що заступник генерального директора Добровольський А.В. несе відповідальність за фінансовий стан підприємства, укладення договорів та тривалих контрактів саме на реалізацію продукції та постачання сировини і матеріалів, а не на укладення договорів на відчуження нерухомого майна товариства.

Отже, апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові дійшов помилкового висновку про наявність у заступника генерального директора Добровольського А.В. права на укладання спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.01.2001р.

Місцевий господарський суд, вірно встановивши відсутність повноважень у заступника генерального директора Добровольського А.В. на укладання спірного договору, правильно врахував при вирішенні спору приписи, запровадженні ст.ст.62, 63 ЦК УРСР (який діяв на момент укладення оскаржуваного договору), згідно яких угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується  на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють. Угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

Судом першої інстанції вірно встановлено на підставі п.2.1 Статуту ВАТ "Одесбудматеріали", що основною метою товариства є об'єднання дій акціонерів у задоволенні суспільних потреб у будівельних матеріалах, будівельному обладнанні, запасних частинах до нього, готової будівельної продукції, зростання прибуткової діяльності товариства, розширення обсягу наданих послуг.

Відповідно до ст.50 ЦК УРСР недійсною є угода юридичної особи, яка суперечить її цілям.

На підставі матеріалів справи суд першої інстанції правильно вказав, що спірні будівлі та приміщення загальною площею 133кв.м, зазначені на схематичному плані під літ. "А", "Г", "Д", "З", розташовані за адресою: м. Одеса, пл. Михайлівська, 11, продані за 253,82грн. - за ціною меншою, ніж його балансова вартість, та вірно зазначив, що ця обставина свідчить про укладення спірної угоди за умовами, що суперечать цілям та меті товариства.

При цьому, місцевий господарський суд правильно врахував і приписи ст.48 ЦК УРСР, згідно якої недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону, та надав вірну правову оцінку вищенаведеним обставинам, дійшов обґрунтованого висновку, що спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.01.2001р. слід визнати недійсним, з урахуванням його невідповідності вимогам ст.ст.62, 63 ЦК УРСР.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.48 ЦК УРСР по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні все отримане по угоді.

На підставі наведених приписів ЦК УРСР, суд правильно застосував наслідки визнання недійсною оскаржуваної угоди, та задовольнив вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу отримані за даною угодою будови і приміщення загальною площею 133кв.м, зазначені на схематичному плані під літ. "А", "Г", "Д", "З", розташовані за адресою: м. Одеса, пл. Михайлівська, 11, зазначивши, що грошові кошти від реалізації цього об'єкту позивачу не надходили згідно аудиторського висновку перевірки фінансово-господарської діяльності по окремим питанням ВАТ "Одесбудматеріали" за період з 01.01.2001р. по 24.03.2005р., проведеного ТОВ Аудиторська фірма "Воінтер-Аудіт".

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з місцевим господарським судом, який посилаючись на ст.71 ЦК УРСР та ст.257, ч.5 ст.267 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності, який правильно поновив та захистив порушене право ВАТ "Одесбудматеріали", тоді як суд апеляційної інстанції неправильно відмовив позивачу у захисті його порушеного права.

Зазначене свідчить про помилковість висновків суду апеляційної інстанції, викладених в оскаржуваній постанові в обґрунтування відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Твердження апеляційного господарського суду про неналежне повідомлення відповідача про місце та час судових засідань з надісланням процесуальних документів за його юридичною адресою, з посиланням на повідомлення пошти про незнаходження відповідача за цією адресою, є необґрунтованим, оскільки апеляційний господарський суд, як і місцевий господарський суд, направляв судові процесуальні документи за тією ж юридичною адресою відповідача, яка зазначена у довідці ЄДРПОУ.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Частина перша ст.11110 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2007р. підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, тоді як рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2007р. у справі №30/160-07-4798 має бути залишено в силі як таке, що відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.6 ч.1 ст. 1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Одесбудматеріали" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2007р. у справі №30/160-07-4798 скасувати.

Рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2007р. у справі №30/160-07-4798 залишити без змін.

Головуючий С. Шевчук

Судді:

С. Владимиренко

С. Самусенко