Постанова від 30.09.2025 по справі 904/2765/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2765/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2025 (суддя Золотарьова Я.С., повний текст якого підписаний 05.08.2025) у справі № 904/2765/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТАЧ-М", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ", м. Дніпро

про стягнення авансового платежу та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

27.05.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОСТАЧ-М" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ про стягнення заборгованості у розмірі 204 318 грн, з яких: 200 070,00 грн. сума авансового платежу (передплати), 4 248 грн. пеня, судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 24Ю0606 від 10.06.2024, в частині повної та своєчасної поставки товару.

У зв`язку із неналежним виконанням умов договору, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 4 248,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2025 у справі №904/2765/25 позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ТОВ "ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ" на користь ТОВ "ПОСТАЧ-М" основний борг у розмірі 200 070,00 грн, пеню у розмірі 4 248,00 грн, судовий збір у розмірі 2 451,82 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ", в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У разі якщо суд не буде погоджуватися із позицією Відповідача, наведеної у вищенаведених доводах по справі № 904/2765/25 буде прийнято рішення про залишення в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/2765/25 від 05.08.2025, у такому випадку просить суд відстрочити його виконання на дев`ять місяців з дня винесення Центральним апеляційним господарським судом постанови по справі № 904/2765/25.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на наступне.

-для того, щоб предметом Договору поставки № 24Ю0606 від 10.06.2024 між Позивачем та Відповідачем було постачання продукції (річкового піску) сторони про це повинні були укласти відповідну додаткову угоду до Договору поставки.

У матеріалах справи відсутня додаткова угода до Договору поставки № 24Ю0606 від 10.06.2024 між Позивачем та Відповідачем про постачання продукції (річкового піску).

У зв`язку з чим, постачання продукції (річкового піску) не може бути предметом розгляду даної справи без відсутності додаткової угоди до Договору поставки № 24Ю0606 від 10.06.2024 між Позивачем та Відповідачем про постачання продукції (річкового піску);

-умови Договору поставки № 24Ю0606 не передбачають обов`язок Відповідача у разі нездійснення постання продукції за Договором повертати Позивачу отриману ним попередню оплату за дану продукцію;

- Позивачем не було надано електронного примірника електронного документу (видаткових накладних та рахунків), а лише надані зазначені документи в pdf форматі;

-умови Договору поставки № 24Ю0606 від 10.06.2024 між Позивачем та Відповідачем не передбачають відповідальність Відповідача за неповернення авансового платежу;

- Відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі, не здійснює господарську діяльність, в результаті якої він міг би отримати прибуток та міг би розрахуватися з контрагентом (Позивачем).

Від Позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2025 у справі № 904/2765/25; залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2025 у справі № 904/2765/25, як прийняте у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з належною оцінкою доводів сторін і поданих доказів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 25.08.2025 здійснено запит матеріалів справи №904/2765/25 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

03.09.2025 матеріали справи №904/2765/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2025 (суддя доповідач Іванов О.Г.) у задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору відмовлено; апеляційну скаргу залишено без руху через неподання апелянтом належних доказів оплати судового збору (визначена сума сплати 3677,73 грн). Скаржнику наданий строк (10 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

12.09.2025 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 03.09.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано платіжну інструкцію №3584 від 12.09.2025 про сплату 3677,73 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2025 у справі №904/2765/25; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОСТАЧ-М" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ (постачальник) було укладено договір поставки № 24Ю0606 від 10.06.2024 (арк.с.8).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупцю гранітну продукцію, а останній зобов`язується прийняти та оплатити її на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2. Договору кількість, асортимент кожної партії продукції узгоджується сторонами на підставі заявки Покупця та вказується у видатковій накладні. На підтвердження узгодження заявки Покупця, Постачальник виставляє рахунок-фактуру на оплату замовленої партії продукції.

Пункт 2.2. Договору передбачає, що заявка на замовлення партії продукції має містити в собі наступну інформацію: кількість, найменування (асортимент) продукції; бажану дату (и) поставки продукції; в разі замовлення поставки продукції автомобільним транспортом місце. В якому було здійснено вивантаження партії продукції.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що оплата продукції за цим Договором здійснюється Покупцем в національній грошовій одиниці України гривні, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, реквізити якого вказані в рахунку-фактурі.

Відповідно до пункту 4.2. Договору поставки Покупець зобов`язаний оплатити партію продукції авансом до дати поставки замовленої партії, тобто шляхом внесення передплати в розмірі 100 % вартості замовленої партії продукції.

Згідно пункту 2.3. Договору датою поставки продукції вважається дата, вказана у видатковій накладній.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок № 3884 від 22.10.2024 на оплату продукції (річкового піску) на суму 200 070,00 грн.

Позивач здійснив повну оплату вищезазначеного рахунку, що підтверджується платіжною інструкцією № 1976 від 18.11.2024 на суму 200 070,00 грн.

09.04.2025 позивач звернувся до відповідача із вимогою про виконання прийнятих на себе зобов`язань за Договором поставки від 10.06.2024 № 24Ю0606, шляхом здійснення поставки вже оплаченої продукції, у семиденний строк, у разі нездійснення, або неможливості здійснення поставки відповідної продукції у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги, вимагало повернення грошових коштів у сумі 200 070,00 грн.

Відповідно до акту звіряння (арк.с.11) заборгованість відповідача перед позивачем становить 200 070,00 грн.

Доказів виконання умов договору або повернення грошових коштів у розмірі 200 070,00 грн сторонами до матеріалів справи не надано, що і стало причиною виникнення спору.

Задовольняючи позові вимоги, господарський суд виходив і з того, що доказів поставки товару в строк, визначений договором, матеріали справи не містять. На вимогу позивача про повернення передплати відповідач не відповів і кошти не повернув, відповідно, строк повернення передоплати у є таким, що настав, що є підставою для задоволення позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості.

Пунктом 7.3. Договору поставки сторони обумовили майнову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пені) за порушення Постачальником строків поставки продукції; при цьому, неустойка (пеня) нараховується на вартість непоставленої своєчасно продукції, починаючи з першого дня прострочення поставки, та нараховується за весь період прострочення поставки.

Оскільки суд дійшов висновку, що у даному випадку має місце невиконання відповідачем (постачальником) зобов`язань з поставки товару, відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 4 248,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому задовольнив вимоги про стягнення 6000 грн витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 зазначеного Кодексу, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов Договору поставки від 10.06.2024 № 24Ю0606 постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупцю гранітну продукцію (щебінь, щебнево-піщану суміш, пісок з відсівів дроблення, камінь бутовий, пісок річковий).

Згідно з п. 1.2. Договору поставки кількість, асортимент кожної партії продукції узгоджується сторонами на підставі заявки Покупця та вказується у видатковій накладні. На підтвердження узгодження заявки Покупця, Постачальник виставляє рахунок-фактуру на оплату замовленої партії продукції.

Пунктом 4.1. Договору поставки визначено, що оплата продукції за цим Договором здійснюється Покупцем в національній грошовій одиниці України - гривні, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, реквізити якого вказані в рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 4.2. Договору поставки Покупець зобов`язаний оплатити партію продукції авансом до дати поставки замовленої партії, тобто шляхом внесення передплати в розмірі 100 % вартості замовленої партії продукції.

У п. 2.3. Договору визначено, що датою поставки продукції вважається дата, вказана у видатковій накладній.

Відповідачем виставлено рахунок № 3884 від 22.10.2024 на оплату продукції (річкового піску) на суму 200 070 гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ 20%.

Позивач здійснив повну оплату даного рахунку, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в сумі 200 070 гривень 00 копійок на банківський рахунок Відповідача, що підтверджується платіжною інструкцією № 1976 від 18.11.2024.

Факт зарахування даних коштів Відповідачем підтверджується, зокрема, Актом звіряння взаємних розрахунків за період: 01.11.2024 - 30.11.2024 між ТОВ «ПОСТАЧ- М» і ТОВ «ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ» за договором 24Ю0606 (10.06.2024), згідно якого станом на 30.11.2024 у ТОВ «ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ» обліковується заборгованість перед ТОВ «ПОСТАЧ-М» на суму 200 070 гривень 00 копійок.

Оскільки станом на 08.04.2025 Відповідач не здійснив поставку обумовленого договором товару для Позивача, 09.04.2025 Позивач надіслав на адресу ТОВ «ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ», зазначену у п. 12 Договору поставки: 11601, Житомирська область, Коростенський район, м. Малин, вул. Степана Бандери, буд. 118; а також на адресу місцезнаходження ТОВ «ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ», зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 9д, письмову вимогу про виконання прийнятих на себе зобов`язань за Договором поставки від 10.06.2024 № 24Ю0606, шляхом здійснення поставки для Позивача вже оплаченої продукції, у семиденний строк.

Також, у разі нездійснення, або неможливості здійснення поставки відповідної продукції у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги, ТОВ «ПОСТАЧ-М» вимагало від ТОВ «ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ» негайного повернення грошових коштів у сумі 200070 гривень 00 копійок, перерахованих останньому від ТОВ «ПОСТАЧ-М» на підставі Договору поставки.

Направлення даної вимоги відповідачу підтверджується поштовими накладними від 09.04.2025 №0318200476271, №0318200476263, описами вкладень у цінний лист від 09.04.2025 та витягом з сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення.

Відповідь на зазначену вимогу Позивачем не отримано.

Оскільки визначені Договором зобов`язання з поставки вже оплаченої ТОВ «ПОСТАЧ-М» авансом продукції (річкового піску) на суму 200 070 гривень не були виконані Відповідачем у встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України та визначений вимогою строк, а такий авансовий платіж Відповідачем не було повернуто на вимогу Позивача, згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, то Господарським судом обґрунтовано задоволено позов та стягнуто з суму попередньої (авансової) оплати за непоставлену продукцію, у розмірі 200 070 гривень.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. Договору поставки визначено, що в разі порушення Постачальником строків поставки продукції Постачальник сплачує на користь Покупця неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення поставки, за кожен день такого прострочення. Неустойка (пеня) нараховується на вартість непоставленої своєчасно продукції, починаючи з першого дня прострочення поставки, та нараховується за весь період прострочення поставки.

Враховуючи те, що вищезазначена вимога ТОВ «ПОСТАЧ-М» про виконання зобов`язань за Договором поставки, шляхом здійснення поставки партії попередньо оплаченої продукції або повернення такої попередньої оплати, була отримана ТОВ «ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ» через засоби поштового зв`язку 24.04.2025 і, відповідно, закінчення встановленого ч. 2 ст. 530 ЦК України семиденного строку на здійснення такої поставки спливало 01.05.2025, то визначена п. 7.3. Договору поставки неустойка у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що нараховується на вартість непоставленої своєчасно продукції, Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 248,00 грн за період з 02.05.2025 по 26.05.2025, які також правильно стягнуті судом першої інстанції.

Відповідно до визначеного в ст. 13 ГПК України основоположного принципу господарського судочинства «Змагальності сторін», судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частинами 1, 3, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

При цьому, стаття 165 вищезазначеного Кодексу передбачає, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач в суді першої інстанції не заперечував ні проти заявлених позовних вимог, ні проти наведених у позовній заяві доводів, ні проти обставин, на які посилався Позивач.

Також, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, скаржник не заперечує обставин наявності між Позивачем та Відповідачем договірних зобов`язань за Договором поставки від 10.06.2024 № 24Ю0606, обставин отримання від Позивача коштів на виконання такого Договору, обставин відсутності його виконання, обставин неповернення коштів Позивачу, не надає доказів, які б вказували про безпідставність вимог Позивача.

Щодо доводів апеляційної скарги з посиланням на відсутність серед предмету Договору поставки № 24Ю0606 від 10.06.2024 умови (обов`язку) з постачання річкового піску.

Пунктом 1.1. Договору поставки № 24Ю0606 від 10.06.2024 передбачено, що Постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність Покупцю гранітну продукцію (щебінь, щебнево-піщану суміш, пісок з відсівів дроблення, камінь бутовий, пісок річковий), надалі іменується - продукція, а останній зобов`язується прийняти та оплатити її на умовах даного Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору поставки кількість, асортимент кожної партії продукції узгоджується сторонами на підставі заявки Покупця та вказується у видатковій накладні. На підтвердження узгодження заявки Покупця, Постачальник виставляє рахунок-фактуру на оплату замовленої партії продукції.

Так, на підтвердження вказаної домовленості (заявки) ТОВ «ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ» виставлено рахунок № 3884 від 22.10.2024 на оплату продукції саме річкового піску на суму 200 070 гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ 20%, а ТОВ «ПОСТАЧ-М», в свою чергу, здійснив повну оплату даного рахунку, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в сумі 200 070 гривень 00 копійок на банківський рахунок ТОВ «ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ», що підтверджується платіжною інструкцією № 1976 від 18.11.2024.

Отже, сторони відповідно до умов договору у відповідній заявці (рахунку-фактурі) погодили вид продукції.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність серед умов Договору обов`язку з повернення авансу.

Позивач, зазначаючи про правові підстави для повернення авансового платежу, посилався не на окремі з положень Договору, якими визначається обов`язок з повернення авансу за відповідних умов, а на загальнообов`язкові норми цивільного законодавства України: ст.ст. 712, 655, 663, 530, 693 ЦК України.

Враховуючи зазначені статті та те, що визначені Договором поставки зобов`язання з поставки вже оплаченої ТОВ «ПОСТАЧ-М» авансом продукції (річкового піску) на суму 200 070 гривень так і не були виконані ТОВ «ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ» у встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України та визначений вимогою строк, а такий авансовий платіж ТОВ «ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ» не було повернуто на вимогу ТОВ «ПОСТАЧ-М», згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, - то у ТОВ «ПОСТАЧ-М» були наявними підстави для захисту своїх порушених прав.

А тому, посилання Відповідача у апеляційній скарзі на відсутність визначеного Договором обов`язку з повернення суми авансового платежу, у разі невиконання умов такого Договору, не приймається апеляційним судом.

Щодо посилання Відповідача на ненадання електронного примірника Акту звірки розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем до суду першої інстанції подавався не електронний доказ, як про це зазначає Відповідач в апеляційній скарзі, а засвідчена належним чином паперова копія електронного доказу - Акту звірки взаємних розрахунків, що складений між сторонами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема такими засобами як письмовими і електронні докази.

Відповідно до статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

При подачі до суду вищезазначеного доказу - копії Акту звіряння взаємних розрахунків, Позивачем було дотримано вказаних вимог ГПК України та засвідчено паперову копію електронного доказу належним чином і зазначено в позовній заяві про наявність оригіналу електронного доказу.

Щодо клопотання апелянта про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2025 у справі № 904/2765/25, то колегія суддів відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

У справі, що розглядається, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2025 у справі № 904/2765/25 підлягає залишенню без змін, отже, апеляційний суд не діє, як суд першої інстанції, і тому суд відмовляє в його задоволенні, як таке, що не відповідає закону.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2025 у справі № 904/2765/25 є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені?статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до?статті 129 Господарського процесуального кодексу України?судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Оскільки загальна ціна позову становить 204 318,00 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Керуючись статтями?129, 269,?275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІ СТОУН ПЛЕНТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2025 у справі № 904/2765/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2025 у справі № 904/2765/25 - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на? скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.09.2025.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков