Ухвала від 23.01.2008 по справі 35/129-07

35/129-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

23 січня 2008 р.                                                                                   № 35/129-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г.,

Михайлюка М.В.,

Самусенко С.С.,

розглянувши касаційну скаргу Нікопольського обласного підприємства оптової торгівлі Дніпропетровської обласної споживспілки на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 листопада 2007 року у справі № 35/129-07 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Нікопольського району електричних мереж, Дніпропетровська область, до Нікопольського обласного підприємства оптової торгівлі Дніпропетровської обласної споживспілки, Дніпропетровська область, про стягнення 38 470,26 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до ст. 46 ГПК України державне мито сплачується в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Порядок сплати державного мита встановлений Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993р. № 15 та Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. № 7-93.

Так, відповідно до п. 14 Інструкції, при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника –останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи про зарахування мита до бюджету, який скріпляється  першим і другим підписами посадових осіб та відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Додане до касаційної скарги платіжне доручення № 418 від 10 грудня 2007 року не містить відмітки кредитної установи про зарахування державного мита до держбюджету, а тому не може вважатися документом, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку.

Крім того, скаржником при поданні касаційної скарги не сплачено державне мито у встановленому розмірі.

Відповідно до підпункту “г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ставки державного мита із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами встановлюються в таких розмірах: 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Надане до касаційної скарги платіжне доручення № 418 від 10 грудня 2007 року свідчить про сплату державного мита в сумі 41,83 грн., проте, відповідно до згаданого вище законодавства розмір державного мита повинен становити 51 грн.

Наслідки невиконання вимог розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України передбачені статтею 1113 цього кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Зважаючи на те, що касаційна скарга не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, скарга не дає підстав для перегляду постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 листопада 2007 року в касаційному порядку і підлягає поверненню.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що після усунення обставин, наведених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу, а прокурор внести касаційне подання в загальному порядку.

Звертаємо увагу на те, що реалізація права скаржника на повторне звернення з належно оформленою касаційною скаргою, передбаченого ч. 3 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, не тягне автоматичного відновлення пропущеного процесуального строку, встановленого ст. 110 ГПК України.

Керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нікопольського обласного підприємства оптової торгівлі Дніпропетровської обласної споживспілки на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 листопада 2007 року у справі № 35/129-07 повернути скаржнику, а справу –Господарському суду Дніпропетровської області.

Судді:Н. Дунаєвська

М. Михайлюк

С. Самусенко