Рішення від 30.09.2025 по справі 826/9004/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 826/9004/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа на стороні відповідача - Луганська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, про визнання протиправною бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної фіскальної служби України, третя особа на стороні відповідача - Луганська митниця ДФС, про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нескладенні висновку про результати перевірки відповідно до вимог Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем, відповідно до вимог ст.5 Закону не було проведено відповідної перевірки стосовно позивача, як вимагає Закон та Порядок проведення перевірки, а складено довідку від 12.03.2015 про те, що за результатами проведеної перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці, встановлено, що до нього застосовується заборона передбачена ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади». Таким чином вважає, що без наявності зазначеного висновку про результати перевірки відсутні повноваження щодо звільнення, відповідач не дотримав вимоги закону про захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин та діяв неправомірно у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження.

21.02.2025 справа №829/9004/18 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду м. Києва для розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 адміністративну справу прийнято до провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 допущено заміну відповідача та третьої особи по справі № 826/9004/18 - Державну фіскальну службу України на її правонаступника Державну митну службу України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 43115923), Луганську митницю ДФС на Луганську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ ВП 44030626).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 Державна митна служба України та Луганська митниця звернулись із апеляційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржувану ухвалу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 апеляційну скаргу Луганської митниці залишено без задоволення, апеляційну скаргу Державної митної служби України задоволено, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 скасовано в частині заміни відповідача по справі № 826/9004/18 - Державної фіскальної служби України на її правонаступника Державну митну службу України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 43115923). В іншій частині ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 залишено без змін.

Справа повернулася до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 21.07.2025 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа на стороні відповідача - Луганська митниця ДФС, про визнання протиправною бездіяльності про визнання протиправною бездіяльності прийнято до провадження.

17.10.2018 до Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов в якому зазначено, що висновок перевірки, передбачений частиною 11 статті 5 Закону, про який ОСОБА_1 зазначає у позові, складається органом, який проводив перевірку достовірності відомостей, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 5 Закону, тобто державними податковими інспекціями за місцем проживанням особи, стосовно якої проводиться перевірка. Оскільки ОСОБА_1 не було подано жодної заяви, то підстави для організації та проведення перевірки відповідно до частини п`ятої Закону, у тому числі направлення запитів до органів, що проводять достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону, перелік яких затверджений Порядком, відсутні.

Розгляд даної справи, відповідно до статті 258, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

04.06.2013 позивача на підставі наказу Міністерства доходів і зборів України №1048 призначено на посаду першого заступника начальника митниці.

12.03.2015 відповідно до довідки ДФС України про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або в трудовій книжці встановлено, що відповідно до критеріїв здійснення очищення влади, визначених у частині другій статті 3 Закону України «Про очищення влади» ОСОБА_1 за період з 21.11.2013 по 22.02.14 обіймав посаду, щодо яких встановлена заборона, а саме на посаді першого заступника начальника Луганської митниці Міндоходів

13.03.2015 року наказом Міністерства доходів і зборів України № 167-0 від 12.03.2015 позивач звільнений із займаної посади з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», п.72 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, яка полягає у нескладенні висновку про результати перевірки відповідно до вимог Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16.10.2014 набув чинності Закон України від 16.09.2014 №1682-VII «Про очищення влади» (далі - Закон №1682-VII; у редакції, чинній на момент звільнення позивача із займаної посади, яким передбачені підстави та порядок проведення процедури люстрації щодо посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №1682-VII, очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах верховенства права та законності; презумпції невинуватості; індивідуальності відповідальності та гарантування права на захист.

Законом визначаються правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації), передбачається перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з люстрації.

Заборона, передбачена частиною 4 статті 1 цього Закону, застосовується до посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування (крім осіб, зазначених у частинах першій - четвертій цієї статті), які, обіймаючи відповідну посаду у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, своїм рішенням, дією чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали заходи, спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України, що спричинило порушення прав і свобод людини (частина п`ята статті 3 Закону №1682-VII).

Статтею 4 Закону №1682-VII визначено, що особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).

Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.

Неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.

Подання заяви, у якій особа повідомляє про те, що до неї застосовується заборона, зазначена у частині третій або четвертій статті 1 цього Закону, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після подання такої заяви та застосування до неї відповідної заборони.

Статтею 5 Закону №1682-VII визначено органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої цим Законом, є Міністерство юстиції України.

Міністерство юстиції України не пізніше ніж протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом утворює дорадчий громадський орган з питань люстрації при Міністерстві юстиції України для забезпечення здійснення громадського контролю за процесом очищення влади (люстрації), до складу якого повинні входити представники засобів масової інформації та представники громадськості.

Міністерство юстиції України в місячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України:

1) перелік органів, що здійснюють перевірку достовірності відповідних відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону, згідно з їх компетенцією;

2) порядок проведення перевірки, передбаченої цим Законом;

3) план проведення перевірок по кожному органу державної влади та органу місцевого самоврядування, підприємству, в якому працюють особи, зазначені у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, відповідно до черговості, визначеної частиною шостою цієї статті.

Подані Міністерством юстиції України проекти документів, визначених частиною другою цієї статті, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше ніж на десятий день після подання Міністерством юстиції України та протягом десяти днів з дня їх затвердження оприлюднюються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Міністерство юстиції України не пізніше ніж на десятий день з дня затвердження Кабінетом Міністрів України переліку органів, передбаченого пунктом 1 частини другої цієї статті, розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію про поштову та електронну адреси, контактний номер телефону кожного з органів державної влади, до компетенції яких належить проведення перевірки, а також дорадчого громадського органу з питань люстрації при Міністерстві юстиції України, до яких фізичні та юридичні особи протягом одного місяця з дня початку проходження перевірки можуть подати інформацію про особу, стосовно якої проводиться перевірка, щодо поширення на неї заборон, передбачених цим Законом. Така інформація, подана фізичними та юридичними особами, підлягає розгляду органами державної влади, до компетенції яких належить проведення перевірки.

Організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Організація проведення перевірки професійних суддів покладається на голову суду, в якому працює суддя.

Організація проведення перевірки членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення покладається на керівника органу, в якому працює особа.

Перевірці підлягають:

1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;

2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Частинами 10 - 11 статті 5 Закону №1682-VII зазначено, що у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п`ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов`язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п`ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

З аналізу наведених норм вбачається, що проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок та заяви особи, яка перебуває на посаді, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 вищезазначеного Закону, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону, яка подається протягом 10 днів з дня початку проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що наказом від 24.02.2015 №117 Державної фіскальної служби України з метою виконання Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII «Про очищення влади» (далі - Закон №1682), відповідно до Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №563 «Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади» (далі - Порядок), та згідно з Планом проведення перевірок відповідно до Закону України «Про очищення влади», затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 наказано розпочати перевірку відповідно до Закону №1682, зокрема стосовно керівників, їх перших заступників та заступників керівників територіальних органів Міндоходів у Луганській області з 23.03.2015.

Також відповідно до пункту 3 зазначеного наказу ДФС України наказано керівникам (головам комісій з реорганізації) територіальних органів Міндоходів, спеціалізованого департаменту (органу): забезпечити доведення цього наказу в день його видання до відома осіб, зазначених у підпунктах 1.2 - 1.4 пункту 1 цього наказу. Інформацію про ознайомлення направити до Департаменту персоналу; надати особисто та забезпечити надання особами, зазначеними у підпунктах 1.2 - 1.4 пункту 1 цього наказу, до Департаменту персоналу власноручно написаних заяв за формою, визначеною у додатках 1 або 2 Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заяву відповідно частини 1 статті 4 Закону № 1682-VII з дня початку проведення перевірки не подавалося, що сторонами не заперечується.

Суд зауважує, що спір у цій справі виник саме через наявність/відсутність обов`язку складання відповідачем висновку про результати перевірки відповідно до вимог Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682, а не через правомірність звільнення позивача із займаної посади з 13.03.2015 року на підставі наказу Міністерства доходів і зборів України від 12.03.2015 №167-о.

Таким чином, суд не надає правову оцінку щодо ознайомлення позивача із Наказом від 24.02.2015 №117 та з приводу підстав звільнення позивача із займаної посади, оскільки вказані обставини не є предметом розгляду цієї справи.

Суд наголошує, що підставою для проведення перевірки відповідно Закону України «Про очищення влади» є відповідна заява особи, яка перебуває на посаді, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.

Однак матеріали справи не містять доказів щодо подання позивачем заяви про те, що до нього не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо нього.

Також матеріали справи не містять доказів щодо здійснення відповідачем перевірки щодо достовірності вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 Закону №1682-VII або достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII, доходам, отриманим із законних джерел.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для складення висновку про результати такої перевірки, стосовно позивача.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд встановив відсутність доказів у справі, що розглядається в підтвердження наведених позивачем підстав для визнання протиправними дії відповідача та відповідно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

Таким чином, з урахуванням заявлених позовних вимог, предмету спору, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа на стороні відповідача - Луганська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправною бездіяльності - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛ.М. Петрова