Постанова від 04.09.2025 по справі 909/113/25

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2025 р. Справа №909/113/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

Желіка М.Б.,

при секретарі судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІОЛА - МОДУЛЬ ЛТД»

на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2025 (повне додаткове рішення складено 03.06.2025, суддя В. В. Михайлишин)

у справі № 909/113/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІОЛА - МОДУЛЬ ЛТД», м. Вишгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВГР СЕРВІС», м. Коломия,

про стягнення заборгованості в сумі 308720, 00 гривень

за участю представників:

від позивача Духота В.В., Попазов Г.І.

від відповідача Щадей Н.В.(в режимі відеоконференції з ГС Івано-Франківської області)

Товариство з обмеженою відповідальністю «РІОЛА МОДУЛЬ ЛТД» (далі ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД») у лютому 2025 року звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВГР СЕРВІС» (далі ТОВ «ВГР Сервіс») 308720,00 грн заборгованості з передоплати, покликаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 20/02/2024-1 від 20.02.2024, що полягало у нездійсненні поставки товарного бетону на суму 308720,00 гривень.

Господарський суд Івано-Франківської області 09.05.2025 ухвалив рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» задоволив частково; з ТОВ «ВГР Сервіс» на користь позивача стягнув 113940,00 грн заборгованості; в задоволенні стягнення 180405,00 грн відмовив; в частині стягнення 14375,00 грн заборгованості закрив провадження у справі; судовий збір поклав на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Сторони у справі звернулися до суду з клопотаннями про ухвалення додаткового рішення у цій справі та стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши заяви позивача та відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, з врахуванням частково задоволених позовних вимог основним рішенням суду, Господарський суд Івано-Франківської області 30.05.2025 ухвалив додаткове рішення у цій справі, яким заяви ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» та ТОВ «ВГР Сервіс» задоволив частково; з ТОВ «ВГР Сервіс» на користь ТОВ «Ріола - Модуль ЛТД» стягнув 11950, 55 грн витрат на професійну правничу допомогу; в частині стягнення 39549, 45 грн витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Ріола - Модуль ЛТД» відмовив; з ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» на користь ТОВ «ВГР Сервіс» стягнув 24516, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу; в частині стягнення 15484, 00 гривень витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ВГР Сервіс» відмовив; провів зустрічне зарахування стягуваних сум, шляхом стягнення різниці між вартістю витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим ухвалив стягнути з ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» на користь ТОВ «ВГР Сервіс» 12565, 46 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовляючи частково у задоволенні заяв сторін про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд виходив з такого:

-щодо заяви ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД», то суд зазначив, що спірним у цій справі був факт здійснення відповідачем поставки товару за договором поставки, однак, в процесі розгляду даної справи, позивач дещо змінив свою позицію та посилався на неналежну якість поставленого відповідачем товару (бетону), відтак, на переконання суду, саме це зумовило необхідність дослідження нових обставин та збільшення часу розгляду даної справи. Разом з тим, суд, на підставі ч. 6 ст. 129 ГПК України, взяв за основу у здійсненні обрахунку витрат на професійну правничу допомогу саме заявлений позивачем попередній розрахунок суми судових витрат, що складав 30872,00 грн і від цієї суми здійснив розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з врахуванням часткового задоволення позовних вимог, що складає 38,71 % від заявлених. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що такими, що відповідають критерію розумності понесених витрат та обґрунтованими є 11950,55 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача;

-щодо судових витрат, заявлених ТОВ «ВГР Сервіс», то суд першої інстанції, з врахуванням правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 06.10.2020 у справі № 922/376/20, дійшов до висновку, що вказана заява подана відповідачем з дотриманням порядку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України. Разом з тим, суд встановив, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40000,00 грн є гонораром адвоката, який зафіксований у додатку до договору про надання правової допомоги № 2025/03-4, та може бути змінений лише за взаємною згодою клієнта з адвокатом. Відтак, з врахуванням частково задоволених позовних вимог, здійснивши відповідний розрахунок, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що критерію розумності понесених ТОВ «ВГР Сервіс» витрат відповідає розмір, що становить 24516,00 грн;

-з врахуванням приписів ч. 11 ст. 129 ГПК України, суд, здійснивши обрахунок різниці понесених обома сторонами витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 11950,55 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що полягає в такому:

при подачі позовної заяви, позивачем було заявлено про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30872,00 копійок. В той же час, позивач вважав, що розгляд справи відбудеться без участі відповідача протягом 1-2 судових засідань (оскільки під час досудового врегулювання спору, відповідач жодним чином не реагував на досудові вимоги та не проявляв зацікавленості щодо вирішення даного спору), під час яких позивачем не буде підготовлено та подано інших(додаткових) процесуальних документів, натомість під час розгляду справи у суді першої інстанції відбулося значно більше судових засідань, порівняно з тою кількістю судових засідань, на проведення яких очікував позивач. Крім того, під час судового розгляду справи, представником позивача адвокатом Духотою В.В. був проведений значний обсяг роботи по підготовці та подачі процесуальних документів (заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань), які були зумовлені поданими відповідачем процесуальними документами вивчення відзиву відповідача на позовну заяву, підготовка позивачем відповіді на відзив, вивчення заперечення відповідача на відповідь, підготовка позивачем заяви про залишення відзиву без розгляду, додаткові пояснення позивача, заява позивача про долучення доказів, вивчення додаткових пояснень відповідача, тощо. З огляду на вказані обставини, позивач фактично поніс іншу суму витрат на правову допомогу 51500,00 грн, аніж ту, яка була вказана у попередньому розрахунку;

апелянт звертає увагу суду на правову позицію Верховного Суду, наведену, зокрема, у постанові22.01.2021 у справі № 925/1137/19, відповідно до якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, за змістом п.1 ч.2 ст. 126 і ч.8 ст. 129 ГПК України, встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Отож, враховуючи умови договору про надання правової допомоги та наведені правові позиції Верховного Суду, в межах цієї справи відшкодуванню підлягають судові витрати, які повинні бути сплачені позивачем на користь АБ «Віталія Духоти» за надані правові послуги в розмірі 51500,00 грн;

крім цього, позивач покликається на неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, які були заявлені відповідачем та становлять 40000,00 грн. Так, позивач вказує на невідповідність, зазначеного в акті приймання-передачі наданих послуг від 12.05.2025, часу для представництва інтересів відповідача (8 год) реальному часу, який було затрачено адвокатом відповідача для участі в судових засіданнях (3 год 16 хв.). Також позивач наголошує, що зазначений адвокатом відповідача час на вивчення позовної заяви з додатками та зібрання доказів і підготування правової позиції 10 год не відповідає критерію реальності, позаяк позовна заява викладена всього на 5 сторінках(без врахування сторінки із найменуванням сторін), а із додатків є договір поставки, 3 платіжні інструкції, 8 видаткових накладних та претензія до відповідача, а відтак 10 год. для вивчення незначної кількості документів є надмірно великим.

З огляду на вказані обставини, позивач просить апеляційний суд скасувати оскаржуване додаткове рішення у цій справі в частині відмови у стягнення з ТОВ «ВГР Сервіс» на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39549,45 грн та в частині стягнення з нього на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24516,00 грн. та ухвалити в цих частинах нове рішення, яким вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 39549,45 грн судових витрат задоволити, а в задоволенні стягнення з нього 24516,00 грн відмовити.

Відповідач своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав, однак його представниця в судовому засіданні висловила заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких зазначила про те, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу разом із доказами, які підтверджують їх розмір, була викладена у відзиві на позов і подана до суду першої інстанції в ході розгляду справи до прийняття основного рішення у цій справі, водночас, акт приймання-передачі вже фактично наданих послуг було подано відповідачем пізніше на етапі прийняття додаткового рішення. Представниця звертає увагу суду на те, що ними у відзиві на позов було зазначено не орієнтований розрахунок суми судових витрат, а фактично понесені відповідачем витрати на правову допомогу адвоката, з огляду на встановлений умовами договору про надання правової допомоги фіксований розмір гонорару адвоката. Щодо доводів апелянта про неспівмірність заявлених відповідачем судових витрат, то представниця відповідача акцентувала на розмірі витрат на професійну правничу допомогу, які були заявлені позивачем та становили 51500,00 грн та зазначила, що такий розмір витрат (заявлених позивачем) значно перевищує заявлений відповідачем (40000,00 грн) розмір витрат, відтак, вважає доводи апелянта в цій частині безпідставними та необґрунтованими. З врахуванням наведеного, просить суд відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги позивача, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача, які висловили свої міркування та доводи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія зазначає таке:

Відповідно до частини 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач звернулися до суду першої інстанції з відповідними заявами про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши про це у позові та у відзиві на позовом.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Верховний Суду у постанові від 20.01.2025 у справі № 907/16/23, виснував, що оскільки Господарський процесуальний кодекс України не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про намір подати докази понесення судових витрат, то зазначення позивачем у відзиві на апеляційну скаргу про те, що докази понесення судових витрат будуть надані додатково, і є заявою останнього, мова про яку йде у частині восьмій статті 129 ГПК України.

Отож, з врахуванням вказаної правової позиції Верховного Суду, судова колегія розцінює зазначення сторонами у справі в поданих ними до суду процесуальних документах (позов та відзив на позов) про очікувані витрати на професійну правничу допомогу, є їх заявами в розумінні ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Переглядаючи оскаржуване додаткове рішення у цій справі в частині судових витрат, заявлених ТОВ «ВГР Сервіс» до стягнення з ТОВ «Ріола Модуль ЛТД» судова колегія зазначає таке:

Як вбачається із матеріалів справи, 12.03.2025 між Адвокатським об`єднанням «Кей партнерс» (об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВГР Сервіс» (клієнт) було укладено договір про надання правничої допомоги № 2025/03-4, за умовами п. 1.1 якого об`єднання зобов`язалося надати клієнту правову допомогу в рамках будь-яких справ, що стосуються діяльності клієнта, зокрема, з питань здійснення захисту, представництва, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до п. 1.2. договору послуги надаються клієнту шляхом надання юридичних консультацій, роз`яснень законодавства, вивчення документів, особистої участі та представництва інтересів клієнта перед органами, усіма установами, підприємствами та організаціями України незалежно від форм власності та підпорядкування, в органах прокуратури, у будь-яких інших правоохоронних органах України, в судових органах будь-якої ланки (в тому числі в апеляційній, касаційній інстанціях), у всіх без винятку установах, на підприємствах, в організаціях (в т. ч. в органах державної влади та управління, міністерствах, відомствах, їх структурних підрозділах; державних комітетах та підвідомчих їм органах; в банківських (фінансових) установах; в органах юстиції, в т. ч. управліннях юстиції будь-якого рівня, в органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями, в органах нотаріату; на пошті; в органах місцевої влади та місцевого самоврядування та їх структурних підрозділах; у фондах, інспекціях, адміністраціях, комісіях та комітетах) з усіма правами, які надані законом заявнику, позивачу, відповідачу, стягувачу, третій особі чи іншій особі, що бере участь у справі, в тому числі з правом підпису та подання будь-яких документів, в т. ч. але не виключні позовної заяви, клопотань, заяв тощо, зміни підстав або предмета позову, укладання мирової угоди. одержання рішення, ухвали, постанови, виконавчого листа або наказу суду, інших документів. пред`явлення виконавчого листа або наказу суду до виконання, оскарження рішень, ухвал, постанов суду, дій державного чи приватного виконавця в порядку передбаченому чинним законодавством України.

В п. 4.1. договору сторони погодили, що на визначення розміру гонорару об`єднання впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.

Розмір гонорару об`єднання визначається за домовленістю сторін, про що складається акт наданих послуг або укладається відповідний додаток. Акт наданих послуг розробляється об`єднанням щомісячно. В акті наданих послуг наводиться детальний опис послуг, наданих згідно з договором, а також вказуються реквізити, згідно з якими проводиться оплата (п. 4.2. договору).

За умовами п. 4.3. договору у випадку, якщо розмір гонорару визначається актом наданих послуг, строк оплати за таким актом складає 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту його складення. Якщо розмір гонорару визначається на підставі додатку до цього договору, порядок його сплати та інші умови визначаються у такому додатку.

Додатком № 1 до договору про надання правничої допомоги № 2025/03-4 сторони дійшли згоди, що на порядку та на умовах, визначеним договором, клієнт доручає об`єднанню підготувати та подати до Господарського суду Івано-Франківської області необхідні процесуальні документи (з правом підпису таких) та здійснити представництво інтересів клієнта у справі № 909/113/25 у суді першої інстанції з наданням усіх правомочностей, які надані Клієнту процесуальним законодавством.

Разом з тим, додатком № 1 сторони погодили, що вартість виконання об`єднанням доручень, зазначених у пункті 1 цього додатку, є фіксованою та становить 40000, 00 гривень. Послуги мають бути оплачені клієнтом впродовж 10 днів з моменту укладення цього додатку.

12.05.2025 між сторонами було підписано акт приймання-передачі наданих послуг на суму 40000, 00 гривень, які фактично вже були надані об`єднанням клієнту.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до даної заяви, відповідач надав копії договору про надання правничої допомоги № 2025/03-4, додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 2025/03-4, ордер на надання правової допомоги від 12.03.2025, платіжну інструкцію № 159 від 21.03.2025 про оплату послуг згідно договору про надання правничої допомоги № 2025/03-4 від 12.03.2025 в сумі 40000, 00 гривень, акт приймання-передачі наданих послуг від 12.05.2025.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 4, 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Аналіз норм частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України в сукупності з положеннями статті 129 цього Кодексу дає суду підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Звертаючись до суду із запереченнями проти задоволення заяви про розподіл судових витрат позивач зазначив, що вказаний відповідачем в акті приймання-передачі час, затрачений на надання послуг, не відповідає дійсності, а також покликався на неспівмірність заявлених до стягнення відповідачем судових витрат.

Щодо вказаних доводів позивача, апеляційний суд вважає за доцільне наголосити, що розмір заявлених відповідачем до стягнення з позивача судових витрат є гонораром адвоката, фіксований розмір якого погоджено сторонами (ТОВ «ВГР Сервіс» та АО «Кей партнерс») у договорі про надання правової допомоги № 2025/03-4 та в додатку № 1 до цього договору.

Разом з тим, судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірними з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку із цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі № 908/1654/18, від 12.09.2019 у справі № 910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі № 5023/5587/12).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі/WestAllianceLimited проти України від 02.06.2014, заява № 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до змісту статті 28 Правил адвокатської етики, які затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 із змінами, адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Позивач у своїх запереченнях покликався на неспівмірність заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, який складав 40000,00 грн, водночас судова колегія вважає за доцільне зауважити, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у цій справі становить 51500,00 грн, що значно перевищує заявлені відповідачем судові витрати.

З огляду на вказані обставини, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваного додаткового рішення в частині, що стосується обґрунтованості та реальності понесених відповідачем судових витрат в розмірі 40000,00 грн. Таким чином, з врахуванням частково задоволених позовних вимог за основним рішенням, судом першої інстанції з позивача на користь відповідача правомірно стягнуто 24516, 00 грн.

Переглядаючи оскаржуване додаткове рішення у цій справі в частині судових витрат, заявлених ТОВ «Ріола Модуль ЛТД» апеляційний суд зазначає:

12.09.2024 між Адвокатським Бюро «Віталія Духоти» (бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріола-Модуль ЛТД» (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами п. 1.1. якого клієнт доручив, а бюро прийняло на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а клієнт зобов`язується сплатити Бюро кошти за надання правової допомоги.

В пунктах 2.1., 2.4., 2.5. розділу 2 договору сторони погодили, що правова допомога надається шляхом: проведення консультацій і роз`яснень з правових питань, які виникають у господарській діяльності клієнта. Підготовка та направлення відповідним адресатам скарг, претензій, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, відзивів на позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, клопотань та інших процесуальних документів, передбачених процесуальним законодавством, заяв до міжнародних судових інстанцій, повідомлень, листів, претензій до фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб з метою досудового врегулювання спору, а також інших документів правового характеру, складання яких буде необхідним при вирішення конкретної ситуації, на виконання умов даного договору. Представництва/захисту інтересів клієнта під час досудового розслідування та судового розгляду в порядку цивільного, господарського, адміністративного, кримінального судочинства та розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 5.1. договору, за надання правової допомоги, клієнт сплачує бюро кошти (гонорар) та у разі необхідності відшкодовує витрати пов`язані із наданням правової допомоги (судовий збір, поштові пересилання), шляхом перерахування коштів на банківський рахунок бюро, який вказаний в реквізитах даного договору.

Згідно з п. 5.2. договору, розмір, строки, порядок оплати коштів (гонорару) та відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, визначаються за домовленістю сторін, виходячи з конкретного випадку, обсягу та виду необхідної правової допомоги, що оформлюється додатковою угодою до договору, яка є його невід`ємною частиною.

Пунктами 9.1., 9.2. договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Зміни до договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до договору.

15.01.2025 між Адвокатським Бюро «Віталія Духоти» (бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріола-Модуль ЛТД» (клієнт) було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 12.09.2024, за пунктом 1 якої клієнт дорив, а бюро прийняло на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту у спорі із ТОВ «ВГР Сервіс») з приводу виконання зобов`язань за договором поставки № 20/02/2024-1 від 20 лютого 2024 року, укладеного між клієнтом та ТОВ «ВГР Сервіс».

Пунктом 2. додаткової угоди сторони погодили, що бюро надає клієнту правову допомогу шляхом:

- представництво інтересів клієнта, як позивача у господарської справи за позовом клієнта до ТОВ «ВГР Сервіс» про стягнення заборгованості за договором поставки № 20/02/2024-1 від 20 лютого 2024 року;

- представництво інтересів клієнта під час проведення перемов із ТОВ «ВГР Сервіс» у межах правовідносин виникли за договором поставки № 20/02/2024-1 від 20 лютого 2024 року;

- бюро може надавати правову допомогу іншими шляхами, які будуть найбільш ефективними, відповідно до ситуації, що склалася.

За пунктом 4. додаткової угоди сторони погодили таку вартість правових послуг:

- за надання бюро правових послуг, визначених в пункті 3.1. даної додаткової угоди клієнт сплачує бюро кошти в розмірі 2000, 00 гривень за 1 годину наданих послуг.

- за надання бюро правових послуг, визначених в пункті 3.2. даної додаткової угоди клієнт сплачує бюро кошти в розмірі:

ь6000, 00 гривень за участь бюро в 1 (одному) судовому засіданні в суді першої інстанції (незалежно від тривалості одного судового засідання);

ь8000, 00 гривень за участь бюро в 1 (одному) судовому засіданні в суді апеляційної інстанції (незалежно від тривалості одного судового засідання);

ь10000, 00 гривень за участь бюро в 1 (одному) судовому засіданні в суді касаційної інстанції (незалежно від тривалості одного судового засідання).

- за надання бюро правових послуг, визначених в пункті 3.3. даної додаткової угоди клієнт сплачує бюро кошти в розмірі:

ь2000, 00 гривень за 1 (одну) годину наданих послуг при підготовці, вивченні документів.

ь6000, 00 гривень за участь бюро в 1 (одних) перемовах (незалежно від тривалості одних перемов).

- у разі участі бюро в судових засіданнях у режимі відеоконференції, вартість послуг, визначених в пункті 4.2. додаткової угоди, сплачується клієнтом із понижуючим коефіцієнтом 0, 75 від вартості вказаних послуг.

У п. 5. додаткової угоди сторони погодили, що розмір коштів, які підлягають оплаті клієнтом за надані бюро правові послуги, зазначається у підписаним сторонами акті здачі приймання робіт (надання послуг). Невід`ємною частиною акту здачі приймання робіт (надання послуг), є підготовлений бюро детальний розрахунок наданих правових послуг, який підлягає підписанню сторонами та в якому зазначається опис наданих правових послуг, їх обсяг (в годинах та/або кількості послуг), а також вартість конкретних послуг.

Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов`язань (п. 10 додаткової угоди).

09.05.2025 між сторонами було підписано акт № 1 здачі - приймання робіт (надання послуг) на суму 51500, 00 гривень.

Відповідно до ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку

З огляду на положення ч. 6 ст. 129 ГПК України та враховуючи заявлений позивачем у позовній заяві попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що обрахунок розміру судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з врахуванням задоволення позовних вимог основним рішенням у цій справі, слід здійснювати виходячи з розміру попередньо заявленої позивачем суми судових витрат 30872, 00 грн.

Проте, судова колегія не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, позаяк відповідно до ч.3 ст.124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

На обґрунтування понесених витрат на правову допомогу, позивачем до суду першої інстанції було надано копії: договору про надання правової допомоги від 12.09.2024, додаткової угоди № 1 від 15.01.2025 до договору на надання правової допомоги від 12.09.2024, ордера на надання правової допомоги від 04.02.2025, рахунку - фактури № 1/5 від 09.05.2025, акта № 1 здачі - приймання робіт (наданих послуг) від 09.05.2025, додатку (детального опису наданої правової допомоги ) до акту № 1 від 09.05.2025.

Перелічені докази підтверджують іншу суму фактично понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, аніж та яка була заявлена при пред`явленні позову.

Таким чином, судова колегія вважає, що обрахунок вартості судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з врахуванням відсоткового співвідношення задоволених позовних вимог, слід здійснювати саме із підтверджених належними доказами витрат на професійну правничу допомогу, які фактично були понесені позивачем 51500,00 грн. Отож, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, що складають 38,71 % від заявлених, з ТОВ «ВГР Сервіс» на користь ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» підлягає стягненню 19742,10 грн.

Відповідно до ч.11 ст.129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Приймаючи до уваги, що відповідач має сплатити на користь позивача 24516,00 грн, а позивач, в свою чергу, має сплатити відповідачу 19742,10 грн, з врахуванням положень ч. 11 ст. 129 ГПК України, на користь відповідача підлягає стягненню різниця у понесених судових витратах на професійну правничу допомогу, що становить 4773,90 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного, судова колегія вважає, що вимоги апеляційної скарги ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» слід задоволити частково, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду змінити та викласти пункти 2 і 8 його резолютивної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІОЛА - МОДУЛЬ ЛТД» задоволити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2025 у справі № 909/113/25 змінити частково. Пункти 2 і 8 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2025 у справі № 909/113/25 викласти в наступній редакції:

« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВГР СЕРВІС» (вул. Карпатська, буд. 172, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78203; ідентифікаційний код: 22194022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІОЛА - МОДУЛЬ ЛТД» (вул. Шлюзова, буд. 4, м. Вишгород, Вишгородський район, Київська область, 07300; ідентифікаційний код: 21650831) 19742,10 гривень (дев`ятнадцять тисяч сімсот сорок дві гривні і десять копійок) витрат на професійну правничу допомогу.»

« 8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІОЛА - МОДУЛЬ ЛТД» (вул. Шлюзова, буд. 4, м. Вишгород, Вишгородський район, Київська область, 07300; ідентифікаційний код: 21650831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВГР СЕРВІС» (вул. Карпатська, буд. 172, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78203; ідентифікаційний код: 22194022) 4773,90 гривень (чотири тисячі сімсот сімдесят три гривні і дев`яносто копійок) витрат на професійну правничу допомогу.»

В решті додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2025 у справі № 909/113/25 залишити без змін.

Господарському суду Івано-Франківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

повна постанова складена 02.10.2025

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік