Рішення від 18.09.2025 по справі 906/26/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/26/25

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Воробйова І.Г.

за участю представників сторін:

прокурор: Цеміна Н.Ю., діє на підставі службового посвідчення № 071195 від 01.03.2025;

від позивача: Осадчук К.О., діє на підставі виписки з ЄДРЮОФОП та ГФ від 12.02.2025;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи на стороні позивача: Якименко М.М. - адвокат, діє на підставі ордеру серії АІ №1867031 від 07.04.2025 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції).

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації

до Приватного підприємства "Техноінформ Плюс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про повернення лісової ділянки

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом про зобов`язання відповідача повернути лісову ділянку загальною площею 2,2 га, яка розташована на території Корнинського лісництва Філії "Коростишівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (квартал 25 виділ 2,4) у володіння розпорядника земельної ділянки - Житомирській обласній військовій адміністрації (код ЄДРПОУ 00022489).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення умов договору на право довгострокового тимчасового користування лісами від 24.03.2008 та вимог діючого законодавства не повернув лісову ділянку.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"; призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 18.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду про суті.

В послідуючому господарський суд ухвалою від 24.04.2025 постановив перейти зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження для вчинення відповідних процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження; призначити підготовче засідання на 20.05.2025 о 10:00 год.

Також даною ухвалою в порядку статті 81 ГПК України витребувано у Приватного підприємства "Техноінформ Плюс" копію акту приймання-передачі об`єкта довгострокового тимчасового користування від 24.03.2008, укладеного між ДП "Попільнянське лісове господарство" та ПП "Техноінформ Плюс".

Примірник ухвали від 24.04.2025, що надсилався на адресу відповідача, 14.05.2025 повернувся на адресу суду, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

За наведених обставин, господарський суд ухвалою від 11.06.2025 постановлено Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" у строк до 15.07.2025 подати до суду пояснення щодо позовних вимог та відомостей щодо наявності або відсутності у третьої особи копії акту приймання-передачі об`єкта довгострокового тимчасового користування від 24.03.2008 укладеного між ДП "Попільнянське лісове господарство" та ПП "Техноінформ Плюс".

15.07.2025 через систему "Електронний суд" від ДСГП "Ліси України" повідомлено суду про те, що й було у свій час повідомлено, що акт приймання-передачі об`єкту довгострокове тимчасове користування ПП "Техноінформ Плюс" був втрачений та під час передачі, у зв`язку з реорганізацією від ДП "Попільнянське лісове господарство" у філію "Коростишівське лісове господарство" (як наслідок й в подальшому до ДСГП "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України") не передавався.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позов.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв.

На адресу Господарського суду Житомирської області повернулися конверти з ухвалами суду від 10.01.2025, 13.02.2025, 18.03.2025, 24.04.2025, 20.05.2025, 11.06.202515.07.2025, які належним чином направлялися на адресу відповідача, з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Таким чином, жодної з ухвал господарського суду по справі № 906/26/25 відповідачем не отримано, а будь-якої іншої адреси для листування з відповідачем у справі господарському суду не відомо.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі №915/1015/16).

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Судом також враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових актів та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості прибути в судове засідання особисто чи направити свого представника.

За викладеного, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останньої в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на те, що неявка в засідання суду відповідача не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача третьої особи та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2008 між ДП "Попільнянське лісове господарство" та Приватним підприємством "Техноінформ Плюс" укладено договір на право довгострокового тимчасового користування лісами, відповідно до якого постійний лісокористувач, власник лісів виділяє, а тимчасовий лісокористувач приймає в строкове користування лісову ділянку, на якій розташовано базу відпочинку Лісове озеро, яка розташована в кварталі 25 Корнинського лісництва, для культурно-оздоровчих та рекреаційних потреб (п. 1. договору).

Пунктом 2 договору визначено, що в тимчасове користування виділяється лісова ділянка площею 2,2 га згідно з картосхемою, яка додається.

Відповідно до плану інструментальної зйомки ділянки під довгострокове, тимчасове користування згадана в договорі земельна ділянка знаходиться в 25 кварталі виділ 2,4 площа по контуру 2,2046 га, координати центру 50.099993 - 29.489992.

У відповідності до п. 6 Договору, Договір укладено на 3 роки з 24.03.2008 по 24.03.2011.

Передача лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування здійснюється без вилучення земельної ділянки у постійного лісокористувача, власника лісів (п. 9 договору).

Також сторони погодили, що після припинення дії договору тимчасовий лісокористувач повертає постійному лісокористувачу, власнику лісів лісову ділянку (п. 12 договору).

Пунктом 20 договору визначено, що дія договору припиняється у випадку:

закінчення строку, на який його було укладено;

добровільної відмови від використання лісових ресурсів;

припинення діяльності тимчасового лісокористувача;

порушення правил і норм, умов спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів;

використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його реєстрації (п. 23 договору).

Даний договір зареєстровано у Житомирському обласному управління лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів на право тимчасового довгострокового користування лісами вчинено запис від 24.03.2008 за № 1755-а.

Разом з тим, відповідач в порушення вимог п. 12 договору спірної земельної ділянки постійному лісокористувачу не повернув, додаткові угоди на продовження дії вказаного договору - не укладалися.

З метою захисту прав та інтересів держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації, керівник Коростишівської окружної прокуратури звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У рішенні від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", Конституційний Суд України у процесі дослідження встановив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 08.12.2020 у справі №908/1664/19).

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України (ЗК України), ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 55 Земельного кодексу України зазначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст. 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно до ст. 2 Лісового кодексу України, лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Поряд з цим, ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцеві державні адміністрації розпоряджаються землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 28 цього Закону, для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з п. "а" ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного значення.

У зв`язку з внесенням Законом України № 1423-ІХ від 28.04.2021 змін до Земельного кодексу України, відповідно до п.п. "а" п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Відповідно до ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" у державній власності залишаються: розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Разом з тим, зазначена земельна ділянка, яка перебуває у державній власності та має лісогосподарське призначення, у постійного землекористувача філії "Коростишівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" у встановленому порядку (статті 149-151 Земельного кодексу України) повноважним органом не вилучалась та зміна її цільового призначення не здійснювалась.

При цьому, ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України визначає, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Пунктом 1.5. наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 №502 "Про затвердження Правил використання корисних властивостей лісів" визначено, що використання корисних властивостей лісів на умовах довгострокового тимчасового користування здійснюється на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісами, який укладається між постійним лісокористувачем або власником лісів, з одного боку, та тимчасовим лісокористувачем, з іншого боку, після прийняття рішення відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Таким чином, на території Житомирської області повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення на теперішній час здійснюються Житомирською обласною військовою державною адміністрацією.

Ураховуючи викладене, питання повернення державі земельної ділянки лісогосподарського призначення, усунення порушень вимог законодавства та договору про довгострокове тимчасове користування лісами під час користування та розпорядження нею, пов`язанні із потребою в охороні і збереженні територій лісового фонду Житомирської області та забезпеченням на загальнодержавному рівні екологічної безпеки України відноситься до Житомирської обласної військової адміністрації - Житомирської обласної військової адміністрації та постійного лісокористувача ДСГП "Ліси України".

З урахуванням викладеного та встановленого судом нижче, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Житомирська обласна державна (військова) адміністрація.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 висновувала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу.

Прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Як вбачається з матеріалів справи, Коростишівська окружна прокуратура зверталась до Житомирської обласної військової адміністрації, з листом №53/1-3189вих-24 від 10.12.2024 про виявлені порушення інтересів держави та необхідність вжиття заходів щодо зобов`язання ПП "Техінформ Плюс" повернути згадану вище земельну ділянку.

Житомирська обласна військова адміністрація, в свою чергу, зазначила, що договір про довгострокове тимчасове користування лісами укладений між ПП "Техноінформ Плюс" та ДП "ГІопільнянське лісове господарство" (зараз ДП "Ліси України), тому питання щодо виконання умов цього договору має бути врегульовано його сторонами. Також зазначено, що дана земельна ділянка з державної власності не вибувала та з постійного користування ДП "Ліси України" не вилучалась. Відтак, Житомирська обласна військова адміністрація не має повноважень та підстав вживати заходи щодо її повернення.

Отже, Житомирською обласною військовою адміністрацією не вжито належних та ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави в установленому порядку, в тому числі шляхом звернення до суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Коростишівська окружна прокуратура правомірно звернулась до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації як належного розпорядника земель лісового фонду державної власності. Прокурором обґрунтована наявність підстав для представництва в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Статтею 16 Лісового кодексу України визначено, що користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт (ст. 18 ЛК України).

Так, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 20 Лісового кодексу України закріплені права та обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування, зокрема, на здійснення господарської діяльності у лісах з дотриманням умов договору.

При цьому приписами згаданої статті на тимчасових користувачів покладено обов`язки щодо виконання встановлених обмежень (обтяжень) в обсязі, передбаченому законом та договором; ведення робіт способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; непорушення прав інших лісокористувачів.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться..

Стаття 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно ст. 525 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, однобічна відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно із частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За частиною першою статті 773 ЦК України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Так, згідно ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Зазначену неустойку слід нараховувати, виходячи з розміру орендної плати, яка підлягали б сплаті, якби договір діяв.

У відповідності до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2023 (справа № 906/272/21), передача об`єкта оренди Відповідачу за актом приймання-передачі відповідно до умов договору, зумовлює і повернення цього об`єкта в тому ж порядку.

Як встановлено судом, ПП "Техноінформ Плюс" спірна земельна ділянка в порушення вимог п. 12 договору не повернута. Порушення відповідачем вимог вищенаведеного законодавства та умов договору носять тривалий та системний характер, відтак право держави в особі Житомирської обласної військової адміністрації підлягає відновленню шляхом повернення спірної лісової ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Приватне підприємство "Техноінформ Плюс" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41, код ЄДРПОУ 33830878) повернути лісову ділянку загальною площею 2,2 га, яка розташована на території Корнинського лісництва Філії "Коростишівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (квартал 25 виділ 2,4) у володіння розпорядника земельної ділянки - Житомирській обласній військовій адміністрації (10014, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 1, код ЄДРПОУ 00022489).

3. Стягнути з Приватного підприємства "Техноінформ Плюс" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41, код ЄДРПОУ 33830878)

- на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950) 3028,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.10.25

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - Коростишівській окружній прокуратурі в Електронний кабінет

2 - позивачу в Електронний кабінет

3 - відповідачу (рек.)

4 - третій особі ДСГП "Ліси України" в Електронний кабінет

5 - представнику третьої особи Якименку М.М. в Електронний кабінет

6- Житомирській обласній прокуратурі на електронну адресу: prokzt@zhit.gp.gov.ua