Постанова від 01.10.2025 по справі 816/894/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 816/894/14

касаційне провадження № К/9901/6170/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 (суддя Сич С.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 (головуючий суддя - Русанова В.Б., судді - Жигилій С.П., Перцова Т.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.12.2013 №0001212310, №0001222310.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми витрат та податкового кредиту були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Агротрейд плюс". Зазначив, що господарські операції фактично відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Товариства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 03.04.2014, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, позов задовольнив повністю.

Суди попередніх інстанцій, застосувавши положення пункту 3.1 статті 3, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV), дійшли висновку, що операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Агротрейд плюс» щодо поставки жмиху соєвого та соняшникового є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та зменшив оподатковуваний дохід на суму валових витрат за результатами таких операцій. Зазначив, що відповідачем не надано відповідних обвинувальних вироків суду щодо посадових осіб ТОВ «Агротрейд плюс», а тому посилання на пояснення осіб, отриманих у межах кримінального судочинства, протоколи допитів яких відсутні, не можуть вважатися належними доказами у справі.

Верховний Суд постановою від 07.08.2019 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнив частково, скасував судові рішення першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що суди не надали належної правової оцінки таким обставинам, незважаючи на їх наведення відповідачем як у акті перевірки, так і у запереченнях на позовну заяву та апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, й, як наслідок, так і не встановили, хто ж саме від імені директора контрагента підписав документи, які стали підставою для формування податкового обліку позивача, що загалом не узгоджується із приписами частини третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) щодо обґрунтованості судового рішення.

За наслідками нового розгляду справи, Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 14.01.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021, позов задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно включено до складу витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями із зазначеним вище контрагентом, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яким передбачено право на касаційне оскарження, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не були враховані висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.01.2020 y справі N2 826/9925/14, від 30.01.2020 y справі № 814/1145/18.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою не підтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами з підстав відсутності первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, наявності недоліків у первинних документах, наявності негативної інформації відносно контрагента позивача, відсутності у контрагента позивача необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей та наявності кримінального провадження відносно посадових осіб контрагента позивача за ознаками фіктивного підприємництва.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.04.2021 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача просив залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.09.2025 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 01.10.2025.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство здійснює свою діяльність з 14.07.1998, перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтаві з 15.07.1998, з 06.09.2004 є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтвом платника податку на додану вартість.

Контролюючим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Агротрейд плюс", ТОВ "Оптіма ПДМ", ТОВ "Картман", ТОВ "Фірма "Парол", за результатами якої складено акт від 12.11.2013 №1725/16-01-22-09-12/30044094 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:

пункту 3.1 статті 3, пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1731451,00 грн, в тому числі за 3 квартал 2010 року на суму 1241342,00 грн, за 4 квартал 2010 року на суму 490109,00 грн;

підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1385161,00 грн, в тому числі за вересень 2010 року на суму 993074,00 грн, за серпень 2011 року на суму 392087,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.12.2013:

№0001212310, яким платнику збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 612636,25 грн, у тому числі за основним платежем на суму 490109,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 122527,25 грн;

№0001222310, яким платнику збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 490108,75 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 392087,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 98021,75 грн.

За наслідками оскарження позивачем в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень, контролюючим органом у строк з 10.02.2014 по 14.02.2014 проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань оскарження нраведених вище податкових повідомлень-рішень, за результатами якої складено акт від 18.02.2014 №932/16-01-22-07-13/30044094, у якому підтверджено порушення податкового законодавства, встановлені актом №1725/16-01-22-09-12/30044094 від 12.11.2013 та за результатами якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

За наслідками адміністративного оскарження цих рішень, Головне управлінням Міндоходів у Полтавській області рішенням від 19.02.2014 №417/10/16-31-10-04-12 прийняті податкові повідомлення-рішення залишило без змін, а скаргу Товариства - без задоволення.

Фактичною підставою для висновку про заниження суми податку на прибуток в розмірі на загальну суму 612636,25 грн та податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 490108,75 грн, та, як наслідок, порушення позивачем вимог пункту 3.1 статті 3, пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.39 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 статті 7 Закону №168/97-ВР, слугували висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарської операції позивача з його контрагентами.

Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у період до 01.04.2011 регулювалися Законом №334/94-ВР.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї норми встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За правилами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, підставою для включення витрат підприємством до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв`язок з господарською діяльністю підприємства.

Правовідносин з приводу формування платником податку податкового кредиту у період до 01.01.2011 були врегульовані Законом №168/97-ВР.

Об`єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-ХІV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Як було установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, основним видом діяльності Товариства є, зокрема, 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач (покупець) мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Агротрейд плюс" (постачальником) на підставі договору поставки від 13.12.2010 №13/12/10, предметом якого є придбання жмиху соєвого, жмиху соняшникового.

На підтвердження виконання договору позивачем як до перевірки так і до суду на надано податкові накладні, видаткові накладні, копії сертифікатів якості, посвідчень про якість, платіжні доручення, тощо.

На підставі вказаних податкових накладних позивачем включено до складу податкового кредиту грудня 2010 року суму податку на додану вартість в загальному розмірі 392087,00 грн, що підтверджується додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість платника, копія якої наявна у матеріалах справи.

Товар, поставлявся у межах договору на комбікормові заводи, де зберігався та складській картці ТОВ « Агротрейд плюс», після чого на підставі листів контрагента позивача на комбікормові заводи, товар переписувався з картки ТОВ « Агротейд плюс» на картки Товариства, потім товар на умовах давальницької сировини надходив на комбікормові заводи для виготовлення комбікормів, у зв`язку з чим товарно-транспорті накладні не складалися, що підтверджується копіями листів ТОВ "Агротрейд Плюс" до ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод" та до ЗАТ "Божківський комбікормовий завод", за змістом яких ТОВ "Агротрейд Плюс" просило вважати власністю Товариства жмих соєвий та жмих соняшниковий.

Придбаний у ТОВ "Агротрейд Плюс" товар оприбутковано в бухгалтерському та податкову обліку позивача, використано в господарській діяльності шляхом переробки в макуху соняшникову, що підтверджується Журналами-ордерами і Відомостями по рахунку 20.1 "Сировина й матеріали" (макуха соєва) за 01.12.2010-28.02.2011 та Журналом-ордером і Відомістю по рахунку 20.1 "Сировина й матеріали" (макуха соняшникова) за 01.12.2010-28.02.2011.

Переробка товару здійснена ВАТ "Диканський міжгосподарський комбікормовий завод" за договорами підряду від 01.01.2010 №П-1, від 30.04.2010 №3004/10 між Товариством та ЗАТ "Божківський комбікормовий завод".

Виконання робіт з виготовлення комбікорму на загальну вартість 443118,00 грн (у тому числі з ПДВ) підтверджено актами виконаних робіт.

Оплата Товариством за придбаний товар здійснена у безготівковий спосіб в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, заборгованість у розрахунках з ТОВ "Агротрейд Плюс" відсутня.

Єдиною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень рішень слугували висновки податкового органу про отримання інформації 29.04.2013 від старшого слідчого ОВС ГСУ МВС України про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013000000000153, за ознаками злочинів, передбачених частиною першою статті 255, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, до якої додано постанову від 29.04.2013 про призначення позапланової документальної перевірки Товариства по взаємовідносинах з ТОВ «Агротрейд плюс», постанову про порушення кримінальної справи у відношенні до особи, прийняття його до провадження і об`єднання справ від 06.11.2012, протокол допиту свідка від 18.04.2013 ОСОБА_1 , засновника ТОВ «Агротрейд плюс».

В якості доказу безтоварності господарської операції з ТОВ « Автотрейд плюс» контролюючий орган посилається на протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 18.04.2013, в якому останній заперечує свою причетність до здійснення господарської діяльності, а отже, на переконання Управління, первинні документи, підписані цією особою, не є такими, що підтверджують здійснення господарських операцій.

У справі, що розглядається, суди встановили, що з 09.09.2010 керівником ТОВ « Агротрейд Плюс» значиться ОСОБА_1 , що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як станом на 14.12.2010, так і станом на 01.11.2019. Саме цією особою підписані договір, а також інші первинні документи від імені ТОВ « Автотрейд плюс».

В свою чергу, судами також було установлено та підтверджується матеріалами справи, що наявна в матеріалах справи світлокопія допиту свідка, надрукованого за допомогою технічних засобів, не містить жодного підпису свідка ОСОБА_1 у відповідних графах, зокрема, про роз`яснення змісту статті 63 Конституції України, статті 18 Кримінального процесуального кодексу України, порядку проведення допиту та прав та обов`язків свідка, передбачених статтею 66 Кримінального процесуального кодексу України, про попередження про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 384 Кримінального кодексу України, та статті 385 Кримінального кодексу України, а також підпису особи, яка здійснювала допит.

Відповідачем під час розгляду судами першої та апеляційної інстанцій не спростовано зазначені доводи та на вимогу апеляційного суду не надано належним чином засвідченої копії протоколу допиту, яка б містила підписи як особи, яку допитували, так і особи, яка такий допит здійснювала.

Суди встановили, що наявна в матеріалах справи копія протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 18.04.2013 не є належним та допустимим доказом у розумінні положень КАС України.

Також, судами під час розгляду справи з`ясовано, що справа №203/1875/13-к, провадження №1-кп/0203/1/2019 (обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12012000000000027, №32013250000000010) перебуває на розгляді в Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, по суті не розглянута, остаточне рішення у справі не прийнято, що підтверджується листами суду від 21.11.2019 №203/1875/13-к/9092/2019 та від 07.12.2020 № 203/1875/13-к/10517/2020.

На час розгляду даної справи вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ТОВ "Агротрейд Плюс" не встановлені.

Відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції вироків суду в кримінальному провадженні або ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами. Відповідачем не надано до суду належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що договір поставки №13/12/10 від 13.12.2010, видаткові та податкові накладні, інші документи від імені ОСОБА_1 підписані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Надані позивачем первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, обов`язкові посвідчення, відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що вказує на безпідставність висновків податкового органу, що первинні документи по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками використовувались для формування витрат та не засвідчують факт реального здійснення господарських операцій.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні твердження відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами з підстав наявності негативної податкової інформації відносно контрагента позивача, оскільки такі доводи досліджено судами попередніх інстанцій і надано їм оцінку, та, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагенти позивача або інші суб`єкти господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру понесених витрат та свого податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання скаржника на відсутність окремих документів, оскільки зазначене повинне оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції, зокрема, змісту робіт, послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Доводам скаржника про наявність негативної інформації відносно контрагента позивача, відсутності належної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів та наявності недоліків у товарно-транспортних накладних судами надано відповідну правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарів, руху активів, колегія суддів не погоджується з посиланням скаржника на відсутність доказів використання товарів у господарській діяльності та неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами. Контролюючий орган у касаційній скарзі не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова