Рішення від 26.09.2025 по справі 753/17027/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17027/23

провадження № 2/753/612/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Петрової Т.О.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Явона А.В.,

представника відповідача - адвоката Тетері І.А.,

представника третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї

Згурівської селищної ради Київської області - Лободи Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимогщодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Згурівської селищної ради про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Узагальнені доводи сторін та рух справи.

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької РДА, Служба у справах дітей та сім`ї Згурівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову посилається на те, що з липня 2014 року по липень 2017 року вона перебувала у стосунках з відповідачем ОСОБА_2 , в яких народився малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з часу припинення відносин з відповідачем їх малолітній син проживає з нею та знаходиться на її повному утриманні, у вихованні сина допомагають її батьки.

Відповідач ОСОБА_2 проживає окремо та не бере участі у вихованні дитини, не відвідує сина, не цікавиться здоров`ям дитини, морально та матеріально сина не підтримує. Всі питання щодо виховання сина вирішуються нею самостійно, без участі та підтримки з боку відповідача. Крім того, зазначає, що відповідач зловживає забороненими речовинами, що і стало однією з підстав для розриву їх стосунків.

Заочним рішенням Згурівського районного суду Київської області від 31.08.2018 року, у справі № 365/360/18 з відповідача на її утримання стягнуто аліменти у розмірі 1 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 21.06.2018 року і до досягнення дитиною трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочним рішенням Згурівського районного суду Київської області від 12.10.2018 року, у справі № 365/359/18 з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 21.06.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання вказаного рішення про стягнення аліментів на утримання дитини відкрито виконавче провадження. Однак за весь час, відповідач сплатив аліменти на утримання сина лише за 1 (один) місяць. Заборгованість зі сплати аліментів на її утримання становить 10 333,33 грн.

19.07.2018 року розпорядженням Згурівської районної державної адміністрації №307, було визначено спосіб участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дитини, шляхом побачень з дитиною 1 (один) раз на місяць кожної другої суботи місяця впродовж 2 (двох) годин за місцем проживання дитини у присутності матері ОСОБА_1 .

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 19.03.2020 року у справі № 365/491/19 визначено способи участі відповідача у вихованні сина, але відповідач не виконує встановлений судом графік спілкування з дитиною належним чином.

Також посилається на те, що відповідач не цікавиться здоров`ям дитини, його вподобаннями.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с. 1-38 т. 1).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01.12.2023 року було відкрито загальне позовне провадження, розпочато підготовче провадження у справі (а.с. 42 т. 1).

13.05.2024 року Службою у справах дітей та сім`ї Згурівської селищної ради надано суду висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав (а.с. 108-110 т. 1).

09.07.2024 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Тетеря І.А. подав до суду відзив на позовну заяву. В заперечення позовних вимог зазначає, що після розірвання стосунків між сторонами склались дуже неприязні стосунки, внаслідок чого часті приїзди відповідача ОСОБА_2 для побачень з сином закінчувались конфліктами та скандалами. Так, позивачка не бажала допускати відповідача до дитини, а в подальшому взагалі перестала брати слухавку. Відповідач ОСОБА_2 був змушений неодноразово викликати поліцію, оскільки йому не було відомо місце перебування його рідного сина. В подальшому їх словесні конфлікти переросли у судові спори. Після набрання законної сили рішенням Згурівського районного суду Київської області від 19.03.2020 року у справі № 365/491/19, яким відповідачу встановлено графік спілкування з дитиною, ситуація не змінилась. Разом з тим, судом було встановлено, що позивачка ОСОБА_1 чинила ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з сином. Позивачка перешкоджала йому у спілкуванні з сином навіть у присутності свідків, не пускала його до сина, не відповідала на дзвінки. Деякі з таких подій були зафіксовані на відео. ОСОБА_1 перешкоджала і участі відповідача у важливих для сина подіях, таких як перший дзвоник, дні народження. Під час кожної зустрічі з сином, відповідач ОСОБА_2 та його батьки дають дитині кошти на особисті потреби. Водночас син сумує за батьком, за можливості питає, коли той до нього приїде.

Представник відповідача не заперечує наявність заборгованості по аліментам, разом з тим звинувачення у вживанні заборонених речовин вважає необґрунтованими та надуманими. Вважає, що дана позовна заява має на меті штучне позбавлення відповідача батьківських прав і ґрунтується виключно на неприязних стосунках сторін, що не може слугувати підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Висновок органу опіки та піклування він вважає необґрунтованим, та таким, що суперечить інтересам малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Засідання комісії вважає таким, що проведено з порушенням чинного законодавства України та його прав, як батька, оскільки про майбутнє засідання він не повідомлявся належним чином та відповідно його думка взагалі не була заслухана органом опіки та піклування (а.с. 119-156 т. 1).

18.07.2024 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив. В обґрунтування зазначає, що однією з причин розірвання стосунків було те, що відповідач тільки витрачав зароблені гроші, допомоги у веденні бізнесу не надавав, а також часто перебував у стані сп`яніння. Ініціатором зустрічей відповідача з його сином постійно виступають його батьки, тобто бабуся та дідусь малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас відповідач ОСОБА_2 жодної ініціативи у зустрічах з сином не проявляє. Кожен приїзд відповідача ОСОБА_2 завершується конфліктами з нецензурною лайкою та погрозами. Водночас позивачка заперечує те, що відповідач надавав кошти на утримання сина або на його особисті витрати.

Щодо подій, які мали місце 06.07.2024 року, коли відповідач приїхав забрати сина для побачення з ним, позивачка зазначає, що оскільки на той час у Згурівському районному суді Київської області розглядалась справа № 365/491/19, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Згурівської районної державної адміністрації Київської області, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, вона зателефонувала до представника Служби у справах дітей та сім`ї Згурівської селищної ради та запитала, чи може вона надати відповідачу дитину для зустрічі. Представник Служби у справах дітей та сім`ї Згурівської селищної ради повідомила їй, що вона може не надавати дитину відповідачу, з метою забезпечення її прав та для запобігання викрадення дитини, з метою подальшого тиску. Коли відповідач зрозумів, що сина йому не дадуть, він сів у автомобіль та поїхав (а.с. 162-173 т. 1).

22.07.2024 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Тетеря І.А. подав до суду заперечення на відповідь на відзив. В обґрунтування зазначає, що позивачка не заперечує факт того, що відповідач періодично відвідує сина. Посилання позивачки на вказівки представника Служби у справах дітей та сім`ї Згурівської селищної ради є лише виправданням того, що вона прямо перешкоджає відповідачу у спілкуванні з сином та відповідно не виконує рішення Згурівського районного суду Київської області від 19.03.2020 року у справі № 365/491/19 (а.с. 174-234 т. 1).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11.02.2025 року закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті (а.с. 189 т. 2).

Судовий розгляд справи.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Явон А.В. підтримали позов з підстав, викладених у ньому та просили задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Тетеря І.А. заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Згурівської селищної ради - Лобода Т.О., не заперечувала проти задоволення позову.

У судове засідання представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької РДА не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву, в якій просить суд здійснювати розгляд справи без її участі (а.с. 89-90 т. 1)

У судовому засіданні були допитані свідки, які надали наступні покази.

Допитана в якості свідка позивачка ОСОБА_1 показала, що вона ІНФОРМАЦІЯ_3 народила малолітнього сина ОСОБА_4 , поки перебувала у стосунках з відповідачем ОСОБА_2 . Вона підтвердила, що відповідач є його біологічним батьком, він забирав його з пологового будинку, проте за пологи платила її сестра. Після того, як ОСОБА_4 виповнилося 2 (два) місяці, вона попросила його піти з сім`ї, оскільки відповідач лише ночував вдома, дитиною не займався, постійно їздив до батьків, на підставі чого виникали конфлікти. Після завершення стосунків, відповідач приїздив для побачень із сином, проте не у відведені години, а часто у нічний час, що часто завершувалось конфліктами, навіть у присутності дитини. У липні 2024 року відповідач вперше приїздив до сина, проте перед зустріччю з сином вона просила зачекати її адвоката, але ОСОБА_2 не дочекався його та поїхав. На засіданні комісії органу опіки та піклування відповідач присутній не був, оскільки він відмовився бути там, проте вважає, що про засідання комісії він був повідомлений належним чином. Не заперечувала того факту, що між ними з відповідачем склались негативні стосунки, разом з тим вона постійно відповідає на дзвінки відповідача, які також завершуються конфліктами. Класного керівника вона особисто попереджала, що вона не має права передавати дитину відповідачу ОСОБА_2 без її дозволу (а.с. 8-19 т. 3).

Свідок ОСОБА_5 показала, що вона є хрещеною бабусею малолітнього ОСОБА_4 . Вона була присутньою при тому, як відповідач ОСОБА_2 з його батьками забрали сина ОСОБА_4 у машину, та поїхали у невідомому напрямку, при цьому влаштували конфлікт з матір`ю позивачки ОСОБА_1 . На її думку конфлікт виник через те, що відповідачу ОСОБА_2 дозволили бачитись з сином лише біля дому позивачки, він хотів забрати дитину з собою, але йому не давали. Вважає, що відповідач ОСОБА_2 гарний батько, разом з тим з позивачкою ОСОБА_1 у нього постійні конфлікти. Коли малолітньому ОСОБА_4 виповнилося 8-9 місяців, він почав реагувати на їх сварки, почав лякатися. Зі слів голови Згурівської селищної ради ОСОБА_6 їй відомо, що відповідача ОСОБА_2 обмежили у спілкуванні з дитиною (а.с. 8-19 т. 3).

Свідок ОСОБА_7 показала, що є сусідкою позивачки ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_2 приїжджав рідко, але як приїжджав, то постійно сварився з ОСОБА_8 , що чула і дитина. Відповідач ініціював конфлікти, кричав на ОСОБА_8 , що вона не дає йому дитину чи не доглядає за сином. Вона особисто бачила, що позивачка декілька разів давала відповідачу дитину для спілкування (а.с. 8-19 т. 3).

Свідок ОСОБА_9 показала, що є невісткою позивачки та хрещеною малолітнього ОСОБА_4 . Після розірвання стосунків у позивачки з відповідачем виникають постійні конфлікти. Разом з тим, позивачка давала відповідачу дитину для спілкування, але тільки тоді, коли вони спокійно спілкувались, як тільки починались конфлікти, ОСОБА_8 дитину йому не давала. ОСОБА_2 звинувачував ОСОБА_1 , що вона погано дивиться за дитиною та гуляє (а.с. 8-19 т. 3).

Свідок ОСОБА_10 показала, що вона є матір`ю відповідача ОСОБА_2 . Ще з народження ОСОБА_4 , позивачка запропонувала записати, що у нього немає батька, щоб отримати додаткові кошти. Стосунки у них з ОСОБА_8 не склалися, але при чому тут дитина, не розуміє. ОСОБА_2 пропонував їй допомагати з сином, але вона погрожувала, що буде стягувати аліменти через суд. Після рішення суду про встановлення графіку для спілкування з дитиною, позивачка перший час давала дитину без проблем. Проте з часом, коли ОСОБА_4 виповнився рік, вона почала агресивно спілкуватися з відповідачем, не давала спілкуватися з дитиною, налаштувала сусідів проти ОСОБА_2 , на дзвінки не відповідала, а коли він приїжджав, викликала представників ТЦК. Її син ОСОБА_2 неодноразово викликав поліцію. Незважаючи на все це, вони допомагали позивачці та онуку ОСОБА_4 фінансово. Коли вони приїжджали з ОСОБА_2 01.09.2024 року на лінійку в школу до ОСОБА_4 , ОСОБА_8 вчинила конфлікт. Навіть коли вони з ОСОБА_2 приїжджали у встановлений графіком день до них додому, позивачка дитину бачити не давала. ОСОБА_4 любить батька, сумує за ним, проте фактично позбавлений батьківського піклування, не може спілкуватися з нею та дідусем, тому що позивачка перешкоджає такому спілкуванню. Аліменти відповідач сплачував особисто позивачці, вона з дідусем ОСОБА_11 також давали кошти ОСОБА_4 та особисто ОСОБА_8 (а.с. 8-19 т. 3).

Свідок ОСОБА_12 показала, що він є батьком відповідача. Як народився ОСОБА_4 , позивачка давала спілкуватися з онуком, вони дарували подарунки, давали гроші, коли приїжджали в село, заїжджали і до ОСОБА_8 з ОСОБА_4 провідати, ні в чому їм не відмовляли. Потім позивачка ОСОБА_1 посварилася з його сином ОСОБА_13 , і перестала давати йому спілкуватися з сином ОСОБА_4 . Зазначає, що позивачка жодного разу самостійно не привозила малолітнього сина до ОСОБА_2 . Його онук ОСОБА_4 говорить, що любить батька, сумує за ним, сумує за дідусем та бабусею. Вчителька ОСОБА_4 теж їм сказала, що позивачка ОСОБА_1 не яє спілкуватися батьку з сином. На телефонні дзвінки позивачка не відповідає, а тому вони навіть не змогли привітати онука з днем народження (а.с. 8-19 т. 3).

Свідок ОСОБА_14 показала, що вона є подругою позивачки. Коли вони з відповідачем розійшлися, в них з позивачкою дуже погіршилися стосунки, відповідач дозволяв собі її ображати, агресивно до неї ставився. Вона була свідком того, що ОСОБА_8 давала ОСОБА_13 дитину для спілкування, та він його забирав із собою. Їй відомо, що позивачка з відповідачем брали кредит, щоб оплатити пологи (а.с. 75-82 т. 3).

Встановлені судом обставини.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився малолітній ОСОБА_3 , що підтверджується актовим записом про народження № 100, на підставі якого Яготинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 4).

Батьками малолітнього ОСОБА_3 є позивачка ОСОБА_1 (мати) та відповідач ОСОБА_2 (батько).

З липня 2017 року, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з позивачкою ОСОБА_1 та її батьками - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 107 т. 1).

Відповідач ОСОБА_2 проживає окремо, за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 130 т. 1).

Заочним рішенням Згурівського районного суду Київської області від 31.08.2018 року, у справі № 365/360/18, провадження № 2/365/262/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину, із ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 21.06.2018 року і до досягнення дитиною трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9-10 т. 1).

Рішення суду набрало законної сили 01.10.2018 року та не було оскаржено до суду апеляційної інстанції.

03.09.2018 року Згурівським районним судом Київської області видано виконавчий лист № 365/360/18, який було звернуто до примусового виконання (а.с. 11, 12-16 т. 1).

У виконавчому провадженні № 57744747 головним державним виконавцем Дарницького ВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Фещук О.А. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 02.05.2019 року (а.с. 12 т. 1), про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 02.05.2019 року (а.с. 13 т. 1); про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 02.05.2019 року (а.с. 14 т. 1); про арешт коштів боржника від 02.05.2019 року (а.с. 15 т. 1); про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 02.05.2019 року (а.с. 16 т. 1).

Заочним рішенням Згурівського районного суду Київської області від 12.10.2018 року, у справі № 365/359/18, провадження № 2/365/261/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 21.06.2018 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 19-20 т. 1).

Рішення суду набрало законної сили 12.11.2018 року та не було оскаржено до суду апеляційної інстанції.

13.11.2018 року Згурівським районним судом Київської області видано виконавчий лист № 365/359/180, який було звернуто до примусового виконання (а.с. 21-22 т. 1).

У виконавчому провадженні № 57744730 державним виконавцем Дарницького ВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Головковим Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.11.2018 року (а.с. 21 т. 1).

19.07.2018 року розпорядженням Згурівської районної державної адміністрації Київської області №307 визначено спосіб участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дитини, шляхом побачень з дитиною 1 (один) раз на місяць кожної другої суботи місяця впродовж 2 (двох) годин за місцем проживання дитини у присутності матері ОСОБА_1 (а.с. 18 т. 1).

Як вбачається з листа Згурівської районної державної адміністрації Київської області № 262 від 10.08.2018 року, 20.07.2018 року ОСОБА_2 подано заяву з проханням не розглядати питання про визначення способу його участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у його відсутність (а.с. 26 т. 1).

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 19.03.2020 року у справі № 365/491/19 визначено наступні способи участі у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: - побачення кожної першої та третьої суботи та неділі місяця за місцем проживання батька в період з 12:00 години суботи 15:00 години неділі; - якщо день народження дитини чи святковий день припадає на день пробачення з батьком, цей день є днем побачення сина з батьком; - в день побачення батько має право особисто забирати сина з місця його перебування, при цьому на вимогу батька матір`ю дитини йому має бути повідомлено про фактичне місце перебування дитини; - спільний відпочинок батька з сином влітку тривалістю два тижні в період, що не охоплюється навчально-виховним процесом; - вільне спілкування батька з сином особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, якщо це не перешкоджатиме навчальному та виховному процесу, в період часу з 10:00 години по 18:00 годину (а.с. 134-136 т. 1).

Рішення суду набрало законної сили 07.08.2020 року та не було оскаржено до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до акту обстеження умов проживання від 23.09.2023 року, який складено начальником Служби у справах дітей та сім`ї Згурівської селищної ради Лободою Т.О. та головним спеціалістом Служби у справах дітей та сім`ї Згурівської селищної ради Довженко М.С., за адресою: АДРЕСА_1 , проживають: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 107 т. 1).

У відповідності до довідки № 118 від 24.04.2024 року, яка видана лікарем наркологом ОСОБА_17 КНП «Згурівська лікарня», відповідач ОСОБА_2 на обліку у лікаря-нарколога КНП «Згурівська лікарня» не перебуває (а.с. 84 т. 1).

У відповідності до довідки № 121 від 24.04.2024 року, яка видана лікарем психіатром ОСОБА_17 КНП «Згурівська лікарня», відповідач ОСОБА_2 на обліку у лікаря-психіатра КНП «Згурівська лікарня» не перебуває (а.с. 85 т. 1).

Як вбачається з довідки КНП "КМНКЛ "Соціотерапія" № 628 від 29.04.2024 року, відповідач ОСОБА_2 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває та за медичною допомогою в КНП "КМНКЛ "Соціотерапія" не звертався (а.с. 87 т. 1).

Як вбачається з листа Броварського УП СПД №2 ВП №1 ГУНП в Київській області НПУ за №50/109/1302/01-25 від 09.01.2025 року, громадянин ОСОБА_2 розшукується ІНФОРМАЦІЯ_7 . Правоохоронними органами чи іншими органами у зв`язку з вчиненням ним злочинів, кримінальних правопорушень чи інших протиправних дій за відомостями інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал НПУ» в розшук гр. ОСОБА_2 не оголошували. 04.10.2018 року на гр. ОСОБА_2 було складено адміністративний матеріал за ч. 2 ст. 122 КУпАП, працівниками УПП в м. Києві (а.с. 144 т. 2).

У відповідності до довідки Дарницького РВДВС у м. Києві № 971 від 19.06.2019 року, позивачка ОСОБА_1 з 01.12.2018 року по 01.06.2019 року не отримувала аліментів на утримання сина від ОСОБА_2 згідно виконавчого листа № 365/359/18 (а.с. 23 т. 1).

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам Дарницького ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) від 06.06.2024 року за № 57744730, заборгованість відповідача ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання сина, станом на 01.09.2023 року становить 103 500,00 грн. (а.с. 112-113 т. 1).

У відповідності до розрахунку заборгованості по аліментам Дарницького ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 02.05.2019 року № 57744747/Ф, відповідач ОСОБА_2 мав заборгованість зі сплати аліментів на утримання позивачки ОСОБА_1 у розмірі 10 333,33 грн. (а.с. 17 т. 1).

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам Дарницького ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) від 27.05.2024 року за № 57744747/3, заборгованість відповідача ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання позивачки ОСОБА_1 станом на 26.04.2020 року становить 19 306,23 грн. (а.с. 114-115 т. 1).

Згідно з листом Дарницького РВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ № 57744730 від 01.07.2025 року, 02.06.2025 року на рахунок відділу з обліку депозитних сум в межах виконавчого провадження № 57744730, надійшли грошові кошти боржника в розмірі 18 000,00 грн., які державним виконавцем, керуючись ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» перераховано 195,30 грн. в рахунок погашення мінімальних витрат виконавчого провадження та 17 804,70 грн. на банківський рахунок стягувача (а.с. 103 т. 2).

09.07.2025 року відповідач ОСОБА_2 сплатив заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 1 500,00 грн. у виконавчому провадженні № 57744730, що підтверджується квитанцією № 1 від 09.07.2025 року (а.с. 105 т. 2).

Як вбачається з довідки № 8 від 22.04.2024 року Аракадіївської гімназії Згурівської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 виховує свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно. Вихованням і духовним забезпеченням дитини займається мати, яка проживає з матір`ю - ОСОБА_1 . Батько ОСОБА_2 участі у житті сина не бере: на батьківські збори не з`являється, навчанням дитини не цікавиться, разом з дитиною не проживає на протязі 6 (шести) років, матеріальної допомоги від тата дитина не отримує (а.с. 231 т. 1).

Водночас, з листа № 19 від 12.08.2024 року Аракадіївської гімназії Згурівської селищної ради Броварського району Київської області вбачається, що інформацію про те, що ОСОБА_2 не проживає разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 6 (шести) років, що не бере участі у вихованні та духовному забезпеченні, не бере участі у житті дитини, матеріально забезпечує дитину, було отримано зі слів матері дитини ОСОБА_1 . За період з 01.09.2023 року по 31.05.2024 року ОСОБА_2 відвідав гімназію 01.09.2024 року та у квітні 2024 року коли приходив привітати сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з днем народження (а.с. 7 т. 2).

07.07.2018 року, 08.07.2018 року та 21.07.2018 року відповідач ОСОБА_2 звертався до Згурівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області із заявами про вчинене кримінальне правопорушення, а саме що ОСОБА_1 забороняє бачитися з сином, не відповідає на телефонні дзвінки (а.с. 130-133 т. 1).

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису від 06.07.2024 року, який наданий представником відповідача до відзиву, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 приїхав за адресою місця проживання позивачки ОСОБА_1 , намагався зустрітися з малолітнім сином, разом з тим, мати позивачки дитину з будинку не вивела. В подальшому до будинку приїхала позивачка ОСОБА_1 , зачинила ворота та сказала відповідачу чекати її адвоката. (а.с. 116-117 т. 1).

На досліджених в судовому засіданні фотографіях зафіксовано спілкування відповідача та його батьків з малолітнім сином, святкування значимих для родини подій (а.с. 140-144 т. 1).

Рішенням Виконавчого комітету восьмого скликання Згурівської селищної ради № 41 від 02.05.2024 року затверджено висновок, відповідно до якого орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування висновку зазначено, що ОСОБА_2 не виконує рішення суду та не сплачує аліменти на утримання малолітнього сина. Останні 5 (п`ять) років відповідач не відвідував та не спілкувався з сином, не цікавився його життям, навчанням та здоров`ям, не приймав участі у вихованні, не надавав ніякої матеріальної допомоги на його утримання. Розпорядження голови Згурівської районної державної адміністрації №307 від 19.07.2018 року та рішення Згурівського районного суду Київської області від 19.03.2020 року у справі № 365/491/19, якими встановлено графік спілкування з дитиною, не виконує. Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у першому класі Аркадіївської гімназії, батько жодного разу не поцікавився його навчанням, не відвідував сина за місцем навчання, не надавав допомогу у здобутті освіти, розвитку дитини. На засідання комісії ОСОБА_2 не з`явився, причини неявки не повідомив. ОСОБА_2 без поважних причин не виконує батьківські обов`язки щодо сина, не створив належних умов проживання для нього, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків (а.с. 108-111 т. 1).

Застосовані норми права.

До правовідносин сторін підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989, ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до вказаної норми права мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пленум Верховного суду України в пунктах 15 та 18 постанови №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У справі "Ілля Ляпін проти Росії" (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову з наступних підстав.

Позивачка просить позбавити відповідача батьківських прав з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.164 СК України, у якому зазначено, що батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14, від 17 червня 2021 року у справі N 466/9380/17, від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 10 листопада 2021 року у справі № 309/556/17, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18 , від 02 серпня 2022 року справа № 743/269/21.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

Подібний висновок викладено у постанові КЦС ВС від 06.05.2020 року у справі № 753/2025/19.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц).

Отже, застосування судом позбавлення батьківських прав як крайньої міри можливе виключно тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними, адже позбавлення батьківських прав само по собі негативно впливає на свідомість дитини. З огляду на це при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Доведення таких обставин покладається на позивача, виходячи зі змісту ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачка в обґрунтування підстав для позбавлення відповідача батьківських прав посилається на те, що він не відвідує сина, не цікавиться здоров`ям дитини, морально та матеріально сина не підтримує, має заборгованість по аліментам, зловживає забороненими речовинами.

В судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що відповідач мав заборгованість по аліментам. Проте зазначена обставина сама по собі не є безумовною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав оскільки позивачкою не представлено доказів, які б у своїй сукупності свідчили про злісне, свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, що відповідач свідомо не бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, остаточно самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Інші доводи позивачки суд відхиляє, а надані нею докази суд оцінює критично та зауважує наступне.

Твердження позивачки про зловживання відповідачем забороненими речовинами є голослівним та не підтверджено доказами.

Постанови про притягнення відповідача до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126 КУпАП чи ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 184-186 т. 1, а.с. 144 т. 2) не містять даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка свідомо не здійснює своїх батьківських обов`язків, не відображає позицію відповідача щодо виконання ним своїх батьківських обов`язків. До того ж зазначені адміністративні правопорушення не пов`язані із порушенням прав дитини.

Також не містять відомостей, які б підтверджували факти свідомого невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо дитини такі докази, як: кредитний договір № К-1/0052/01/17 від 09.02.2017 року, укладений між Кредитною спілкою «Кредит-Експерт» та відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 166 т. 1); лист Броварського УП СПД №2 ВП №1 ГУНП в Київській області НПУ за №50/109/1302/01-25 від 09.01.2025 року, в частині інформації про розшук ОСОБА_2 . 3-м відділом ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 144 т. 2); знімки з екрану (скрін-шоти) листування позивачки ОСОБА_1 з представником Дарницького ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) (а.с. 61, 72-73 т. 3), відомості про ведення позивачкою підприємницької діяльності (а.с. 165 т. 1).

Показання позивачки ОСОБА_1 , допитаної у справі в якості свідка, суд оцінює критично, оскільки вона є безпосередньо зацікавленою особою у результаті розгляду спору. Така зацікавленість може впливати на об`єктивність та неупередженість її свідчень, а відтак надає підстави для висновку про неможливість покладання зазначених показань в основу судового рішення як єдиного чи вирішального доказу.

Показання інших свідків свідчать переважно про наявність конфліктних та напружених взаємовідносин між позивачкою та відповідачем, однак такі обставини не можуть бути ототожнені з неналежним виконанням батьківських обов`язків. Надані свідчення не містять конкретних відомостей, які б безпосередньо підтверджували факти ухилення відповідача від участі у вихованні чи утриманні малолітньої дитини. Відтак, зазначені показання не можуть бути покладені судом в основу висновків щодо наявності правових підстав для позбавлення його батьківських прав.

З висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав суд не погоджується та зауважує наступне.

Висновок органу опіки та піклування сам по собі не може бути правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі №344/1107/23).

Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав зроблений без наведення достатніх аргументів щодо свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також того, що позбавлення батьківських прав відповідає інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).

Як встановлено судом, між сторонами вже виникав спір щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, що свідчить про тривалі конфліктні відносини між батьками, відсутність згоди у питаннях виховання малолітньої дитини та необхідність залучення суду для врегулювання їхніх сімейних правовідносин.

Разом з тим судом не було встановлено, що відповідач є особою, яка свідомо, умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідач заперечував проти позбавлення його батьківських прав та наполягав, що бажає виховувати дитину, зустрічатися з сином, проводити з ним час, що вказує на його зацікавленість у збереженні зв`язків із своїм сином ОСОБА_4 . Надані суду докази, в тому числі покази свідків, свідчать про стійке бажання відповідача приймати участь у житті та вихованні дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їхніх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19, від 21 квітня 2022 року у справі № 756/15048/20, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18).

На думку суду, особисті відносини між сторонами (непорозуміння, конфліктність тощо), яка має місце між батьками, жодним чином не можуть і не повинні впливати на розвиток, життя дитини.

Крім того, кожен із батьків повинен усвідомлювати, що в разі настання будь-яких обставин у їхньому особистому житті, дитина має розраховувати на те, що вона залишається частиною життя кожного з батьків окремо і не може бути позбавлена на це лише через те, що самі між собою батьки не можуть порозумітися з будь-яких питань, в тому числі виховання, спілкування, лікування, утримання тощо.

Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Висновок суду.

Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні позову, оскільки позивачкою не надано суду достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження винної поведінки відповідача та його свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно дитини, і неможливості зміни такої поведінки, що могли бути підставою для позбавлення його батьківських прав.

Судові витрати.

Понесені позивачкою судові витрати не підлягають відшкодуванню у зв`язку з відмовою у задоволенні позову відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Відповідачем не подано заяви про відшкодування понесених ним судових витрат.

Керуючись ст.ст. 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимогщодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Згурівської селищної ради про позбавлення батьківських прав відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03.10.2025 року.

Суддя: Л.М. Осіпенко