Ухвала

від 03.12.2007 по справі 16169.1-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

16169.1-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

УХВАЛА

03.12.2007Справа №2-17/16169.1-2007

За позовом Одеської національної юридичної академії, м.Одеса,

до відповідача Приватного вищого навчального закладу „Кримський інститут економіки та господарського права, м.Сімферополь,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кримський республіканський професійно-технічний учбовий заклад „Сімферопольське вище професійне училище сфери обслуговування і будівництва”, м.Сімферополь,  

про усунення перешкод в користуванні приміщеннями та виселення.      

За зустрічним позовом Приватного вищого навчального закладу „Кримський інститут економіки та господарського права, м.Сімферополь,

до відповідача Одеської національної юридичної академії, м.Одеса,

про визнання недійсним договору оренди.

По заяві відповідача про відстрочку виконання рішення та скарга на дії ДВС.

                          ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача- Герасимовський С.В.- предст., дов. 257 від 23.08.2007 року.

Від відповідача- Дудко О.М.- перст, дов., Кочетков О.А.- предст., дов. 24 від 06.02.2007 року.

Від третьої особи – Дзюбанюк В.В.- предст., дов. б/н від 11.07.2007 року.

Від Залізничноговідділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції - Погорєлов Ф.В.- предст, дов. від 01.11.2007 року.

     Сутність спору:  Позивач  звернувся з заявою про відстрочку виконання рішення до розгляду справи судом касаційної інстанції у зв'язку з тим, що спірне майно є власністю Автономної Республіки Крим, а також, що вказаних в рішенні площ немає та незрозуміло, які площі необхідно звільнити.

Уточненням до вказаної заяви відповідач просить відстрочити виконання рішення до перегляду постанови ВГСУ від 31.01.2006 року, у зв'язку з тим, що вказаною постановою постанова Севастопольського апеляційного господарського суду не змінена.

Відповідачем також подана скарга на постанову ДВС про накладення штрафу від 11.12.2006 року, згідно якої відповідач  просить відмінити вказану постанову, роз'яснити процедуру виконання рішення та зобов'язати державного виконавця винести постанову про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що у нього відсутні будь-які відношення з позивачем, у зв'язку з чим відповідачу невідомо у відношенні яких приміщень він повинен виконати рішення суду та що відповідач незаконно приміщень не займає. Також відповідач вказує, що приміщення повинні звільнятися в тому ж порядку, що й при укладенні договору. Однак, орендодавець підтвердив його право на оренду. Також відповідач вказує, що ВСУ прийнята його касаційна скарга до розгляду.

Відповідачем  також подана скарга на постанову про поновлення виконавчого провадження № 3214-6 від 28.02.2007 року та скарга на постанову про поновлення виконавчого провадженя № 3213-6 від 28.02.2007 року у зв'язку з тим, що обставини, що послужили підставою для зупинення виконавчого провадження не припинили існування та державний виконавець не реалізував право, передбачене п.5 ст. 35 Закона України «Про виконавче провадження», яким передбачено припинення виконавчого провадження.

Суд вважає, що вказана заява та скарги задоволенню не підлягають, при цьому виходить з наступних обставин:

Згідно ст. 121 ГПК України відстрочка може бути надана якщо є обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим його виконання. Крім цього, відстрочка може бути надана у виключних випадках.

Однак, само рішення не може бути обставиною, якою ускладнюється його виконання або робить неможливим його виконання.

Рішення вступило в закону силу та згідно ст. 124 Конституції України підлягає обов'язковому виконанню.

З підстав, якими обґрунтовується заява про відстрочку виконання рішення виходить, що заявник не згодний з самим рішенням.

В даному випадку заявник вправі був звернутися з заявою в порядку ст. 121-1 ГПК України.

При вказаних обставинах суд також не передбачає, що даний випадок є виключним.

Крім цього, надання відстрочки виконання рішення згідно ст. 121 ГПК України є правом суду, а не обов'язком.

Таким чином, використовуючи надане законом суду право не предоставляти відстрочку, суд процесуального законодавства не порушує, у зв'язку з чим немає підстав для відміни або зміни цієї ухвали по вказаній підставі.

Скарга на постанову ДВС про накладення штрафу не підлягає задоволенню по наступним підставам:

З підстав, якими обґрунтовується скарга, виходить, що заявник не згодний з рішенням суду.

Однак,  незгода відповідача з рішенням суду не може бути підставою не виконувати рішення суду.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи з закріпленого ст. 129 Конституції України принципа диспозитивності сторін суд не вправі розглядати інші підстави, якими скарга не обґрунтовується.

За тими підставами, якими обґрунтовується скарга, вона задоволена бути не може.

В частині прохання заявника скарги про роз'яснення процедури виконання рішення необхідно відмітити, що Господарським процесуальним кодексом України таке роз'яснення не передбачене.

Так, згідно ст. 89 ГПК України суд роз'яснює рішення, при цьому не змінює його зміст,  а не процедуру виконання рішення.

Виконання рішення відбувається згідно діючого законодавства, яким регулюються питання виконання рішень.

Скарги в часині спонукання державного виконавця винести постанову про зупинення виконавчого провадження також не може бути задоволена, оскільки викладені в скарзі обставини не є підставами для обов'язкового зупинення виконавчого провадження згідно ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 35 вказаного закону при поданні скарги на дії державного виконавця виконавче провадження може бути зупинено. Однак це не є обов'язковим.

Таким чином, зупиняти виконавче провадження чи ні у даному випадку це є правом самого державного виконавця, і, відповідно, немає підстав його зобов'язувати.

При цьому також необхідно відзначити, що заявник в скарзі не вказав норми, за якими він обґрунтовує скаргу, в порушення ст. 85 ЗУ «Про виконавче провадження».

Таким чином, скаргу не можна вважати обгрунтованой, а тому ця підстава є також підставой для відмови в її задоволенні.

Скарги на постанови про порушення виконавчого провадження не можуть бути задоволені за наступними підставами:

Суд вважає, що заявник не доказав обставин, на які посилається.

Так, згідно постанов про порушення виконавчого провадження від 28.02.2207 року старшого державного виконавця ДВС в Залізничному районі м. Сімферополя Киселенко О.Н., постановлено виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого документа: наказ № 2-6/12683-2006 поновити у зв'язку з тим, що припинили існування обставини, що послужили підставою для його зупинення.

Однак, заявник не представив доказів у зв'язку з чим були зупинені виконавчі провадження.

Таким чином, заявник не доказав, що не припинили існування обставини, що послужили підставою для зупинення виконавчого провадження.

            Крім цього, згідно ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або  в  належним  чином засвідченій копії.

Однак до скарги в її обґрунтування додані ксерокопії документів, які не засвідчені.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципа диспозитивності сторін, суд не вправі знаходити докази за зацікавлену сторону.

Більш того, таке знаходження доказів буде прямим порушенням Конституції України.

Згідно ст. 129 Конституції України сторона вільна у наданні суду доказів та у доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін та їх равенство перед законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми є нормами прямої дії.

           Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/12), а в постанові Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року «Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя» вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Крім цього, згідно ст. 124 Конституції України рішення суду є обов'язковими для виконання.

             Зупинення  провадження  по виконавчому провадженню зачіплюють інтереси не тільки відповідача, але й позивача.

Зупинення виконавчого провадження на тривалий період не буде відповідати основним принципам цівільного права, вказаних в ст. 3 ЦК України- принципа розумності, добросовісності та справедливості.

Тобто, постанови про поновлення виконавчого провадження вірні по суті.

Згідно роз'яснень президії ВАСУ від 26.01.2000 року № 02-5/35 із наступними змінами «Про деяки питання спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», якщо акт є вірним по суті, то окремі порушення встановлено процедури його прийняття не можуть бути підставою для визнання його недійсним (п.2).

Ухвалою суду від 13.08.2007 року виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду АР Крим від 23.10.2006 року по справі № 2-6/12683-2006  було зупинено.

Оскільки скарги розглянуті по суті та задоволенню не підлягають, вказана міра підлягає відміні.

По справі була проголошена вступна та резолютивна частини ухвали.

           На підставі вищевикладеного,а також керуючись ст. ст. 68,86,121,121-2 ГПК України, суд

                                                           УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Приватного вищого навчального закладу „Кримський інститут економіки та господарського права» про відстрочку виконання рішення-  відмовити.

В задоволенні скарг Приватного вищого навчального закладу „Кримський інститут економіки та господарського права» на постанови державного виконавця про поновлення виконавчого провадження № 3213-6 від 28.02.2007 року, № 3214-6 від 28.02.2007 року та  про накладення штрафу від 11.12.2006 року –відмовити повністю.

Міри по забезпеченню скарг, що прийняти ухвалою від 13.08.2007 року, згідно яким було зупинено виконавче провадження  по примусовому виконанню наказу Господарського суду АР Крим від 23.10.2006 року по справі № 2-6/12683-2006 – скасувати.

     Копію ухвали направити рекомендованою кореспонденцією за адресами:

ПВНЗ „Кримський інститут економіки та господарського права

м.Сімферополь, вул. Желябова, 17;

-Одеської національної юридичної академії

м.Сімферополь, вул. Гоголя, 5

-Кримський республіканський професійно-технічний учбовий заклад „Сімферопольське вище професійне училище сфери обслуговування і будівництва”- м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 54  

-Залізничному відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції- м. Сімферополь, вул.Чернишевського,2

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.