Рішення

від 16.01.2008 по справі 32/405

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/405

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

16.01.08 р.                                                                               Справа № 32/405                               

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів

Головуючого                     О.М. Сковородіної

Суддів                                 О.Є. Донець

                                            Н.О. Мартюхіної

при секретарі судового засідання: Бахмет А.В

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб: 1) не з'явився

                         2) не з'явився

за позовом: Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”                м. Донецьк в особі виробничої одиниці „Дзержинськтепломережа” м. Дзержинськ

до відповідача: Комунального підприємства “Дзержинське тролейбусне управління”

м. Дзержинськ

треті особи: 1) Дзержинське комунальне автопідприємство “Комунальник”                      м. Дзержинськ

                         2) Комунальне підприємство “Екологія – плюс” м. Дзержинськ

про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних в сумі 23434, 78 грн.

Позивач, Обласне комунальне підприємство „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк, в особі виробничої одиниці „Дзержинськтепломережа” м. Дзержинськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства “Дзержинське тролейбусне управління” м. Дзержинськ про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних в сумі 23434,78грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на договори про постачання теплової енергії в гарячій воді № 91 від 26.09.03р., № 91 від 15.10.05р., додатки № 1, 3 до договору, рахунки-фактури, акти на включення опалення від 29.10.03р., від 25.11.05р., акти на виключення опалення від 01.04.04р., від 14.04.06р., розшифровку на 2005-2006рр., лист.

22.02.07р. позивачем у справі були надані уточнення підстав позову, в яких позивач вказує на те, що сальдо на 01.12.03р. в сумі 39,36грн. утворилось на підставі залишку несплати  обов'язкового платежу за надані послуги по теплопостачанню згідно п. 6.4 договору від 26.09.03р. № 91 за листопад 2003р.

Відповідач  проти позову заперечував, посилаючись на те, що: 1) позивачем не прийнято належних заходів досудового врегулювання спору; 2) значна частина приміщення передана на баланс Дзержинського комунального автопідприємства “Комунальник” м. Дзержинськ, Комунального підприємства “Екологія – плюс” м. Дзержинськ, яке і має сплачувати позивачу плату за користування теплової енергії.

Ухвалою суду від 11.01.07р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, були залучені Дзержинське комунальне автопідприємство “Комунальник” м. Дзержинськ (далі по тексту - третя особа 1) та Комунальне підприємство “Екологія – плюс” м. Дзержинськ (далі по тексту – третя особа 2).

Третя особа 1 у справі надала письмові пояснення, в яких вона вказувала на те, що на підставі листа від 21.09.05р. № 3052/АС з позивачем був укладений договір на постачання теплової енергії № 116 від 25.07.05р., який був пролонгований на 2007р., та згідно акту звірки від 10.01.07р., підписаного сторонами, заборгованості не існує.

Третя особа 2 у справі надала письмові пояснення, в яких вона вказувала, що: 1) відповідно до рішення сесії Дзержинської міської ради № 4/32-13 від 23.05.05р. третій особі 2 були передані приміщення на 1 поверсі загальною площею 825,4кв.м., та приміщення столової на 1 поверсі площею 103,5кв.м. (акт прийому-передачі від 11.01.06р., від 15.05.06р.); 2) третьою особою розроблений проект реконструкції приміщень з підводом газопроводу середнього тиску та установкою індивідуального опалення, тому договір з позивачем не укладався, послугами позивача не користувався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.

Відповідно до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді  № 91 від 26.09.03р. позивач був зобов'язаний постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач був зобов'язаний сплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в строк, передбачений цим договором.

Відповідно до умов договору відповідачу були надані послуги теплопостачання, що підтверджується актами на включення опалення за відповідні періоди, підписаним представником відповідача, актами на відключення опалення, також підписаний двома сторонами, рахунками-фактурами.

Одразу, суд зазначає, що новий договір № 91 від 15.10.05р. між сторонами не був укладений в силу приписів ст. 181 ГК України.

Отже, суд вважає, що договір від 26.09.03р. продовжив свою дію на підставі п. 10.06, та відповідно в межах цього договору і виникли спірні відносини.

Об'єкт, щодо якого здійснювалось постачання теплової енергії є приміщенням по вул. Свердлова, 44 в м. Дзержинську, площею 809,9кв.м. Представник відповідача в запереченнях проти позову зауважував до суду на тому, що частина об'єкту обслуговування передана третім особам, що на його думку впливає на невірний розрахунок заборгованості.

Оцінюючи данні твердження, судом встановлено наступне.

Нежитлове приміщення – адміністративна будівля, розташована за адресою: м. Дзержинськ, вул. Свердлова, 44а, за данними Державного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації становить площу 1187,4кв.м (позначене як літ. А).

За рішеннями Дзержинської міської ради від 22.09.04р. № 4/24-12, № 167 від 17.05.06р. третій особі 1 передані приміщення адміністративної будівлі площею 158кв.м. з адміністративної будівлі, розташованої по вул. Свердлова, 44 в м. Дзержинську; третій особі 2 –приміщення будівлі „А” площею 164,25кв.м по вул. Свердлова, 44а в м. Дзержинську. Тобто, не виключається можливість, що площа приміщення, яка була вказана за умовами договору (809,9кв.м), змінилася.

За поясненнями учасників процесу будинок 44 та будинок 44а по вул. Свердлова є одним і тим самим об'єктом нерухомості. При цьому, за данними КП БТІ будинок 44 по вул. Свердлова в м. Дзержинську  інвентаризація відсутня. З метою усунення суперечностей щодо визначення об'єкту обслуговування та дійсної площі, яку займає відповідач, та відповідно до якої має нараховуватись плата за користування тепловою енергією, судом було призначена незалежна судова експертиза.

На вирішення експерту були поставлені питання: „1) Чи є одним і тим самим об'єктом нерухомості нежитлове приміщення, визначене за данними ДКП Бюро технічної інвентаризації як адміністративна будівля літ. „А”, площею 1187,4кв.м, за адресою: м. Дзержинськ, вул. Свердлова, 44а, та адміністративна будівля по вул. Свердлова, 44, вказана в рішенні Дзержинської міської ради від 22.09.04р. № 4/24-12? Якщо так, визначити дійсну загальну площу будівлі; 2) Визначити дійсну площу, яку займає відповідач, треті особи в цій будівлі; 3) Якщо згадані у першому питанні нежитлові будівлі є різними об'єктами нерухомого майна, визначити площу приміщення по вул. Свердлова, 44 в  м. Дзержинську, та яку площу в ній займає відповідач та третя особа 1?”.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1373/23 від 17.10.07р. встановлено, що: 1) об'єкт нерухомості, визначений відповідно до технічного паспорту від 10.08.04р. як адміністративна будівля літ. А-3 за адресою: м. Дзержинськ, вул. Свердлова, 44а, та адміністративна будівля по вул. Свердлова, 44, вказана в рішенні Дзержинської міської ради від 22.09.04р. № 4/24-12, є одним тим самим об'єктом; загальна площа адміністративної будівлі літ. А-3, розташованого за адресою: м. Дзержинськ, вул. Свердлова, 44а (адреса відповідно до данних БТІ) складає 1052,4кв.м.?; 2) на момент огляду адміністративної будівлі позивача, розташованої за адресою: м. Дзержинськ, вул. Свердлова, 44а (адреса відповідно до данних БТІ) в користуванні третьої особи 2 знаходиться приміщення площею 164,25кв.м., в користуванні третьої особи 1 знаходиться приміщення загальною площею 158,3кв.м., в користуванні позивача – 729,85кв.м.

Висновки експерта дають суду підстави вважати, що в період, за який стягується спірна заборгованість (з січня 2004р. по грудень 2006р.) відповідач займав приміщення (яке обслуговувалося за договором) площею 894,1 кв.м. 1052,4 (загальна площа) -158,3 (передана третім особам) = 894, 1). Тобто, передання частини майна третій особі 1 та третій особі 2 не вплинуло на розмір площі об'єкту обслуговування, визначеної сторонами у договорі, як 809,9кв.м.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність заперечень відповідача щодо невірного розрахунку плати за договором внаслідок передачі частини приміщень третій особі 1 та третій особі 2.

Одночасно, суд встановив, що не змінюючи договірні умови, позивач, починаючи з грудня 2005р. по квітень 2006р., проводив нарахування плати з розрахунку більшої площі приміщень відповідача (арк. справи 51 т. 2).

Враховуючи те, що зобов'язання, як і суто позов, ґрунтуються на договорі, суд вважає збільшення нарахувань у цей період безпідставним.

Відповідно до п. 6.4 договору  відповідач повинен був сплачувати щомісячно згідно платіжних документів, наданих позивачем для оплати з розрахункового рахунку відповідача в порядку встановленому законодавством України, протягом 3 банківських днів після його отримання.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, свої зобов'язання за договором, як про це заявлено позивачем,  відповідач,  всупереч ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, належним чином не виконав. Внаслідок цього, утворилась заборгованість в розмірі 15587,62грн. (з урахуванням дійсної площі приміщень за умовами договору), факт чого позивач підтверджує наданими документами, зокрема, рахунками-фактурами.

За таких обставин позов про стягнення заборгованості в сумі 17607,65грн. за період за з січня 2004р. по грудень 2006р. підлягає задоволенню частково в сумі 15587,62грн.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, суд виходить з наступного. Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність заборгованості відповідача перед позивачем, вимоги щодо стягнення індексу інфляції та 3% річних є обґрунтованими. Але, суд зазначає, що фактично позивач мав право на стягнення індексу інфляції (за заборгованість в сумі 15857,62грн., що визначена судом, як належна) в сумі 3366,11грн. Проте, заявлена до стягнення сума є меншою – 3000,35грн. Клопотань від позивача про збільшення вимог в цій частині не надходило, і тому, суд задовольняє первісно заявлену суму вимог щодо індексу інфляції – 3000,35грн. Та, напроти, сума 3% річних підлягає стягненню частково – 990,24грн. (зменшена, враховуючи дійсну заборгованість, що визначена судом в розмірі 15587,62грн.).

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1749,17грн., суд виходить з наступного. Пунктом 7.2.3 договору встановлено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 0,3% та не більше двох облікових ставок Національного банку України від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Враховуючи наявність порушень, заборгованості з боку відповідача щодо поставки товару, положень ст. 232 ГК України, ст.ст.610, 611 ЦК України вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені також підлягають  задоволенню частково в сумі 1419,42грн.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі Закону України „Про теплопостачання”, ст.ст. 193, 198, 232 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України,  керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -          

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк в особі виробничої одиниці „Дзержинськтепломережа” м. Дзержинськ до Комунального підприємства “Дзержинське тролейбусне управління” м. Дзержинськ, за участю третіх осіб: 1)  Дзержинського комунального автопідприємства “Комунальник” м. Дзержинськ, Комунального підприємства “Екологія – плюс” м. Дзержинськ про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних в сумі 23434,78грн.

Стягнути з Комунального підприємства “Дзержинське тролейбусне управління” м. Дзержинськ (85200, Донецька область, м. Дзержинськ, вул. Свердлова, 44, ЄДРПОУ 32746489, п/р 26003275032200 в Горлівській філії „Укрсоцбанк”, код банку 334088) на користь Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк в особі виробничої одиниці „Дзержинськтепломережа” м. Дзержинськ (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, ЄДРПОУ 26221744, п/р 260093010133 у філії ТОВ „КБ”Актив-Банк”, код банку 334000) заборгованість в сумі 15587,62грн., 3% річних в сумі 990,24грн., індекс інфляції в сумі 3000,35грн., пеню в сумі 1419,42грн., витрати з державного мита в сумі 209,96грн., та 105,72грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили 28.01.08р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд  згідно розділу XII ГПК України.      

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Сковородіна О.М.                               

Судді          О.Є. Донець

                                                                                      Н.О. Мартюхіна