Постанова від 06.10.2025 по справі 400/10366/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/10366/24

Головуючий першої інстанції Малих О.В.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Миколаїв

Повний текст судового рішення складений 07.04.2025

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Шевчук О.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу виконавчого комітету Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

04.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради, виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 27.03.2024 №522 в частині відмови у взятті його на квартирний облік; зобов`язання прийняти рішення про взяття його на квартирний облік шляхом прийняття рішення з правом першочергового одержання житла за пільгою учасника бойових дій.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, як учасник бойових дій, належить до осіб, які мають право на поліпшення житлових умов, в зв`язку з чим рішення про відмову у взятті його на квартирний облік є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки порушено його конституційне право на поліпшення житлових умов.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 визнано протиправним та скасовано пункт 7 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.03.2024 №522 «Про розгляд звернень громадян, клопотань служб у справах дітей адміністрацій Центрального, Інгульського та Заводського районів Миколаївської міської ради щодо взяття на квартирний облік, внесення змін та доповнень до облікових справ, зняття з квартирного обліку, відмови у взятті на облік, внесення змін до рішення виконкому міської ради від 27.10.2021 №1061» в частині відмови ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік; зобов`язано виконавчий комітет Миколаївської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2024 про взяття на квартирний облік, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на те, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість суб`єкта владних повноважень рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського міського голови із заявою про зарахування його на квартирний облік. До вище зазначеної заяви додано: копію паспорту громадянина України, копію картки платника податків, інформацію про зареєстроване місце проживання, копію довідки Миколаївського обласного центру зайнятості від 28.02.2024, копію посвідчення учасника бойових дій. /т.1 а.с.32-36/

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.03.2024 №522 відмовлено ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік, складом сім`ї 1 особа у зв`язку з відсутністю підстав, визначених ч.1 ст.34 Житлового кодексу України, п.п.13, 15 Правил обліку громадян, п.1 постанови Виконкому Миколаївської обласної ради народних депутатів та президії обласної ради профспілок від 23.01.992 №4. /т.1 а.с.132/

Листом виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22.07.2024 №Р-2804/К/4561 повідомлено ОСОБА_1 , що з огляду на те, що він зареєстрований в нежитловому приміщенні, а за вказаною заявником фактичною адресою проживання - АДРЕСА_1 , згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.02.2024 №367886864, знаходиться будинок житловою площею 42,3кв.м. (в будинку зареєстровані 2 особи), а отже у заявника наявна на праві користування житлова площа, параметри якої вище за мінімальні норми забезпечення житлом по місту Миколаєву (потребуючими в поліпшенні житлових умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею не більше 7кв.м. на одну людину), що свідчить про відсутність потреби у поліпшенні житлових умов. /т.1 а.с.17/

Не погоджуючись з рішенням від 27.03.2024 №522 про відмову у взятті на квартирний облік, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин визначено Житловим кодексом України (надалі - ЖК України).

Згідно із ст.34 ЖК України потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української PCP і Українською республіканською радою професійних спілок; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я Української PCP за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) і будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках. Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу PCP і Української PCP. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ст.39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.

На виконання ст.60 ЖК України, Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок затверджено Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР та введення їх у дію з 01.01.1985 (надалі - Правила №470).

Відповідно до п.2 Правил обліку громадян №470 жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Відповідно до п.13 Правил №470 на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, якими визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров`я УРСР і Держбудом УРСР; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров`я УРСР; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках; 7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати).

Колегія суддів зауважує, що житлове законодавство встановлює мінімальний та максимальний розмір житлової площі у межах якої здійснюється надання житлових приміщень особам, що перебувають на квартирному обліку. Максимальний розмір жилої площі встановлений у ст.47 ЖК України та визначається у розмірі 13,65кв.м. на особу, мінімальний розмір жилої площі визначається на рівні середньої забезпеченості громадян жилою площею в відповідному населеному пункті. Рівень середньої забезпеченості громадян жилою площею в населеному пункті визначається і періодично переглядається обласними, Київською і Севастопольською органами самоврядування з даних статистичної звітності.

Відповідно до ст.48 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

Згідно ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Згідно ч.3 ст.1 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.

Частиною 1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Тобто, місцем проживання особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово на відповідній правовій підставі (право власності, оренди, користування), а така особа потребує поліпшення житлових умов уразі забезпечення жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок.

При цьому, декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом.

Підставою набуття права користування майном (житлом) є укладення договору найму (оренди.)

Так, відмовляючи позивачу у прийнятті на квартирний облік відповідач посилався на відсутність підстав для визнання ОСОБА_1 таким, що потребує поліпшення житлових умов з огляду на те, що за вказаною заявником фактичною адресою проживання - АДРЕСА_1 , згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.02.2024 №367886864, знаходиться будинок житловою площею 42,3кв.м. (в будинку зареєстровані 2 особи), а отже у заявника наявна на праві користування житлова площа, параметри якої вище за мінімальні норми забезпечення житлом по місту Миколаєву (потребуючими в поліпшенні житлових умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею не більше 7кв.м. на одну людину), що свідчить про відсутність потреби у поліпшенні житлових умов. /т.1 а.с.17/

Колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має задеклароване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . /т.1 а.с.35/

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 29.02.2024, ОСОБА_1 не належить на праві власності (користування) вказане нерухоме майно. /т.1 а.с.36/

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 29.02.2024, будинок житловою площею 42,3кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /т.1 а.с.38-39/

При цьому, матеріали справи не містять доказів наявності у позивача договору найму (оренди) будинку (частини будинку) за адресою: АДРЕСА_1 , або будь-якого іншого жилого приміщення.

Отже, колегія суддів приходить до висновку щодо безпідставності доводів відповідача про наявність у ОСОБА_1 права користування житловою площею (будинок за адресою: АДРЕСА_1 ), параметри якої вище за мінімальні норми забезпечення житлом по АДРЕСА_3 , що свідчить і про протиправність оскаржуваного рішення від 27.03.2024 №522.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки, саме відповідач наділений відповідними повноваженнями щодо розгляду заяви позивача, встановлення дотримання всіх необхідних умов та прийняття відповідного рішення щодо взяття на квартирний облік, а тому суд не може підміняти державний орган, уповноважений на здійснення відповідних дій щодо взяття на квартирний облік.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо зобов`язання відповідача розглянути по суті заяву позивача від 28.02.2024 про зарахування на квартирний облік, з урахуванням висновків суду.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст. ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Миколаївської міської ради залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на виконавчий комітет Миколаївської міської ради.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. КрусянСудді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв