Ухвала від 07.10.2025 по справі 918/629/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" жовтня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/629/25

Господарський суд Рівненської області у складі судді Н.Церковної при секретарі судового засідання І.Шилан, розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" про стягнення 1 077 273,97 грн

За участю представників сторін: Файдюк С.М., Бараняк В.А.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" про стягнення 1 077 273,97 грн боргу за порушення виконання умов договору купівлі - продажу № 06022025-3 від 06.02.2025 року.

Рішенням суду від 16.09.2025 року зокрема стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження" 400 000, 00 грн основного боргу, 58 602,74 грн - пені, 13 000,00 грн - інфляційних втрат, 5 671,23 грн - 3% річних та 5727,28 грн - судового збору.

23 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" відповідачем надано до суду заяву про розстрочення виконання рішення у справі №918/629/25, відповідно до якої просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 16.09.2025 року на 12 місяців рівними частинами.

Ухвалою від 24.09.2025 прийнято заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення у справі № 918/629/25 до розгляду. Призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 07.10.2025 року.

24 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.

В судовому засіданні 07 жовтня 2025 року представник відповідача просив суд задовольнити подане клопотання та розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, представник позивача у свою чергу щодо задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення суду заперечив.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд дійшов до наступних висновків.

В обґрунтування вимог заяви відповідач, зокрема наголошує на відсутність вини відповідача, яка полягає у добросовісній поведінці відповідача та не добросовісній поведінці контрагентів, тяжкий фінансовий стан та часткове погашення заборгованості перед позивачем більше 50% суми боргу. З огляду на викладене, відповідач просить розстрочити виконання рішення суду у даній справі на 12 місяців рівними частинами.

Даючи оцінку доводам сторін та встановленим фактичним обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частина третя цієї статті передбачає, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

За приписами частини четвертої статті 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що розстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду (судова дискреція або "суддівський розсуд"), яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про розстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, законодавець пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Тобто особа, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у цій справі або роблять таке виконання неможливим.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Розстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України, частина друга статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд враховує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Horsby v. Greece" від 19.03.1997, пункт 40); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Immobiliare Saffi v. Italy" № 22774/93, пункт 74).

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання ухваленого на її користь судового рішення та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої ухвалено рішення. Тобто розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Суд, оцінивши доводи відповідача, зазначає таке.

Відсутність грошових коштів, як правило, не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення. Хоча наявність скрутного фінансового становища може бути врахована судом при розгляді відповідної заяви, вона має бути обґрунтована належними доказами і співвідноситися з принципами співмірності та пропорційності з метою забезпечення балансу інтересів сторін.

Судом враховано прагнення відповідача погасити існуючу заборгованість перед Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження". Як вбачається із матеріалів справи відповідачем з моменту звернення позивача із позовом про стягнення боргу добровільно сплачено 700 000,00 грн.

Також, судом враховано, що у випадку видачі судового наказу про стягнення заборгованості існує можливе блокування діяльності відповідача, що у свою чергу призведе до неможливості виконання судового рішення у даній справі та загрози банкрутству.

При цьому, судом також враховується інтерес позивача, баланс інтересів сторін, для досягнення мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Ураховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та надання розстрочки на три місяці, що забезпечить стабільний графік погашення заборгованості, який сприятиме поступовому виконанню зобов`язань відповідачем та отримання позивачем належних йому сум. Вказаний період розстрочки не є надмірно тривалим для позивача, а також забезпечить дотримання справедливого балансу інтересів сторін у спорі.

Згідно з частиною сьомою статті 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Керуючись статтями 233, 234, 331 ГПК України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" про розстрочення виконання судового рішення у справі № 918/629/25 задовольнити частково.

2. Розстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 16.09.2025 року у справі №918/629/25 на загальну суму 383 001,25 грн на 3 місяці щомісячними платежами до повного їх виконання шляхом сплати згідно з наступним графіком:

- до 07.11. 2025 року - 127 667,08 грн;

- до 07.12. 2025 року - 127 667,08 грн;

- до 07.01. 2026 року - 127 667,08 грн;

Ухвала набирає законної сили 07.10. 2025 року в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Н.Церковна