Постанова від 06.10.2025 по справі 620/3094/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/3094/25 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліський виробничо-експериментальний завод» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2025 року № 3868/ж10/25-01-07-00.

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує, що при формуванні даних бухгалтерського обліку за взаємовідносинами з ТОВ «Агропром Тер» та ТОВ «Мостгрей» діяв у відповідності до приписів податкового законодавства і такі дані ґрунтуються на первинних документах, які підтверджують реальність руху його активів, складених за результатами фактичного (реального) здійснення господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2025 року № 3868/ж10/25-01-07-00.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод" судовий збір у сумі 13 538 грн 95 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод" витрати на правничу допомогу у сумі 10 000 грн 00 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Також апелянт просить провести судове засідання у режимі відеоконференції.

Відповідно до п. 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційну скаргу подано на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги пункт 20 частини 1 статті 4 та частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Поліський ВЕЗ» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законодавством порядку 01.02.2005, перебуває на податковому обліку як платник податків та здійснює господарську діяльність, що відповідає коду КВЕД 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний).

Згідно наказу ГУ ДПС у Чернігівській області №109-п від 14.01.2025, на підставі направлень №194/ж3/25-01-07-02-01, №195/ж3/25-01-07-02-01 від 14.01.2025, представниками управління проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Поліський ВЕЗ» щодо правомірності формування податкової звітності, зокрема, з податку на додану вартість за період діяльності березень 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ «АГРОПРОМ ТЕР» (код 42093092); за період діяльності серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, січень 2021 року по взаємовідносинам з ТОВ «Мостгрей» (код 42864401).

За результатами перевірки складено акт №1610/ж5/25-01-07-04-01 від 30.01.2025, у якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 1 128 246 грн, в т.ч. за березень 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ «Агропром Тер» (код ЄДРПОУ 42093092) на суму 106 883 грн, за серпень, вересень, жовтень 2020 року, січень 2021 року по взаємовідносинам з ТОВ «Мостгрей» (код ЄДРПОУ 42864401) на суму 1 021 363,00 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.4, ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) у розмірі 1 128 246 грн, в тому числі: за березень 2019 року - 106 883 грн, за серпень 2020 року - 366 886 грн, за вересень 2020 року - 272 521 грн, за жовтень 2020 року - 263 756 грн, за січень 2021 року - 118 200 грн.

Підставою для таких висновків податковий орган зазначив факт відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агропром Тер» та ТОВ «Мостгрей».

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, 11.02.2025 позивачем подані заперечення на акт перевірки, в яких просило скасувати висновки, викладені в акті перевірки.

Листом від 26.02.2025 №445/Ж12/25-01-07-04-06 ГУ ДПС у Чернігівській області повідомило позивача, що за результатами розгляду заперечень ГУ ДПС у Чернігівській області зроблено висновок, що аргументи, викладені ТОВ «Поліський ВЕЗ» при розгляді заперечень на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 30.01.2025 №1610/ж5/25-01-07-04-01 не є достатньо обґрунтованими та не можуть бути враховані при винесенні податкового повідомлення-рішення.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №3868/ж10/25-01-07-00 від 04.03.2025, яким встановлено, що ТОВ «Поліський ВЕЗ» завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 1 128 246,00 грн по взаємовідносинах з ТОВ «Агропром Тер» та ТОВ «Мостгрей».

Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків обов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в ЄРПН.

За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Підставою виникнення спірних правовідносин слугує заперечення відповідачем реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Агропром Тер» та ТОВ «Мостгрей»".

У контексті означеного судом досліджено наступні обставини.

04.12.2018 між ТОВ «Поліський ВЕЗ» (Покупець) та ТОВ «Агропром Тер» (Продавець) було укладено Договір поставки №1/12 (далі - Договір №1/12), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов`язується поставити і передати у власність Покупця барду зернову суху (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах, передбачених даним Договором.

Кількість, ціна та загальна вартість Товару визначаються Сторонами у видаткових накладних, за якими Продавцем здійснюється передача Товару Покупцю (п.2.1 Договору №1/12).

Відповідно до пунктів 2.2-2.4 Договору №1/12 Продавець поставляє Товар по цьому Договору на умова EXW - Тернопільська обл., Збаразький р-н, с. Зарубинці, вул. Заводська, 1, або Тернопільська обл., Зборівський р-н, с. Ярчівці, вул. Садова, 3-6.

Оплата Товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Продавця визначений у цьому Договорі або у рахунку на оплату Товару. Валютою платежів є національна валюта України - гривня.

Покупець зобов`язаний здійснити оплату відповідної партії Товару - не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дати відвантаження. Датою отримання партії Товару вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

На виконання умов Договору №1/12 у період, з 04.03.2019 по 28.03.2019, ТОВ «Агропром Тер» було поставлено ТОВ «Поліський ВЕЗ» барду зернову суху, загальною кількістю 130,9 т, вартістю 641 300,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №128 від 04.03.2019, №137 від 07.03.2019, №149 від 13.03.2019, №158 від 15.03.2019, №182 від 21.03.2019, №189 від 28.03.2019 та товарно-транспортними накладними №Р128 від 04.03.2019, №Р137 від 07.03.2019, №Р149 від 13.03.2019, №Р158 від 15.03.2019, №Р182 від 21.03.2019, №Р189 від 28.03.2019.

Після отримання товару, ТОВ «Польський ВЕЗ» було оплачено поставлений ТОВ «Агропром Тер» товар, що підтверджується банківською випискою по рахунку підприємства в АТ «Укрексімбанк» за період, з 06.03.2019 по 26.03.2019.

Отриманий від ТОВ «Агропром Тер» товар (барда зернова суха) був використаний ТОВ «Польський ВЕЗ» для виготовлення дріжджів кормових, що підтверджується карточкою товару, актом списання №СпТ-000024 від 31.03.2019, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 26 за березень 2019 року та оборотно- сальдовою відомістю по рахунку 239 за березень 2019 року.

Виготовлені з барди зернової сухої дріжджі кормові були поставлені позивачем ТОВ «Волинь-Зерно-Продукт» (договір поставки від 11.01.2019 №11/01/19, видаткова накладна №РН00000000067 від 19.03.2019, ТТН №19/03 від 19.03.2019), ТОВ «Кищенці» (договір поставки від 22.01.2019 №22/01/19 від 22.01.2019, видаткові накладні №РН-00000000076 від 25.03.2019, №РН00000000068 від 19.03.2019, №РН00000000054 від 12.03.2019, №РН00000000050 від 04.03.2019, ТТН №25/03-02 від 25.03.2019, №19/03-03 від 19.03.2019, №12/03 від 12.03.2019, №04/03 від 04.03.2019), ТОВ «Константа-Комбікорм» (договір поставки №09/01/19-1 від 09.01.2019, видаткові накладні №РН-00000000066 від 18.03.2019, №РН00000000051 від 06.03.2019, ТТН №18\03 від 18.03.2019, №06\03\02 від 06.03.2019).

04.08.2020 між ТОВ «Поліський ВЕЗ» (Покупець) та ТОВ «Мостгрей» (Постачальник) було укладено Договір поставки №0408-20 (далі - Договір №0408-20), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити макуху соєву (надалі - Товар) на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору №0408-20 якість, асортимент Товару, одиниця виміру, загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю Товару, терміни поставки, загальна вартість Товару, якість товару узгоджується Сторонами та визначається Специфікацією, що є додатковою угодою до цього договору за домовленістю сторін.

Згідно з пунктами 4.2, 4.4 Договору №0408-20 Продавець зобов`язується поставити Товар Покупцю на умовах «DDT» зі складу Продавця з завантаженням в транспортний засіб Продавця. Умови поставки відповідають Правилам Інкотермс-2010 за винятком умов, прямо передбачених у даному договорі.

Датою поставки Товару вважається дата оформлення ТТН та підписання видаткової накладної.

У відповідності до п.5.1 Договору №0408-20 оплата по даному Договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний або розрахунковий рахунок Постачальника, який зазначений в Договорі або рахунку-фактурі, на наступних умовах: оплата в розмірі 80% від вартості завантаженої партії товару, у строк протягом одного банківського дня, та 20% після реєстрації податкової накладної Постачальником протягом двох банківських днів.

На виконання умов Договору №0408-20 між Сторонами були укладені Специфікації: №1 від 04.08.2020 (кількість товару 22т, вартістю 283800,00 грн з ПДВ, строк поставки з 05.08.2020 по 15.08.2020); №2 від 12.08.2020 (кількість товару 44т, вартістю 545600,00 грн з ПДВ, строк поставки з 12.08.2020 по 22.08.2020); №3 від 18.08.2020 (кількість товару 110т, вартістю 1364000,00 грн з ПДВ, строк поставки з 18.08.2020 по 31.08.2020); №4 від 03.09.2020 (кількість товару 52т, вартістю 664800,00 грн з ПДВ, строк поставки з 03.09.2020 по 13.09.2020); №5 від 17.09.2020 (кількість товару 38т, вартістю 478800,00 грн з ПДВ); строки поставки з 03.09.2020 пo 13.09.2020; №6 від 21.09.2020 (кількість товару 40т, вартістю 520000,00 грн з ПДВ, строк поставки з 21.09.2020 по 30.09.2020); №7 від 15.10.2020 (кількість товару 40т, вартістю 540000,00 грн з ПДВ, строк поставки з 15.10.2020 по 20.10.2020); №8 від 19.10.2020 (кількість товару 40т, вартістю 536000,00 грн з ПДВ, строк поставки з 19.10.2020 по 29.10.2020); №9 від 21.10.2020 (кількість товару 40т, вартістю 560000,00 грн з ПДВ, строк поставки з 21.10.2020 по 31.10.2020); №10 від 04.12.2020 (кількість товару 6т, вартістю 102000,00 грн з ПДВ, строк поставки з 04.12.2020 по 14.12.2020); №11 від 18.01.2021 (кількість товару 40т, вартістю 720000,00 грн з ПДВ, строк поставки з 18.01.2021 по 28.01.2021).

За період з 05.08.2020 по 25.01.2021 ТОВ «Мостгрей» було поставлено ТОВ «Поліський ВЕЗ» макуху соєву, загальною кількістю 467,92 т, вартістю 6 239 356,32 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №8 від 05.08.2020, №22 від 13.08.2020, №34 від 17.08.2020,№37 від 18.08.2020, №56 від 27.08.2020, №58 від 28.08.2020, №62 від 31.08.2020, №63 від 31.08.2020, №7 від 04.09.2020, №15 від 07.09.2020, №43 від 18.09.2020, №56 від 22.09.2020, №40 від 22.10.2020, №36 від 20.10.2020, №30 від 16.10.2020, №4 від 07.12.2020, №21 від 25.01.2021 та товарно-транспортними накладними №0508 від 05.08.2020, №1308/2 від 13.08.2020, №1708/3 від 17.08.2020, №1808 від 18.08.2020, №2708/1 від 27.08.2020, №2808/1 від 28.08.2020, №3108/1 від 31.08.2020, №3108 від 31.08.2020, №0409/1 від 04.09.2020, №0709/2 від 07.09.2020, №1809/1 від 18.09.2020, №2209 від 22.09.2020, №2210/1 від 22.10.2020, №2010/1 від 20.10.2020, №1610 від 16.10.2020, №0712/1 від 07.12.2020, №21/2501 від 25.01.2021.

Вартість поставленого ТОВ «Мостгрей» товару була оплачена ТОВ «Поліський ВЕЗ», що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ «Поліський ВЕЗ», відкритого в АТ «Укрексімбанк», за період з 13.08.2020 по 28.01.2021, та оборотно- сальдовими відомостями по рахунку 631 за серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, січень 2021 року, та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 (місця зберігання ТМЦ) за серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, січень 2021 року, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 311 (грошові рухи) за серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, січень 2021 року.

В подальшому закуплений у ТОВ «Мостгрей» товар (макуха соєва) була реалізована ТОВ «Поліський ВЕЗ» іншим контрагентам, зокрема: ТОВ «Праймфід» (договір поставки №18/11/19 від 18.11.2019, видаткова накладна №РН-00000000232 від 10.09.2020, ТТН №10\09 від 10.09.2020); ПрАТ «Кремінь» (договір поставка №13/01/20 від 13.01.2020, ВН №РН-00000000220 від 31.08.2020, ТТН №31\08 від 31.08.2020); ТОВ «Комбіфід» (договір поставки №11/01/20 від 11.01.2020, видаткові накладні: №РН-00000000218 від 27.08.2020, №РН-00000000271 від 20.10.2020, №РН-00000000235 від 14.09.2020, ТТН №27\08-01 від 27.08.2020, №20\10-01 від 20.10.2020, №14\09 від 14.09.2020); ТОВ «Кищенці» (договір поставки №10/10/19 від 10.10.2019 від 10.10.2019, ВН №РН-00000000238 від 17.09.2020, №РН-00000000240 від 21.09.2020, ТТН №17\09 від 17.09.2020, №21\09 від 21.09.2020); ПрАТ «Городнянський комбікормовий завод» (договори поставки №04/03/20 від 04.03.2020 та від №04/01/21 від 04.01.2021, ВН №РН-00000000214 від 19.08.2020, №РН-00000000219 від 31.08.2020, №РН-00000000273 від 23.10.2020 №РН-00000000018 від 28.01.2021, ТТН №19\08 від 19.08.2020, №31\08-1 від 31.08.2020, №23\10-03 від 23.10.2020, 28\01 від 28.01.2021); ТОВ «Е і М Красива земля» (Договір поставки №01/10/20 від 01.10.2020, ВН №РН-00000000267 від 16.10.2020, ТТН №16\10 від 16.10.2020); СТОВ «Надія» (Договори поставки №30/01/20 від 30.01.2020 та №11/01/21 від 11.01.2021, видаткові накладні: №РН-00000000208 від 10.08.2020, №РН-00000000211 від 17.08.2020, №РН-00000000242 від 22.09.2020, №РН-00000000247 від 28.09.2020, №РН-00000000216 від 25.08.2020, №РН-00000000268 від 20.10.2020, №РН-00000000279 від 26.10.2020, №РН-00000000015 від 26.01.2021, ТТН №10\08 від 10.08.2020, 17\08-01 від 17.08.2020, №22\09-01 від 22.09.2020, №28\09-02 від 28.09.2020, №25\08 від 25.08.2020, №20\10 від 20.10.2020, №26\10 від 26.10.2020, №26/01-01 від 26.01.2021); ТОВ «МК-Добробут» (Договір поставки №01/09/20 від 01.09.2020, ВН №РН-00000000016 від 26.01.2021, ТТН №26\01\02 від 26.02.2021).

Контролюючим органом зроблено висновки, що даною перевіркою не підтверджено фактичне походження та отримання ТОВ «Поліський ВЕЗ» від ТОВ «Агропром Тер» та ТОВ «Мостгрей» за період діяльності березень 2019 року товару з номенклатурою «барда зернова суха» і за період діяльності серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, січень 2021 року товару з номенклатурою «макуха соєва», тому податкові накладні, виписані зазначеними підприємствами, не надають права ТОВ «Поліський ВЕЗ» на формування податкового кредиту у вищезазначеному період.

Узагальнюючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів акцентує свою увагу на тому, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними (пункт 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19).

У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.

Крім того, зі змісту акту перевірки вбачається, що надаючи узагальнений висновок про нереальність здійснення позивачем усіх господарських операцій із контрагентами позивача зв`язку із неможливістю встановлення джерела походження товару та відстеження повного ланцюга постачання товарів за періоди, що перевірялись, відповідачем не проведено відповідного аналізу у розрізі кожної господарської операції, дати договору та поставки, предмету поставки (товару чи робіт/послуг), періоду їх виконання та оформлення відповідних бухгалтерських документів; не наведено причинно-наслідкового зв`язку між фактами порушення податкової дисципліни контрагентами контрагентів позивача з розрізі періодів та дат, кожного договору та його предмету.

Зокрема, з огляду на невстановлення номенклатури товару та його ідентифікуючих даних, відповідачем самостійно проведено аналіз господарської діяльності різних суб`єктів господарювання та вибудовано ймовірний ланцюг постачання. При цьому, відповідачем не заперечуються обставини того, що такі данні ним отримано з власних податкових баз без проведення фактичних перевірок та зустрічних звірок безпосередніх контрагентів позивача.

Разом з тим, інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем. Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару позивачу, надано не було, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними.

Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі № 810/3443/18, від 30.09.2021 у справі № 400/1986/19.

Разом з тим, при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В контексті доводів відповідача щодо недостатньої кількості ресурсів, колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Надаючи оцінку недолікам товарно-транспортних накладних, про які зазначає відповідач у акті перевірки, апеляційним судом враховано висновки у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 160/10973/22 про те, що документи, обумовлені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом України, зокрема, товарно-транспортна накладена та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарів.

Також відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вказала наступне: правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Як слідує у цій справі відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Контролюючим органом не надано допустимих та достовірних доказів, а судом під час розгляду справи не було встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах є неповними, недостовірними, суперечливими або такими ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Позиція відповідача в цілому побудована на порушенні податкової дисципліни суб`єктами господарювання, які не були прямими контрагентами позивача та відповідно причинно-наслідкового зв`язку між їх діяльністю та взаємовідносинами позивача не встановлено.

При цьому відповідач вважає, що зазначені товари були отримані позивачем від невстановлених осіб, проте такий висновок є безпідставним з огляду на те, що між позивачем та контрагентом наявні господарські правовідносини, оформлені відповідними договорами, які передбачають оплату за виконані роботи (послуги). Матеріали справи містять відповідні платіжні доручення на користь вказаного контрагента на оплату за проведені роботи (послуги).

В контексті наведеного, колегія суддів враховує, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами - контрагентами позивача.

У випадку невиконання контрагентом платника податків свого зобов`язання щодо належного декларування необхідних даних та/або сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки мають наставати саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Проаналізувавши зміст наведеної контролюючим органом у тексті акту перевірки податкової інформації, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати доведеними обставини неможливості контрагентами в дійсності вчинити спірні господарські операції, оскільки дані висновки контролюючого органу зроблені виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої податкової інформації наявної в базі даних, проте така (інформація), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

При цьому, колегією суддів враховану правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.09.2021 у справі № 460/143/19.

Враховуючи окреслені податковим органом в акті перевірки та процесуальних документах відповідача, підстави для висновку про безтоварний характер спірних у цій справі господарських операцій, колегія суддів зазначає, що сама по собі зібрана податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій. Надаючи оцінку наявним у податкового органу відомостям (зокрема у вигляді листів від регіональних податкових інспекцій) у співвідношенні з наявною первинною документацію, наданою позивачем, колегія суддів вважає необхідним надати перевагу належним письмовим доказам.

Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.05.2024 у справі №160/19771/23.

Так, до матеріалів справи долучено товарно- транспортні накладні, які підтверджують доставку барди зернової сухої від вантажовідправника ТОВ «Агропром Тер» вантажоодержувачу ТОВ «Поліський ВЕЗ», а саме ТТН №Р182 від 21.03.2019, №Р189 від 28.03.2019, №Р-128 від 04.03.2019, №Р137 від 07.03.2019, №Р149 від 13.03.2019, №Р158 від 15.03.2019.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає встановленими обставини того, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача.

Аналіз матеріалів справи та правових норм при застосуванні до спірних правовідносин дає підстави вважати, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2025 року № 3868/ж10/25-01-07-00.

У контексті доводів апелянта щодо заявленої до відшкодування суми витрат на правничу професійну допомогу, судова колегія враховує таке.

Так, відповідач вважає, що розмір витрат є необґрунтованим та занадто перевищеним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №712/3590/22 від 24 червня 2024 року, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність наведених доводів апелянта, з огляду на відсутність переконливих доказів в спростування неспівмірності заявлених до компенсації витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

На підставі встановлених матеріалами справи доказів, тривалості розгляду справи, кількості процесуальних документів; враховуючи категорію спору, його складність, колегія суддів дійшла переконання, що визначені судом першої інстанції витрати відповідають критерію реальності адвокатських витрат, тобто є дійсними та потрібними, а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи клопотання представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія враховує наступне.

Позивач повідомляє про те, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які ним понесено у зв`язку із апеляційним розглядом справи становить 18 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відповідно до Договору №20/06/25 від 20 червня 2025 року про надання правової (професійної правничої) допомоги, рахунку на оплату №169 від 20 червня 2025 року, платіжної інструкції №5513 від 23 червня 2025 року, акту наданих послуг №140 від 27 червня 2025 року.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи заяву позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у апеляційному суді у розмірі 18 400,00 грн, суд апеляційної інстанції зауважує, що заявлена до відшкодування сума є неспівмірною із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Здійснивши системний аналіз наведених вище доказів понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до тривалості розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником позивача дій в процесі підготовки процесуальних документів для забезпечення юридичного представництва інтересів у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що сума в розмірі 3 500,00 грн відповідає принципу співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу, що підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліський виробничо-експериментальний завод» судові витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 3 500,00 (три тисячі п`ятсот гривень).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

Т.Р. Вівдиченко