Рішення

від 20.12.2010 по справі 17/143-д

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/143-Д

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" грудня 2010 р. Справа № 17/143-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт  А.В.

за участю представників сторін

- від першого позивача: не з'явився.

- від другого позивача: Бордан Т.Х. - дов. №220/561/д від 17.12.2010р.

- від третього позивача: Григор'єва Н.О. - дов. №26 від 12.04.2010р.

- від відповідача: Бородін Д.В. - дор. від 27.03.2010р.

- від третьої особи: не з'явився.

- прокурор : Сич Ю.М. -  посв. №52.     

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України, Міністерства оборони України, Державного підприємства "Науково-дослідний інститут радіосистем" (м.Житомир)         

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модулор-Житомир" (м. Житомир)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів  - Фонд Державного майна України  (м.Київ)              

про визнання недійсним договору №3 від 27.11.2008р., застосування реституції та зобов'язання повернення майна.

Перший заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України, Міністерства оборони України, Державного підприємства "Науково-дослідний інститут радіосистем" звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модулор-Житомир" про визнання недійсним договору №3 від 27.11.2008р., укладеним між Державним підприємством "Науково-дослідний інститут радіосистем" та  Товариством з обмеженою відповідальністю "Модулор-Житомир", застосування реституції та зобов'язання повернути Державному підприємству "Науково-дослідний інституту радіосистем" автомобільну стоянку та майно, що знаходиться на ній, згідно інвентаризаційного опису, що є додатком №1 до договору про спільну виробничу діяльність №3 від 27.11.2008р.

В судовому засіданні 13.04.2010р. прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати недійсним на майбутнє договір про спільну виробничу діяльність №3 укладений 27.11.2008р. між Державним підприємством "Науково-дослідний інститут радіосистем" та ТОВ "Модулор-Житомир". Зобов'язати відповідача повернути ДП "Науково-дослідний інститут радіосистем" автомобільну стоянку, площею 0,2315 га та майно, що знаходиться на ній згідно інвентаризаційного опису, що є додатком №1 до спірного договору (п.3.2.1), а саме: 1. стіл(1); 2. стілець (1); 3. краватка (1); 4. полка настінна (1); 5. вішалка (1); 6. аптечка (1); 7. апарат телефонний (1); 8.підсобні приміщення (2); 9. електричні прожектора (3); 10. пожежний куток (1); 11.бочка з водою (1); 12. брама (1); 13. замок навісний (2); 14. ключі від замка (2); 15.електролічильник (1); 16. градусник (1); 17. огорожа.

В судовому засіданні 13.04.2010р. представник третього позивача подав суду письмові пояснення, в яких підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.04.2010р. подав відзив на позов в якому заперечив щодо позовних вимог.

В судовому засіданні 13.04.2010р. представник відповідача подав клопотання, в якому просить залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд державного майна України.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 13.04.2010р. було залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів  - Фонд Державного майна України.

В судовому засіданні 22.06.2010р. представник третьої особи подав письмові пояснення по справі.

23.06.2010р. на адресу суду від третьої особи надійшло письмове пояснення по справі.

В судовому засіданні 20.07.2010р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо позовних вимог.

01.11.2010р. на адресу суду від першого позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких просить суд розглянути справу без участі його представника.

Представник першого позивача в судове засідання 20.12.2010р. не з'явився.

Прокурор та представники другого та третього позивачів в судовому засіданні 20.12.2010р. уточнені позовні вимоги підтримали повністю.

Представник позивача 3 повідомив суд, що Державне підприємство "Науково-дослідний інститут радіосистем" підпорядковується Міністерству оборони України, на підтвердження чого подав копію витягу з ЄДР.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.12.2010р. проти позову заперечив повністю, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяві. Просить суд відмовити позивачу у позові за безпідставністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів в судове засідання 20.12.2010р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.11.2008р. між Державним підприємством "Науково-дослідний інститут радіосистем (третій позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модулор-Житомир" (відповідач у справі) було укладено договір про спільну виробничу діяльність, відповідно до умов якого сторони домовилися про організацію виробничої спільної діяльності в сфері надання послуг населенню при експлуатації об'єкту спільної виробничої діяльності (стоянки НДІ РС) - розміщення, обслуговування, охорона автомобілів та інші дії та послуги (а.с. 8-10).

На виконання умов зазначеного договору третій позивач передав відповідачу автомобільну стоянку, площею 0,2315га та майно, що підтверджується додатком №1 до зазначеного договору інвентаризаційним описом меблів та майна, що знаходиться на автомобільній стоянці (а.с. 11).

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена автомобільна стоянка знаходиться на території третього позивача, що підтверджується схемою генплану пускового комплексу (а.с. 143,144).

Пунктом 5.1.1 договору передбачено, що вказана автостоянка передається відповідачу для реалізації комерційної діяльності, за що згідно п.5.1.2 цього договору третій позивач отримує 40% доходу з прибутку наданих послуг населенню з урахуванням ПДВ за кожний звітний місяць.

Згідно п.8.5 договору за несвоєчасне перерахування коштів, передбачених п.п.5.1.2,  5.1.5  договору   відповідач сплачує третьому позивачу штраф в розмірі 5% від недоданої суми та пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

Прокурор та позивач, звертаючись з позовом до суду, ставлять вимогу про  визнання договору про сумісну діяльність недійсним у зв'язку з тим, що під виглядом спільної виробничої діяльності майно державного підприємства використовується комерційною структурою. Тобто, фактично на підставі вказаного договору про спільну виробничу діяльність здійснюється прихована оренда державного майна, що відбувається без погодження з розпорядником майна та органом управління підприємством Міністерства промислової політики України (Міноборони).

Прокурор наголошує, що підтвердженням цього також є те, що за рік оренди земельної ділянки площею 0,2315 га, приміщення охорони, підсобних приміщень та іншого майна, які передані відповідачу для реалізації комерційної діяльності, третім позивачем не отримало жодної копійки, що підтверджується довідкою контрольно-ревізійної служби.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до положень Статуту, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України №399 від 12.09.2002р. та зареєстрованого виконкомом Житомирської міської ради 24.12.2002р., Державне підприємство Науково-дослідний інститут радіосистем створене з метою отримання прибутку за рахунок наукової, виробничої та підприємницької діяльності в різних галузях народного господарства, переважно в галузі створення нових зразків техніки спеціального призначення по закріпленому за підприємством напрямку, для здійснення заходів по поліпшенню соціально-побутових умов робітників підприємства і задоволення потреб замовників.

Майно підприємства є державною власністю і закріплюється  за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту (п.4.2 Статуту).

Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.

Відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з Мінпромполітики у порядку, що встановлений чинним законодавством (п.4.4 Статуту).

Пунктом 4.9 Статуту заборонено підприємству передавати безоплатно закріплене за ним майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам. Реалізація зайвого майна і передача майна в оренду здійснюється підприємством за узгодженням з Мінпромполітики (а.с. 15,16).  

Відповідно до ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватись на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі і координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст.1131 ЦК України).

Як зазначалось вище, відповідно до Статуту позивач на момент укладення договору був підпорядкований Міністерству промислової політики України. Його майно  є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.   

Згідно ст. 136 Господарського Кодексу  України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном,  закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з  обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого  на  праві  господарського відання  за  суб'єктом  підприємництва, здійснює контроль  за використанням  та  збереженням  належного йому майна безпосередньо або через уповноважений  ним  орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відповідно до п.1, 4 "Положення про Міністерство промислової політики України", що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006р. №1538, Мінпромполітики  є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної промислової політики. Мінпромполітики відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери  його управління.

Судом встановлено, що позивачем згідно договору від 27.11.2008р. надавалось державне майно автостоянка.

При цьому, в порушення Статутних вимог позивач не звертався до Мінпромполітики за відповідним погодженням.

Таким чином, договір про спільну діяльність від 27.11.2008р. укладений сторонами з порушенням норм чинного законодавства.

Згідно ст.207 Господарського кодексу України  господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину  має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.  

Відповідно до ст.215 ЦК України  підставою недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину стороною  (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  ст. 203  цього Кодексу.

Оскільки сторонами в момент укладення договору не дотримано вищезазначених положень чинного законодавства, наявні всі підстави для визнання договору про спільну виробничу діяльність недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  ст. 203  цього Кодексу.

З огляду на вищевказані обставини справи та вимоги законодавства, суд вважає вимогу щодо визнання договору про спільну виробничу діяльність від 27.11.2008р. недійсним обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно із ч.3 ст.207 ГК України, у разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Фактичне користування майном на підставі договору оренди, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, так як використання майна - "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє.  

Оскільки договір визнано недійсним та відсутні докази повернення відповідачем третьому позивачу переданого на виконання умов цього договору майна, суд вважає, що державне майно перебуває у користуванні відповідача без достатньої правової підстави.

Суд задовольняє заяву прокурора про уточнення позовних вимог (а.с. 77).

Заперечення відповідача викладені у письмових запереченнях на заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 124,125) відхиляються судом як необґрунтовані.

Враховуючи викладене, позов обґрунтований, заявлений відповідно до вимог чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Судові витрати  покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про спільну виробничу діяльність від 27.11.2008р. укладений між Державним підприємством "Науково-дослідний інститут радіосистем" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модулор-Житомир".

3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Модулор-Житомир", м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 58, ідентифікаційний код 36072400 повернути Державному підприємству "Науково-дослідний інститут радіосистем", 10005, м. Житомир, вул. Черняховського, 109, ідентифікаційний код 13547194 автомобільну стоянку, площею 0,2315га та майно, передане на підставі договору від 27.11.2008р. та інвентаризаційного опису меблів та майна, що знаходиться на автомобільній стоянці, що є додатком №1 до договору, а саме: 1. стіл(1); 2. стілець (1); 3. краватка (1); 4. полка настінна (1); 5. вішалка (1); 6. аптечка (1); 7. апарат телефонний (1); 8. підсобні приміщення (2); 9. електричні прожектора (3); 10. пожежний куток (1); 11.бочка з водою (1); 12. брама (1); 13. замок навісний (2); 14. ключі від замка (2); 15.електролічильник (1); 16. градусник (1); 17. огорожа.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Модулор-Житомир", м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 58, ідентифікаційний код 36072400:

- на користь Державного бюджету України – 85,00грн. державного мита;

- на користь Державного бюджету України - 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (р/р 31217264700002 в УДК в м.Житомирі, код ЗКПО 22062319, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, МФО - 811039,  код доходу 22050003).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано, набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.   

Суддя Шніт  А.В.

Дата підписання: 27.12.2010р.

1 - в справу; 2-4 - позивачам рек. з повід.; 5-відповідачу; 6-третій особі рек. з повід.; 7,8 - прокурору.