Рішення

від 14.12.2010 по справі 8/162-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/162-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2010 р.                                                                  Справа № 8/162-10

  Господарський суд Київської області в  складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі    Балик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливські стежки ІІ», ідентифікаційний код юридичної особи: 35783722, місцезнаходження: 07333, Київська обл., Вишгородський район, с. Глібівка, вул. Л. Українки, буд. 26,

до відповідача: Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, ідентифікаційний код юридичної особи: 35278561, місцезнаходження: 08114, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Лісна, буд. 15; адреса згідно позовної заяви: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 30,

        про зобов'язання вчинити дії,

за участю представників сторін:

від позивача: Князєва Івана Леонідовича, який діє на підставі довіреності №01/11 від 01 листопада 2010 року, Доленка Івана Володимировича, діє на підставі довіреності №01/11 від 01 листопада 2010 року;

від відповідача: головного спеціаліста –юрисконсульта сектору кадрів та юридичного забезпечення Скорич Ярослави Олександрівни, яка діє на підставі довіреності №06-01/89 від 26 січня 2010 року;

від третьої сторони, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача:  товариство з обмеженою відповідальністю «Мисливські стежки», ідентифікаційний код юридичної особи: 31604378, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Дніпропетровська, буд. 22 (надалі за текстом «Третя сторона 1»): не з'явився,

від третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Київська обласна рада (місцезнаходження: 01196, м. Київ-196, пл. Л. Українки, буд. 1) (надалі за текстом «Третя сторона 2»): Ломова Костянтина Валентиновича, який діє на підставі довіреності № 1774/09 від 02 листопада 2010 року,

прокурор: старший помічник міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області Івашин Олександр Євгенович, який діє на підставі посвідчення від 11.04.2008 року за № 60, (місцезнаходження: 03179, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 87), який виступає в інтересах держави на стороні Відповідача (надалі за текстом «Третя сторона 3»):

від третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Державне управління екології та природних ресурсів в Київській області Мінекоресурсів України (04071, м. Київ, Вознесенський узвіз (вул. Смірнова-Ласточкіна), буд. 14) (надалі за текстом «Третя сторона 4»),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13 грудня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мисливські стежки ІІ»(ідентифікаційний код юридичної особи: 35783722, місцезнаходження: 07333, Київська обл., Вишгородський район, с. Глібівка, вул. Л. Українки, буд. 26) (надалі за текстом «Позивач») звернулося до господарського суду Київської області із позовом до Київського обласного управління лісового та мисливського господарства (ідентифікаційний код юридичної особи: 35278561, місцезнаходження: 08114, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Лісна, буд. 15; адреса згідно позовної заяви: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 30) (надалі за текстом «Відповідач») із позовом про зобов'язання вчинити дії.

Згідно позовної заяви, Позивач просить прийняти рішення, відповідно до якого зобов'язати Відповідача укласти з Позивачем, що діє на підставі Договору про спільну діяльність №09-10 від 06 вересня 2010 року, договір про умови ведення мисливського господарства за формою типового договору,  затвердженого згідно з чинним законодавством.

Позовну заяву мотивовано наступним: посилаючись на факти: прийняття Рішення Київською обласною радою «Про закріплення мисливських угідь на території Київської області»№160-12-ХХІV від 19 лютого 2004 року, згідно якого товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливські стежки»(ідентифікаційний код юридичної особи: 31604378, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Дніпропетровська, буд. 22) (надалі за текстом «Третя сторона 1») надано в користування мисливські угіддя загальною площею 49,3 тис. га в Вишгородському районі (надалі за текстом «Мисливські угіддя»); укладення між Третьою стороною 1 та Відповідачем Договору про умови ведення мисливського господарства; укладення між Позивачем та Третьою стороною 1 06 вересня 2010 року з метою здійснення ефективного використання Мисливських угідь Договору про спільну діяльність (простого товариства) №09-10, згідно з яким Позивач та Третя сторона 1 зобов'язались діяти спільно без створення юридичної особи шляхом об'єднання своїх вкладів та зусиль з метою ефективного використання Мисливських угідь площею 49,4 тис. га, де Третьою особою 1 в якості вкладу в спільну діяльність було внесено право користування Мисливськими угіддями, яке було надано останньому на підставі Рішення Київською обласною радою «Про закріплення мисливських угідь на території Київської області»№160-12-ХХІV від 19 лютого 2004 року (надалі за текстом «Договір про спільну діяльність»); передачі на підставі та на виконання вказаного Договору про спільну діяльність Третьою стороною 1 Позивачу права користування Мисливськими угіддями; Позивач звернувся до Відповідача з листом - пропозицією укласти договір про умови ведення мисливського господарства, де Позивач виступає стороною, що здійснює керівництво простим товариством за Договором про спільну діяльність. На дане прохання Відповідачем було відмовлено з мотивів, що договором про спільну діяльність грубо порушується Закон України «Про мисливське господарство та полювання»стосовно переуступки права користування мисливськими угіддями. Суть спору полягає в тому, що посилаючись на наведені факти та положення ст. ст. 1130 –1143 Цивільного кодексу України, положення Закону України «Про мисливське господарство та полювання», в тому числі  ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 21,  Позивач вважає порушеними свої права як особи уповноваженої вести справи за Договором про спільну діяльність, як наслідок - неможливість виконувати покладені на Позивача функції з ведення мисливського господарства простим товариством, утвореним Договором про спільну діяльність без оформлення відповідних документів у встановленому Законом України «Про мисливське господарство та полювання»порядку в зв'язку з відмовою Відповідача від укладання з Позивачем передбаченого законодавством договору про умови ведення мисливського господарства за формою типового договору, затвердженого чинним законодавством.

03 листопада 2010 року Ухвалою господарського суду Київської області порушено провадження у справі № 8/162-10 та призначено останню до розгляду на 22 листопада 2010 року, зобов'язано учасників провадження подати витребувані судом документи, окремою ухвалою залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Мисливські стежки»у якості третьої сторони, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача. Факт відправлення ухвали суду учасникам провадження підтверджено відбитком канцелярії суду вих. № 1001, дата відправки 08 листопада 2010 року.

В судовому засіданні 22 листопада 2010 року від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву №06-01/1603 від 22 листопада 2010 року, в якому останній заперечує позов, просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі, обґрунтовуючи свої запереченням тим, що з його позиції договір про умови ведення мисливського господарства Відповідач повинен укладати  виключно з користувачами мисливським угідь, яким згідно Рішення Київської обласною ради є Третя сторона 1, а не Позивач; передача права користування мисливськими угіддями не передбачена нормами Закону України «Про мисливські господарства та полювання»а ні  Законом України «Про тваринний світ», в зв'язку з чим, Відповідач вважає  вимоги Позивача незаконними та такими, що суперечать законодавству України.

22 листопада 2010 року від міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області Олефіренка Ю. надійшло повідомлення про вступ у справу № 3230 вих. 10 від 22 листопада 2010 року (надалі за текстом «Прокурор або Третя сторона 3») з проханням відкласти розгляд справи та про ознайомлення з матеріалами справи з метою подання обґрунтованого відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 22 листопада 2010 року учасниками провадження частково виконано ухвалу суду по справі від 03 листопада 2010 року в частині надання витребуваних судом доказів по справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22 листопада 2010 року розгляд справи було відкладено до 29 листопада 2010 року в порядку передбаченому п.1, ч. 1 ст. 77, ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі у якості Третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Київську обласну раду (01196, м. Київ-196, площа Л. Українки, буд. 1) (надалі за текстом «Третя сторона 2») та залучено до участі у справі у якості Третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне управління екології та природних ресурсів в Київській області Мінекоресурсів України (04071, м. Київ, Вознесенський узвіз (вул. Смірнова-Ласточкіна), буд. 14) (надалі за текстом «Третя сторона 4»). Учасниками провадження витребуваних ухвалою документів в повному обсязі суду не було надано, в зв'язку з чим, було зобов'язано учасників провадження повторно виконати ухвалу суду по справі.

Факт відправлення ухвали суду учасникам провадження підтверджено відбитком канцелярії суду вих. № 1190, дата відправки 23 листопада 2010 року.

В судове засідання 29 листопада 2010 року уповноважені представники від Позивача, Відповідача, Прокуратури, Третьої особи 2 з'явились, від Третіх осіб 1, 4 не з'явились. Учасниками провадження частково виконано вимоги ухвал суду по справі від 03 листопада 2010 року, від 22 листопада 2010 року в частині наданні витребуваних судом у учасників провадження доказів по справі. Від Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області молодшого радника юстиції Олефіренка Ю. надійшов відзив на позовну заяву №3289 вид. 10 від 29 листопада 2010 року, в якому останній заперечує проти позовних вимог, просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі, свої вимоги мотивуючи тим, що з його позиції договір про умови ведення мисливського господарства Відповідач повинен укладати виключно з користувачами мисливським угідь, яким згідно Рішення Київської обласною ради є Третя сторона 1, а не Позивач; передача права користування мисливськими угіддями не передбачена нормами Закону України «Про мисливські господарства та полювання»і Законом України «Про тваринний світ», в зв'язку з чим, вимоги Позивача незаконним та такими, що суперечать законодавству України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29 листопада 2010 року розгляд справи було відкладено до 14 грудня 2010 року в порядку передбаченому п.1, ч. 1 ст.77, ст. 27 Господарського процесуального кодексу України. Повторно зобов'язано Треті особи 1, 3 виконати вимоги попередньої ухвали суду по справі. Факт відправлення ухвали суду учасникам провадження підтверджено відбитком канцелярії суду вих. № 1254, дата відправки 02 грудня 2010 року.

13 грудня 2010 року від Третьої особи 2, - Київської обласної ради надійшла заява про підтримання позиції Відповідача з підстав викладених у доданих до заяви поясненнях та просить подальший розгляд справи проводити за відсутністю представника Третьої сторони 2. Поряд з заявою від Третьої сторони 2 13 грудня 2010 року надійшло Пояснення по справі № 8/162-10 від 13 грудня 2010 року в яких остання підтверджує факт надання Третьою стороною 2 Третій стороні 1  в користування на підставі Рішення Київської обласної ради «Про закріплення мисливських угідь на території Київської області»№160-12-ХХІV від 19 лютого 2004 року мисливських угідь загальною площею 49, 3 тис. га; посилаючись на норми ст.ст. 9, 21, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», ст.ст. 14, 24 Закону України «Про тваринний світ»вважає, що  Позивач укладає спірний договір  виключно з  користувачами мисливських угідь, яким є Третя сторона 1, а не Позивач, в зв'язку з чим, вважає вимоги Позивача незаконними та такими, що суперечать законодавства України та просить в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

14 грудня 2010 року у судове засідання з'явився Прокурор, інші учасники провадження не з'явились; учасниками провадження не виконано в повному обсязі вимоги Ухвали про порушення провадження у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження та дослідивши подані докази, суд, –

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2004 року Рішенням Київської обласної ради «Про закріплення угідь на території Київської області»№160-12-ХХІV товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливські стежки»(ідентифікаційний код юридичної особи: 31604378, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Дніпровська, буд. 22) (Третій стороні 1) надано в користування мисливські угіддя загальною площею 49,3 тис. га в Вишгородському районі в межах: з півночі: від с. Рахівка в напрямку на схід по межі з Дніпровсько-Тетерівським ДЛМГ до південної околиці с. Сухолуччя; зі сходу: від с. Сухолуччя по Київському водосховищу до гирла р. Ірпінь. Від гирла р. Ірпінь вверх проти течії цієї річки до перетину з  дорогою Київ-Димер; з півдня: по дорозі Київ-Димер до с. Демидів далі по дорозі через с. Литвинівка до с. Лісовичи. Від с. Лісовичі по високовольтній лінії електропередач до с. Катюжанка; з заходу: від с. Катюжанка по дорозі Київ-Іванків до р. Здвиж, далі вниз по течії р. Здвиж до с. Рахівка («Мисливські угіддя»). Факт надання в користування Третій стороні 1 зазначених мисливських угідь на підставі рішення Київської обласної ради «Про закріплення угідь на території Київської області»№160-12-ХХІV від 19 лютого 2009 року підтверджено: п.п. 1.1. Договору про умови ведення мисливського господарства від 17 липня 2007 року, укладеного між Відповідачем та Третьою стороною 1 (термін користування мисливськими угіддями –до 19 лютого 2029 року); підтверджено Київською обласною радою V скликання в поясненнях по справі №8/162-10 від 13 грудня 2010 року; підтверджено Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 22 листопада 2010 року №06-01/1603; підтверджено Міжрайонним природоохоронним прокурором Київської області Олефіренком Ю. у Відзиві на позовну заяву № 3289 вих.10 від 29 листопада 2010 року. Жодних заперечень даного факту від учасників провадження не надійшло.

Відповідно до ст. 3, п. 1 ст. 4 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

Статтею 1 Закону України «Про тваринний світ»визначено, що відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об'єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються Конституцією України, цим Законом, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про мисливське господарство та полювання" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 24 Закону України «Про тваринний світ»передбачено, що організація і ведення мисливського господарства, полювання та надання у користування мисливських угідь здійснюються у порядку, встановленому Законом України "Про мисливське господарство та полювання", іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про тваринний світ», спеціальне використання об'єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об'єктами.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 21. ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь. Форма договору встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок. Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років. Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя.

На підставі наведеного та дослідження матеріалів справи суд дійшов висновку про те, що Мисливські угіддя належним чином були надані в користування Третій стороні 1.

17 липня 2007 року між Третьою стороною 1 (ТОВ «Мисливські стежки») та Відповідачем було укладено Договір про умови ведення мисливського господарства (надалі за текстом «Договір про умови ведення мисливського господарства») на виконання ч. 3 ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".

Згідно п. 1 ст. 95 Цивільного кодексу України», філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Аналіз зазначеного договору про умови ведення мисливського господарства, укладеного між Третьою стороною 1 та Відповідачем, дає підстави для висновку про те, що вказаний договір належним чином укладеним за формою, затвердженою наказом Мінлісгоспу України від 12 грудня 1996 року № 153 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 грудня 1996 року № 735/1760 з дотриманням вищенаведених вимог до такого роду договору. 05 жовтня 2010 року було проведено перевірку мисливського господарства, виконання договірних зобов'язань Димирівським МГ ТОВ «Мисливські стежки», результати якої оформлено актом перевірки від 05 жовтня 2010 року б/№, згідно якого Димирівським МГ ТОВ «Мисливські стежки»з покладеними на нього завданнями по веденню мисливського господарства, охороні державного мисливського фонду  від бракон'єрів справляється в цілому задовільно. Виявлені перевіркою 2008 року недоліки усунуто в зазначені терміни. Перевіркою не встановлено порушення користувачем встановленого законодавством порядку та умов спеціального використання об'єктів тваринного світу, інших порушень.

Відповідно до  абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", користувачами мисливських угідь є спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

На підставі дослідження матеріалів справи суд дійшов висновку про те,  що Третя особа 1 є належним користувачем, відповідає за всіма вимогами до користувача мисливських угідь; користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства відбувається Третьою стороною 1 з оформленням всіх відповідних документів у встановленому Законом України "Про мисливське господарство та полювання" порядку.

Абзацем 4 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" передбачено, що для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок. Аналогічного змісту положення передбачено п.п. 2.1. Договору  про умови ведення мисливського господарства.

Статтею  30 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", в тому числі у абз. 1-4 ч. 1 встановлено, що користувачі мисливських угідь мають право: користуватися державним мисливським фондом у межах мисливських угідь; використовувати мисливських тварин та користуватися мисливськими угіддями в установленому порядку; розпоряджатися мисливськими тваринами, добутими або набутими в інший спосіб у законному порядку, і доходами від їх реалізації; організовувати полювання для мисливців, у тому числі шляхом укладання відповідних договорів з ними або з юридичними особами, що представляють їхні інтереси, зокрема іноземними, надавати повний комплекс послуг, пов'язаних із здійсненням полювання, включаючи проживання, харчування, пересування мисливців та осіб, які їх супроводжують. Користувачі мисливських угідь можуть мати й інші передбачені законом права та обов'язки щодо використання мисливських тварин та користування мисливськими угіддями.

Суд також звертає увагу на те, що ч. 1  ст. 22 вказаного Закону, мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування поряд з визначеними Законом органами також власниками або користувачами земельних ділянок.

Згідно ч.1 ст. 31 зазначеного закону, права користувачів мисливських угідь охороняються законом.

06 вересня 2010 року між Третьою стороною 1 (надалі також за текстом «учасник 1») та Позивачем (надалі також за текстом «учасник 2») було укладено Договір про спільну діяльність (простого товариства) №09-10 (надалі за текстом «Договір про спільну діяльність»). Відповідно до п.п. 1.1. Договору про спільну діяльність, сторони зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи шляхом об'єднання своїх вкладів та зусиль з метою здійснення ефективного використання Мисливських угідь, загальною площею 49,3 тис. га, наданих у користування Рішенням Київської обласної ради «Про закріплення мисливських угідь на території Київської області»№160-12-ХХІV від 19 лютого 2004 року.

06 вересня 2010 року між Третьою стороною 1 та Позивачем відбулась передача прав на земельну ділянку за договором про спільну діяльність (Простого товариства) № 09-10 від 06 вересня 2010 року.

Досліджуючи правомірність укладення вказаного договору, докази та аргументи учасників провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно положень п. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Пунктом 4 ст. 176 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов'язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно ст. 1131 Цивільного кодексу України, договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.  Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Положеннями ст. 1132 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Положеннями ст. 1133 Цивільного кодексу України встановлено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Згідно ч. 2 п.1, п.п. 2, 3 ст. 1134 Цивільного кодексу України, внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном. Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду. Обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, встановлюються договором простого товариства.

Статтею 1135 Цивільного кодексу України у ч. 1 п. 1, п.п. 2, 5 визначено, що під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства. Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором простого товариства.

Відповідно до п.п. 3.1.1., 3.1.3., 3.1.4., 3.1.7., 3.1.10, 3.1.11, 3.1.12. Договору про спільну діяльність, до обов'язків учасника 1 віднесено: якісно і у строк виконувати усі функції користувача Мисливських угідь при вирішенні питань організаційно-правового або адміністративно - виконавчого характеру, представляти просте товариство, створене за цим Договором, у відносинах з органами державної влади і місцевого самоврядування, іншими юридичними та фізичними особами на території України та за її межами (3.1.1.); при здійсненні функцій користувача Мисливськими угіддями дотримуватись відповідних вимог Закону України «Про мисливське господарство та полювання»(3.1.3.); організовувати фінансування здійснення заходів по організації ефективного використання Мисливських угідь (3.1.4.); виконувати обов'язки  щодо утримання спільного майна, збереження товарно-матеріальних цінностей, придбаних та залучених для ведення спільної діяльності (3.1.7.); виконувати необхідні заходи щодо ефективного використання майна, яке знаходиться у суспільній діяльності за цим договором (3.1.10); вести бухгалтерський облік і всю необхідну звітність по цьому Договору в порядку, передбаченому  законодавством України (3.1.11.); протягом 7 робочих днів після підписання цього договору відкрити окремий поточний рахунок у банку для виконання умов та цілей цього Договору (3.1.12).

Відповідно до п.п. 4.1.1. - 4.1.5. Договору про спільну діяльність, до обов'язків учасника 2 віднесено: в якості внеску для здійснення спільної діяльності надати Учаснику 1 право користування Мисливськими угіддями в повному обсязі, надане йому на підставі Рішення Київської обласної ради «Про закріплення мисливських угідь на території Київської області № 160-12-ХХІV від 19 лютого 2004 року. Надання права користування зазначеними Мисливськими угіддями здійснюється на підставі цього Договору за домовленістю Сторін у чіткій відповідності з вимогами чинного законодавства України та нормативних актів органів місцевого самоврядування (4.1.1.); своєчасно та в повному обсязі надавати Учаснику 1 будь-яку інформацію, включаючи документальну, яка виявляється необхідною для належного виконання Учасником 1 його обов'язків, що передбачені цим Договором (4.1.2); розглядати представлені учасником 1 на затвердження, узгодження, підписання зави та інші документи, пов'язані з виконанням умов цього договору, протягом п'яти робочих днів після їх отримання і давати на них відповіді не пізніше трьох робочих днів  після отримання та розгляду, якщо це не пов'язано із необхідністю фахівців і експертів сторонніх організацій (4.1.3.); видати Учаснику 1 доручення, в якому передбачити  передачу останньому повноважень на здійснення окремих функцій користувача Мисливськими угіддями (4.1.4); забезпечити режим безперешкодного користування Мисливськими угіддями Учасником 1, його працівників та жодним чином не перешкоджати Учаснику 1 у реалізації функції користувача Мисливськими угіддями.

П.п. 5.1.-5.6. Договору про спільну діяльність, відносно ведення спільних справ передбачено: ведення спільних справ та керівництво спільною діяльністю за цим Договором, здійснення обліку та складання балансу спільної діяльності здійснює Учасник 1 (5.1.); керівник або уповноважений ним представник Учасника 1 у відносинах із третіми особами вчиняє правочини від імені Сторін на підставі доручення, яке видається  йому у строк 7 календарних днів з моменту підписання цього Договору (5.2.); Учасник 1 є уповноваженим представником Учасника 2, керує всією спільною діяльністю та здійснює усі необхідні  юридичні дії для досягнення мети цього Договору шляхом складання, укладання, підписання, доповнення, зміни договорів (угод, контрактів) та інших документів, заяв, платіжних документів, пов'язаних з виконанням цього Договору. Печаткою Учасника 1 завіряються усі необхідні документи по виконанню зобов'язань по відношенню до третіх осіб (5.3.); всі фінансові операції по спільній діяльності Сторони здійснюють через поточний рахунок простого товариства, який відкривається Учасником 1 (5.4.); сторони мають право здійснювати контроль та ознайомлення з усіма документами, щодо ведення спільних спав Сторонами, перевіряти бухгалтерські та фінансові документи (5.6.).

Відповідно до п.п. 7.1-7.2. Договору про спільну діяльність, внесене Сторонами права та майно, яким вони володіли праві власності, а також результат спільної діяльності є спільною частковою власністю Сторін відповідно до визначених часток. Внесене Сторонами мано, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх Сторін і є їх спільним майном. Спільне майно Сторін обчислюється на окремому балансі, який ведеться Учасником 1. Ведення бухгалтерського обліку спільного майна Учасників за цим Договором доручається Учаснику 1.

Згідно п.п. 11.2. вказаного договору, дія Договору припиняється після припинення права учасника 2 на користування Мисливськими угіддями на підставі рішення Київської обласної ради «Про закріплення мисливських угідь на території Київської області»№ 1160-12-ХХІV від 19 лютого 2004 року (в результаті чого право користування Мисливськими угіддями також припиняється) або за взаємною згодою сторін.

На підставі вищенаведеного та аналізу Договору про спільну діяльність суд встановив, що Позивач та Третя сторона 1 мали право на укладання договору про спільну діяльність; Договір про спільну діяльність укладений в належній формі. Відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків від 29 вересня 2010 року № 1671 (Форма 4-ОПП), Позивач є відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету піж час виконання договору про спільну діяльність, укладений з Третьою  стороною 1. Аналіз положень статей ст. 1133, абз. 2 п.1 ст. 1134 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про правомірність використання належних Третій стороні 1 прав користування Мисливськими угіддями у якості вкладу за договором про спільну діяльність, з тих мотивів, що ст. 113 визначає, що «вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно…». Вказівка «в тому числі»вказує на невиключний характер переліку того, що може виступати вкладом до спільної діяльності; водночас, положення абз. 2 п.1 ст. 1134 Цивільного кодексу України «внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном», прямо передбачає можливість внесення  до спільного майна інших прав, ніж право власності, в тому числі й права користування, яким як встановлено судом, належним чином володіє учасник договору про спільну діяльність - Третя особа 1. Таким чином, Позивач та Третя сторона 1 мали право на укладення Договору про спільну діяльність, він є укладеним в належній, а право користування Мисливськими угіддями може виступати вкладом учасника в спільному договорі в межах умов договору про умови ведення мисливського господарства від 17 липня 2007 року.

Детально досліджуючи заперечення Відповідача, обґрунтовані тим, що з позиції останнього договір про умови ведення мисливського господарства Відповідач повинен укладати  виключно з користувачами мисливським угідь, яким згідно Рішення Київської обласною ради є Третя сторона 1, а не Позивач; передача права користування мисливськими угіддями не передбачена нормами Закону України «Про мисливські господарства та полювання»а ні Законом України «Про тваринний світ», в зв'язку з чим, Відповідач вважає  вимоги Позивача незаконним та такими, що суперечать законодавству України. Відповідач в листі № 03-01/1369 від 26 жовтня 2010 року вказує, що з його позиції Догові про спільну діяльність грубо порушує Закону України «Про мисливське господарство та полювання»стосовно переуступки права користування мисливськими угіддями), аналогічного роду заперечення та доводи Третіх сторін 2, 3, суд дійшов висновків про необґрунтованість доводів перелічених учасників провадження з наступних підстав.

Частинами 1-3 ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" передбачено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок. Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років. Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя.

Як зазначалось, абз. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" передбачено, що для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок. Аналогічного змісту положення передбачено п.п. 2.1. Договору  про умови ведення мисливського господарства. Як вбачається з матеріалів справи: 1) надання Мисливських угідь у користування іншим особам на умова простого товариства на підставі Договору про спільну діяльність та в межах Договору про умови ведення мисливського господарства від 17 липня 2007 року, в тому числі просторово-тимчасових зі збереженням прав та обов'язків користувача в повному обсязі не суперечить інтересам користувачів, не змінює правового статусу власника у відносинах з користувачем; 2) суд вбачає, що у відповідності з абз. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" письмова згода користувача - Третьої сторони 1, виражена у Договорі про спільну діяльність, згідно з яким право на користування Мисливськими угіддями було надано Позивачу на підставі в порядку та в межах Договору про спільну діяльність. Метою Договору про спільну діяльність є ефективне використання мисливських угідь. Строк користування за Договором про спільну діяльність перевищує 15-річний термін,  площа, що надається у користування перевищує встановлений законом мінімум.

Суд також вважає істотним та бере до уваги й той факт, що відповідно абз 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», користувачами мисливських угідь є спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь. Відповідно до Довідки АБ №293265 Позивача з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України виданої 29 вересня 2010 року, до основних видів діяльності Позивача є розведення інших тварин (01.25.0); статутом Позивача, зареєстрованого 07 вересня 2009 року державним реєстратором Вишгородської районної державної адміністрації, в п.п. 5.2.5 до мети та предмету діяльності Позивача належить  ведення мисливського, рибальського та лісового господарства на отриманих в користування мисливських угіддях; ведення мисливського господарства та лісового господарства  на закріплених за ним мисливських угіддях з дотриманням вимог Закону  України «Про тваринний світ»та інших законів, низка інших видів діяльності близьких за змістом напрямків; відповідно до Наказу Позивача з 05 листопада 2010 року на підприємстві Позивача запроваджено новий штатний розклад, згідно якого штатним розписом передбачено наявність двох єгерів, що разом свідчить про можливість забезпечення ведення мисливського господарства  згідно вимог до користувачів мисливських угідь.

Поряд з цим, ст. 30 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", в тому числі у абз. 1-4 ч. 1 встановлено, що користувачі мисливських угідь мають право: користуватися державним мисливським фондом у межах мисливських угідь; використовувати мисливських тварин та користуватися мисливськими угіддями в установленому порядку; розпоряджатися мисливськими тваринами, добутими або набутими в інший спосіб у законному порядку, і доходами від їх реалізації; організовувати полювання для мисливців, у тому числі шляхом укладання відповідних договорів з ними або з юридичними особами, що представляють їхні інтереси, зокрема іноземними, надавати повний комплекс послуг, пов'язаних із здійсненням полювання, включаючи проживання, харчування, пересування мисливців та осіб, які їх супроводжують. Користувачі мисливських угідь можуть мати й інші передбачені законом права та обов'язки щодо використання мисливських тварин та користування мисливськими угіддями.

Пунктом 1 ст. 401 Цивільного кодексу України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Законом України «Про тваринний світ»визначено права користувачів об'єктами тваринного світу, де вказаний перелік наділений невичерпним характером, зокрема  ч. 3 ст. 33 Закону України «Про тваринний світ»встановлено, що окрім перелічених в Законі прав, підприємства, установи, організації та громадяни користуються й іншими правами щодо використання об'єктів тваринного світу.

При дослідженні Доводів Відповідача суд виходить з того, що під «переуступкою права», на яке посилається Відповідач, на підставі аналізу Глави 47 Цивільного кодексу України, слід розуміти відчуження особою належного їй права іншій особі на підставі правочину.

Аналіз положень абз. 4 ч. 1 ст. 21, 30 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" дає підстави для висновків про те, що використання права користування Мисливськими угіддями для участі у Договорі про спільну діяльність Третьою стороною 1 не протирічить положенням зазначеного закону, а належить до однієї з форм використання даного права, - права володіння і користування земельною ділянкою. Поряд з цим, аналіз правової природи спільної діяльності (ст. ст. 1130-1135 Цивільного кодексу України) обумовлює висновок про те, що при здійсненні спільної діяльності на підставі Договору про спільну діяльність не має місце переуступка права користування мисливськими угіддями, на що посилається Відповідач, в той час як мисливські угіддя залишаються в користуванні Третьої сторони 1, однак остання на підставі договору про спільну діяльність надає в сумісне використання в межах наданих Третій стороні 1 прав на Мисливські угіддя (в тому числі в територіальних межах, часових, за обсягом прав та обов'язків по відношенню до Відповідача, об'єкту користування) іншій особі, а не передає належне їх право користування з відчудженням цього права в повному обсязі, що передбачає переуступка права.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ст. 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Як встановлено судом, при здійсненні спільної діяльності згідно з переліченими нормами цивільного кодексу України не передбачає передачі Мисливських угідь у піднайм, відповідно не поширює дію норми ч. 1 ст. 774 Цивільного кодексу України на спірні відносини. Жодних інших доводів Учасниками провадження в ході розгляду справи заявлено не було.

Зокрема, вищенаведений висновок відносно відсутності ознак переуступки прав користування, а наявності спільного використання Мисливськими угіддями підтверджено й положеннями Договору про спільну діяльність: до обов'язків Позивача віднесено: якісно і у строк виконувати усі функції користувача Мисливських угідь при вирішенні питань організаційно-правового або адміністративно - виконавчого характеру, представляти просте товариство, створене за цим Договором, у відносинах з органами державної влади і місцевого самоврядування, іншими юридичними та фізичними особами на території України та за її межами (3.1.1.); при здійсненні функцій користувача Мисливськими угіддями дотримуватись відповідних вимог Закону України «Про мисливське господарство та полювання»(3.1.3.); виконувати обов'язки  щодо утримання спільного майна, збереження товарно-матеріальних цінностей, придбаних та залучених для ведення спільної діяльності (3.1.7.); виконувати необхідні заходи щодо ефективного використання майна, яке знаходиться у суспільній діяльності за цим договором (3.1.10); вести бухгалтерський облік і всю необхідну звітність по цьому Договору в порядку, передбаченому  законодавством України (3.1.11.); протягом 7 робочих днів після підписання цього договору відкрити окремий поточний рахунок у банку для виконання умов та цілей цього Договору (3.1.12).

До обов'язків Третьої сторони 1 віднесено: в якості внеску для здійснення спільної діяльності надати Учаснику 1 право користування Мисливськими угіддями в повному обсязі, надане йому на підставі Рішення Київської обласної ради «Про закріплення мисливських угідь на території Київської області № 160-12-ХХІV від 19 лютого 2004 року. Надання права користування зазначеними Мисливськими угіддями здійснюється на підставі цього Договору за домовленістю Сторін у чіткій відповідності з вимогами чинного законодавства України та нормативних актів органів місцевого самоврядування (4.1.1.); своєчасно та в повному обсязі надавати Учаснику 1 будь-яку інформацію, включаючи документальну, яка виявляється необхідною для належного виконання Учасником 1 його обов'язків, що передбачені цим Договором (4.1.2); розглядати представлені учасником 1 на затвердження, узгодження, підписання зави та інші документи, пов'язані з виконанням умов цього договору, протягом п'яти робочих днів після їх отримання і давати на них відповіді не пізніше трьох робочих днів  після отримання та розгляду, якщо це не пов'язано із необхідністю фахівців і експертів сторонніх організацій (4.1.3.); видати Учаснику 1 доручення, в якому передбачити  передачу останньому повноважень на здійснення окремих функцій користувача Мисливськими угіддями (4.1.4); забезпечити режим безперешкодного користування Мисливськими угіддями Учасником 1, його працівників та жодним чином не перешкоджати Учаснику 1 у реалізації функції користувача Мисливськими угіддями. П.п. 5.1.-5.6. Договору про спільну діяльність, відносно ведення спільних справ передбачено: ведення спільних справ та керівництво спільною діяльністю за цим Договором, здійснення обліку та складання балансу спільної діяльності здійснює Учасник 1 (5.1.); Учасник 1 є уповноваженим представником Учасника 2, керує всією спільною діяльністю та здійснює усі необхідні  юридичні дії для досягнення мети цього Договору шляхом складання, укладання, підписання, доповнення, зміни договорів (угод, контрактів) та інших документів, заяв, платіжних документів, пов'язаних з виконанням цього Договору. Печаткою Учасника 1 завіряються усі необхідні документи по виконанню зобов'язань по відношенню до третіх осіб (5.3.); всі фінансові операції по спільній діяльності Сторони здійснюють через поточний рахунок простого товариства, який відкривається Учасником 1 (5.4.); сторони мають право здійснювати контроль та ознайомлення з усіма документами, щодо ведення спільних спав Сторонами, перевіряти бухгалтерські та фінансові документи (5.6.).Відповідно до п.п. 7.1-7.2. Договору про спільну діяльність, внесене Сторонами права та майно, яким вони володіли праві власності, а також результат спільної діяльності є спільною частковою власністю Сторін відповідно до визначених часток. Внесене Сторонами мано, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх Сторін і є їх спільним майном. Спільне майно Сторін обчислюється на окремому балансі, який ведеться Учасником 1. Ведення бухгалтерського обліку спільного майна Учасників за цим Договором доручається Учаснику 1. Згідно п.п. 11.2. вказаного договору, дія Договору припиняється після припинення права учасника 2 на користування Мисливськими угіддями на підставі рішення Київської обласної ради «Про закріплення мисливських угідь на території Київської області»№ 1160-12-ХХІV від 19 лютого 2004 року (в результаті чого право користування Мисливськими угіддями також припиняється) або за взаємною згодою сторін.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 п. 4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України  від 10 грудня 1996 року №02-5/422 «Про судове рішення», господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому  необхідно мати на увазі, що у  відповідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Керуючись даним роз'ясненням, суд вважає істотним та  розцінює перелічені положення Договору про спільну діяльність у сукупності як доказ відсутності переуступки прав користування Мисливськими угіддями на підставі Договору про спільну діяльність.

Поряд з цим, виходячи з  правової  природи спільної діяльності, остання полягає в зобов'язанням учасника внесення вкладу в спільну діяльність (ст. 1133 Цивільного кодексу України), ведення спільної передбаченої договором діяльності (ст. 1135 Цивільного кодексу України); утримання спільного майна (ст. 1134 Цивільного кодексу України), де до основних прав учасника, встановлених Законом є право діяти від імені усіх в межах договору (ст. 1135 Цивільного кодексу України). Таким чином, згідно ч. 2 п.1, п.п. 2, 3 ст. 1134 Цивільного кодексу України, внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Статтею 1135 Цивільного кодексу України у ч. 1 п. 1, п.п. 2, 5 визначено, що під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства. Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором простого товариства.

Пунктом 1 с. 774 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що надання у користування на підставі договору про спільну діяльність за правовою природою не становить піднайму.

Відповідно до ст. 1135 Цивільного кодексу України у ч. 1 п. 1, п.п. 2, 5, під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства. Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором простого товариства.

Згідно п.п. 5.1. - 5.6. Договору про спільну діяльність, відносно ведення спільних справ передбачено: ведення спільних справ та керівництво спільною діяльністю за цим Договором, здійснення обліку та складання балансу спільної діяльності здійснює Учасник 1 (5.1.); керівник або уповноважений ним представник Учасника 1 у відносинах із третіми особами вчиняє правочини від імені Сторони на підставі доручення, яке видається  йому у строк 7 календарних днів з моменту підписання цього Договору (5.2.); Учасник 1 є уповноваженим представником Учасника 2, керує всією спільною діяльністю та здійснює усі необхідні  юридичні дії для досягнення мети цього Договору шляхом складання, укладання, підписання, доповнення, зміни договорів (угод, контрактів) та інших документів, заяв, платіжних документів, пов'язаних з виконанням цього Договору. Печаткою Учасника 1 завіряються усі необхідні документи по виконанню зобов'язань по відношенню до третіх осіб (5.3.); всі фінансові операції по спільній діяльності Сторони здійснюють через поточний рахунок простого товариства, який відкривається Учасником 1 (5.4.); сторони мають право здійснювати контроль та ознайомлення з усіма документами, щодо ведення спільних спав Сторонами, перевіряти бухгалтерські та фінансові документи (5.6.). Аналіз перелічених положень Договору про спільну діяльність, ст. 1135 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про те, що Третя сторона 1 правомірно уповноважила Договором про спільну діяльність на представництво його при здійсненні спільної діяльності на підставі та в межах Договору про спільну діяльність, ведення справ простого товариства, утвореного на підставі Договору про спільну діяльність правомірні покладено на одного учасника, - особу Позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами. Ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Право користування Мисливськими угіддями вже було надано Третій стороні 1 на визначених умовах. На підставі договору про спільну діяльність право користування Мисливськими угіддями поряд з Третьою стороною 1 також поширено й на Позивача, як наслідок укладення Договору про спільну діяльність. Суб'єктом повноважним виступати від імені простого товариства, створеного та діючого на підставі та в межах Договору про спільну діяльність є Позивач, як представник вказаного простого товариства. На підставі вищенаведеного, судом встановлено, що Просте товариство, створене Третьою стороною 1 та Позивачем на підставі та в межах Договору про спільну діяльність є належним, законним користувачем Мисливськими угіддями. Уповноваженим представником вказаного Простого товариства  для реалізації та в межах реалізації Договору про спільну діяльність є особа Позивача. Виходячи з цього, Позивач виключно як повноважений представник Простого товариства, створеного на підставі Договору про спільну діяльність та в межах його дії має право на підставі ч. 3 ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»на укладення договору, передбаченого ч. 3 ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

Суд дійшов висновку про те, що Закон України «Про мисливське господарство та полювання», будучі спеціальною нормою, що регулює відносини  з використання мисливського господарства, не містить заборон спільного використання мисливських господарств, заборон надання в користування мисливського господарства в користування у спільну діяльність. Положення п. 1 ст. 22, ст. 30, 21, ст. ст. 1130-1135 Цивільного кодексу України наділяють користувача правами, що охоплює можливість надання Мисливських угідь в спільне користування на умовах спільної діяльності.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про те, що вимоги Відповідача, Третіх сторін 2, 3, викладені ними доводи, з урахуванням положення ст. 24 Закону України «Про тваринний світ», не відповідають змісту Закону України «Про мисливське господарство та полювання».   

Факт уповноваження Позивача бути представником Третьої сторони 1 керувати всією спільною діяльністю Простого товариства та здійснювати усі необхідні юридичні дії для досягнення мети Договору про спільну діяльність шляхом складання, укладання, підписання, доповнення, зміни договорів (угод, контрактів) та інших документів, заяв, платіжних документів, пов'язаних з виконанням Договору про спільну діяльність обумовлює необхідність, з метою належного виконання умов  п. 2 ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»укладення між Відповідачем та Позивачем як представником Простого товариства, учасником якого є повноцінний, правомірний користувач Мисливських угідь - договору про умови ведення мисливського господарства, виключно в межах та обсязі вже укладеного Договору про умови ведення мисливського господарства від 17 липня 2007 року, укладеного між Відповідачем та Третьою особою 1, в тому числі: терміном до 19 лютого 2029 року, в територіальних межах, в встановленому обсязі прав та обов'язків Третьої сторони 1, визначених вказаним договором (про умови ведення мисливського господарства від 17 липня 2007 року).

Суд  вважає виправданими доводи Позивача щодо того, що неукладення такого договору унеможливлює фінансово-господарську діяльність та правомірну реалізацію Договору про спільну діяльність, веде до порушення законних прав Позивача та Третьої сторони 1, як учасників договору про спільну діяльність.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство, викладених в Постанові від 18 грудня 2009 року № 15, Пленумом Верховного Суду України постановлено дати судам таке роз'яснення: у випадках колізії нормативних приписів Закону та співвідносних норм інших законів судам слід керуватися роз'ясненнями Конституційного Суду України, викладеними  в п. 3 мотивувальної частини його Рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп про набуття чинностi Конституцiєю України (Рiшення Конституцiйного Суду у справi за конституцiйним зверненням Барабаша Олександра Леонiдовича щодо офiцiйного тлумачення частини п'ятої статтi 94 та статтi 160 Конституцiї України, Справа № 18/183-97). У вказаному рішенні Конституційного Суду України вказано: «Конкретна сфера суспiльних вiдносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, якi за змiстом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часi акт мiстить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо iнше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який дiяв у часi ранiше.». Дане роз'яснення також обумовлює врахування судом того факту, що Цивільний кодекс України (16 січня 2003 року), в частині, що регулює правові засади здійснення спільної діяльності прийнято пізніше Закону України Закону України «Про мисливське господарство та полювання»(22 лютого 2000 р.).

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх заперечень.

В даному випадку, Позивачем доведено факт законності вимог про укладання між Відповідачем та Позивачем як представником простого товариства, учасником якого є повноцінний, законний користувач мисливських угідь - договору про умови ведення мисливського господарства, - виключно в межах та в обсязі раніш укладеного Договору про умови ведення мисливського господарства від 17 липня 2007 року.

Поряд з цим суд звертає окрему увагу на те, що укладення такого договору не змінює права, обов'язки Відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтвердженими іншими засобами доказування.

З урахуванням вищенаведеного, за результатом детальної та всебічної оцінки доказів, поданих сторонами господарського процесу, суд доходить висновку про обґрунтованість Позивачем вимог та їх відповідність їх чинному законодавству, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо зобов'язання Відповідача вчинити дії, - укласти між Позивачем, як уповноваженим представником простого товариства, створеного на підставі Договору про спільну діяльність (простого товариства) №09-10 від 06 вересня 2010 року (Позивачем та Третьою стороною 1) та Відповідачем договору про умови ведення мисливського господарства за формою типового договору на умовах Договору про умови ведення мисливського господарства від 17 липня 2007 року раніш укладеного між Третьою стороною 1 та Відповідачем з кінцевим терміном користування  Мисливськими угіддями - 19 лютого 2029 року, відносно яких було укладено  Договір про умови ведення мисливського господарства від 17 липня 2007 року.

Позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги Позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливські стежки ІІ»(ідентифікаційний код юридичної особи: 35783722, місцезнаходження: 07333, Київська обл., Вишгородський район, с. Глібівка, вул. Л. Українки, буд. 26), до Відповідача - Київського обласного управління лісового та мисливського господарства (35278561, місцезнаходження: 08114, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Лісна, буд. 15; адреса згідно позовної заяви: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 30) повністю.

2. Зобов'язати Відповідача, - Київське обласне управління лісового та мисливського господарства (35278561, місцезнаходження: 08114, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Лісна, буд. 15; адреса згідно позовної заяви: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 30) укласти з Позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливські стежки ІІ»(ідентифікаційний код юридичної особи: 35783722, місцезнаходження: 07333, Київська обл., Вишгородський район, с. Глібівка, вул. Л. Українки, буд. 26), який діє на підставі Договору про спільну діяльність (простого товариства) № 09-10 від 06 вересня 2010 року договір про умови ведення мисливського господарства за формою типового договору - на умовах Договору про умови ведення мисливського господарства від 17 липня 2007 року раніш укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливські стежки»(ідентифікаційний код юридичної особи: 31604378) та Відповідачем з кінцевим терміном користування: 19 лютого 2029 року Мисливських угідь площею 49,3 тис. га, у тому числі: лісові угіддя 25, 4 тис. га., польові 17,6 тис. га, водно-боолотні 6,3 тис. га, відносно яких було укладено Договір про умови ведення мисливського господарства від 17 липня 2007 року.

         Господарські витрати у вигляді державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на Відповідача.

        Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повний текст рішення виготовлено та  підписано 17 грудня 2010 року

 Суддя                                                                                Скутельник П.Ф.