Рішення від 08.10.2025 по справі 904/2698/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2025м. ДніпроСправа № 904/2698/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.

за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.

та представників:

від позивача: Бачіашвілі М.О.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" (61007, Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 275; ідентифікаційний код 05750295)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ Мінусіс Трейд 164" (49051, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Оцупа Олександра, будинок 25; ідентифікаційний код 36875494)

про стягнення заборгованості за договором №35100/19/0054 від 01.08.2019 у загальному розмірі 768 588,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПОРУ

1. Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором оренди №35100/19/0054 від 01.08.2019 у частині повної та своєчасної оплати орендної плати та експлуатаційних платежів (електрична енергія), у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася сума боргу у загальному розмірі 495 649,95 грн, яка складається з 159 762,75 грн заборгованості за оренду об`єкта оренди та 335 887,20 грн заборгованості по експлуатаційним платежам.

Вказана сума боргу підтверджена додатковою угодою від 02.08.2022 до договору оренди №35100/19/0054 від 01.08.2019, якою також припинено дію вказаного договору оренди з 02.08.2022.

У зв`язку з простроченим грошовим зобов`язанням за договором оренди №35100/19/0054 від 01.08.2019 та додатковою угодою від 02.08.2022 до договору оренди позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 113 798,01 грн інфляційних втрат, 123 249,05 грн пені та 35 891,00 грн 3% річних.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.

З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Судом з`ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Враховуючи вказане, ухвала суду від 23.06.2025 була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку, а саме:

- відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 23.06.2025 вважається врученою відповідачу 24.06.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.66).

Крім того господарським судом, з метою належного повідомлення відповідача про обставини даної справи, здійснено поштове направлення ухвали суду від 23.06.2025 відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ОПТ Мінусіс Трейд 164" (ідентифікаційний код 36875494), за адресою: 49051, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Оцупа Олександра, будинок 25 зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 74-76).

При цьому господарський суд зазначає, що поштова кореспонденція, надіслана на юридичну адресу відповідача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася на адресу суду з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.69-73).

У зв`язку з вказаним господарським судом 07.07.2025 здійснено повторне поштове направлення ухвали суду від 23.06.2025 відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ОПТ Мінусіс Трейд 164" (ідентифікаційний код 36875494), за адресою: 49051, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Оцупа Олександра, будинок 25 зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому суд зазначає, що вказана поштова кореспонденція, надіслана повторно на юридичну адресу відповідача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася на адресу суду з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "За закінченням терміну зберігання" (а.с.98-103).

Суд зазначає, що у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Суд зазначає, що з метою належного повідомлення відповідача про обставини даної справи, на офіційній веб-сторінці Господарського суду Дніпропетровської області 26.06.2025 здійснено оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання, де також оприлюднено зміст резолютивної частини ухвали суду від 23.06.2025 по даній справі (а.с. 67).

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 23.06.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128307070) надіслано судом 23.06.2025, зареєстровано в реєстрі 23.06.2025 та забезпечено надання загального доступу 24.06.2025, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 23.06.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем в електронному вигляді (24.06.2025), граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було 09.07.2025.

Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 28.08.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

26.05.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ Мінусіс Трейд 164" про стягнення заборгованості за договором №35100/19/0054 від 01.08.2019 у загальному розмірі 768 588,01 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 справу №904/2698/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.

02.06.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ Мінусіс Трейд 164" про стягнення заборгованості за договором №35100/19/0054 від 01.08.2019 у загальному розмірі 768 588,01 грн залишено без руху. Встановлено Приватному акціонерному товариству "Харківський тракторний завод" строк для усунення недоліків - 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: для надання до суду доказів сплати судового збору на суму 9 223,06 грн.

05.06.2025 до господарського суду від представника Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №24392/25 від 05.06.2025) про продовження строку виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2025 у справі №904/2698/25, відповідно до якої заявник просить суд продовжити встановлений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2025 у справі №904/2698/25 процесуальний строк для усунення недоліків.

16.06.2025 ухвалою господарського суду задоволено частково клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" про продовження строку виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2025 у справі №904/2698/25. Продовжено Приватному акціонерному товариству "Харківський тракторний завод" строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2025 протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали.

20.06.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №26807/25 від 20.06.2025) про усунення недоліків.

23.06.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 15.07.2025.

15.07.2025 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання у справі на 21.08.2025 о 10:30 год.

У зв`язку з перебуванням судді Іванової Т.В. у відпустці судове засідання, призначене на 21.08.2025 у даній справі, не відбулося.

22.08.2025 ухвалою господарського суду призначено підготовче судове засідання у справі на 28.08.2025 о 10:45 год.

28.08.2025 ухвалою господарського суду витребувано у позивача в строк до 09.09.2025 оригінал договору оренди №35100/19/0054 від 01.08.2019 року та оригінал додаткової угоди до договору оренди №35100/19/0054 від 01.08.2019 року від 02.08.2022. Закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 09.09.2025 о 15:45 год.

09.09.2025 ухвалою суду повторно відповідно до частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України витребувано у позивача в строк до 17.09.2025 оригінал договору оренди №35100/19/0054 від 01.08.2019 року та оригінал додаткової угоди до договору оренди №35100/19/0054 від 01.08.2019 року від 02.08.2022. Оголошено перерву у судовому засіданні в межах розумного строку. Повідомлено учасників справи, що продовження судового засідання відбудеться 24.09.2025 об 11:40 год.

15.09.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою засобів поштового зв`язку, на виконання вимог ухвали суду від 09.09.2025, надійшов супровідний лист (вх. суду №40167/25 від 15.09.2025) з додатками.

24.09.2025 ухвалою господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні в межах розумного сторку. Повідомлено учасників, що продовження судового засідання відбудеться 08.10.2025 о 12:00 год.

08.10.2025 від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №44077/25 від 08.10.2025) про долучення доказів.

08.10.2025 судом розглянуто справу по суті.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди №35100/19/0054 від 01.08.2019 у частині повної та своєчасної оплати орендної плати, що призвело до утворення заборгованості у сумі 495 649,95 грн. Вказана сума боргу підтверджена додатковою угодою від 02.08.2022 до договору оренди, якою також припинено дію зазначеного договору з 02.08.2022. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 113 798,01 грн інфляційних втрат, 123 249,05 грн пені та 35 891,00 грн 3% річних.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

(1) Факт укладення договору оренди та додаткової угоди, їх умови.

(2) Факт виконання позивачем своїх договірних зобов`язань.

(3) Факт неналежного виконання відповідачем свої договірних зобов`язань.

(4) Правомірність нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

1. Укладення та умови договору та додаткової угоди.

01.08.2019 між Приватним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харполимер", який в подальшому змінив назву на "Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТ Мінусіс Трейд 164" (що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №616407692193 від 04.07.2025), як орендарем, укладено договір оренди №35100/19/0054 (далі договір, а.с. 17-20), відповідно до умов пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення ЦКУ, інв №0000019016, загальною площею 1087,8 кв.м. (далі по тексту об`єкт оренди або приміщення), розташованого за адресою: місто Харків, проспект Московський (нова назва Героїв Харкова), 275, що дозволяє здійснювати його нормальну експлуатацію.

Об`єкт оренди належить орендодавцеві на праві власності. Орендарю не передається в оренду земельна ділянка, на якій знаходиться приміщення і земельна ділянка, яка прилягає до приміщення, оскільки орендодавець не має права передавати вказані земельні ділянки у користування третім особам (пункт 1.2. договору).

Згідно із пунктом 1.3. об`єкт оренди передається від орендодавця до орендаря і повертається від орендаря до орендодавця по акту прийому - передачі.

Характеристика і технічний стан орендованого приміщення вказуються в Акті прийому-передані, який с невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.4. договору).

Пунктом 1.5. договору встановлено, що орендар погоджується та повністю підтверджує, що передача орендодавцем об`єкта оренди в заставу/iпотеку можлива без отримання попередньої згоди орендаря; передача/уступка орендодавцем майнових прав за Орендодавець використовує амортизаційні відрахування виключно на власний розсуд і в порядку, визначеному ним самостійно. Сторони погодилися, що амортизаційні відрахування на об`єкт оренди орендарем не використовуються. Орендар самостійно нараховує амортизацію на здійснені ним поліпшення об`єкту оренди та на встановлене ним на об?єкті оренди обладнання відповідно до чинного законодавства України.

Приміщення передається під виробничі потреби орендаря (пункт 1.4. договору).

Відповідно до пункту 4.1. договору строк оренди становить 35 місяців та починає обчислюватися з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення.

Орендодавець має право у будь-який час відмовитися від цього договору попередивши письмово орендаря не менш ніж за один місяць (пункт 4.2. договору).

Згідно із пунктом 5.1. договору розмір орендної плати за один місяць складає суму у гривнях, яка розраховується за наступною формулою:

орендна плата = площа приміщення х (орендна ставка х індекс К2) + ПДВ, де

Площа приміщення площа приміщення вказана в пункті 1.1. цього договору;

Орендна ставка сума у гривнях, а саме: 28 грн без ПДВ за один кв.м. приміщення;

Індекс К2 індекс зміни основної орендної плати. Індекс К2 на момент укладення цього договору дорівнює 1. З тринадцятого місяця строку оренди індекс К2 становить 1,1. Починаючи з двадцять п`ятого місяця строку оренди Індекс К» буде становити 1,2;

ПДВ податок на додану вартість;

Пунктом 5.2. договору передбачено, що орендар зобов`язаний оплачувати основну орендну плату в розмірі і в строки, визначені у цьому договорі.

Першим днем нарахування орендної плати вважається день підписання сторонами акту прийому-передачі об`єкту оренди. Останнім днем нарахування орендної плати вважається день підписання акту про повернення орендованого майна. У разі необхідності визначення розміру основної орендної плати за певну частину місяця або за певну кількість календарних днів орендна ставка має бути розділена на кількість календарних днів у відповідному місяці помножена на кількість календарних днів, за яку здійснюється оплата (пункт 5.3. договору).

Якщо інше не передбачене цим договором, орендна плата сплачується орендарем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендаря щомісячно, авансом, не пізніше 25 числа місяця, який передує оплачуваному місяцю. Протягом 10 календарних днів з дати укладення цього договору орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві орендну плату за перший місяць строку оренди (пункт. 5.4. договору).

Орендодавець має право щомісячно індексувати орендну плату на коефіцієнт інфляції України. У разі дефляції застосовується коефіцієнт рівний 1 (пункт. 5.5. договору).

Розмір орендної плати може переглядатися сторонами за їх згодою (пункт. 5.6. договору).

Згідно із положеннями пункту 7.2. розділу 7 "Права і обов`язки сторін" орендар, зокрема, зобов`язаний:

- використати об`єкти оренди в цілях, вказаних в цьому договорі. Використати об`єкти оренди в інших цілях допускається лише з письмової згоди орендодавця (пункт. 7.2.1. договору);

- робити оплату за договором в розміри і терміни, встановлені цим договором (пункт. 7.2.2.. договору);

- орендар відшкодовує (оплачує) орендодавцеві витрати на оплату комунальних послуг на підставі показань лічильників , розрахунків і рахунків, що встановлюються орендодавцем, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця впродовж десяти банківських днів з моменту отримання рахунку. Орендар в місячний термін з моменту прийняття об`єкту оренди за актом прийому-передачі зобов`язаний установити лічильник електроенергії та необхідне обладнання, що забезпечують передачу даних в автоматизовану систему комерційного обліку електроенергії (АСКОЕ) орендодавця. Установка і заміна лічильника води (за наявності) забезпечується орендарем. При цьому проект повинен бути узгоджений з орендодавцем (пункт. 7.2.3. договору);

- після закінчення строку дії цього договору, а також при достроковому його припиненні, передати орендодавцю об`єкт оренди за актом прийому-передачі в тому стані, в якому він був переданий орендодавцеві, з урахуванням нормального фізичного зносу, а також проведення поліпшень, які є невід`ємними без шкоди для конструкції і інтер`єру об`єкта оренди при наявності таких (пункт. 7.2.16. договору).

Відповідно до пункту 9.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно із пунктом 9.5. договору за прострочення сплати орендної плати, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У разі залишення орендарем майна на об`єкті оренди після закінчення/дострокового припинення строку оренди по договору. Орендодавець має право не підписувати акт повернення приміщення до звільнення орендарем об`єкту оренди від свого майна, оскільки той продовжує користуватись об`єктом оренди з метою зберігання майна орендаря. При цьому, орендар не виконує обов`язку щодо належного повернення об`єкту оренди, а орендодавець має право вимагати від орендаря сплату неустойки у розмірі подвійної денної орендної плати, що діяла в останньому повному місяці Строку оренди, за кожен день прострочення повернення об`єкту оренди (пункт 9.6. договору).

Сплата штрафів і відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання зобов`язань за договором і усунень порушень (пункт 9.7. договору).

Договір набуває чинності з моменту його укладення та закінчується в останній день строку оренди. Закінчення чи дострокове припинення дії договору не звільняє сторін від виконання зобов`язань, а також від відповідальності за порушення договору, якщо такі зобов`язання чи порушення виникли чи сталися під час дії договору (пункт 12.1. договору).

Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині.

При цьому відповідно до додаткової угоди від 02.08.2022 до договору оренди №35100/19/0054 від01.08.2019 (далі додаткова угода, а.с. 21), сторонами було припинено дію договору оренди з 02.08.2022 (пункт 1 додаткової угоди).

Крім того, згідно пункту 3 даної додаткової угоди орендар підтвердив наявність заборгованості, що утворилася станом на 02.08.2022 в розмірі 495 649,95 грн, в тому числі:

- 159 762,75 грн заборгованість за оренду об`єкта оренди;

- 335 887,20 грн заборгованість по експлуатаційним платежам (електрична енергія).

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди орендар зобов`язався погасити вказану заборгованість у наступні строки:

- 335 887,20 грн заборгованість по експлуатаційним платежам не пізніше 30.11.2022;

- 159 762,75 грн заборгованість за оренду об`єкта оренди не пізніше 31.01.2023.

2. Виконання позивачем договірних зобов`язань

Позивач на виконання умов договору оренди №35100/19/0054 від 01.08.2019 передав відповідачу об`єкт оренди за актом приймання-передачі від 02.09.2019 (а.с. 22) та забезпечив безперешкодний доступ до приміщення для виробничих потреб.

3. Неналежне виконання відповідачем свої договірних зобов`язань

Відповідач, всупереч умовам пунктів 5.2, 5.4 та 7.2.2 договору оренди №35100/19/0054 від 01.08.2019, не забезпечив своєчасної та повної сплати орендної плати та експлуатаційних платежів. У результаті у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 495 649,95 грн, що підтверджено пунктом 3 додаткової угоди від 02.08.2022.

Водночас, зобов`язання, визначені пунктом 4 зазначеної додаткової угоди (щодо погашення заборгованості у визначені строки), відповідачем належним чином не виконані. Відсутність оплати у встановлені строки спричинила прострочення грошового зобов`язання та стала безпосередньою причиною виникнення спору у даній справі.

4. Правомірність нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення його виконання.

Згідно з пунктом 9.5 договору сторони передбачили, що за прострочення сплати орендної плати орендодавець має право вимагати від орендаря сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, керуючись зазначеними положеннями та умовами договору, здійснив розрахунок (а.с. 11 16) і заявив до стягнення з відповідача 113 798,01 грн інфляційних втрат, 123 249,05 грн пені та 35 891,00 грн 3 % річних.

Крім того, позивачем подано клопотання (а.с. 9 10) про поновлення пропущеного строку позовної давності для стягнення пені та застосування загального трирічного строку позовної давності для стягнення суми боргу, інфляційних втрат і 3 % річних.

Суд відзначає, що відповідач доказів сплати вказаної заборгованості чи контррозрахунку не надав, а відтак заявлені позивачем вимоги належним чином не спростовані.

ІV. МОТИВИ СУДУ

1. Норми права, які застосував суд

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1, частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

2. Оцінка судом доказів та позицій сторін

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Приватним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод", як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харполимер", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТ Мінусіс Трейд 164" (що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №616407692193 від 04.07.2025), як орендарем було укладено договір оренди №35100/19/0054 від 01.08.2019, дію якого додатковою угодою від 02.08.2022 було припинено.

Відповідно до вказаного договору між сторонами виникли обов`язки щодо оренди нежитлового приміщення, зокрема позивач зобов`язався передати відповідачу об`єкт оренди, забезпечив безперешкодний доступ до приміщення для виробничих потреб, а відповідач зобов`язався прийняти вказаний договір оренди, розпоряджатися ним належним чином та сплачувати щомісячно позивачу оренду платню за користування об`єктом оренди.

Позивач на виконання умов договору оренди №35100/19/0054 від 01.08.2019 передав відповідачу об`єкт оренди за актом приймання-передачі від 02.09.2019 (а.с. 22) та забезпечив безперешкодний доступ до приміщення для виробничих потреб.

Відповідач, всупереч умовам пунктів 5.2, 5.4 та 7.2.2 договору оренди №35100/19/0054 від 01.08.2019, не забезпечив своєчасної та повної сплати орендної плати та експлуатаційних платежів. У результаті у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 495 649,95 грн, що підтверджено підписаним в односторонньому порядку актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 38), а також пунктом 3 додаткової угоди від 02.08.2022 (а.с. 21). При цьому визначені пунктом 4 зазначеної додаткової угоди (щодо погашення заборгованості у визначені строки), відповідачем належним чином не виконані. Відсутність оплати у встановлені строки спричинила прострочення грошового зобов`язання та стала безпосередньою причиною виникнення спору у даній справі.

Відтак факт наявності заборгованості з орендної плати у відповідача перед позивачем за користування нежитловим приміщенням ЦКУ, інв №0000019016, загальною площею 1087,8 кв.м., розташованого за адресою: місто Харків, проспект Московський (нова назва Героїв Харкова), 275 належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивач відповідно до умов договору та чинного законодавства здійснив розрахунок (а.с. 11-16) і заявив до стягнення з відповідача 113 798,01 грн інфляційних втрат, 123 249,05 грн пені та 35 891,00 грн 3% річних.

Крім того, позивачем подано клопотання (а.с. 9-10) про поновлення пропущеного строку позовної давності для стягнення пені та застосування загального трирічного строку позовної давності для стягнення суми боргу, інфляційних втрат і 3 % річних.

З огляду на вказане, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1,2 статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України).

У цій справі відповідач заяви про застосування позовної давності на розгляд суду не подав, а отже підстав для застосування наслідків спливу позовної давності суд не має.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Тобто, строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії відповідного карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 956 від 13.10.2020, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020.

Надалі було ухвалено постанову Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Відповідно до пункту 1 цієї Постанови (в актуальній редакції) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020 до 30.06.2022 на території України карантин, продовживши дію карантину.

При цьому, додатково, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії". Тобто, строки, визначені статтею 258 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії воєнного стану".

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 за №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що досі триває.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що з 19 грудня 2020 року має місце введення карантину, а з 24 лютого 2022 року - введений воєнний стан, що зумовлюють продовження строку позовної давності, визначеного статтями 257, 258 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат, пені та 3 % річних заявлені у межах чинних строків позовної давності. Відповідач не подав заяви про її застосування, а тому підстав для відмови у позові з цієї підстави суд не вбачає.

Разом із тим правильність та обґрунтованість поданих розрахунків (а.с. 11 16) підлягають перевірці судом при оцінці доказів у справі.

Господарський суд здійснивши власний перерахунок за вірними періодами штрафних санкцій заявлених позивачем, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) дійшов висновку наступних висновків:

- перевіривши розрахунок 3% річних на суму грошового зобов`язання у розмірі 159 762,00 грн, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 11 017,00 грн є правильним;

- перевіривши розрахунок 3% річних на суму грошового зобов`язання у розмірі 335 887,00 грн, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 24 874,00 грн є правильним;

- перевіривши розрахунок інфляційних втрат на суму грошового зобов`язання у розмірі 159 762,00 грн, судом встановлено сума інфляційних втрат становить 37 224,29 грн, проте, оскільки, суд згідно із частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 34 696,33 грн в межах заявлених вимог;

- перевіривши розрахунок інфляційних втрат на суму грошового зобов`язання у розмірі 335 887,00 грн, судом встановлено сума інфляційних втрат становить 84 496,54 грн, проте, оскільки, суд згідно із частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 79 101,68 грн в межах заявлених вимог;

- перевіривши розрахунок пені на суму грошового зобов`язання у розмірі 159 762,00 грн, судом встановлено сума пені становить 39 699,95 грн, проте, оскільки, суд згідно із частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 39 507,36 грн в межах заявлених вимог;

- перевіривши розрахунок пені на суму грошового зобов`язання у розмірі 335 887,00 грн, судом встановлено, що сума пені становить 84 201,86 грн, проте, оскільки, суд згідно із частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 83 741,69 грн в межах заявлених вимог.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, а не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Разом з цим, згідно з частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.

З урахуванням викладеного, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що 113 798,01 грн інфляційних втрат, 123 249,05 грн пені та 35 891,00 грн 3% річних зменшенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо 113 798,01 грн інфляційних втрат, 123 249,05 грн пені та 35 891,00 грн 3% річних є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку із чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

V. Висновки Суду

Суди зобов`язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.

На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.

З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача 159 762,75 грн заборгованості за оренду об`єкта оренди, 335 887,20 грн заборгованості по експлуатаційним платежам, 113 798,01 грн інфляційних втрат, 123 249,05 грн пені та 35 891,00 грн 3% річних.

VІ. Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ Мінусіс Трейд 164" про стягнення заборгованості за договором №35100/19/0054 від 01.08.2019 у загальному розмірі 768 588,01 грн - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ Мінусіс Трейд 164" (49051, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Оцупа Олександра, будинок 25; ідентифікаційний код 36875494) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" (61007, Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 275; ідентифікаційний код 05750295) 159 762,75 грн (сто п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот шістдесят дві гривні сімдесят п`ять копійок) заборгованості за оренду об`єкта оренди, 335 887,20 грн (триста тридцять п`ять тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень двадцять копійок) заборгованості по експлуатаційним платежам, 113 798,01 грн (сто тринадцять тисяч сімсот дев`яносто вісім гривень нуль одну копійку) інфляційних втрат, 123 249,05 грн (сто двадцять три тисячі двісті сорок дев`ять гривень нуль п`ять копійок) пені та 35 891,00 грн (тридцять п`ять тисяч вісімсот дев`яносто одну гривню 00 копійок) 3% річних та 9 223,06 грн (дев`ять тисяч двісті двадцять три гривні нуль шість копійок) судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08.10.2025

Суддя Т.В. Іванова