Постанова від 08.10.2025 по справі 320/30311/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року

м. Київ

справа №320/30311/24

адміністративне провадження № К/990/28068/25, К/990/30487/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Васильєвої І. А., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/30311/24

за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційними скаргами Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя: Панова Г. В.) від 26 грудня 2024 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: О. О. Беспалов, В. Ю. Ключкович, І. О. Грибан) від 20 травня 2025 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: О. О. Беспалов, В. Ю. Ключкович, І. О. Грибан) 17 червня 2025 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» (далі - ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», ПАТ «МЗВКК», позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 04 квітня 2024 року:

№ 168/34-00-23/00951770, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 187 288 672,50 грн, з яких 149 830 938 грн за податковими зобов`язаннями та 37 457 734,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 169/34-00-23/00951770, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 32 626 107 грн.

2. В обґрунтування позову позивач зазначав, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на прийняття їх на основні висновків документальної позапланової виїзної перевірки, яка призначена та проведена із порушенням вимог податкового законодавства.

По-перше, як стверджував позивач, перевірка була призначена та проведена на підставі наказу № 27 від 15 березня 2021 року, який був винесений під час дії мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок. По-друге, позивач наголосив, що постанова КМУ від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» не підлягала застосуванню контролюючим органом оскільки фактично змінює норми Податкового кодексу України.

Крім того, позивач наголосив на тому, що з метою встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» підприємство застосувало метод чистого прибутку, а твердження контролюючого органу про необхідність застосування методу порівняльної неконтрольованої ціни є необґрунтованим. Вказав, що у документації за 2015 і 2016 роки, зазначаючи про недоцільність застосування методу порівняльної неконтрольованої ціни, ПАТ «МЗВКК» вказувало на відсутність джерел, які б надавали достатню інформацію про співставні неконтрольовані операції.

Разом з тим, позивач вказав, що у документації підприємство зазначало, що протягом 2015 року реалізовувало нерафіновану соняшникову олію в межах неконтрольованих операцій на користь інших нерезидентів, серед іншого компанії Nidera B.V., однак такі операції не є співставними з огляду на відмінність умов операцій, відмінність собівартості товару з огляду на виробництво його у інший період, зокрема встановлення ціни на товар на момент підписання договору у червні 2014 року. Водночас, контракт із нерезидентом датований серпнем 2014 року та передбачає, що ціна визначається на кожну партію в додатках до контракту, останні укладалися наприкінці 2014 та протягом усього 2015 року, що вплинуло на відмінність ціни. Протягом 2016 року нерафінована соняшникова олія реалізовувалась виключно на користь нерезидента Scylla Capital Limited, отже співставні неконтрольовані операції за вказаний період відсутні.

Окрім того, позивач наголошував на відсутності відомостей у Товариства про співставні неконтрольовані операції контрагента, про що зазначено у документації з трансферного ціноутворення за 2015 і 2016 роки з огляду на відсутність такої інформації саме у товариства. Також, наголосив на тому, що положення підпункту 39.5.3.1 підпункту 39.5.3 пункту 39.5 статті 39 Податкового кодексу України (далі - ПК України) хоча й передбачають можливість застосування інформації про зіставні неконтрольовані операції контрагента сторони контрольованої операції з непов`язаними особами, однак в той же час не передбачають механізмів, які б дозволяли отримувати платнику податків безперешкодно таку інформацію. До того ж, позивач наголосив на неможливості використання загальнодоступних інформаційних джерел з метою визначення інформації про зіставні неконтрольовані операції оскільки такі джерела не містять вичерпної інформації про операції (зокрема, про обсяги, умови поставки, пов`язаність сторін тощо). Одночасно, у загальнодоступних джерелах наведена інформація про ціни не у фактично здійснених операціях, а ціни попиту/пропозиції, що не відповідає вимогам підпункту 39.3.3.2 підпункту 39.3.3 пункту 39.3 статті 39 ПК України щодо застосування методу порівняльної неконтрольованої ціни.

На думку позивача застосування цін, які склалися на товарній біржі є недоцільним, оскільки товар який постачався в рамках контрольованих операцій, які були предметом перевірки, не є таким, що має біржове котирування у розумінні підпункту 39.2.1.3 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України та постанови Кабінету Міністрів України № 616 від 08 вересня 2016 року «Про затвердження переліку товарів, що мають біржове котирування, та світових товарних бірж для встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки». Тобто олія соняшникова нерафінована (УКТ ЗЕД 1512119100) не включена до вказаного переліку товарів, що мають біржове котирування.

З огляду на викладене, позивач зазначив про обґрунтованість обрання підприємством з метою встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» методу чистого прибутку.

Разом з тим, позивач зазначив, що обрання нерезидента стороною, що досліджується, було б невиправданим та не відповідало б вимогам пункту 3.22 Настанов ОЕСР, якими визначено, що якщо найбільш доречним методом є метод чистої маржі від операцій (чистого прибутку) та досліджувана сторона є іноземною компанією, необхідно мати достатньо інформації для того, щоб мати можливість надійно застосувати обраний метод до іноземної досліджуваної сторони та надати можливість розгляду податкового органу країни сторони, яка не є досліджуваною, застосування методу до іноземної досліджуваної сторони.

Позивач вважає неправомірним донарахування податкових зобов`язань та застосування штрафних санкцій, оскільки висновки контролюючого органу, викладені в акті не узгоджуються з вимогами законодавства, а тому просив позов задовольнити.

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, позов задоволено.

4. 26 травня 2025 року через систему «Електронний суд» до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява, у якій позивач просив вирішити питання щодо відшкодування понесених судових витрат понесених на правову допомогу в розмірі 441 335,04 грн.

5. Відповідачем щодо задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу заперечено.

6. Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» витрати на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

В решті заяви відмовлено.

7. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 30 червня 2025 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

8. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 липня 2025 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

9. Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

10. 28 липня 2025 року до Верховного Суду від ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року залишити без змін.

11. Також, не погоджуючись з додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року відповідач 17 липня 2025 року через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви у повному обсязі.

12. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2025 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

13. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву.

14. 04 серпня 2025 року до Верховного Суду від ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року залишити без змін.

15. Ухвалою Верховного Суду касаційні скарги Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків об`єднано в одне провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

16. 02 жовтня жовтня 2025 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1235 призначено повторний автоматизований розподіл справи, з підстави обрання до Великої Палати Верховного Суду судді Дашутіна І. В., що унеможливлює його участь у розгляді справи.

17. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2025 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Васильєва І. А., Шишов О. О.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 15 березня 2021 року № 27 призначено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» за податковою адресою: 08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1, з 18 березня 2021 року тривалістю вісімнадцять місяців.

19. На підставі зазначеного наказу та відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 39.5.2.1, підпункту 39.5.2.8, підпункту 39.5.2 пункту 39.5 статті 39, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.14, підпункту 78.1.16 пункту 78.1, пункту 78.9 статті 78 ПК України Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів» з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки» під час здійснення контрольованих операцій з контрагентом Scylla Capital Limited (Британські Віргінські Острови) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року з експорту олії соняшникової.

20. Копію наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 15 березня 2021 року № 27 вручено менеджеру з організації бухгалтерського обліку Омельченко О. М. під розписку 18 березня 2021 року. З направленнями на проведення перевірки від 17 березня 2021 року № 73/34-00-25 та від 17 березня 2021 року № 72/34-00-25 зазначену посадову особу ознайомлено 18 березня 2021 року, з направленням від 03 серпня 2021 року № 246/34-00-25 - 04 серпня 2021 року, з направленнями від 03 січня 2023 року № 1/34-00-23 та від 03 січня 2023 року № 2/34-00-23 - 10 січня 2023 року, з направленнями від 12 липня 2023 року № 111/34-00-23 та від 12 липня 2023 року № 110/34-00-23 - 18 липня 2023 року.

21. На підставі пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу Х «Перехідні положення» ПК України, яким обумовлено, що податкові перевірки тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, перевірку позивача було зупинено з 24 лютого 2022 року.

22. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» від 03 листопада 2022 року № 2719-ІХ (дата набрання чинності 25 листопада 2022 року) перевірку поновлено з 10 січня 2023 року згідно з наказом Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26 грудня 2022 року № 191 «Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів (00951770)».

23. Наказом Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 11 липня 2023 року № 157 «Про продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів (код 00951770)» перевірку продовжено на строк, що не перевищує шість місяців.

24. За результатами перевірки Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено акт від 02 лютого 2024 року № 44/34-00-23/00951770 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» (код ЄДРПОУ 00951770) з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки» під час здійснення контрольованих операцій з контрагентом Scylla Capital Limited (Британські Віргінські острови) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року з експорту олії соняшникової.

25. Відповідно до висновків зазначеного акту перевіркою встановлено порушення податкового законодавства щодо дотримання принципу «витягнутої руки», а саме пп. 134.1.1 ст. 134, пп. 140.5.1 ст. 140, п. 39.1.1 та п. 39.1.3, пп. 39.2.2.1, 39.2.2.3, 39.3.2.1, 39.3.2.2, 39.3.2.3, 39.3.2.5, 39.3.2.7, 39.3.3.1, 39.3.3.2, 39.3.3.3, 39.5.3.1, 39.5.2.11 ст. 39 ПК України, внаслідок чого ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» занижено податок на прибуток підприємств у періоді, що перевірявся на загальну суму 149 830 938,18 грн, у тому числі за 2015 рік на суму 85 122 90,27 грн., за 2016 рік на суму 64 708 747,91 грн.

26. Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» подало до контролюючого органу заперечення на акт перевірки від 02 лютого 2024 року № 44/34-00-23/00951770.

27. Висновком Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28 березня 2024 року № 21/61-24/34-00-23 заперечення ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» від 04 березня 2024 року № 40 до акту Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02 лютого 2024 року № 44/34-00-23/00951770 було залишено без задоволення.

28. На підставі вказаного акту перевірки Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийняті податкові повідомлення-рішення від 04 квітня 2024 року

№ 168/34-00-23/00951770, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 187 288 672,50 грн, з яких 149 830 938 грн за податковими зобов`язаннями та 37 457 734,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 169/34-00-23/00951770, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 32 626 107 грн.

29. Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» подало скаргу до Державної податкової служби України.

30. За результатами розгляду скарги Державна податкова служба України рішенням від 11 червня 2024 року № 17401/6/99-00-06-01-02-06 залишила скаргу ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 04 квітня 2024 року № 168/34-00-23/00951770, № 169/34-00-23/00951770 залишила без змін.

31. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

32. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:

документальна позапланова виїзна перевірки ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», призначена наказом від 15 березня 2021 року № 27, з огляду на дію мораторію, не повинна була відбутися в силу закону. Між тим саме в період дії мораторію контролюючим органом було розпочато перевірку та зібрано ключову інформацію, яку згодом покладена в основу висновків акту перевірки від 02 лютого 2024 року № 44/34-00-23/00951770, що є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових-повідомлень-рішень;

метод порівняльної неконтрольованої ціни, за яким контролюючий орган визначив оподатковуваний прибуток позивача, не міг бути застосований через відсутність даних про співставні неконтрольовані операції. Поряд з цим, відповідач виходив з того, що зіставними неконтрольованими операціями є операції між Scylla Capital Limited (Британські Віргінські острови) та Alfa Trading Limited (Малайзія), не врахувавши, що інформація про такі операції: не є загальнодоступною у розумінні пп. 39.5.3.3 пп. 39.5.3 п. 39.5 ст. 39 ПК України (була отримана за процедурою, доступною тільки контролюючому органу); є недостатньою, адже компетентним органом Малайзії надано первинні документи без договору (в той час як умови договору є істотними даними для аналізу зіставності операцій за елементами, передбаченими п. 39.2.2.2 пп. 39.2.2 п. 39.2 ст. 39 ПК України); міститься в документах, отриманих від податкового органу Малайзії, які не перекладені українською мовою. Крім того, операції між Scylla Capital Limited та Alfa Trading Limited не відповідають таким критеріям зіставності як: стала практика відносин; кількість товару; аналіз функцій; географічне знаходження ринків.

ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» обґрунтовано визначило оподатковуваний прибуток від контрольованих операцій зі Scylla Capital Limited, перевіривши їх на відповідність принципу «витягнутої руки», за допомогою методу чистого прибутку.

33. При цьому суд апеляційної інстанції задовольняючи частково вимоги позивача про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 грн, виходив з того, що податковим органом доведено неспівмірність витрат позивача на правову допомогу, з огляду на що, вимоги позивача про відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 441 335,04 грн є безпідставними.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

1) Касаційна скарга Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року

34. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

35. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

36. Судові рішення попередніх інстанцій, а саме рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 року, на податкового органу є помилковими, оскільки:

1) Судом апеляційної інстанції всупереч нормам процесуального права безпідставно не досліджено та взагалі не враховано надані Відповідачем пояснення у справі № 320/30311/24, з приводу законності проведенні перевірки.

2) Суд першої та апеляційної інстанції не обґрунтував своє рішення, не вказав чому на його думку, висновки контролюючого органу при проведені перевірки ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів» документів, є помилковими.

3) Судами обох інстанцій не вжито жодних передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а були прийняті без належного дослідження та оцінки висновки експертизи.

4) Суд першої та апеляційної інстанції не надали правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування у справі, зокрема, акту документалної перевірки контролюючого органу, що свідчить про недотримання судом вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи.

37. В доводах касаційної скарги відповідач також зазначає, що суди при прийнятті рішень не врахували відповідних висновків, викладених у постанові Велика Палата Верховного Суду від 08 вересня 2021 року (справа № 816/228/17) (в частині, що підставою для скасування рішень є не будь-які процедурні порушення, допущені при призначенні і проведенні перевірки, а лише ті, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки).

38. Також скаржник наводить виклад встановлених перевіркою податкових порушень, наполягаючи на обґрунтованості висновків щодо взаємовідносин ПАТ «МЗВКК» із нерезидентом Nidera B.V. відповідач зазначив, що контролюючим органом для встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» цінові показники по зіставним неконтрольованим операціям із нерезидентом Nidera B.V. не було використано для застосування методу порівняльної неконтрольованої ціни, тому взагалі не зрозуміло з яких підстав та для зміни яких висновків перевірки позивач заперечує.

39. Щодо внутрішніх співставних операцій у контрагента Scylla Capital Limited (Британські Віргінські острови) відповідач вказав, що контролюючим органом в акті перевірки в розділі 2.8.2 докладно викладено аналіз отриманої відповіді від компетентного органу Британських Віргінських островів, що дозволило здійснити детальний аналіз функціонального профілю Scylla Capital Limited та дійти обґрунтованого висновку, що компанія не виконувала жодних функцій у відношенні контрольованих операцій. Scylla Capital Limited здійснила поставку експортного товару «олія соняшникова» на адресу Alfa Trading Limited на умовах ідентичних експортним контрактам в умовному місці переходу права власності на митній території України без виконання будь-яких додаткових функцій, без приймання будь-яких додаткових ризиків та без залучення будь-яких активів (додатково до тих, що встановлені в контракті з ПрАТ «МЗВКК»). Функції пошуку покупців товару (вантажоодержувачів за додатковою угодою) та укладання зовнішньоекономічних угод як від імені компанії Scylla Capital Limited, так і від імені ПрАТ «МЗВКК» виконували працівники ПАТ«МХП».

40. На думку відповідача, таким чином, функціональний профіль Scylla Capital Limited саме в контрольованих операціях з ПАТ «МЗВКК» не міг вчинити будь-кого впливу на ціноутворення. Разом з тим, твердження платника щодо «відсутності у ПрАТ «МЗВКК» інформації щодо внутрішніх співставних операцій у контрагента - нерезидента» є безпідставним та таким, що не ґрунтується на будь-яких доказах, які можуть бути прийняті контролюючим органом до уваги.

41. Щодо використання внутрішніх зіставних операцій, відповідач зазначив, що з огляду на ту обставину, що компанія Scylla Capital Limited і ПАТ «МЗВКК» є пов`язаними особами, ПрАТ «МЗВКК» не надано доказів неможливості отримання інформації від компанії Scylla Capital Limited щодо наявності/відсутності внутрішніх співставних операцій у контрагента нерезидента. Разом з тим, відповідач наголосив, що ані в запереченнях на акт перевірки, ані у позові, позивач не наводить будь-яких фактів та обставин, що доводять доцільність використання платником податку методу відмінного від методу порівняльної неконтрольованої ціни. Водночас, контролюючий орган наполягав на використанні методу порівняльної неконтрольованої ціни для встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки».

42. У цілому скаржник наводить доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин справи, шляхом відтворення частини акта перевірки, цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, наводить ряд постанов Верховного Суду та цитує уривки з них в частині, яка стосується проведення перевірки на час дії мораторію, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторного зазначення не потребують.

2) Касаційна скарга Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 17 червня 2025 року

43. Південна міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання про стягнення судових витрат, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

44. Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення у цій справі скаржником зазначено пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України щодо застосування норми матеріального права в рамках розгляду цієї справи, а саме статті 134 КАС України, відносно якої наявні висновки Верховного Суду щодо застосування даної норми права, та порушення норм процесуального права щодо не взяття до уваги вагомих доказів.

45. Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків обґрунтовує тим, що суд при прийнятті рішення не врахували відповідних висновків, викладених у постановах від 10 червня 2021 року у справі № 820/479/18 та у постанові від 10 вересня 2021 року у справі № 460/2315/19.

46. Звертають увагу на неспівмірність заявлених до відшкодування коштів із розглядом даної справи. Наголошує на тому, що усі надані документи позивача не відповідають критеріям реальності адвокатських послуг, а також критеріям розумності їх розміру.

47. Також скаржник наголошує на тому, що позивачем не надано доказів ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат, акту виконаних робіт, в якому б зазначались витрачений час на підготовку документів, аналізу документів та ознайомлення з документами та квитанції (платіжного доручення) про оплату послуг.

48. З огляду на перелічені доводи у касаційній скарзі можна дійти висновку, що вартість наданих послуг 441 335,04 грн., яку позивач просить Суд стягнути з відповідача не узгоджується із критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсяг фактичних дій представників заявника. Які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

49. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

50. З урахуванням меж касаційного провадження ключовим питанням у цій справі є те, чи належить проведення документальної позапланової перевірки на підставі пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та постанови КМУ № 89 до тих процедурних порушень, які об`єктивно можуть вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки і, відповідно, чи слугують такі порушення самостійною підставою для скасування податкових повідомлень рішень, прийнятих згідно із такими висновками.

51. Для вирішення цього питання першочергово слід встановити, чи є протиправним призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки призначена наказом від 15 березня 2021 року № 27 на підставі пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та постанови КМУ № 89.

52. Як встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування прийнятих за наслідком проведеної документальної позапланової виїзної перевірки податкових повідомлень-рішень, позивач вказував на порушення відповідачем положень пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та проведення перевірки всупереч дії установленого мораторію.

53. Так, порядок проведення документальних планових перевірок унормовано статтею 78 ПК України.

54. 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

55. Зокрема, згідно з пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

56. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України і абзац перший п. 52-2 замінено сьома новими абзацами такого змісту: «Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим».

57. 29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

58. Отже, законодавець шляхом внесення змін до Податкового кодексу України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

59. Водночас, 04 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

60. Відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

61. Таким чином, виникла колізія між нормами Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

62. Верховний Суд вже неодноразово вирішував наведену вище колізію.

63. Так, згідного правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 420/12859/21, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексі України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

64. У постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування постанови Кабінету Міністрів України № 89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Додатково Верховний Суд звернув увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 прийнята не на підставі та не на виконання Податкового кодексу України і законів з питань митної справи, у зв`язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 ПК України не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

65. Аналогічна позиція в подальшому неодноразово висловлювалась Верховним Судом і в постановах від 17 травня 2022 року (справа № 520/592/21), від 06 липня 2022 року (справа № 360/1182/21), від 01 вересня 2022 року (справа № 640/16093/21), від 12 жовтня 2022 року (справа № 160/24072/21), від 28 жовтня 2022 року (справа № 600/1741/21-а), від 23 лютого 2023 року (справи № 160/20112/21, № 600/1402/22-а), від 30 вересня 2024 року (справа № 200/1057/24).

66. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що постанова Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 прийнята не на підставі та не на виконання Податкового кодексу України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням. Крім того вказана постанова прийнята поза межами бюджетного періоду, на який Кабінету Міністрів України було надано право скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

67. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 140/607/22.

68. Більш того, на час проведення перевірки постанова Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 була визнана протиправною і скасована рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 26 січня 2022 року, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі № 640/18314/21.

69. Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, та обставина, що згідно з частиною другою статті 264 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не свідчить про можливість застосування у спірних правовідносинах постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 як такої, що є спеціальним актом.

70. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», яка набрала чинності 12 березня 2020 року, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 12 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

71. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на території України установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року.

72. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та не заперечується скаржником, на момент видання наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 15 березня 2021 року № 27 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів» (код 00951770)» дія карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не завершилася, а відтак діяв і мораторій на проведення документальних позапланових перевірок. Цей мораторій був прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

73. Таким чином, податковий орган, незважаючи на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», не був наділений повноваженнями призначати та проводити документальні перевірки.

74. 07 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 03 березня 2022 року № 2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

75. Зокрема, згідно з підпунктом 69.2 пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються.

76. 25 листопада 2022 року набрав чинності Закон України від 03 листопада 2022 року № 2719-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу».

77. Вказаним Законом внесено зміни до підпункту 69.2 пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та встановлено, що податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім, зокрема, документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів).

78. Отже, Податковим кодексом України встановлена можливість проведення контролюючим органом з 25 листопада 2022 року документальних позапланових перевірок, що проводяться, зокрема, з підстав, визначених підпунктами 78.1.14, 78.1.16 пунктом 78.1 статті 78 ПК України.

79. З цього приводу судами зазначено, що наказ від 15 березня 2021 року № 27 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів» (код 00951770)» прийнятий Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків в період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), всупереч мораторію на проведення документальних перевірок, введеному імперативним приписом пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

80. В силу порушення вимог пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів», призначена наказом від 15 березня 2021 року № 27, є такою, що призначена, розпочата та проведена за відсутності на то законних правових підстав і не повинна була відбутися.

81. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 140/607/22.

82. Отже, висновки судів попередніх інстанцій у цій справі, зокрема в частині застосування норм пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та постанови КМУ № 89, відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у подібних правовідносинах.

83. Відтак, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що набрання чинності 07 березня 2022 року Законом України від 03 березня 2022 року № 2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» не створювало правових підстав для зупинення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів», а набрання чинності 25 листопада 2022 року Законом України від 03 листопада 2022 року № 2719-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» не наділяло Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків повноваженнями на прийняття наказу від 26 грудня 2022 року № 191 «Про поновлення проведення документальної позапланової перевірки ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів (код 00951770)».

84. Отже, з урахуванням викладеного, дія мораторію унеможливлює сам факт призначення та початку проведення документальної позапланової перевірки, й саме такі підстави нівелюють усі її наслідки.

85. Між тим, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, саме в період дії мораторію контролюючим органом призначено, розпочато перевірку та в порядку податкового контролю за відповідністю контрольованих операцій позивача зі Scylla Capital Limited принципу «витягнутої руки» отримано відповідь на письмовий запит до іноземного компетентного органу Малайзії щодо експортних поставок на адресу компанії Alfa Trading Limited. Так, листом саме від 19 травня 2021 року компетентний орган Малайзії надав інформацію та первинні документи щодо фактів і обставин укладення та виконання договорів купівлі-продажу олії між Scylla Capital Limited та Alfa Trading Limited.

86. Згідно з додатком до акту перевірки від 02 лютого 2024 року № 44/34-00-23/00951770, в якому наведено перелік документів, використаних при проведенні перевірки, запити контролюючого органу від 17 березня 2021 року № 661/6/34-00-25, від 04 серпня 2021 року № б/н, від 12 листопада 2021 року № б/н та відповіді платника податку від 31 березня 2021 року № 336, від 26 серпня 2021 року № 358, від 08 грудня 2021 року № 371 також були направлені та отримані Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків в період дії мораторію, введеного пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

87. Отже, ключова інформація, що покладена в основу висновків акту перевірки від 02 лютого 2024 року № 44/34-00-23/00951770 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» про порушення податкового законодавства щодо дотримання принципу «витягнутої руки», а саме підпунктом 134.1.1 статті 134, підпунктом 140.5.1 статті 140, пунктом 39.1.1 та пунктом 39.1.3, підпунктами 39.2.2.1, 39.2.2.3, 39.3.2.1, 39.3.2.2, 39.3.2.3, 39.3.2.5, 39.3.2.7, 39.3.3.1, 39.3.3.2, 39.3.3.3, 39.5.3.1, 39.5.2.11 статті 39 ПК України, зібрана відповідачем саме в період дії мораторію на проведення податкових перевірок, у тому числі тих, що призначені на підставі підпунктів 78.1.14, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

88. Встановлення можливості проведення контролюючим органом з 25 листопада 2022 року документальних позапланових перевірок, що проводяться, зокрема, з підстав, визначених підпунктами 78.1.14, 78.1.16 пунктом 78.1 статті 78 ПК України, створило передумови для прийняття контролюючим органом наказу саме про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів».

89. Натомість, відповідачем прийнято наказ від 26 грудня 2022 року № 191 про поновлення проведення документальної позапланової перевірки позивача, призначеної та частково проведеної, включно з отриманням інформації від іноземного компетентного органу та від платника податку, покладеної в основу висновків акту перевірки від 02 лютого 2024 року № 44/34-00-23/00951770, під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

90. Наведене свідчить про те, що з прийняттям наказу від 26 грудня 2022 року № 191 відповідачем поновлено перевірку, яка не повинна була відбутися в силу закону, позаяк остання призначена, розпочата та у частині збору матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, проведена в період дії мораторію.

91. Питання щодо впливу подібних порушень на правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення податкової перевірки, вже неодноразово вирішувалось Верховним Судом. У постановах від 28 грудня 2022 року у справах № 420/22374/21, № 540/5445/21, № 160/14248/21, від 28 жовтня 2022 року у справі № 600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21, від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 Верховний Суд констатував, що проведення перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

92. Під час ухвалення постанов від 28 жовтня 2022 року у справі № 600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21 Верховний Суд також враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

93. Отже, позиція Верховного Суду щодо наслідків неправомірного проведення документальних перевірок на підставі пп. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення Податкового кодексу України вже є сформованою та усталеною.

94. Щодо посилань відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, колегія суддів зазначає таке.

95. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

96. Висновки судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать такому висновку Великої Палати Верховного Суду.

97. Колегія суддів вважає, що у вказаному висновку Великої Палати Верховного Суду не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Разом з тим, постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об`єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі.

98. Такий висновок не суперечить і зазначеним податковим органом у касаційній скарзі постановам Верховного Суду, щодо індивідуального підходу при вирішенні кожного конкретного спору стосовно правомірності та законності рішень суб`єктів владних повноважень.

99. До того ж Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 підтримала усталену в судовій практиці позицію, що нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

100. У цій справі застосовними є висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, ухваленої складом судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, відповідно до яких контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

101. У подальшому з урахуванням наведених висновків щодо наслідків процедурних порушень Верховний Суд висловив позицію, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.

102. Оскільки встановлений у пункті 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України мораторій на проведення позапланових виїзних перевірок на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 імперативно забороняє контролюючому органу її проводити, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій у цій справі про наявність підстав для визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень з огляду на допущені контролюючим органом процедурні порушення відповідає правильному застосуванню норм права і завданню адміністративного судочинства, а викладені у касаційній скарзі аргументи цього висновку не спростовують.

103. Щодо висновків судів попередніх інстанцій в межах розгляду спірних правовідносин в частині здійснення позивачем його господарської діяльності, ведення ним бухгалтерського та податкового обліку тощо, колегія суддів зазначає, що такі висновки є передчасними з урахуванням викладених у цій постанові висновків Верховного Суду, що контролюючим органом при призначенні та проведенні перевірки було порушено приписи пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень, та яким судами першочергово надається відповідна оцінка, а встановлені порушення виключають допустимість як доказів відомостей, отриманих в ході такої перевірки, та, відповідно, нівелюють її результати.

104. Суд вказує, що враховуючи правовий висновок, сформований у справах № 826/17123/18 та № 816/228/17, та враховуючи встановлені обставини щодо призначення та проведення перевірки у позивача всупереч дії мораторію, суди попередніх інстанцій не мали переходити до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства, а відповідно і робити висновки по суті таких порушень.

105. Водночас мотиви та висновки судів попередніх інстанцій по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства не вплинули на правильність вирішення спору в цілому, проте на переконання Верховного Суду такі мотиви мають бути виключені з мотивувальних частин рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

106. З урахуванням вказаного колегія суддів не надає оцінки наведеним доводам контролюючого органу в касаційній скарзі в частині неправильного застосування судами норм матеріального права (по суті встановлених під час перевірки порушень позивачем норм законодавства).

107. Враховуючи встановлені обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин колегія суддів приходить до висновку, що суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги Підприємства, проте виключно з мотивів протиправності призначення та проведення перевірки в умовах пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що має наслідком визнання протиправними та скасування прийнятого за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

108. За правилами частини першої, четвертої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

109. З урахуванням наведеного рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 320/30311/24 підлягають зміні в частині мотивів до задоволення позовних вимог наведених у цій постанові Верховного Суду, а в решті - залишенню без змін.

110. Щодо відшкодування позивачу витрат на оплату правничої допомоги адвоката

111. Згідно з пунктом 3 частини першої, частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

112. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

113. Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

114. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

115. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

116. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

117. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

118. Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

119. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

120. Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

121. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

122. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

123. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

124. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

125. Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

126. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

127. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

128. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

129. Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

130. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

131. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

132. Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

133. Як свідчать матеріали справи та було встановлено судом апеляційної інстанцій, на обґрунтування понесених судових витрат на правову допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем додано документи, які підтверджують надання правової допомоги, а саме:

копія договору про надання правової допомоги від 09 квітня 2024 року № 09/04-2024; копію додаткової угоди від 20 березня 2025 року № 1 до договору про надання правової допомоги від 09 квітня 2024 року № 09/04-2024; копію рахунку № 41 від 25 березня 2025 року; копію виписки по рахунку від 01 квітня 2025 року; копію рахунку № 86 від 20 травня 2025 року; копію виписки по рахунку від 23 травня 2025 року; копію акту надання послуг № 81 від 20 травня 2025 року; копію звіту від 26 травня 2025 року.

134. Всього за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції позивачем було фактично понесено та заявлено до відшкодування 441 335,04 грн.

135. Представником відповідача до суду апеляційної інстанції було подано заперечення щодо неспівмірності заявлених до відшкодування коштів із розглядом даної справи.

136. Як вбачається з оскаржуваного додаткової постанови, суд апеляційної інстанції, оцінивши вказані докази у їх взаємній сукупності та враховуючи наведені контролюючим органом доводи щодо неспівмірності заявлених судових витрат та частково задовольнив заяву позивача про стягнення на його користь понесених ним витрат на правову допомогу у розмірі 40 000 грн.

137. При вирішенні заяви позивача судом апеляційної інстанції було перевірено співмірність розміру витрат на оплату послуг адвокату із складністю справи та наданих адвокатами послуг, обсягом цих послуг, а також ціною позову, як цього вимагає частина п`ята статті 134 КАС України. Суд апеляційної інстанції навів мотиви, з яких він виходив при частковому задоволенні заяви, й такі заявником касаційних скарг не спростовані.

138. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, на оплату послуг адвоката, обсягом цих послуг, є підставою для часткового задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000 грн під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

139. При цьому вказані висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, на яку відповідач посилається в касаційних скаргах, та не суперечать їй.

140. Як вбачається з касаційної скарги, відповідач жодним чином не спростовує та не обґрунтовує свої доводи щодо незгоди з рішеннями суду саме в частині стягнутих витрат на користь позивача, не вказує, які витрати, на його переконання, є неспівмірними, в якій конкретно сумі такі витрати були необгрунтовано враховані судом апеляційної інстанції при стягненні витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

141. Відповідач вказує в касаційній скарзі лише про те, що розмір заявлених до стягнення витрат на правову допомогу є вочевидь не обґрунтованим, а аналіз змісту складених та поданих до суду позивачем процесуальних документів свідчить про те, що на їх підготовку не потребувалося витрачання значного часу. Проте зазначені обставини були враховані судом апеляційної інстанції під ухвалення оскаржуваної додаткової постанови та слугували підставою для часткового задоволення заяви позивача про стягнення на його користь понесених судових витрати на правничу допомогу. Суд наголошує, що з заявлених 441 335,04 грн до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу судом апеляційної інстанції фактично було стягнуто лише 40 000,00 грн.

142. З урахування наведеного колегія суддів не вбачає підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у цій справі.

143. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

144. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 320/30311/24 змінити у мотивувальній частині, з врахуванням висновків наведених у цій постанові Верховного Суду.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 320/30311/24 залишити без змін.

Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 17 червня 2025 року у справі № 320/30311/24 залишити без задоволення.

Додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 17 червня 2025 року у справі № 320/30311/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. А. Васильєва

О. О. Шишов