Ухвала від 09.10.2025 по справі 480/9950/23

УХВАЛА

09 жовтня 2025 року

м. Київ

справа №480/9950/23

адміністративне провадження №Зі/990/190/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Сумського апеляційного суду про відвід суддів Мацедонської В. Е., Білак М. В., Желєзного І. В., від участі у розгляді справи №480/9950/23 за позовом ОСОБА_1 до Сумського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, треті особи Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумського апеляційного суду (далі - відповідач), Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області), Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила:

- визнати протиправними дії Сумського апеляційного суду та ДСА України щодо незабезпечення ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя на посаді судді Сумського апеляційного суду у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань на проведення видатків з виплати суддівської винагороди у період з 01 січня 2021 року по 28 липня 2023 року; допомоги на оздоровлення, виплаченої їй у 2021-2023 роках, і вихідною допомогою при звільненні у відставку у зв`язку із обчисленням посадового окладу, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на рівні 2102 грн, у порушення статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»;

- зобов`язати Сумський апеляційний суд за рахунок бюджетних асигнувань на проведення видатків з виплати оплати праці, з урахуванням вже виплачених сум грошового утримання судді та сум які підлягають утриманню, як податки і обов`язкові платежі, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : суми недоплаченої у період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2021 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року в сумі - 2270 грн; суми недоплаченої у період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2022 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року в сумі - 2481 грн; суми недоплаченої у період з 01 січня 2023 року по 28 липня 2023 року суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за 2023 рік і вихідної допомоги при звільненні у відставку із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2684 грн;

- зобов`язати ДСА Україну забезпечити фінансування за рахунок бюджетних асигнувань виплати ОСОБА_1 утвореної заборгованості по суддівській винагороді за період з 01 січня 2021 року по 28 липня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, а саме з 01 січня 2021 року в розмірі 2270 грн; з 01 січня 2022 року - 2481 грн; з 01 січня 2023 року - 2684 грн, допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки в сумі 62095 грн, вихідної допомоги у зв`язку із звільненням у відставку в сумі 172854 грн;

- допустити до негайного виконання у межах місячної суми виплати: по суддівській винагороді за 2021 рік в сумі 16632 грн, за 2022 рік - в сумі 37521 грн; за 2023 рік - в сумі 57618 грн; допомоги на оздоровлення - недоплаченої суми місячного посадового окладу за 2003 рік - у розмірі 32010 грн та вихідної допомоги за 1 місяць в розмірі - 57618 грн;

- зобов`язати Сумській апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням суддівської винагороди станом на 28 липня 2023 року, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці в розмірі 265716 грн, у тому числі: посадовий оклад 147620 грн; доплата за вислугу років 80 % - 118096 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Сумського апеляційного суду щодо не забезпечення ОСОБА_1 , під час здійснення професійної діяльності судді на посаді судді Сумського апеляційного суду, у повному обсязі виплати суддівської винагороди у період з 01 січня 2021 року по 28 липня 2023 року; допомоги на оздоровлення, що була виплачена у 2021, 2022 і 2023 роках, і вихідної допомоги при звільненні у відставку у зв`язку із обчисленням посадового окладу із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на рівні 2102 гривень.

Зобов`язано Сумський апеляційний суд, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання судді, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : суми недоплаченої у період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2021 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2270 гривень; суми недоплаченої у період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2022 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2481 гривень; суми недоплаченої у період з 01 січня 2023 року по 28 липня 2023 року суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за 2023 рік і вихідної допомоги при звільненні у відставку із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2684 гривень.

Зобов`язано Сумській апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням суддівської винагороди станом на 28 липня 2023 року, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2023 року в розмірі 2684 грн, в загальній сумі 265716 грн, із них: посадовий оклад 147620 грн; доплата за вислугу років 80 % - 118096 гривень.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Сумського апеляційного суду - задоволено частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року скасовано в частині відмови у задоволені вимог про зобов`язання ДСА Україну забезпечити фінансування за рахунок бюджетних асигнувань виплати ОСОБА_1 утвореної заборгованості по суддівській винагороді, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при звільненні у відставку за період з 01 січня 2021 року по 28 липня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, а саме з 01 січня 2021 року в розмірі 2270 грн; з 01 січня 2022 року - 2481грн; з 01 січня 2023 року - 2684 грн.

Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити за рахунок бюджетних асигнувань фінансування виплати заборгованості зі суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та допомоги при звільненні у відставку ОСОБА_1 , що склалася за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2021 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2270 гривень; суми недоплаченої у період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2022 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2481 гривень; суми недоплаченої у період з 01 січня 2023 року по 28 липня 2023 року суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за 2023 рік і вихідної допомоги при звільненні у відставку із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2684 гривень.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі №480/9950/23 - залишено без змін.

Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалами Верховного Суду від 19 червня 2025 року, від 21 липня 2025 року, від 19 серпня 2025 року касаційні скарги Сумського апеляційного суду повернуто особі, яка її подала.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням заявнику касаційної скарги строку у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви; касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав з належним її обґрунтуванням.

03 жовтня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга в новій редакції з заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.

Разом з цим, до Верховного Суду надійшла заява Сумського апеляційного суду про відвід суддів Мацедонської В.Е., Білак М.В., Желєзного І. В.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року визнано необґрунтованою заяву Сумського апеляційного суду про відвід суддів і передано її до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2025 року заяву Сумського апеляційного суду про відвід суддів Мацедонської В.Е., Білак М.В., Желєзного І. В. у справі №480/9950/23 передано для вирішення судді Соколову В. М.

Заява про відвід суддів вмотивована тим, що Сумським апеляційним судом було подано 4 касаційні скарги у даній справі та всі вони з різних підстав були повернуті, однак останнім було виконано всі вимоги, що були визнані суддею-доповідачем як перепоною для відкриття касаційного провадження.

Відповідач вказує, що суддя Мацедонська В. Е. ігнорує правову позицій касаційного суду по справі № 240/9028/24, яка є тотожною до справи № 480/9950/23.

Заявник вважає, що залишаючи касаційну скаргу Сумського апеляційного суду вчергове без руху, судді Білак М. В. та Желєзним І. В. погоджуються з позицією Мацедонської В. Е. щодо неналежного оформлення касаційної скарги та недостатнього обґрунтування заяви про поновлення строку на касаційне оскарження. Це додатково свідчить, що останні поверхово підійшли до вивчення змісту касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження, мотивів обґрунтування заяви про поновлення строку на касаційне оскарження. На думку відповідача, за умови більш детального вивчення касаційної скарги, неодноразове подання касаційної скарги в стислі строки і в умовах, в яких працює Сумський апеляційний суд та враховуючи кваліфікацію даних суддів, останні мали прийти до іншого висновку ніж суддя Мацедонська В. Е.

У заяві про відвід суддів вказано, що вона подана на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України (за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді).

Розглянувши цю заяву, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Враховуючи нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У цьому зв`язку Верховний Суд принагідно зауважує, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

При цьому слід звернути увагу на те, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді, а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості Суд уважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, практика ЄСПЛ свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45- 50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").

У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02, пункт 49) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", № 33958/96, пункт 42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", від 10 червня 1996 року, пункт 38).

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Таким чином не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Зі змісту заяви про відвід суддів слідує, що необхідність відводу суддів Мацедонської В. Е., Білак М. В., Желєзного І. В., у розгляді справи №480/9950/23 відповідач мотивує перешкодою доступу до суду у зв`язку з безпідставним поверненням його касаційних скарг.

Доводи заявника зводяться до незгоди з ухвалою про залишення касаційної скарги без руху, які скаржник пов`язує з неодноразовим поверненням скарг, що створює перешкоди у реалізації права на касаційне оскарження.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Мотиви відводу суддів свідчать фактично про незгоду заявника з постановленням ухвали від 25 вересня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху, що в свою чергу, не може слугувати підставою для відводу судді відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України.

Отже, мотиви, наведені у поданій заяві, не є чинником, який може свідчити про упередженість та необ`єктивність суддів та не можуть слугувати підставою для відведення суддів Мацедонської В. Е., Білак М. В., Желєзного І. В., оскільки фактично зводяться до незгоди заявника з процесуальними діями (рішеннями) суддів.

За таких обставин, заява про відвід суддів Мацедонської В. Е., Білак М. В., Желєзного І. В. є необґрунтованою.

У частині четвертій статті 40 КАС України закріплено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Сумського апеляційного суду про відвід суддів Мацедонської В. Е., Білак М. В., Желєзного І. В., від участі у розгляді справи №480/9950/23 за позовом ОСОБА_1 до Сумського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, треті особи Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Соколов