Ухвала від 04.11.2025 по справі 480/9950/23

УХВАЛА

04 листопада 2025 року

м. Київ

справа №480/9950/23

адміністративне провадження №К/990/35937/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В.Е.,

суддів - Білак М.В., Желєзного І. В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Мацедонської В.Е., Білак М.В., Мартинюк Н. М. від участі у розгляді справи № 480/9950/23 за позовом ОСОБА_1 до Сумського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, треті особи - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Сумського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Сумського апеляційного суду та ДСА України щодо незабезпечення ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя на посаді судді Сумського апеляційного суду у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань на проведення видатків з виплати суддівської винагороди у період з 01 січня 2021 року по 28 липня 2023 року; допомоги на оздоровлення, виплаченої їй у 2021-2023 роках, і вихідною допомогою при звільненні у відставку у зв`язку із обчисленням посадового окладу, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на рівні 2102,00 грн, у порушення статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»;

- зобов`язати Сумський апеляційний суд за рахунок бюджетних асигнувань на проведення видатків з виплати оплати праці, з урахуванням вже виплачених сум грошового утримання судді та сум які підлягають утриманню, як податки і обов`язкові платежі, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : суми недоплаченої у період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2021 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року в сумі - 2270,00 грн; суми недоплаченої у період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2022 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року в сумі - 2481,00 грн; суми недоплаченої у період з 01 січня 2023 року по 28 липня 2023 року суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за 2023 рік і вихідної допомоги при звільненні у відставку із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2684,00 грн;

- зобов`язати ДСА Україну забезпечити фінансування за рахунок бюджетних асигнувань виплати ОСОБА_1 утвореної заборгованості по суддівській винагороді за період з 01 січня 2021 року по 28 липня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, а саме з 01 січня 2021 року в розмірі 2270,00 грн; з 01 січня 2022 року - 2481,00 грн; з 01 січня 2023 року - 2684,00 грн, допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки в сумі 62095,00 грн, вихідної допомоги у зв`язку із звільненням у відставку в сумі 172854,000 грн;

- допустити до негайного виконання у межах місячної суми виплати: по суддівській винагороді за 2021 рік в сумі 16632,00 грн, за 2022 рік - в сумі 37521,00 грн; за 2023 рік - в сумі 57618,00 грн; допомоги на оздоровлення - недоплаченої суми місячного посадового окладу за 2003 рік - у розмірі 32010,00 грн та вихідної допомоги за 1 місяць в розмірі - 57618,00 грн;

- зобов`язати Сумській апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням суддівської винагороди станом на 28 липня 2023 року, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці в розмірі 265716,00 грн, у тому числі: посадовий оклад 147620,00 грн; доплата за вислугу років 80 % - 118096,00 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Сумського апеляційного суду щодо не забезпечення ОСОБА_1 , під час здійснення професійної діяльності судді на посаді судді Сумського апеляційного суду, у повному обсязі виплати суддівської винагороди у період з 01 січня 2021 року по 28 липня 2023 року; допомоги на оздоровлення, що була виплачена у 2021, 2022 і 2023 роках і вихідною допомогою при звільненні у відставку у зв`язку із обчисленням посадового окладу із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на рівні 2102 гривень.

Зобов`язано Сумський апеляційний суд, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання судді, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 :

- суми недоплаченої у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2021 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2270 гривень;

- суми недоплаченої у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2022 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2481 гривень;

- суми недоплаченої у період з 01.01.2023 по 28.07.2023 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за 2023 рік і вихідної допомоги при звільненні у відставку із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2684 гривень.

Зобов`язано Сумській апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням суддівської винагороди станом на 28 липня 2023 року, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2023 року в розмірі 2684 грн, в загальній сумі 265716 грн, із них: посадовий оклад 147620 грн; доплата за вислугу років 80 % - 118096 гривень.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 по справі № 480/9950/23 - скасовано в частині відмови у задоволені вимог про зобов`язання ДСА Україну забезпечити фінансування за рахунок бюджетних асигнувань виплати ОСОБА_1 утвореної заборгованості по суддівській винагороді, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при звільненні у відставку за період з 01 січня 2021 року по 28 липня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, а саме з 01 січня 2021 року в розмірі 2270,00 грн; з 01 січня 2022 року - 2481,00 грн; з 01 січня 2023 року - 2684,00 грн.

Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити за рахунок бюджетних асигнувань фінансування виплати заборгованості зі суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та допомоги при звільненні у відставку ОСОБА_1 , що склалася за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2021 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2270 гривень; суми недоплаченої у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2022 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2481 гривень; суми недоплаченої у період з 01.01.2023 по 28.07.2023 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за 2023 рік і вихідної допомоги при звільненні у відставку із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2684 гривень.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 про справі №480/9950/23 - залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Сумський апеляційний суд подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

Ухвалами Верховного Суду від 19 червня 2025 року, від 21 липня 2025 року, від 19 серпня 2025 року касаційні скарги Сумського апеляційного суду повернуто особі, яка її подала.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням заявнику касаційної скарги строку у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви; касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням.

03 жовтня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга в новій редакції з заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року поновлено Сумському апеляційному суду строк на касаційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Сумського апеляційного суду на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі № 480/9950/23.

30 жовтня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Мацедонської В.Е., Білак М.В., Мартинюк Н. М.

У своїй заяві скаржниця аналізує ухвали Верховного Суду, прийняті у даній справі щодо оскарження Сумським апеляційним судом рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року. Та зазначає, що даний склад Верховного Суду знову допустив до касаційної перевірки рішення суду першої інстанції у повному обсязі при тому, що при повторному перегляді справи 13.05.25 апеляційним судом питання грошового забезпечення судді вже не були предметом апеляційної перевірки згідно правової рекомендації у постанові Верховного Суду від 14.11.2024.

Разом з тим, ОСОБА_1 вказує на те, що дана колегія помилково визнає, що дана справа не є справою незначної складності, оскільки предметом вимоги є спір, що виник при проходженні публічної служби ( п.1 ч.6 ст. 12 КАС) і може бути оскаржений тільки з підстав, визначених у п.2 ч. 5 ст. 328 КАС, однак касаційне провадження відкрито з загальних підстав оскарження передбаченого ч.1, 4 ст. 328 КАС, право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Випадком для даної справи є п.2 ч.5 ст. 328 КАС.

На думку заявниці, дана колегія проявила неприпустиму зацікавленість на боці відповідача при вирішенні питання поновлення строків на касаційне оскарження та прийнятті рішення про відкриття касаційного провадження у справі в повному обсязі, яка є справою незначною складності.

Тож, як зазначає позивачка, в підтвердження відсутності незалежності при здійсненні правосуддя з боку суддів Верховного Суду є зміст ухвали про відкриття касаційного провадження де мотивувальна частина суперечить її резолютивній частин. Так, слід зрозуміти, що касаційна перевірка рішення суду першої та апеляційної інстанції з підстав п.1.ч.4ст. 328 КАС буде проходити частково тільки по предмету нового перегляду апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не здійснював перевірку судового рішення від 27.11.23 в частині задоволення позовних вимог заявниці і залишив цю частину рішення суду першої інстанції без змін, скасував та ухвалив нове рішення в частині вирішення вимог до ДСАУ. А з резолютивної частини вбачається, що відкрито касаційне провадження у повному обсязі, притому вимоги скарги стосуються обох судових рішень через не врахування висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, яка ухвалена вже після відхилення Верховного Суду доводів касаційної скарги відповідача на рішення суду першої інстанції під час касаційного перегляду справи у квітні -листопаді 2024 року.

Отже, така професійна непослідовність суддів є переконливим свідченням про їх зацікавленість на боці відповідача і дає скаржниці обґрунтовані підстави для виникнення великих сумнівів у неупередженості та їх об`єктивності під час проведення касаційної перевірки оскаржених судових рішень, незважаючи, що саме цей склад суду у постанові від 14.11.24 вже висловив свою правову позицію з приводу законності вирішення її вимог щодо грошового забезпечення судді, під час здійснення правосуддя.

Водночас у ОСОБА_1 виникає сумнів відносно висновків суддів щодо належності до об`єктивних причин пропущення касаційного строку те, що вперше касаційна скарга була подана 30 травня 2025 року, тобто у межах строку звернення до Касаційного адміністративного суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, а наступні без зволікань в межах 10 днів після повернення касаційної скарги, що свідчить про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження відповідно до ст. 121 КАС України. Заявницю дивує визнати наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником подана первісна касаційна скарга протягом 30 днів з дня ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, яка не була визнана Верховним Судом прийнятною для відкриття касаційного провадження і повернута відповідачеві. Потім відповідач ще три рази подавав касаційну скаргу без усунення попередніх недоліків вказаних суддею Верховного Суду в ухвалах про їх повернення, ураховуючи що судом не встановлювалися якісь процесуальні строки для повторного звернення із касаційною скаргою. Тому не зрозуміло чомусь строки у 10 днів подання чергової скарги визнаються в такому випадку розумними, притому що процесуальний закон передбачив порядок касаційного оскарження, який викладено у ст. 329 КАС - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначенні статтею 36 КАС України, а стаття 37 КАС України визначає підстави недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.

Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).

Аналіз цих норм свідчить про те, що для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, що викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності.

Враховуючи те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді, сторона повинна навести обґрунтовані аргументи, що свідчать про наявність відповідних суб`єктивних та об`єктивних чинників.

Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:

«об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

«суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Надаючи оцінку об`єктивності судді (суддів) під час вчинення ним (ними) процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя (судді) під час виконання ним (ними) своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє поведінка судді (суддів) у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею (суддями) дії, які можуть стати приводом для позбавлення права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.

Перед розглядом справи судді повинні утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Судді утримуються від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Водночас вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.

Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас за сталою та послідовною практикою Великої Палати Верховного Суду, наведеною, зокрема в ухвалах у справах №990/119/23, № 990/136/23, №990/20/23, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Мотиви заявниці фактично зводяться до того, що позивачка висловлює сумнів щодо неупередженості та об`єктивності ухвали Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року, постановленої колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду.

Дана ухвала була прийнята у складі головуючого судді (судді - доповідача) Мацедонської В.Е., суддів Білак М.В., Желєзного І. В. Однак ОСОБА_1 помилково просить про відвід колегії суддів у складі: Мацедонської В.Е., Білак М.В., Мартинюк Н. М. від участі у розгляді справи № 480/9950/23.

Суд звертає увагу, що 29 вересня 2025 року Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного Суду № 1181/0/78-25 було призначено повторний автоматизований розподіл у цій справі.

На виконання указаного розпорядження був проведений повторний автоматизований розподіл справи № 480/9950/23 і відповідним протоколом було замінено суддю Мартинюк Н. М., у зв`язку з настанням обставин, що унеможливлюють участь судді Мартинюк Н. М. у розгляді даної справи, та визначено новий склад колегії суддів для її розгляду: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), суддів Білак М.В., Желєзного І. В.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 у частині відводу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мартинюк Н.М., Верховний Суд зазначає про таке.

Так у статті 36 КАС України наведені підстави для відводу (самовідводу) судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Отже, мета відводу судді від участі у справі полягає у гарантуванні безсторонності суду під час розгляду конкретної адміністративної справи. Таким чином, процесуальний механізм відводу судді може бути застосовано виключно до судді, який бере участь у розгляді конкретної адміністративної справи.

Водночас суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мартинюк Н.М. відповідно до повторного протоколу розподілу судової справи між суддями від 29 вересня 2025 року не входить до складу колегії суддів у цьому касаційному провадженні у справі № 480/9950/23.

Відтак відсутні підстави для вирішення питання відводу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мартинюк Н.М. від розгляду цієї справи та, відповідно, розгляду поданої ОСОБА_1 заяви у визначеному статтею 40 КАС України порядку.

За змістом частини другої статті 167 КАС України якщо заява (клопотання, заперечення) є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Ураховуючи викладене, подана ОСОБА_1 заява про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мартинюк Н.М. у справі № 480/9950/23 підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Разом з тим, позивачка вказує на те, що дана колегія помилково визнає, що дана справа не є справою незначної складності, оскільки предметом вимоги є спір, що виник при проходженні публічної служби.

У п.1 ч.6 ст. 12 КАС, на яку посилається скаржниця, зазначено, що для цілей Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище. У даній справі позивачка здійснювала правосуддя на посаді судді Сумського апеляційного суду, у зв`язку з виконанням свої службових обов`язків виник спір з Сумським апеляційним судом.

Згідно статті 51-3 (Примітка) Закону України "Про запобігання корупції" під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються Президент України, Прем`єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б", та особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої - третьої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу.

Отже, посада публічної служби, яку обіймала позивачка, та у зв`язку з перебуванням на якій виник цей спір (суддя Сумського апеляційного суду), відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції».

Також ухвалою Сумського окружного адміністративного суду 15 вересня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

З огляду на наведене, посилання скаржниці є безпідставними та не відповідають нормам чинного законодавства.

Щодо сумнівів ОСОБА_1 відносно об`єктивних підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку на касаційне оскарження, Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Так скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.

Отже, підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

З цього випливає, що скаржник має право повторно звертатися до суду, після повернення касаційного скарги, і це право суду у кожному конкретному випадку визначати, чи є поважними підстави пропуску строку, зазначені скаржником.

Так в ухвалі Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року за результатом аналізу підстав пропуску строку на касаційне оскарження, зазначених Сумським апеляційним судом, колегією суддів висновано, що наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником подана первісна касаційна скарга протягом 30 днів з дня ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, а також повторно подані касаційні скарги після повернення Верховним Судом у розумний строк.

Аналізуючи інші підстави відводу Суд зазначає, що не може бути підставою для відводу судді клопотання, яке містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, резюмуючи підстави відводу, Суд зазначає, що сумнів у неупередженості суддів у зв`язку з вчиненням процесуальних дій та прийняттям ухвали у справі не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ`єктивність суду.

Заява не містить посилань на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь суддів Верховного Суду Мацедонської В.Е., Білак М.В. у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

На цій основі Суд дійшов висновку, що заявлений відвід є необґрунтованим.

Враховуючи необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Мацедонської В.Е., Білак М.В. питання про відвід судді відповідно до частини четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 31, 36, 37, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М. у справі №480/9950/23 повернути скаржнику без розгляду.

Визнати необґрунтованим відвід, заявлений ОСОБА_1 колегії суддів у складі: Мацедонської В.Е., Білак М.В.

Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Мацедонської В.Е., Білак М.В. від участі в розгляді справи № 480/9950/23 за позовом ОСОБА_1 до Сумського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, треті особи - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

І. В. Желєзний