Постанова від 08.10.2025 по справі 554/8572/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/8572/25 Номер провадження 22-ц/814/3362/25Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Триголов В.М., Чумак О.В.

розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 11 червня 2025 року (час ухвалення судового рішення 08:12 год; дата складання повного текста судового рішення не зазначено) у справі за заявою Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» про забезпечення доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в :

У червні 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вказаною заявою, просило:

витребувати у приватного нотаріуса Бардінової Вікторії Володимирівни копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

витребувати в Управлінні адміністративних послуг Полтавської міської ради або від іншого територіального органу, до повноважень якого входять питання реєстрації місця проживання фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу останнього місця реєстрації проживання померлого ОСОБА_1 , інформацію про осіб зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем ( АДРЕСА_1 ) за станом на дату смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування клопотання вказувало, що позичальник ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позичальник не виконав взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим за договором №PLAWGI0000004367 від 28.12.2007 і Додатковою угодою до Договору про іпотечний кредит №PLAWGI0000004367 від 28.12.2007 від 28.07.2008 залишилась непогашеною заборгованість у загальному розмірі 24 683.00 дол. США.

20.07.2023 Банк звернувся з претензією кредитора до Першої полтавської державної нотаріальної контори, яка у листі від 15.08.2023 повідомила, що спадкова справа після смерті позичальника заведена приватним нотаріусом Бардіновою Вікторією Володимирівною.

У зв`язку з цим 04.10.2023 Банк подав претензію кредитора до приватного нотаріуса Бардінової Вікторії Володимирівни, яка листом від 17.10.2023 відмовила Банку у наданні інформації про спадкоємців позичальника з посиланням на положення ст.8 Закону України Про нотаріат

У відповіді нотаріуса не зазначено про наявність спадкоємців, зокрема, не вказано про наявність спадкоємців, що постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і вважаються такими, що прийняли спадщину, тому Банк позбавлений можливості захистити свої права та інтереси в судовому порядку, оскільки не володіє інформацією про спадкоємців, а відтак не може визначити підсудність майбутнього позову та виконати вимоги процесуального закону в частині зазначення у позові інформації про відповідача (відповідачів).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 11 червня 2025 року заяву ОСОБА_2 , представниці Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», про забезпечення доказів повернуто заявнику.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, страву повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що на час смерті позичальника була наявна заборгованість за кредитним договором, укладеним між ним і банком, коло спадкоємців встановити в позасудовому порядку не є можливим, нотаріус відмовив у наданні інформації про коло спадкоємців, а також неможливо встановити інформацію стосовно тих, хто проживав разом зі спадкодавцем на час його смерті.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав:

Відповідно п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Повертаючи заяву про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив з того, що представником заявника до заяви про витребування доказів до пред`явлення позову додано Договір про іпотечний кредит №PLAWGI0000004367від 28.12.2007р. та Додаткову угоду до Договору про іпотечний кредит №PLAWGI0000004367 від 28.12.2007 від 28.07.2008 р. Однак, до заяви не додано розрахунок заборгованості за кредитним договором, що унеможливлює встановити існування такої заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приват Банк», що є підставою для звернення до суду з позовом. Враховуючи викладене, суд вважав, що відсутні підстави для витребування інформації про коло спадкоємців померлого ОСОБА_1 до звернення до суду з позовом.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст.95ЦПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ч. 4 ст. 84 ЦПК України, суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому ст. ст. 116-118 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст.116ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Заяву про забезпечення доказів, подану в порядку ст. ст. 116, 117, 118, 119 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи у відповідності до ст. 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 367/6751/18-ц викладено наступну правову позицію: «Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша статті 116 ЦПК України). Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Разом з цим, згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом».

Таку ж правову позицію щодо вирішення судами питання про забезпечення доказів висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 у справі № 9901/608/19 та від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18.

Отже, необхідно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (ст. 116-119 ЦПК України), та витребування доказів у разі неможливості учасниками справи самостійно їх надати (ст. 84 ЦПК України).

Згідно із статтею 1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Дії, які свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини, визначені у частинах 3 і 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною 3 статті 1268ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого частиною 3 статті 1268 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Сплив визначених статтею 1281ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 17.04.2018 у справі №522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Вказану правову позицію викладено в постанові КЦС ВС у справі № 496/4489/16-ц від 23 жовтня 2019 року.

Частина 1 ст.117ЦПК України містить перелік вимог до заяви про забезпечення доказів, зокрема, у заяві необхідно зазначити докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.

Частиною 4 ст.117 ЦПК України встановлено, що суд повертає заяву, якщо така заява подана без додержання вимог цієї статті.

Визнаючи, що заява Банку подана без додержання вимог ст.117 ЦПК України, суд першої інстанції послався лише на те, що Банком до заяви не долучено розрахунок заборгованості за кредитним договором, що унеможливлює встановити існування такої заборгованості.

Разом з тим, норми ст.117 ЦПК України, зокрема частини першої цієї статті, не містять вимоги про надання заявником документів (доказів), що підтверджують обгрунтованість майбутніх позовних вимог; заявник лише має обгрунтувати необхідність забезпечити докази.

У заяві про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» просило витребувати у приватного нотаріуса Бардінової В.В. копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_1 , оскільки зазначена інформація необхідна Банку для подачі позову до суду до спадкоємців позичальника, однак такою інформацією Банк не володіє, а отримати таку інформацію від приватного нотаріуса Банку не виявилося можливим, тобто Банк обгрунтував необхідність забезпечення доказів.

Враховуючи викладене, слід визнати, що суд першої інстанції ухвалив рішення про повернення заяви за відсутності встановлених законом підстав, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 11 червня 2025 року скасувати.

Матеріали справи № 554/8572/25 за заявою Дудки Вікторії Борисівни, представниці Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», про забезпечення доказів до подання позову направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 08 жовтня 2025 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: В.М.Триголов

О.В.Чумак