Ухвала від 22.09.2025 по справі 523/12462/25

Справа № 523/12462/25

Провадження №1-кп/523/1489/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

22 вересня 2025 року м. Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ,

в присутності обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судукримінальне провадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №42024160000000184від 03.10.2024р.,за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28,ч.1 ст.249, ч.3 ст.28,ч.2 ст.364 та ч.3 ст.209 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Пересипського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28,ч.1 ст.249, ч.3 ст.28,ч.2 ст.364 та ч.3 ст.209 КК України.

В судовому засіданні, прокурор заявив клопотання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , обґрунтовуючи клопотання тим, що він обвинувачується у скоєні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушеннях, може переховуватися від суду, незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження з метою зміни ними показань у ході судового провадження, продовжити злочинну діяльність, перешкоджати встановленню істини по справі іншим чином, тому є підстави вважати, що ризики, передбачені нормами ст.177 КПК України не втратили своєї актуальності, більш м`які запобіжні заходи, на думку прокурора, не можуть забезпечити належної поведінки обвинувачених;

захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора,

обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.

інші учасники судового засідання також просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, а також дослідивши матеріали справи та перевіривши надані прокурором на теперішній час докази обвинувачення, суд приходить до наступного.

За змістом ч.1 ст.331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Згідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст.178 КПК України.

Відповідно до ст.17 Закону України №3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України Кримінальне Процесуальне Законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов`язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Крім того, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Зважаючи на стадію судового провадження та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень. Згідно обвинувального акту, ОСОБА_6 , на даній стадії судового провадження обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

Вирішуючи питання про продовження стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, є особою раніше не судимою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2019 року народження, маючого місце проживання, де мешкає разом із родиною, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків. Окрім того, слід зазначити, що ОСОБА_6 до затримання працював у правоохоронних органах, що свідчить про те, що ризики, передбачені нормами ст.177 КПК України не втратили своєї актуальності.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Водночас, згідно ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжких і особливо тяжких злочинів.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у розмірі - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Окрім того, відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає за необхідне визначити розмір застави, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати судовому розгляду.

На думку суду, з врахуванням обставин та тяжкості кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_6 та його особи, застава в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на даній стадії буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Таким чином, дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, враховується необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.331, 369-372, 376 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 19.11.2025 року, включно, з утриманням в Державній установі "Одеський слідчий ізолятор".

Відповідно дост.183 КПК України,визначити ОСОБА_6 розмір застави, достатньої для виконання обвинуваченим обов`язків, передбаченихКПК України у виді 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 908400грн.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

1. прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду,

2.повідомляти суд та прокурора про зміну свого місця проживання та роботи,

3. без дозволу прокурора та суду не відлучатися за межі м. Одеси,

4. утримуватись від спілкування з іншими учасниками по даному кримінальному провадженні.

Згідно із ч.7ст.182 КПК України,підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний, обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.

Відповідно до ч.ч.3, 8 ст.182, ч.5 ст.194 КПК України,підозрюваному, обвинуваченому роз`яснити його обов`язки і наслідки їх невиконання, а саме у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора,судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, зокрема прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволупрокурору, суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.

Копію ухвали направити для виконання начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор», а також надати іншим учасникам судового процесу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1