Постанова від 30.09.2025 по справі 917/1870/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2025 року м. Харків Справа № 917/1870/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (вх. №1934П) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27.08.2025 (ухвалу постановлено суддею Погрібною С.В. в приміщенні Господарського суду Полтавської області 27.08.2025, повна ухвала складена 01.09.2025) у справі №917/1870/19

за позовною заявою Акціонерного товариства «Укртрансгаз», вул. Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021

до Акціонерного товариства по газопостачанню «Оператор Газорозподільної Системи «Лубнигаз», вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37503

про стягнення 15597161,68 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз» про стягнення заборгованості у сумі 15597161,68 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.06.2020, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2021, в задоволенні позову АТ «Укртрансгаз» до ПАТ «Лубнигаз» відмовлено в позові.

Постановою Верховного Суду від 05.07.2022 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задоволено; постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 і рішення Господарського суду Полтавської області від 30.06.2020 у справі № 917/1870/19 скасовано та передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.02.2025 у справі №917/1870/19 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства по газопостачанню «Оператор Газорозподільної Системи «Лубнигаз» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 13062515,38 грн - основної заборгованості, 979867,59 грн - пені, 165339,24 грн - 3% річних, 409571,88 грн - інфляційних та 233957,43 грн - витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.04.2025 у справі №917/1870/19 стягнуто з Акціонерного товариства по газопостачанню «Оператор Газорозподільної Системи «Лубнигаз» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 350936,15 грн та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 467914,86 грн.

30.07.2025 від Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної Системи «Лубнигаз» надійшла заява про відстрочку та розстрочку виконання додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 29.04.2025 терміном на 36 місяців шляхом щомісячної сплати у розмірі 22745,86 грн, яка мотивована, зокрема, скрутним фінансовим становищем товариства, яке є результатом правового регулювання його господарської діяльності, відсутністю вини боржника у простроченні виконання зобов`язання, наявністю виняткових обставин, пов`язаних із особливостями здійснюваної ним діяльності.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.08.2025 заяву Акціонерного товариства по газопостачанню «Оператор Газорозподільної Системи «Лубнигаз» (вх. №9994 від 30.07.2025) про відстрочення та розстрочення виконання додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 29.04.2025 у справі №917/1870/19 задоволено частково; відстрочено та розстрочено виконання додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 29.04.2025 у справі №917/1870/19 та затверджено наступний графік: серпень 2025 року - 90983,44 грн; вересень 2025 року - 90983,44 грн; жовтень 2025 року - 90983,44 грн; листопад 2025 року - 90983,44 грн; грудень 2025 року - 90983,44 грн; січень 2026 року - 90983,44 грн; лютий 2026 року - 90983,44 грн; березень 2026 року - 90983,44 грн; квітень 2026 року - 90983,49 грн.

Задовольняючи частково заяву відповідача, суд першої інстанції врахував, зокрема, фінансовий стан боржника, а також те, що господарська діяльність АТ «Лубнигаз» як оператора газорозподільної системи, пов`язана з розподілом природного газу, а отже є достатньо залежною від процесів нормативно-правового регулювання, в тому числі з боку Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), яка є суб`єктом встановлення тарифів на розподіл природного газу операторами газорозподільних підприємств. За таких обставин суд першої інстанції визнав переконливим твердження заявника про існування загрози блокування повноцінної господарської діяльності підприємства при виконанні рішення суду у встановлений строк, тобто існування у боржника обставин, що ускладнюють виконання рішення.

Водночас, застосувавши законодавчі приписи передбачені ч.5 ст.331 ГПК України, якими визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, суд першої інстанції задовольнив заяву відповідача частково, строком на один рік з дня ухвалення додаткового рішення та ухвалив відстрочити та розстрочити виконання додаткового рішення визначивши дату останнього платежу в квітні 2026 року.

Місцевий господарський суд, проаналізувавши наведені у заяві про розстрочення виконання додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 29.04.2025 у справі №917/1870/19 мотиви, надавши оцінку аргументам представників сторін, врахувавши статус підприємства відповідача, значення його діяльності для Лубенської територіальної громади та баланс між інтересами стягувача та боржника, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви.

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27.08.2025 у справі №917/1870/19 про задоволення заяви АТ «Лубнигаз» про відстрочення та розстрочення виконання додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 29.04.2025 у справі №917/1870/19; прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви АТ «Лубнигаз» про відстрочення та розстрочення виконання додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 29.04.2025у справі №917/1870/19; витрати по сплаті судового збору, понесені АТ «Укртрансгаз» при оскарженні ухвали Господарського суду Полтавської області від 27.08.2025 у справі № 917/1870/19, покласти на АТ «Лубнигаз».

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неможливість віднесення обставин скрутного фінансового стану відповідача до виключних обставин у розумінні положень ст. 331 ГПК України. Вважає, що за порушення договірних зобов`язань, та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України; як АТ «Укртрансгаз», так і АТ «Лубнигаз» несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій. Проте, судом першої інстанції не дотримано балансу прав та інтересів сторін, що є обов`язковою умовою при застосуванні положень ст. 331 ГПК України. АТ «Укртрансгаз» також вважає, що судом першої інстанції неповно дослідженні надані сторонами докази, що мають вплив на правильність оцінки майнового стану АТ «Лубнигаз». Позивач звертає увагу, що на нього покладено суспільно-важливу і стратегічну функцію по своєчасному й безперебійному забезпеченню суб`єктів господарювання та соціальної сфери України природним газом, а відстрочення виконання рішення суду унеможливить виконання АТ «Укртрансгаз» покладених на нього функцій та спричинить ризики у вигляді зриву у підготовці до опалювальних сезонів та розриву відносин з іноземними контрагентами за міждержавними угодами.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (вх. №1934П) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27.08.2025 у справі №917/1870/19, встановлено учасникам справи строк по 22.09.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 30.09.2025.

22.09.2025 від АТ «Лубнигаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги АТ «Укртрансгаз» на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27.08.2025, якою відстрочено та розстрочено виконання додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 29.04.2025 у справі №917/1870/19. АТ «Лубнигаз» посилається, зокрема, на те, що примусове стягнення заборгованості шляхом списання коштів з рахунків відповідача та продаж його майна органами державної виконавчої служби призведе до неможливості забезпечення безаварійної експлуатації системи газопостачання населенню та підприємствам районів Лубенської ОТГ, завдасть значної шкоди правам та інтересам населенню вказаних районів. Зупинення роботи підприємства призведе також до звільнення працівників.

25.09.2025 від АТ «Укртрансгаз» надійшла відповідь на відзив, в якому позивач заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

29.09.2025 від АТ «Лубнигаз» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просить відкласти розгляд справи №917/1870/19 на іншу дату у зв`язку із захворюваністю представника відповідача.

У судовому засіданні представник АТ «Укртрансгаз» підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27.08.2025 у справі №917/1870/19 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви АТ «Лубнигаз» про відстрочення та розстрочення виконання додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 29.04.2025 у справі №917/1870/19, з підстав викладених в апеляційній скарзі та відповіді на відзив.

Представник АТ «Лубнигаз» підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27.08.2025 у справі №917/1870/19 - залишити без змін, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні представником відповідача, також було надано платіжну інструкцію №3879 від 30.09.2025 на підтвердження сплати другого платежу у сумі 90983,44 грн на виконання ухвали Господарського суду Полтавської області від 27.08.2025.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила таке.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Частиною 1 ст. 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Положеннями ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).

Одночасно держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього апарату (рішення у справі ComiNgersoll S.A. проти Португалії).

Приписами ч. 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 ГПК України).

В обґрунтування заяви про відстрочення та розстрочення рішення суду відповідач посилається на скрутне фінансове становище, яке стало результатом правого регулювання його господарської діяльності, затвердження НКРЕКП тарифів на розподіл природного газу для операторів газорозподільних мереж на економічно необґрунтованому рівні не дозволило покривати витрати та призвело до збитковості діяльності і штучного накопичення боргів перед кредиторами. Примусове стягнення заборгованості шляхом списання коштів з рахунків товариства та продаж його майна органами державної виконавчої служби призведе до неможливості забезпечення безаварійної експлуатації системи газопостачання населенню та підприємствам районів Лубенської ОТГ, завдасть значної шкоди правам та інтересам населенню вказаних районів. Зупинення роботи підприємства призведе також до звільнення працівників. Найбільшу кредиторську заборгованість товариство має за природний газ для виробничо-технологічних потреб перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в сумі 367084,8 тис грн, послуги з транспортування природного газу та балансування обсягів природного газу перед АТ «Укртрансгаз» в сумі 13109,5 тис грн та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» в сумі 56762,7 тис грн. Основною причиною збиткової діяльності з розподілу природного газу стало різке зростання ринкових цін на природний газ для ВТВ, особливо в період з 01.11.2021 по 28.02.2022, доля яких в структурі тарифу складає від 31 до 40%. АТ «Лубнигаз» включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 №1639-ІХ, і як оператор газорозподільної системи має право на врегулювання не сплаченої заборгованості перед АТ «Укртрангаз» по спірному договору транспортування природного газу. АТ «Лубнигаз» здійснює вибухонебезпечні роботи по ремонту газових мереж та підтриманню їх у належному безаварійному стані, на території діяльності АТ «Лубнигаз» відсутнє інше підприємство, яке може здійснювати такі роботи підвищеної небезпеки, ремонт газопроводів та усувати можливі аварійні ситуації. Тому, припинення господарської діяльності АТ «Лубнигаз» може мати невідворотні небезпечні наслідки для населення чотирьох районів Полтавської області.

На підтвердження зазначених обставин відповідач надав суду: баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.03.2025; (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2025; додаткову угоду №1; постанову НКРЕКП від 20.11.2020 № 2143; структуру тарифу на розподіл природного газу на 2021; постанова НКРЕКП від 17.11.2021 № 2191; структуру тарифу на розподіл природного газу з 01.01.2022; постанову НКРЕКП від 04.10.2022 №1269; постанову НКРЕКП від 12.03.2024 №503.

Відповідно до даних, як містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності АТ «Лубнигаз» визначено розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (35.22). Основним джерелом отримання доходів АТ «Лубнигаз» є діяльність з розподілу природного газу, яка є ліцензованим видом діяльності за регульованим тарифом, що затверджується регулятором НКРЕКП.

За поясненнями відповідача, рівень доходів газорозподільних підприємств у значному обсязі залежить від процесів нормативно-правового регулювання, в тому числі з боку НКРЕКП, яка є суб`єктом встановлення тарифів на розподіл природного газу операторами газорозподільних підприємств. Наразі встановлені тарифи не в повній мірі відповідають реаліям, які склалися на газовому ринку, що відповідно буде впливати, у кінцевому результаті, на фінансовий результат підприємства і оцінку рівня ефективності його функціонування. Особливість доходної частини підприємств основного напрямку діяльності полягає в абсолютній залежності від встановлених тарифів, що не можуть змінюватися безпосередньо за волею АТ «Лубнигаз». Крім того, зазначений показник носить суспільно-значущий характер, а отже підвищення його рівня має враховуватися з точки зору низької платоспроможності населення країни. Відповідно до Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 N 2479-IX протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на послуги з розподілу природного газу.

Дослідивши надані заявником докази, колегія суддів встановила, що станом на 31.03.2025 накопичені збитки відповідача становлять 467103 тис грн (рядок 1420 форми 1 Звіту про фінансовий стан); поточні зобов`язання (рядок 1695) станом 31.03.2025 перевищують його поточні активи і складають 669931 тис грн. Згідно звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2025 валовий збиток підприємства складає 7517 тис. грн, а чистий фінансовий результат виражений у вигляді збитку у розмірі 15670 тис. грн. А тому, надані відповідачем докази дають підстави суду стверджувати про наявність ознак збиткової діяльності.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що АТ «Лубнигаз» за період з листопада 2024 року по серпень 2025 року брало участь в публічних закупівлях товарів та послуг, а замовниками послуг здійснено попередню оплату послуг на користь АТ «Лубнигаз», на підтвердження чого надав скріншоти з онлайн-платформи (порталу) закупівель «Dozorro», з офіційного державного веб-порталу з відкритими даними про використання розпорядниками та одержувачами публічних коштів державного та місцевих бюджетів «Spending», що, на думку позивача, свідчить про платоспроможність відповідача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що здійснення АТ «Лубнигаз» закупівлі палива, послуг телефонного зв`язку, юридичних послуг з використанням системи «prozzoro» не суперечить меті та предмету звичайної господарської діяльності товариства, без яких вона буде унеможливлена. А тому, вказані факти не спростовують обставин скрутного фінансового стану відповідача та не виключають можливості надання йому відстрочки виконання рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 30.05.2025 у справі №916/3015/23 зазначав, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Надання розстрочення виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі Єммобільяре Саффі проти Італії, заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).

Колегією суддів не встановлено, що відповідач, посилаючись на скрутний фінансовий стан, занижені тарифи на послуги з розподілу природного газу, намагається ухилятися від виконання судового рішення, а навпаки зазначає про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед позивачем саме на час звернення з відповідною заявою.

Колегія суддів зазначає, що відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Да заяви про розстрочення та відстрочення виконання рішення суду, заявником надано докази того, що АТ «Лубнигаз» включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021.

Проте, колегія суддів зазначає, що заборгованість, яка стягнута додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.02.2025 у справі № 917/1870/19 не підлягає врегулюванню відповідно до процедури передбаченої Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Як вже зазначалось, додатковим рішенням стягнуто судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг, натомість, дія Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), зокрема, на заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату; заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно; заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України»), не сплачена станом на розрахункову дату.

Тобто, до правовідносин, які склались між позивачем і відповідачем в результаті прийнятого додаткового рішення не застосовується новий порядок розрахунків шляхом здійснення видатків з державного бюджету, оскільки сфера дії Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» не поширюється на відносини із врегулювання стягнення судового збору.

За висновками колегії суддів, відстрочка та розстрочка виконання рішення для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, який лише намагається через існування певних обставин, що таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

Разом з тим, наведені відповідачем обставини та надані ним докази свідчать про наявність складних фінансових труднощів у відповідача, а задоволення заяви про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду, є дотриманням балансу сторін.

У даній справі розстрочення та відстрочення виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації відповідача, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора.

Заявник апеляційної скарги також наголошує, що сторони здійснюють господарську діяльність на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, тому повинні самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Проте, суд враховує, що відповідно до другого розділу статуту АТ «Лубнигаз» (який є у загальному доступі на його офіційному сайті) одним із видів діяльності товариства є надання населенню, бюджетним організаціям, промисловим та комунальним підприємствам, а також іншим суб`єктам підприємницької діяльності послуг з розподілу природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ та постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ і скрапленого газу. Тобто, споживачами послуг АТ «Лубнигаз» на території Полтавської області є здебільшого населення, а також підприємства, що надають комунальні послуги населенню та підприємства, що фінансуються з державного бюджету. Отже, господарські операції за спірним договором можна лише умовно віднести до категорії комерційних операцій на власний ризик, а можливість розрахунків відповідача з позивачем залежить від надходження грошових коштів від кінцевих споживачів.

Необхідно зауважити, що лише у 2024 році Уряд України частково скасував запроваджену на початку повномасштабної агресії рф заборону на припинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їхньої несплати або неповної оплати, а також заборону на нарахування та стягнення штрафів та пені, інфляційних послуг на заплату за заборгованість. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року такий мораторій зберігається для територій, де ведуться бойові дії згідно з переліком Мінреінтеграції. Вказані обставини також сприяли накопиченню боргів споживачів послуг відповідача.

Водночас колегія суддів, приймає до уваги, що відповідно до п.2.2.5 статуту АТ «Лубнигаз» здійснює вибухонебезпечні роботи по ремонту газових мереж та підтриманню їх у належному безаварійному стані, що є стратегічно важливими функціями особливо в період дії воєнного стану.

Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі при наданні відстрочки судом першої інстанції буде дотриманий, адже негайне примусове виконання даного рішення може призвести до стійкої неплатоспроможності боржника, що навпаки буде свідчити про відсутність можливості погасити заборгованість у даній справі та, відповідно, до ініціювання процедури банкрутства відповідача і катастрофічних наслідків для регіону його діяльності.

При цьому, позивачем не надано жодного доказу та не доведено погіршення його матеріального стану внаслідок неможливості невідкладного виконання боржником рішення Господарського суду Полтавської області від 27.08.2025 у справі №917/1870/19, як і не надано доказів того, що у випадку надання відстрочки він зазнає збитків або це іншим чином негативно позначиться на можливості ведення ним власної діяльності, а задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду, свідчить про дотримання господарським судом балансу інтересів сторін.

Колегія суддів також враховує, що відповідачем здійснюються погашення заборгованості за додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.04.2025 у справі №917/1870/19 у розмірі та у строки зазначені в оскаржуваній ухвалі, про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні інструкції (№3543 від 29.08.2025, №3879 від 30.09.2025).

Відповідно до ч.3 ст.86 ГПК України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши доводи викладені сторонами в обґрунтування та заперечення заяви про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення та висновки суду першої інстанції з приводу зазначених у клопотанні доводів та заперечень позивача, доказів, наданих сторонами, на їх підтвердження, а також вимог апеляційної скарги, дійшов висновку, що наведені вище обставини у своїй сукупності, є такими, що істотно ускладнюють виконання відповідачем рішення в цій справі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Полтавської області від 27.08.2025 у справі №917/1870/19 ґрунтується на дотриманні норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27.08.2025 у справі №917/1870/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 10.10.2025.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Н.О. Мартюхіна