Ухвала від 09.10.2025 по справі 761/30039/18-ц

УХВАЛА

09 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 761/30039/18-ц

провадження № 61 -12069ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Веніаміновою Антоніною Павлівною, на постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів інтернаціоналістів), Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд девелопмент», третя особа: Державне публічне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Укрбуд» про розірвання договору, стягнення грошових коштів та штрафу,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Громадської організації «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів інтернаціоналістів) (далі - ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану»), Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСбуд» (далі - ТОВ «АКСбуд»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд девелопмент» (далі - ТОВ «Укрбуд девелопмент»), третя особа: Державне публічне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Укрбуд» (далі - ДПАТ «Будівельна компанія «Укрбуд») про розірвання договору, стягнення грошових коштів та штрафу.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року позов задоволено. Розірвано договір № ЗО від 21 жовтня 2003 року про пайову участь в інвестуванні будівництва житлового будинку, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АКСбуд». Стягнуто солідарно з ТОВ «АКСбуд», ГО Українська спілка ветеранів Афганістану, ТОВ «Укрбуд девелопмент» на користь ОСОБА_1

3 311 641,48 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року апеляційну скаргу ГО «Українська спілка ветеранів Афганістану» задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Розірвано договір № ЗО від 21 жовтня 2003 року про пайову участь в інвестуванні будівництва житлового будинку, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АКСбуд». Стягнуто з ТОВ «АКСбуд» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 311 641 грн 48 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

25 вересня 2025 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_2 - адвокат Веніамінова А. П. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року, повний текст якої складено 21 серпня 2025 року.

Вказана касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті З ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повний текст постанови Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року було складено 21 серпня 2025 року, тобто останнім днем касаційного оскарження даної постанови, з урахуванням частини третьої статті 124 ЦПК України, є 22 вересня 2025 року.

Заявник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою 25 вересня 2025 року засобами поштового зв`язку, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 390 ЦПК України.

В касаційній скарзі представник заявника зазначає, що постанову апеляційного суду надіслано судом на її електронну адресу 26 серпня 2025 року.

Однак, із заявою чи з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження представник заявника не зверталась. Можливість вирішення цього питання при відсутності її заяви про поновлення строку, за власною ініціативою суду, законом не передбачено.

Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, заявник має право надіслати на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року із зазначенням підстав для поновлення такого строку та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Крім того, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

В касаційній скарзі представник заявника формально цитує підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, узагальнено посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, описує фактичні обставини справи та незгоду зі змістом оскаржених судових рішень, однак жодного обґрунтування виключних підстав касаційного оскарження в касаційній скарзі не зазначає.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадку), перелічених у пунктах 1, 2, З, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.

При цьому, суд звертає увагу, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16).

Представник заявника повинна зазначити, який правовий висновок Верховного Суду, на її переконання, мав застосувати суд апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення у цій справі або обґрунтувати наявність іншої підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктами 1, 2, 3,4 частини другої статті 389 ЦПК України.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, представник заявника має право надіслати на адресу суду касаційну скаргу у новій редакції, оформлену відповідно до статті 392 ЦПК України, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї (цих) підстави (підстав), та надіслати копії уточненої скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, а у разі подання касаційної скарги у новій редакції та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет надати докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів всім учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України представником заявника до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, як подана фізичною особою, судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі

2 270,00 грн.

Предметом касаційного оскарження є вимоги немайнового характеру (розірвання договору) та майнового характеру (стягнення коштів у розмірі

3 311 641 грн 48 коп.).

Отже, заявник за подання касаційної скарги в частині немайнових вимог має сплатити судовий збір у розмірі 1 816 грн (2 270,00 грн х 0,4) х 200 %).

Враховуючи те, що 1 % ціни позову в частині майнових вимог перевищує

5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подання позову, то заявник за подання касаційної скарги в частині майнових вимог має сплатити судовий збір у розмірі 22 700 грн (2 270,00 грн х 5) х 200 %).

Ураховуючи викладене, заявник за подання касаційної скарги має сплатити судовий збір у розмірі 24 516 грн (1 816 грн + 22 700 грн).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: СА288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185,392,393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Веніаміновою Антоніною Павлівною, на постанову Київського апеляційного суду

від 20 серпня 2025 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Є. Червинська