Постанова

від 23.10.2007 по справі 14/286-19/258-3/175

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/286-19/258-3/175

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

23.10.07                                                                                           Справа  № 14/286-19/258-3/175

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого –судді                                                  Галушко Н.А.

Суддів                                                                      Процик Т.С.

Юрченко Я.О.

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод»,           м. Запоріжжя №1054/Юр-11 від 23.08.2007 року (даті ЗАТ з іноземною інвестицією «ЗАЗ», м.Запоріжжя)

на рішення Господарського суду Івано-Франківсько області від 15.08.2007 року

у справі № 14/286-19/258-3/175

за позовом: ЗАТ з іноземною інвестицією «ЗАЗ», м. Запоріжжя

до відповідача 1: Обласного комунального підприємства «Торговий дім (об'єднання) «Галичина», м. Івано-Франківської (далі ОКП «ТД (об'єднання) «Галичина», м. Івано-Франківськ)

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-регіон», м. Івано-Франківськ (далі ТзОВ «Галичина-регіон», м. Івано-Франківськ)

за участю третьої особи на стороні позивача: Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант-Авто», м. Київ

про стягнення суми боргу в зв'язку з невиконанням умов контракту купівлі-продажу автомобілів,

За участю представників сторін:

від позивача          –Острянський В.І. – представник

від відповідача 1 – Кохан С.М. - представник

від відповідача 2 –не з'явився

від третьої особи - не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.2007 року у справі № 14/286-19/258-3/175 у задоволенні позовних вимог  ЗАТ «ЗАЗ», м. Запоріжжя до ОКП «ТД (об'єднання) «Галичина», м. Івано-Франківськ, ТзОВ «Галичина-регіон», м. Івано-Франківськ та ВАТ УСК «Гарант-Авто», м. Київ про стягнення суми боргу в зв'язку з невиконанням умов контракту купівлі-продажу автомобілів –відмовлено.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи право якої порушено, встановлюється три роки, а тому, враховуючи терміни введення в дію Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена ЦК УРСР, який діяв до ЦК України, сплила до терміну введення в дію ЦК України; доводи позивача наведенні в позовні заяві не визнаються судом першої інстанції обґрунтованими і оскільки не було заявлено про поновлення пропущеного строку позовної давності з приводу наявності поважних причин по спору в наявності факт пропуску строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

ЗАТ «ЗАЗ»подано апеляційну скаргу № 1054/юр-11 від 02.11.2006 року, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги. Зокрема скаржник зазначає, що при прийнятті постанови господарським судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме невірно застосовано норми Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

28.12.2002 року між ТОВ «Деу Мотор Ко»і ЗАТ «АвтоЗАЗ-Деу»укладено договір уступки вимоги № 30037, відповідно до якого ЗАТ «АвтоЗАЗ-Деу»одержало право вимоги боргу і стало кредитором по контракту купівлі-продажу автомобілів № 3/3/221 від 10.07.1998 року.

Спільне українсько-корейське підприємство з іноземною інвестицією у формі ЗАТ «АвтоЗАЗ-Деу»було перереєстровано в ЗАТ з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод». Відповідно до установчих документів ЗАТ «ЗАЗ»є правонаступником ЗАТ «АвтоЗАЗ-Деу».

10.07.1998 року між ТОВ «Деу Мотор Ко», ВАТ «Торговий дім «Галичина»та страховою компанією «Гарант-Авто» укладено контракт купівлі-продажу автомобілів № 3/3/221, відповідно до якого ТОВ «Деу Мотор Ко»продало, а відповідач купив автомобілі марки «DAEWOO»моделі: Prince в кількості 4 автомобілі; Espero в кількості 29 автомобілів різної комплектації на умовах розстрочки платежу.

Відповідно до умов договору покупець здійснив авансовий платіж у розмірі 25% вартості автомобілів. Суму боргу, яка залишилася, відповідач зобов'язувався сплатити щомісячними платежами відповідно до графіка рахунку –фактури, остання дата погашення платежу визначена 20.11.2000 року. За надання розстрочки платежів покупець платить 1,50% у розрахунок на суму боргу, включаючи дані суми в щомісячні платежі.

Покупець обов'язки по оплаті отриманих автомобілів у повній мірі не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 868341,44грн.

При цьому, у грудні 2002 року припинено юридичну особу ВАТ «Торговий дім «Галичина», правонаступниками якого стали Обласне комунальне підприємство «Торговий дім (об'єднання) Галичина»та ТзОВ Галичина –Регіон».

При прийнятті рішення господарський суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до договору № 3/3/221 від 10.07.1998 року, невід'ємною частиною договору є рахунок-фактура. Відповідно до даного рахунку-фактури останній платіж відповідач повинен був здійснити до 20.11.2000 року. Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті за придбані машини в указаний термін є дією, яка порушує право позивача, а отже в наступний день після встановленого терміну платежу у позивача виникло право звернення до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно ст. 71 Цивільного кодексу УРСР (1963р.) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що позовна давність, встановлена ЦК УРСР, який діяв до 31.12.2003р., сплила до терміну введення в дію Цивільного кодексу України (01.01.2004р.), а отже, норми строків позовної давності ЦК України в спірному випадку застосуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 75 Цивільного кодексу УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Статтею 80 вищенаведеного Кодексу визначено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки позивачем пропущено термін для звернення до суду за захистом порушеного права.

Щодо посилання позивача на той факт, що терміни платежу визначені договором купівлі-продажу, оскільки п. 6.1 Договору № 3/3/221 від 10.07.1998 року визначено, що контракт припиняє свою дію, коли усі взаєморозрахунки між сторонами зроблені, а у випадку, якщо це не сталося, термін дії контракту пролонгується до проведення остаточних розрахунків між сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що така пролонгація не може ототожнюватись з терміном платежу по контракту, а пункт 6.1 договору встановлює тільки те, що договір пролонгується на умовах викладених в ньому, в тому числі і в частині, що стосується розрахунків між сторонами. Розрахунки між сторонами щодо конкретних термінів платежу встановлені п. 3.3 договору, а саме відповідно до графіку рахунку-фактури. Отже, незалежно від терміну дії договору, конкретні терміни платежу за умовами контракту визначаються графіком рахунку-фактури, а не терміном дії контракту.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона покликається як на підставу своїх вимог та заперечень. Скаржником не подано судовій колегії доказів, які стали б підставою для скасування рішення суду.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.2007 року прийняте із правильним застосуванням норм процесуального права, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 33, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В :

1.          Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.2007 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий - суддя                                                                      Галушко Н.А.

суддя                                                                                                    Процик Т.С.

суддя                                                                                                    Юрченко Я.О.