Постанова

від 13.11.2007 по справі 4/1253-18/158

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/1253-18/158

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

13.11.07                                                                                           Справа  № 4/1253-18/158

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                                       Бонк Т.Б.

суддів                                                                                          Бойко С.М.

                                                                                          Марко Р.І.

з участю представників:

від позивача  Ревть  В.М. –голова правління

від відповідача Козак В.В. –предст.

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Львівський хлібзавод №1”від 25.09.2007р. №968

на рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2007р.

у справі  № 4/1253-18/158

за позовом: Бісковицького споживчого товариства Самбірської райспоживспілки, с.Бісковичі, Самбірського району, Львівської області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Львівський хлібзавод №1”, м.Львів

про стягнення 1080 грн. 17 коп. заборгованості

та за зустрічним позовом: Відкритого акціонерного товариства “Львівський хлібзавод №1”, м.Львів, до Бісковицького споживчого товариства Самбірської райспоживспілки, с.Бісковичі, Самбірського району, Львівської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.07.2001р. та стягнення 2568 грн. 76 коп.

                                                                   встановив:

       рішенням від 11.09.2007р. у справі №4/1253-18/158 Господарський суд Львівської області задоволив позовні вимоги Бісковицького споживчого товариства Самбірської райспоживспілки, с.Бісковичі, Самбірського району, Львівської області та стягнув з Відкритого акціонерного товариства “Львівський хлібзавод №1”, м.Львів, 1080,17 грн. заборгованості. В частині зустрічних позовних вимог про стягнення 2568,76 грн. боргу провадження у справі припинено.

        Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем за первісним позовом не виконано умов договору купівлі-продажу від 10.07.2001р., укладеного між сторонами у даній справі, а саме не сплачено різниці вартості автомобіля, що є порушенням ст.ст.161,162 ЦК УРСР. Припиняючи провадження в частині зустрічних позовних вимог про стягнення 2568,76 грн. боргу, суд першої інстанції з посиланням на п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, взяв за основу рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.1999р. у справі №4/3345-14/177, що вступило в законну силу, яким з позивача за первісним позовом на користь відповідача стягнуто спірну суму 2568,76 грн.

        ВАТ “Львівський хлібзавод №1” у апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення, вважаючи рішення суду першої інстанції необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, апелюючи тим, що договір купівлі-продажу автомобіля від 10.07.2001р. не був схвалений ВАТ “Львівський хлібзавод №1”, оскільки автомобіль  на баланс підприємства не був поставлений, а вказана угода визнана такою, що була укладена особою із перевищенням повноважень з ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.365 КК України, відповідно до вироку у кримінальній справі №1180-0143 від 02.10.2003р., а отже не тягне правових наслідків для покупця. Скаржник також вважає, що судом при винесенні рішення недотримано вимог п.п.4-7 ст.80 ГПК України.

         Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши подані сторонами докази і оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін за їх участю в засіданні, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

         Матеріалами справи підтверджується, що на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.2001 р. по накладній від 10.07.2001 р. за довіреністю КАК №232942 від 10.07.2001 р. позивач передав відповідачу автомобіль ГАЗ-5201 вартістю 3400 грн. Різниця вартості автомобіля після погашення суми боргу 2457,58 грн., підлягала поверненню позивачу в сумі 942,42 грн.

         Зазначений вище договір від 10.07.2001р. сторони уклали з метою погашення заборгованості між Бісковицьким споживчим товариством Самбірської райспоживспілки (продавець) та Відкритим акціонерним товариством “Львівський хлібзавод №1” (покупець).  Відповідно до умов даного договору, продавець переоформляє продаж автомобіля марки ГАЗ-5201 (переданого покупцю по накладній від 09.06.2000 р. вартістю 3400 грн.) в рахунок погашення суми боргу в розмірі 2457,58 грн. з поверненням різниці 942,42 грн. продавцю (п. 1-1 договору) до 15.07.2001 р. (п. 2-2 договору).  Продавець зобов'язався зняти вказаний автомобіль з обліку та нести пов'язані з цим витрати. Покупець зобов'язався нести витрати, пов'язані із продажем та постановкою автомобіля на облік (п. п. 2-1, 2-3 договору).

        Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ІНМ №271566 підтверджується, що з серпня 1998 р. Бісковицькому споживчому товариству Самбірської райспоживспілки належав автомобіль ГАЗ 5201 1971 р. в., двигун №6870586.

        Листом УДАІ УМВСУ у Львівській області №9/2914 від 07.09.2006 р. підтверджується, що позивач виконав свої обов'язки, знявши 10.07.2001 р. даний автомобіль з обліку для реалізації в межах України. Однак, відповідач не здійснив постановку автомобіля на облік у відповідності до умов договору.

        Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що оскаржувана угода укладена не уповноваженою особою, а отже не тягне правових наслідків для покупця - ВАТ “Львівський хлібзавод №1”, судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки даний договір в подальшому фактично визнавався відповідачем. Зокрема, автомобіль був  отриманий відповідачем за первісним позовом та доставлений на територію заводу, що підтверджується  змістом довідки №1285 від 31.07.2006р., та визнано відповідачем у відзиві на позовну заяву №1585 від 28.05.2002 р. Жодного доказу повернення даного автомобіля позивачу чи видачі його з території заводу відповідача суду не надано, чим спростовуються заперечення відповідача щодо неотримання автомобіля. Та обставина, що вказаний автомобіль не поставлений відповідачем на облік, не спростовує даного факту, оскільки позивач не несе відповідальності за правильність ведення обліку майна відповідача. Крім того, протягом більш як три роки, аж до звернення позивача із первісним позовом, відповідач не звертався за примусовим стягненням з позивача суми заборгованості, визнаної рішенням господарського суду Львівської області від 05.10.1999 р., що свідчить про визнання факту її погашення шляхом передачі автомобіля. Згідно із ст. 63 ЦК УРСР, який діяв на час існування спірних відносин, подальше схвалення угоди, укладеної від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

         Так як, розрахунок за спірний трактор не був проведений в повному обсязі, то відповідно даний договір є діючим на даний час, а отже до даних правовідносин слід застосувати ч.9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: “до договорів, що були укладені до 1 січня 2004р. і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення” та ч.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: “щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов”язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності”.

        Отже, оскільки зазначений договір є діючим, доказів погашення різниці вартості автомобіля суду не представлено, то відповідно сума заборгованості –942,42 грн. підлягає стягненню з відповідача у справі за первісним позовом. У відповідності до п. 4-1 договору купівлі-продажу від 10.07.2001 р. відповідачу правомірно нараховано пеню в сумі 137,75 грн., що підтверджується відповідним розрахунком. Всього сума заборгованості в т.ч. пені становить 1080,17 грн.

        Окрім того, не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що судом неправомірно припинено провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог, оскільки з постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22 –25.07.2003 р. у справі №4/3345-14/177 вбачається, що спір про стягнення з позивача за первісним позовом на користь відповідача заборгованість в сумі 2568 грн.  розглянутий господарським судом Львівської області від 05.10.1999 р. у справі №4/3345-14/177 і рішення вступило в законну силу. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а тому зустрічна позовна вимога про стягнення суми боргу 2568,76 грн. підлягає припиненню, про що суд першої інстанції правомірно зазначив в оскаржуваному рішенні.

       На підставі вищенаведеного, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

       Керуючись ст.ст.91, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :          

       Рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2007р. у справі №4/1253-18/158 –залишити без змін, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Львівський хлібзавод №1”, м.Львів, - без задоволення.

       Дана постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

 Матеріали справи №4/1253-18/158 повернути в Господарський суд Львівської області.

     Головуючий  суддя                                                                              Т.Б. Бонк

                                   суддя                                                                              С.М. Бойко

                                   суддя                                                                              Р.І. Марко