Ухвала від 30.09.2025 по справі 991/2364/23

Справа № 991/2364/23

Провадження 1-кп/991/135/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2025 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених: ОСОБА_4 (в режимі відеоконференцзв`язку), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19

представників цивільних відповідачів: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду заяви захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_15 про відвід прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 , подані в межах об`єднаного кримінального провадження № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року та № 52022000000000276 від 22 вересня 2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_25 та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_26 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває об`єднана справа № 991/2364/23 за матеріалами кримінальних проваджень № 52017000000000209 від 24.03.2017 та № 52022000000000276 від 22.09.2022.

30.09.2025 до суду від захисників ОСОБА_10 і ОСОБА_15 надійшли заяви про відвід прокурора ОСОБА_3 .

У своїй заяві адвокат ОСОБА_27 просить відвести прокурора ОСОБА_3 , оскільки, на його думку, він має упереджене ставлення до його підзахисних - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . В обґрунтування заяви захисник вказує на те, що 05.03.2024 ним було подано клопотання до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, в якому він просив виділити в окреме провадження матеріали справи за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і передати справу до Солом`янського районного суду м. Києва за підсудністю. Ухвалою суду від 04.04.2024 провадження за його клопотанням було закрито. Разом з тим, прокурор у вказаному провадженні у своїх запереченнях наполягав на тому, що підстав для виділення в окреме провадження матеріалів за обвинуваченням його підзахисних за ч. 2 ст. 367 КК України та передачі їх до Солом`янського районного суду м. Києва немає, оскільки таке виділення може зашкодити завданням кримінального провадження.

На думку захисника, прокурором було допущено порушення гарантованого КПК України принципу рівності сторін та продемонстровано упередженість, що виявилось у подальшому зверненні до Солом`янського районного суду м. Києва із клопотанням про звільнення іншого обвинуваченого - ОСОБА_28 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Також захисник звертає увагу на те, що обвинувальний акт ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було вручено після закінчення строків притягнення до кримінальної відповідальності, однак прокурором вказаним особам не було запропоновано звернутися до суду із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, що додатково свідчить про упереджене ставлення сторони обвинувачення до вказаних обвинувачених. Крім того, зазначені особи мають ще й статус цивільних відповідачів, що додатково погіршує їхнє становище, оскільки у разі задоволення цивільного позову саме з них може бути стягнуто суму шкоди, яку сторона обвинувачення вважає завданою кримінальним правопорушенням.

Відтак, відмова прокурора від застосування однакового підходу до всіх обвинувачених у межах одного кримінального провадження є проявом упередженості та порушує принцип рівності сторін.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_10 підтримав подану заяву.

Адвокат ОСОБА_15 подала заяву про відвід прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 від участі у розгляді об`єднаної справи №991/2364/23, оскільки вважає, що виникли обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

На думку захисника, поведінка прокурора, яка проявляється у систематичній необґрунтованій відмові їй в ознайомленні з матеріалами досудового розслідування, є ознакою упередженості та умисного обмеження прав ОСОБА_4 на захист.

Також про упередженість прокурора свідчить той факт, що він приховав докази, які мають істотне значення для доведення невинуватості обвинувачених.

У судовому засіданні захисник підтримала вимоги поданої заяви.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяв про відвід, посилаючись на те, що вони є необґрунтованими та такими, що не містять підстав для відводу прокурора, передбачених ст. 77 КПК України.

Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підтримали позицію свого захисника.

Адвокат ОСОБА_18 , захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , підтримав заявлений відвід.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисників.

Що стосується інших учасників кримінального провадження, то суд зазначає, що питання про відвід прокурору було предметом розгляду в попередньому судовому засіданні, позиції всіх учасників кримінального провадження були заслухані та зафіксовані в судовому рішенні. Тому з метою забезпечення розумних строків розгляду справи та запобігання невиправданому затягуванню судового провадження, суд вважає за доцільне надати можливість висловити свою позицію безпосередньо тим учасникам, які заявили відводи, та їх підзахисним.

Дослідивши заяви, заслухавши думку вказаних учасників судового провадження, суд зазначає наступне.

Гарантії неупередженості прокурора під час здійснення ним своїх повноважень реалізовані в положеннях ч. 1 ст. 36 КПК України, за змістом яких прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, та положеннях ст. 77 КПК України, які виключають участь прокурора у кримінальному провадженні за наявності підстав, які можуть викликати обґрунтований сумнів в його неупередженості.

З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити відвід прокурору з таких підстав: 1) він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім`ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач; 3) він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Варто підкреслити, що ч. 5 ст. 80 КПК України визначає, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто, заявляючи відвід прокурору, особа повинна не просто декларувати сумнів у неупередженості прокурора, а зазначити конкретні обставини, які його викликають, який вплив ці обставини мають на об`єктивність прокурора, та підтвердити їх належними доказами.

Тобто представлені заявником аргументи мають сформувати у суду переконання, що прокурор постановляє процесуальні рішення та вчиняє процесуальні дії (або, навпаки, допускає бездіяльність), які, хоч і належать до його повноважень, однак з якоїсь причини, не є об`єктивними і мають приховану (особисту, позапрофесійну) мету, обумовлену інтересами прокурора. Доводи, наведені в мотивування відводу, не можуть ґрунтуватися лише на критиці постановлених рішень та вчинених дій або незгоді з ними.

Системний аналіз норм ст. 77 КПК України дозволяє визначити упередженість як зацікавленість службової особи у певних результатах процесуальних дій чи рішень, які вчиняються цією особою. При цьому ця зацікавленість має носити особистий характер, тобто створювати конфлікт публічних і приватних інтересів прокурора, або інтересів його близьких родичів чи інших осіб, і вона повинна мати ступінь, здатний вплинути на об`єктивність прокурора при прийнятті ним рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Перевіривши доводи заяв про відвід, суд не встановив правових підстав для відводу прокурора від участі у кримінальному провадженні.

З приводу доводів заяви адвоката ОСОБА_10 суд встановив наступне.

Згідно змісту ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04.04.2024, 05.03.2024 адвокат ОСОБА_10 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотаннями, в яких просив виділити з об`єднаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_25 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 - ч.2 ст.364 КК, ОСОБА_26 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28 - ч.2 ст.364 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_29 , ОСОБА_8 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, в окреме провадження матеріали щодо обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Також адвокат у своїх клопотаннях просив передати матеріали виділеного кримінального провадження до іншого суду відповідно до встановлених КПК України правил визначення територіальної та предметної підсудності, оскільки кримінальне провадження в частині його підзахисних не належало до підсудності Вищого антикорупційного суду.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_15 підтримали подані клопотання, просили задовольнити з зазначених у них підстав. Прокурор ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_35 , посилаючись на необґрунтованість поданих клопотань заперечували проти зазначених в них доводів, у задоволенні клопотань просили відмовити. Інші учасники поклались на розсуд суду.

Вищезазначеною ухвалою суду провадження за клопотаннями захисника ОСОБА_10 про виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження та направлення виділених матеріалів до іншого суду було закрито.

Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд вказав, що норми кримінального процесуального закону вказують на те, що на стадії судового розгляду за наявності підстав для виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження, таке виділення здійснюється лише судом, на розгляді якого перебувають відповідні матеріали кримінального провадження.

Врахувавши те, що колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду не наділена повноваженнями щодо виділення матеріалів кримінального провадження в окремі провадження, а порушені у клопотанні питання про визначення підсудності не стосувалися будь-якого існуючого на той час кримінального провадження, колегія суддів констатувала відсутність предмету розгляду питання визначення підсудності кримінального провадження та з цих підстав закрила провадження у справі.

Що стосується тверджень захисника про те, що прокурором було продемонстровано упередженість при здійсненні підтримки державного обвинувачення, оскільки в одному випадку він заперечував проти виділення і передачі матеріалів справи в частині обвинувачення ОСОБА_36 та ОСОБА_37 до іншого суду, а в іншому випадку у рамках того ж кримінального провадження спрямував клопотання про звільнення особи ( ОСОБА_28 ) від кримінальної відповідальності до Солом`янського районного суду м. Києва, то суд враховує наступне.

По-перше слід зазначити, що заперечуючи проти задоволення клопотань захисту, прокурор, як і інші учасники кримінального провадженнях, реалізував свої повноваження на висловлення правової позиції щодо суті розглядуваного клопотання.

По-друге, в розпорядженні суду відсутні будь-які матеріали щодо руху кримінального провадження в частині обвинувачення (підозри) ОСОБА_28 , що позбавляє суд можливості оцінити правові підстави виділення цих матеріалів, виходячи саме зі змісту процесуальних рішень.

Однак, як зазначав прокурор під час розгляду даної справи кримінальне провадження щодо ОСОБА_28 було виділено з основного кримінального провадження на стадії досудового розслідування через те, що слідчий суддя відмовив у продовженні строків досудового розслідування відносно ОСОБА_28 , оскільки останній перебував на службі в ЗСУ. Кримінальне провадження щодо нього з цих підстав було зупинено. Після завершення служби ОСОБА_28 надав згоду прокурору на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, в зв`язку з чим відповідне клопотання було направлено до Солом`янського районного суду м. Києва.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що немає правового підґрунтя для того, щоб порівнювати між собою такі процесуальні дії як виділення матеріалів кримінального провадження щодо особи на стадії досудового розслідування, та внесення клопотання до апеляційного суду про виділення матеріалів кримінального провадження та спрямування їх за підсудністю. Відповідно, відмінність правової позиції прокурора щодо кожного з цих питань є абсолютно логічною.

Факт роз`яснення чи не роз`яснення ОСОБА_38 та ОСОБА_39 права на звільнення від кримінальної відповідальності до направлення обвинувального акту до суду не змінило їх становища з точки зору реалізації правових наслідків спливу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно із ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули строки притягнення до відповідальності.

Крім того, у випадку звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, з урахуванням ч. 1 ст. 129 КПК України, суд залишає без розгляду заявлені позовні вимоги.

Отже, правові наслідки закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності для особи, щодо якої внесено прокурором клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, та для особи, щодо якої направлено обвинувальний акт, є аналогічними.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що прокурором не допущено поведінки, яка б свідчила про умисне порушення рівності учасників процесу та давала б підстави сумніватися в його неупередженості.

Більш того, в судовому засіданні з`ясовано, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не мають бажання реалізувати своє право на звернення до суду з клопотанням про звільнення від їх кримінальної відповідальності за закінченням строків давності.

Стосовно доводів адвоката ОСОБА_15 про наявність підстав для відводу прокурора суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Згідно ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні.

З наданих адвокатом документів вбачається, що прокурором було двічі відмовлено у наданні їй, як захиснику обвинуваченого ОСОБА_4 , матеріалів досудового розслідування для ознайомлення.

Поряд з цим, згідно змісту цих документів, адвокат ОСОБА_15 не здійснювала захист обвинуваченого ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування, а звернулась до прокурора з клопотаннями про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування після направлення обвинувальних актів до суду.

На стадії виконання прокурором вимог ст. 290 КПК України у кримінальному провадженні брав участь інший захисник ОСОБА_4 , за участю якого і реалізовувалася процедура доступу до матеріалів досудового розслідування.

Разом з тим кримінальний процесуальний закон не містить положень, які б зобов`язували прокурора повторно відкривати вже відкриті матеріали стороні захисту у випадку вступу в провадження нового захисника. Стадія відкриття матеріалів з переданням обвинувального акта до суду вважається процесуально завершеною дією, і закон не передбачає її повторного проведення на етапі судового провадження. Надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які ще не передані до суду та не отримали статус матеріалів судового кримінального провадження, прокурор може лише на добровільних засадах

А отже немає підстав оцінювати дії прокурора щодо відмови у наданні доступу до матеріалів досудового розслідування адвокату ОСОБА_40 після направлення обвинувального акту до суду як прояв упередженості.

Крім того у судовому засіданні 08.09.2025 під час розгляду клопотання адвоката ОСОБА_15 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, поданого у порядку ст. 317 КПК України, на запитання суду прокурор повідомив, що готовий надати можливість адвокату ознайомитися з матеріалами досудового розслідування.

Разом з тим, під час розгляду заяви про відвід 30.09.2025 судом з`ясовано, що захисник ОСОБА_15 після 08.09.2025 не зверталась до прокурора з клопотанням про надання їй матеріалів досудового розслідування на ознайомлення, не узгоджувала часу чи обставин отримання матеріалів для ознайомлення, у тому числі тієї їх частини, яка зафіксована в електронному вигляді.

Щодо доводів адвоката ОСОБА_15 про ймовірне приховування прокурором доказів, які свідчать на користь невинуватості обвинувачених, то суд зазначає, що вказане питання було предметом розгляду у попередньому судовому засіданні. Так, в ухвалі від 24.09.2025 суд взяв до уваги пояснення прокурора про те, що він не мав згаданих документів у своєму розпорядженні та не був з ними знайомий на момент відкриття матеріалів. А оскільки сторона захисту не надала жодних доказів на спростування цих пояснень і не довела умисного приховування доказів саме прокурором ОСОБА_3 , суд визнав відповідні твердження захисників необґрунтованими.

Крім того, будучи послідовним у своїй позиції, суд зазначає, що цей довід сторони захисту може повноцінно бути перевірений судом тільки за результатами судового розгляду, після дослідження доказів, які будуть надані сторонами, а також документів про рух кримінального провадження та іншого.

Узагальнюючи викладене, суд зазначає, що у поданих стороною захисту заявах про відвід не зазначені жодні факти та обставини, які б знайшли своє підтвердження щодо наявності заінтересованості в результатах провадження та/або упередженості у прокурора ОСОБА_3 , який здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді у цьому кримінальному провадженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяв захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_15 про відвід прокурора.

Керуючись ст. 77, 80, 81, 369, 370, 372, 376 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяв захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_15 про відвід прокурора ОСОБА_3 .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1