Постанова

від 22.01.2008 по справі 14/89/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/89/06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.01.08                                                                                       Справа №14/89/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Хуторной В.М. судді  Хуторной В.М.    , Кричмаржевський В.А.  , Мірошниченко М.В.

при секретарі Лола Н.О.

За участю представників: від позивача – Коваль Ф.Ф., директор; від відповідача – Пуденков О.М., довіреність № 853 від 14.03.07 р., від третьої особи не з'явився; від ВДВС Пологівського районного управління юстиції –Жук О.М., довіреність № 2094 від 21.01.08 р.

Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Науково – виробничої та сільськогосподарської фірми «ІНК МАГІСТР ЛТД» ТОВ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.10.2007 р. у справі № 14/89/06

          за позовом: Науково – виробничої та сільськогосподарської фірми «ІНК МАГІСТР ЛТД» ТОВ, п. Подвірки Дергачівського району Харківської області (далі НВСГФ ТОВ «ІНК МАГІСТР ЛТД»);

          до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Пологівський Агротехсервіс», м. Пологи Запорізької області (ВАТ «Пологівський Агротехсервіс»);

          Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Відкрите акціонерне товариство «Колгосп ім. Чубаря», с. Чубарівка Пологівського району Запорізької області (ВАТ «Колгосп ім. Чубаря»);

          За участю відділу державної виконавчої служби Пологівського районного управління юстиції, м. Пологи (далі ВДВС Пологівського РУЮ);

          про стягнення 1071702, 98 грн.                    

          За скаргою позивача на бездіяльність виконавця при виконанні рішення суду по справі №14/89/06

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду від 24.12.2007 р. № 3352 справа передана для розгляду колегії суддів у складі: Хуторной В.М. (головуючий), Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В.   

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.10.2007 р. у справі № 14/89/06 (суддя Хоролець Т.Г.) у задоволені скарги НВСГФ «ІНК МАГІСТР ЛТД» ТОВ на бездіяльність ВДВС Пологівського РУЮ відмовлено.

Ухвалу суду мотивовано тим, що у скарзі НВСГФ «ІНК МАГІСТР ЛТД» ТОВ просить зобов'язати виконавця здійснити дії у зв'язку з порушеннями забезпечення зберігання майна, при цьому не зазначає, що саме необхідно зробити виконавцю, якими нормами права це передбачено, заявником не обґрунтовано. Дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, до таких правовідносин мають застосовуватись загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення позову.

Не погоджуючись з прийнятою у справі ухвалою скарги НВСГФ «ІНК МАГІСТР ЛТД» ТОВ, позивач у справі, у поданій суду апеляційній скарзі (з додатками) вказує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, в результаті бездіяльності виконавця має місце порушення ст. ст. 7, 55, 58 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 року № 606-XIV (далі Закон № 606). Виконавцем порушені гарантії прав стягувача на забезпечення збереження майна боржника, оскільки стан майна, що передається стягувачеві значно погіршений, як наслідок неналежного забезпечення збереження в умовах відсутності контролю, халатності та бездіяльності виконавця. Просить скасувати ухвалу від 29.10.07 р. господарського суду Запорізької області, постановити нове рішення – у відповідності до висновків оцінювача про вартість нереалізованого майна станом на 25.07.07 р. та на 21.09.07 р. переоцінити вартість нереалізованого майна, що передається стягувачу в рахунок погашення боргу та зобов'язати виконавця здійснити дії у зв'язку з порушенням забезпечення зберігання майна.

Крім того, позивачем подано заяву від 22.01.08 р. з проханням надіслати повідомлення в порядку ч. 3 ст. 90 ГПК органам внутрішніх справ або прокуратури щодо фактів, викладених у вказаній заяві.

ВДВС Пологівського РУЮ подано відзиви на апеляційну скаргу та додатки до неї, в яких він зазначає, що суд діяв виключно в межах господарського процесуального законодавства України, державна виконавча служба по виконанню ухвали господарського суду Запорізької області діяла правомірно відповідно до положень Закону № 606.

ВАТ «Пологівський Агротехсервіс», відповідач по справі, відзиву на апеляційну скаргу не надало, представник в судових засіданнях підтримав позицію виконавчої служби щодо законності прийнятої судом першої інстанції ухвали, просить залишити її без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

ВАТ «Колгосп ім. Чубаря», третя особа по справі, відзиву на апеляційну скаргу на надала, свого представника в судове засідання не направила про дату час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

За заявою представника позивача судовий процес здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу, за згодою представників сторін в судовому засіданні 22.01.08 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.  

Сутність спору:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.06.06 р. по справі 14/89/06 затверджено мирову угоду між сторонами по даній справі, провадження по справі припинено на підставі п. 7 ст. 80 ГПК.

Постановою Державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області від 03.10.06 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали від 29.06.06 р. по справі № 14/89/06.

05.10.07 р. скарги НВСГФ «ІНК МАГІСТР ЛТД» ТОВ по справі подану скаргу до господарського суду Запорізької області про бездіяльність виконавця при виконанні рішення суду по справі № 14/89/06 в порядку ст. 121-2 ГПК.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.10.2007 р. у справі № 14/89/06 у задоволені скарги позивача (стягувача) на бездіяльність ВДВС Пологівського РУЮ відмовлено, з чим не погодився позивач та оскаржує вказану ухвалу в апеляційному порядку.

Згідно ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

В обґрунтування апеляційної скарги (з додатками) заявник покладає основні твердження: про порушення гарантій прав стягувача та забезпечення збереження майна боржника внаслідок погіршення стану майна через неналежне збереження та бездіяльність виконавця у зв'язку з нездійсненням зобов'язуючих виконавчих дій відповідно до ч. 2 ст.88 Закону № 606.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.03 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» розглядаючи скарги на дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, суд повинен перевірити їх відповідність як положенням ст. 61 Закону № 606, так і прийнятим відповідно  до  цього Закону нормативно-правовим актам, зокрема: Порядку реалізації арештованого майна (затверджений наказом Мін'юсту від 15 липня 1999 р. № 42/5, зареєстрований в Мін'юсті 19 липня 1999 р. за № 480/3773).

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи щодо порядку здійснення дій з реалізації арештованого майна виконавчою службою та надано вірну оцінку їх відповідності вимогам Закону № 606 та Порядку реалізації арештованого майна.

Згідно ст. 58 Закону № 606 майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі - зберігачеві), під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржникові, стягувачеві, а у випадках, коли  обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачеві. Особа, якій передано на зберігання описане майно, може ним користуватися, якщо особливості цього майна у разі користування не призведуть до його знищення або зменшення цінності. Зберігач, якщо ним призначено не боржника або члена його сім'ї, одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої встановлюється за угодою зберігача з державним виконавцем. Порядок і умови зберігання майна, на яке накладено арешт, зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, визначаються Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України, а щодо іншого майна - Міністерством юстиції України. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.

Позивачем не наведено яку саме частину чи пункт статті 58 Закону №606 порушено виконавцем, чітко не сформульоване та не викладене у скарзі та додатках до неї вказане порушення, те ж саме стосується і ст. 55 Закону № 606.

Оскільки дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення позову, у зв'язку з чим у цій частині скаргу на дії державного виконавця суд ухвалою залишає без розгляду і роз'яснює заявникові можливість вирішення спору в позовному провадженні (ч. 2 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.03 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»).

Дійсно, відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 55 Закону № 606 арешт застосовується для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації. Але ж вказана правова норма встановлює мету арешту – забезпечення збереження майна, а не абсолютний обов'язок виконавця на будь-якій стадії виконавчого провадження забезпечувати його збереження.

Натомість, відповідно до ч. 5 ст. 55 та ч. 5 ст. 58 встановлено відповідальність за порушення порядку збереження арештованого майна, згідно вказаних норм порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.

Відповідно до актів опису й арешту майна від 16.10.06 р. (т. 2 а. с. 58-63) особою, яка прийняла описане майно на відповідальне зберігання зазначено Ізотова Олексія Михайловича.

Таким чином, доводи апелянта з приводу порушення ВДВС Пологівського РУЮ законодавчих вимог щодо забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації є безпідставними.

Щодо посилань скарги НВСГФ «ІНК МАГІСТР ЛТД» ТОВ на спричинення бездіяльністю виконавця збитків позивачеві в розмірі 316051,71 грн. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 954 Цивільного кодексу України положення цієї глави, тобто Глави 66 ЦК України, застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку Глава 66 ЦК України може бути застосована виключно щодо зберігання, яке здійснюється на підставі Закону № 606, а ВДВС Пологівського РУЮ не виступає як зберігач в розумінні ст. 954 ЦК та не може відповідати за збитки за їх наявності.

Судом першої інстанції правильно визначено, що оскільки дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, до таких правовідносин мають застосуватись загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення позову згідно ч. 2 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.03 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження».

Разом з тим, господарський суд правомірно відмовив у задоволенні скарги позивача, а не залишив без розгляду скаргу в цій частині, як того вимагає ч. 2 п. 17 вищенаведеної постанови Верховного Суду України через те, що прохальна частина поданої НВСГФ «ІНК МАГІСТР ЛТД» ТОВ скарги містить виключно вимоги щодо зменшення вартості нереалізованого майна, що передається стягувачу в рахунок погашення боргу та зобов'язання виконавця здійснити дії у зв'язку з порушенням забезпечення зберігання майна та не містить вимог про стягнення збитків.

Позивачем заявлено вимоги про зменшення вартості нереалізованого майна, які правомірно відхилені господарським судом через їх безпідставність.

Апелянт обґрунтовує вказані вимоги положенням п. 6 ч. 2 ст. 5 Закону № 606, згідно якого державний виконавець проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

В п. 6 додатку до апеляційної скарги від 23.12.07 р. (т. 2 а. с. 147-148) позивач зазначає, що він не оскаржує оцінку майна боржника, проведену у 2006 р. за участю експерта у порядку ст. 14 Закону № 606 і не оскаржує обставини реалізації майна.

Колегія суддів підкреслює, що державний виконавець має право здійснити переоцінку майна виключно у випадках, передбачених Законом № 606, зокрема ч. 3 ст. 61 Закону № 606, відповідно до якої, якщо передане торговельним організаціям майно не буде продано протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі коли в місячний строк після переоцінки майно не буде продано, державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна.

Спірне майно було переоцінено державним виконавцем внаслідок того, що воно не було продано протягом двох місяців, про що свідчать акти переоцінки (т. 2 а. с. 102 - 107).

Згідно ч. 6 ст. 61 Закону № 606 майно передається стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію.

Статтею 19 Конституції України визначено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Правовими нормами Закону № 606, зокрема ст. 61, та іншими нормативно правовими актами з питань виконавчого провадження, не передбачено ані обов'язку, ані можливості для виконавця здійснювати переоцінку майна, що передається стягувачу внаслідок погіршення його стану на стадії завершення виконавчого провадження.

Крім того, на неодноразові письмові звернення стягувача щодо згоди залишити за собою нереалізоване майно, але не за ціною за якою воно передавалося на реалізацію, ВДВС Пологівського РУЮ неодноразово роз'яснювались вимоги ст. ст. 58, 57, 61 Закону № 6 та п/п. 5.12.7 Інструкції «Про проведення виконавчих дій», затвердженої наказом № 74/5 від 15.12.99 р. (далі Інструкція № 74/5), а саме щодо строків оскарження звітів експертної оцінки, порядку передачі нереалізованого майна боржника стягувачу у відповідності за оцінкою, за якою майно передавалося на реалізацію у відповідності до вищезазначених норм, та що проведення додаткової експертної оцінки після завершення стадії реалізації майна нормами Закону № 606 та Інструкції № 74/5 не передбачено.

Щодо посилань НВСГФ ТОВ «ІНК МАГІСТР ЛТД» на неправомірні дії ВДВС Пологівського РУЮ щодо неповідомлення стягувача про час та місце проведення виконавчих дій, не направлення зазначених актів стягувачу виконавчого провадження.

Підпунктом 5.6.6. Інструкції № 74/5 визначено, що при проведенні виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника державний виконавець складає акт опису й арешту майна. Перший примірник акта опису й арешту майна складається з використанням бланка документів виконавчого провадження, для інших примірників використовуються бланки для копій документів виконавчого провадження. Акт опису і арешту майна складається в двох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а другий - видається боржнику під розписку на першому примірнику, що залишається у державного виконавця. Якщо описане майно передано на зберігання не боржникові, а іншій особі, то акт опису й арешту майна складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а інші вручаються зберігачеві майна та боржнику під розписку (на першому примірнику).

Також у відповідності до вищезазначеного Закону № 606 та Інструкції № 74/5 у акті опису й арешту майна визначено зберігача майна у даному випадку представника боржника ВАТ«Пологівський Агротехсервіс» та зроблено відмітку про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та матеріальну відповідальність за його розтрату, відчуження, утаювання або підміну.

При проведенні виконавчих дій щодо опису й арешту майна боржника ВАТ «Пологівський Агротехсервіс» акти опису й арешту складено в двох примірних у відповідності до вимог законодавства. Нормами Закону № 606 та Інструкції № 74/5 не передбачено направлення повідомлення стягувачу про проведення виконавчих дій щодо опису й арешту майна боржника, а також актів опису й арешту.

Стягував, як сторона виконавчого провадження, не був позбавлений права в порядку ст. 11-1 Закону № 606 ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження.

З приводу застосування ч. 2 ст. 88 Закону № 606 необхідно зазначити що вказана частина статті застосовується виконавцем за суб'єктивною оцінкою доказів та фактів, що можуть підтверджувати ознаки злочину та порушення вимог законодавства про виконавче провадження та може не збігатися з думкою позивача, зокрема що надані ним звіти експертів є прямими, належними та допустимим доказами вчинення злочину або іншого правопорушення, що невілює твердження стягувача про бездіяльність виконавця щодо складання акту про порушення та надіслання до відповідних правоохоронних органів подання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.

НВСГФ «ІНК МАГІСТР ЛТД» ТОВ не було позбавлено права за наявності, доказів, які підприємство вважає прямими, звернутися до правоохоронних органів в порядку Кримінально - процесуального законодавства про порушення кримінальної справи, що ним і було зроблено згідно заяви про порушення кримінальної справи від 13.12.07 р.

Заявлене в судовому засіданні 22.01.08 р. клопотання про надіслання повідомлення в порядку ч. 3 ст. 90 ГПК органам внутрішніх справ або прокуратури щодо фактів, викладених у вказаній заяві відхиляється колегією суддів, оскільки суд не вбачає достатніх підстав для повторного звернення за тими ж самими фактами, які виклав позивач в заяві про порушення кримінальної справі від 13.12.07 р., направленої до правоохоронних органів.

Щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 5 ст. 81-1 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу.

У протоколі № 14/89/06 від 29.10.07 р. відображено роз'яснення суддею на підставі ст. 22 ГПК України прав та обов'язків учасникам судового процесу.

Доказів щодо інших процесуальних порушень суду першої інстанції, які призвели до прийняття неправильного рішення заявником апеляційної скарги не наведено та необґрунтовано їх належність та допустимість.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 – 106 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Науково – виробничої та сільськогосподарської фірми «ІНК МАГІСТР ЛТД» ТОВ про надіслання повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури від 22.01.08 р. в порядку ч. 3 ст. 90 ГПК залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Науково – виробничої та сільськогосподарської фірми «ІНК МАГІСТР ЛТД» ТОВ залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.10.2007 р. у справі № 14/89/06 - без змін.

Постанову оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 25.01.2008 р.

Головуючий суддя Хуторной В.М.

 судді  Хуторной В.М.  

 Кричмаржевський В.А.  Мірошниченко М.В.