Рішення

від 24.01.2008 по справі 8/618-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/618-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.01.08р.

Справа № 8/618-07

За позовом  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)  

до  Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (м. Кривий Ріг) 

про стягнення 7 143, 04 грн.

Суддя  Дубінін І.Ю.

Представники:

  Від позивача: не з'явився

від відповідача: ШанінаІ.В. - представник (дов. № 5302/4 від 03.01.07р.) 

СУТЬ СПОРУ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі-позивач) звернулося до Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі-відповідач) з позовом про стягнення в порядку регресу 7 143, 04 грн. фактично відшкодованої позивачем потерпілому Кравцю Анатолію Івановичу суми недооплати по страховим виплатам за період з 01.04.01р. по 01.08.04р.

Позов мотивовано посиланням на те, що гр. Кравець А.І. отримав професійне захворювання під час роботи на підприємстві відповідача. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03.12.04р. з позивача було стягнуто на користь гр. Кравця А.І. в рахунок відшкодування недооплати по страховим виплатам за період з 01.04.01р. по 01.08.04р. 7 143,04 грн., які сплачені позивачем. Останній вважає, що відповідач повинен відшкодувати вказану суму, оскільки професійне захворювання у гр. Кравця А.І.  виникло внаслідок довготривалої роботи в підземних умовах праці. Обґрунтовуючи позов, позивач послався на ст.ст. 1167, 1172, 1191 ЦК України та Закони України "Про охорону праці" і "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi”.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що Законами України "Про охорону праці" і "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi” визначено, що вказане страхування здійснюється за рахунок страхових внесків підприємства, які і є джерелом сплати шкоди потерпілим, а платником такої шкоди є позивач. Крім того, відповідач вважає, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватись норми ЦК України, оскільки ці правовідносини врегульовані згаданим спеціальним Законом.

Позивач в судові засідання 13.12.07р. та 21.01.08р. не з'явився, причин свого нез'явлення суду не повідомив.

Господарський суд вважає, що матеріалів у справі достатньо для можливості розгляду справи за відсутністю представника позивача, оскільки останній був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03.12.04р. було частково задоволено позов гр. Кравця А.І. до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, стягнуто з останнього на користь гр. Кравця А.І. в рахунок відшкодування недооплати по страховим виплатам за період з 01.04.01р. по 01.08.04р. 7 143,04 грн., в решті позову було відмовлено.

Згідно ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Згадане рішення суду з цивільної справи набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03.12.04р. було встановлено:

Кравець А.І. працював на підприємстві відповідача у якості підземного підземного машиніста електровоза на шахтах "Південна", " Газети Правда", рудоуправління К.Лібнехта, правонаступник виробничого об'єднання "Кривбасруда", на теперішній час правонаступником є Відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат". з 23.07.59р. по 13.07.68р.

Відповідно до висновків МСЕК від 19.05.93р. йому встановлено втрату профпрацездатності в розмірі 25% безстроково, в подальшому перезасвідченні від 05.02.03р. Кравцю А.І. встановлено 35% безстроково.

Відповідно до розпорядження по підприємству від 17.06.93р. № 38 встановлено, що Кравцю А.І. було призначено здійснювати виплати в порядку відшкодування шкоди, нанесеної профзахворюванням. При цьому для визначення розміру відшкодування шкоди була використана заробітна плата до січня 1993 року у сумі 30 955 крб. В результаті наступних перерахунків позивачем було призначено страхові виплати у сумі 32 грн., з 01.03.02р. в сумі 38,17 грн., з 01.03.03р. в сумі 63,18 грн., з 01.03.04р. в сумі 72,78 грн.

З 03.03.03р. позивачу повинно мало бути призначено страхові виплати в сумі 229,26 грн. из розрахунку - 163,76 грн. (належні страхові виплати на 03.03.02р.), в перерахунку на заробітну плату складає 655,04 грн., а при 35% складає 229,26 грн.

Рішенням суду також встановлено, що з 01.03.03р. страхові виплати збільшені в 1,182 рази, відповідно страхові виплати повинні складати 270,99 грн., з 01.03.04р.  страхові виплати перераховуються в 1,152 рази та повинні складати 312,17  грн.

З 01.03.04р. страхові виплати підлягають збільшенню в 1,152 рази та повинні складати 359,62 грн.

У зв'язку з неправильним призначенням та виплатою страхових сум з 01.04.01р. по 01.08.04р. виникла заборгованість у сумі у сумі 7 143,04 грн.

Також рішенням  Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу стягнуто страхові виплати щомісячно у розмірі 359,62 грн., починаючи з 01.08.04р. довічно, або до наступного перерахунку, відповідно до законодавства.

Господарським судом також було встановлено:

Правову основу, економiчний механiзм та органiзацiйну структуру загальнообов'язкового державного соцiального страхування громадян вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi призвели до втрати працездатностi або загибелi застрахованих на виробництвi (далi –страхування) визначає Закон України  "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi” (далі-Закон) –(преамбула Закону).

Згідно ст.ст. 2, 6 вказаного Закону, його дія поширюється на осiб, якi працюють на умовах трудового договору (контракту) на пiдприємствах, в установах, органiзацiях, незалежно вiд їх форм власностi та господарювання, у фiзичних осiб, на осiб, якi забезпечують себе роботою самостiйно, та громадян - суб'єктiв підприємницької дiяльностi. Суб'єктами страхування є застрахованi громадяни, а в окремих випадках - члени їх сiмей та iншi особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фiзична особа, на користь якої здiйснюється страхування (далi - працiвник). Страхувальниками є роботодавцi, а в окремих випадках - застрахованi особи. Страховик - Фонд соцiального страхування вiд нещасних випадкiв на виробництвi та професiйних захворювань України (далi –Фонд). Об'єктом страхування вiд нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатнiсть.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Закону, страховим випадком є нещасний випадок на виробництвi або професiйне захворювання, що спричинили застрахованому професiйно зумовлену фiзичну чи психiчну травму за обставин, зазначених у статтi 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матерiального забезпечення та/або соцiальних послуг. Нещасний випадок або професiйне захворювання, яке сталося внаслiдок порушення нормативних актiв про охорону працi застрахованим, також є страховим випадком. Порушення правил охорони працi застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професiйне захворювання, не звiльняє страховика вiд виконання зобов'язань перед потерпiлим. До професiйного захворювання належить захворювання, що виникло внаслiдок професiйної дiяльностi застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкiдливих речовин i певних видiв робiт та iнших факторiв, пов'язаних з роботою.

За ст. 21 Закону (в редакції, що діяла на той час), у разi настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, зокрема - своєчасно та в повному обсязi вiдшкодовувати шкоду, заподiяну працiвниковi внаслiдок ушкодження його здоров'я або в разi його смертi, виплачуючи йому або особам, якi перебували на його утриманнi.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав вказані обов'язки, сплативши потерпілому грошову суму в розмірі 7 143,04 грн.

Згідно ст.ст. 25, 28 Закону (в редакції, що діяла на той час), усi види страхових виплат i соцiальних послуг застрахованим та особам, якi перебувають на їх утриманнi, а також усi види профiлактичних заходiв, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом за рахунок коштiв цього Фонду. Страховими виплатами є грошовi суми, якi згiдно iз статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, якi мають на це право, у разi настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 45, ч. 2 ст. 47 Закону, роботодавець як страхувальник зобов'язаний, зокрема - своєчасно та повнiстю сплачувати в установленому порядку страховi внески до Фонду. Сума страхових внескiв страхувальникiв до Фонду повинна забезпечувати:

v фiнансування заходiв, спрямованих на вирiшення завдань, передбачених статтею 1 цього Закону (в тому числі - вiдшкодування матерiальної та моральної шкоди застрахованим i членам їх сiмей);

v створення вiдповiдно до пункту 9 частини сьомої статтi 17 цього Закону резерву коштiв Фонду для забезпечення його стабiльного функцiонування;

v покриття витрат Фонду, пов'язаних iз здiйсненням соцiального страхування вiд нещасного випадку (у тому числі –вiдшкодування матерiальної та моральної шкоди застрахованим i членам їх сiмей, передбачену ст. 21 Закону).

Таким чином, з наведених норм вбачається, що позивач зобов'язаний здійснювати виплату одноразової допомоги сім'ї потерпілого за рахунок коштів Фонду, а фінансування вказаних витрат Фонду здійснюється за рахунок страхових внесків, сплачуваних відповідачем, як страхувальником.

Викладене також підтверджується ст. 46 Закону, за якою Фонд провадить збiр та акумулювання страхових внескiв, має автономну, незалежну вiд будь-якої iншої, систему фiнансування. Фiнансування Фонду здiйснюється за рахунок:

v внескiв роботодавцiв: для пiдприємств - з вiднесенням на валовi витрати виробництва, для бюджетних установ та органiзацiй –з асигнувань, видiлених на їх утримання та забезпечення;

v капiталiзованих платежiв, що надiйшли у випадках лiквiдацiї страхувальникiв;

v прибутку, одержаного вiд тимчасово вiльних коштiв Фонду на депозитних рахунках;

v коштiв, одержаних вiд стягнення вiдповiдно до законодавства штрафiв i пенi з пiдприємств, а також штрафiв з працiвникiв, винних у порушеннi вимог нормативних актiв з охорони працi;

v добровiльних внескiв та iнших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Названою статтею визначено вичерпний перелік джерел фінансування позивача, серед яких не передбачено стягнення грошових коштів за регресними вимогами.

Що стосується останнього пункту в частині iнших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству, господарський суд зазначає наступне:

Згідно п. 2 прикінцевих положень вищеназваного Закону, до приведення законодавства України у вiдповiднiсть iз цим Законом законодавчi та iншi нормативно-правовi акти застосовуються в частинi, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки норми Цивільного кодексу України, на які посилається позивач у позовній заяві, суперечать вимогам вказаного Закону в частині фінансування самого Фонду та фінансування витрат Фонду, зокрема - в частині вiдшкодування матерiальної та моральної шкоди застрахованим i членам їх сiмей, ці норми не застосовуються до спірних правовідносин сторін.

Крім того, суд виходить з того, що названий Закон є спеціальним Законом, який передбачає певний порядок страхування та витрачання страхових коштів, і має приорітет перед загально-цивільним законодавством.

До того ж, як зазначає ст. 1 Цивільного кодексу України, цивiльним законодавством регулюються особистi немайновi та майновi вiдносини (цивiльнi вiдносини), заснованi на юридичнiй рiвностi, вiльному волевиявленнi, майновiй самостiйностi їх учасникiв. До майнових вiдносин, заснованих на адмiнiстративному або iншому владному пiдпорядкуваннi однiєї сторони другiй сторонi, а також до податкових, бюджетних вiдносин цивiльне законодавство не застосовується, якщо iнше не встановлено законом.

Як було встановлено судом вище, позивач виступає як суб'єкт владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тобто –його правовідносини з відповідачем засновані на владному підпорядкуванні відповідача позивачу в частині загальнообов'язкового державного соцiального страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання.

Таким чином, до спірних правовідносин сторін не може бути застосовано норми Цивільного кодексу України.

Викладене підтверджується і п. 2 прикінцевих положень вищеназваного Закону.

Посилання позивача на Закон України "Про охорону праці" також не може бути прийняте судом до уваги, оскільки за ст. 9 названого Закону, вiдшкодування шкоди, заподiяної працiвниковi внаслiдок ушкодження його здоров'я або у разi смертi працiвника, здiйснюється Фондом соцiального страхування вiд нещасних випадкiв вiдповiдно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi".

Згідно ст. 26 вказаного Закону, роботодавець зобов'язаний вiдшкодувати збитки, завданi порушенням вимог з охорони працi iншим юридичним, фiзичним особам i державi, на загальних пiдставах, передбачених законом.

Вищенаведеним та матеріалами справи підтверджується, що позивач вiдшкодував шкоду потерпілому за рахунок страхових внесків, сплачених відповідачем, як це встановлено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi”.

За таких обставин сплачена позивачем потерпілому Кравцю Анатолію Івановичу сума недооплати по страховим виплатам за період з 01.04.01р. по 01.08.04р. у сумі 7 143,04 грн.  не є збитками, оскільки Законом встановлений порядок фінансування таких виплат.

Враховуючи викладене, господарський суд не знаходить достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись Законами України "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi”, "Про охорону праці", ст. 1 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 35, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Суддя

 І.Ю. Дубінін