Постанова від 15.10.2025 по справі 205/7638/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7766/25 Справа № 205/7638/23 Суддя у 1-й інстанції - Бізяєва Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

за участю секретаря судового засідання Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09 травня 2025 року у справі за позовом Західної окружної прокуратури міста Дніпра до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області, про скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області, про скасування рішення органу місцевого самоврядування.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що рішенням Дніпровської міської ради № 112/16 від 23.02.2022 року затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку площею 0,1000 га, з кадастровим номером 1210100000:08:650:0042, у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , код виду цільового призначення землі 02.01 «Для будівництва та ослуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Вищезазначеним рішенням міської ради земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0042) віднесено за основним цільовим призначенням до категорії «Землі житлової та громадської забудови». Разом з цим, згідно технічного звіту з топографо-геодезичних робіт по об`єкту «обстеження р. Дніпро за адресою: м. Дніпро, вул. Мостова, в районі буд. № 75-В», земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:650:0042 по АДРЕСА_1 розташована на відстані 47 м від урізу води в р. Дніпро, тобто в межах прибережної захисної смуги, тому відповідно до чинного законодавства не може передаватися у власність громадян.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради № 112/16 від 23.02.2022 року, яким затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:08:650:0042, у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , код виду цільового призначення земель 02.01 «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Скасувати державну реєстрацію прав на земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0042), що розташована по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2652775812020) за ОСОБА_1 від 26.10.2022, номер запису про право власності: 48295551, вчинену державним реєстратором департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Кучеренко Євгеном Анатолійовичем на вказаний об`єкт нерухомого майна.

Усунути перешкоди у здійсненні Дніпровською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0042) шляхом її повернення на користь Дніпровської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514) з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:08:650:0042 у Державному земельному кадастрі.

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09 травня 2025 року позов Західної окружної прокуратури міста Дніпра до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області, про скасування рішення органу місцевого самоврядування задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Дніпровської міської ради № 112/16 від 23.02.2022 року, яким затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:08:650:0042, у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , код виду цільового призначення земель 02.01 «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Скасовано державну реєстрацію прав на земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0042), що розташована по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2652775812020) за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 26.10.2022, номер запису про право власності: 48295551, вчинену державним реєстратором департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Кучеренко Євгеном Анатолійовичем на вказаний об`єкт нерухомого майна.

Усунуто перешкоди у здійсненні Дніпровською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0042) шляхом її повернення на користь Дніпровської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514) з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:08:650:0042 у Державному земельному кадастрі.

Стягнуто з відповідачів на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО: 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) сплачені судові витрати.

Стягнуто в рівних частках із Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 на користь Західної окружної прокуратури міста Дніпра судові витрати по справі у вигляді судового збору у загальному розмірі 8 588 гривні 80 копійок, тобто по 4 294,40 грн. з кожного.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28 травня 2025 року внесено виправлення до рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09 травня 2025 року по цивільній справі №205/7638/23 в резолютивній частині рішення зазначивши вірно: «Стягнуто в рівних частках із Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ: 26510514), ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користьДніпропетровської обласноїпрокуратури (ЄДРПОУ: 02909938) судові витрати по справі у вигляді судового збору у загальному розмірі 8 588 (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) гривні 80 копійок, тобто по 4 294,40 грн. з кожного.».

Додатковим рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 18 червня 2025 року заяву Західної окружної прокуратури міста Дніпра про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Західної окружної прокуратури міста Дніпра до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області, про скасування рішення органу місцевого самоврядування задоволено частково.

Ухвалено додаткове рішення по справі № 205/7638/23 за позовом Західної окружної прокуратури міста Дніпра до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області, про скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Стягнуто в рівних частинах з Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1 073,60 грн., тобто по 536,80 грн. з кожного.

В іншій частині заяви відмовлено.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також не відповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність позовних вимог належними та допустимими доказами.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Дніпровської міської ради № 376/62 від 21.10.2020 року «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні дідянки) громадянам у м. Дніпрі (9 осіб), Дніпровською міською радою було вирішено надати громадянам у м. Дніпрі, згідно додатку, дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні дідянки) (том 1 а.с. зворот 23-24).

Відповідно до п. 2 зазначеного рішення міської ради ОСОБА_1 було зобов`язано замовити у суб`єктів господарювання, що є розробниками документації із землеустрою, згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством, розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок тa після ix погодження подати ці проекти до міської ради для організації робіт щодо його погодження і підготовки відповідного проекту рішення.

Рішенням Дніпровської міської ради від 23.02.2022 № 112/16 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0042) у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 за рахунок земель, не переданих у власність або користування, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 02.01 (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (том 1 а.с. 19-20).

Вищезазначеним рішенням Дніпровської міської ради земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0042) віднесено за основним цільовим призначенням до категорії «Землі житлової та громадської забудови».

У листі Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області № 1300/03-21 від 23.07.2021 року зазначено, що земельна ділянка площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 розташована на відстані 55 м від урізу води в річці. При цьому вказано, що земельна ділянка розташована за межею земель водного фонду, що визначені проектом «Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам`янською міською радою (ділянка 2)» (том 1 а.с. зворот 44).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого 24.07.2023 року, відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1000 га із кадастровим номером 1210100000:08:650:0042, на підставі рішення органу місцевого самоврядування № 112/16, виданого 23.02.2022 року, видавник: Дніпровська міська рада (том 1 а.с. 18).

Згідно копії технічного звіту з топографо-геодезичних робіт по об`єкту «обстеження р. Дніпро за адресою: м. Дніпро, вул. Мостова, в районі буд. № 75-В», земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:08:650:0042 по АДРЕСА_1 розташована на відстані 47 м від урізу води в р. Дніпро (том 1 а.с. 65-68).

Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_2 є кваліфікованим інженером-геодезистом, що підтверджується кваліфікаційним сертифікатом інженера-геодезиста № 011181 від 21.06.2013 року, має право проводити топографо-геодезичні і картографічні роботи на всій території України.

На запит Західної окружної прокуратури м. Дніпра, Регіональним офісом водних ресурсів у Дніпропетровській області листом від 29.05.2023 року повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:650:0042 розташована на правобережжі великої річки Дніпро (Дніпропетровське водосховище). Окрім того зазначено, що Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області не має доступу до Державного земельного кадастру, у зв`язку з чим відсутня можливість надати інформацію , щодо відстаней від земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:650:0042 до урізу води в р. Дніпро. (том 2 а.с. 63)

Відповідно до рішення Дніпровської міської ради № 220/64 від 19 березня 2025 року "Про затвердження водоохоронної зони та прибережної захисної смуги р. Дніпра", Дніпровською міською радою було затверджено проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпра від причалу Фестивального до межі міста з Кам`янською міською радою (ділянка 2), розроблений ТОВ "ПРОМТЕХ ПРОЕКТ ЕНД СЕРВІС", та затверджено водоохоронну зону і прибережну смугу р. Дніпра згідно з площею, визначеною проектом, за винятком території Шевченківського району м. Дніпра.

Крім того, в матеріалах справи наявний Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам`янською міською радою (ділянка 2).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги, а отже не може передаватися у власність громадян, через що рішення Дніпровської міської ради щодо розробки проекту землеустрою та передачі земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, підлягає скасуванню, а земельна ділянка витребуванню зі скасуванням записів про власність у відповідних реєстрах.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Частиною 2 стаття 373 ЦК України встановлено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Частиною 1 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом.

Звертаючись до суду із позовом прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_1 із порушенням вимог чинного законодавства у зв`язку із тим, що розташована в межах прибережної захисної смуги, а отже не може передаватись у власність громадян.

Ст. 88 Водного кодексу України передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів, для середніх річок - 50 метрів, для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Ст. 84 Земельного кодексу України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Частиною 4 вказаної статті визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду.

Згідно зі ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Так, згідно з приписами ст. ст. 1, 88, 89 Водного кодексу України, ст. ст. 60, 61 Земельного кодексу України, прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

З метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду відповідно ст. 61 Земельного кодексу України заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Зі змісту вказаних положень законодавства вбачається, що прибережна захисна смуга може перебувати лише в державній чи комунальній власності та використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності.

До складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню.

Пунктами 1,4,5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.

Таким чином, виходячи з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови №486, відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

При цьому відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги.

При наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об`єктів необхідно враховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22 травня 2018 у справі №469/1203/15-ц (провадження № 14-71цс18), у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), у пункті 80 постанови від 12 червня 2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та у пункті 96 постанови від 11 вересня 2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19)).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:650:0042 по АДРЕСА_1 розташована на відстані 55 м від урізу води, а отже була сформована за рахунок земель водного фонду та була передана у приватну власність ОСОБА_1 всупереч вимог земельного та водного законодавства.

Прибережна захисна смуга може перебувати лише в державній чи комунальній власності та використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності.

До складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню.

Системно проаналізувавши вищенаведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що під час прийняття Дніпровською міською радою оспорюваного рішення від 23.02.2022 про передачу земельної ділянки 1210100000:08:650:0042 для для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , було порушено норми земельного та водного законодавства. Такі порушення законодавства є підставою для визнання незаконним зазначеного рішення.

Відтак, відповідач не міг законно набути право приватної власності на спірну земельну ділянку. Натомість він набув таке право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного. Крім цього, відповідач не мав перешкод у доступі до законодавства і у силу зовнішніх, об`єктивних, явних та видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що земельна ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його, відповідача, добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц.

Способи захисту цивільних прав визначаються статтею 16 ЦК України і їх перелік не є вичерпним.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неприпустимим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц).

Отже зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі власник майна може звернутись до суду з негаторним позовом про зобов`язання повернути земельну ділянку, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона на обґрунтування своїх вимог або заперечень послалася не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17.

Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц.

Отже саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на пасивність усіх інших органів державної влади та місцевого самоврядування, які б мали вчасно виявити та відреагувати на незаконність передачі у приватну власність земельної ділянки водного фонду, суд дійшов праивльного висновку про наявність у прокурора достатніх підстав та повноважень для звернення до суду з цим позовом.

Оскільки прокурор свій процесуальний обов`язок доказування виконав та надав суду належні і допустимі докази на підтвердження того, що спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_1 з порушенням вимог земельного законодавства, внаслідок чого вона підлягає поверненню Дніпровській територіальній громаді із скасуванням відповідних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі.

Щодо доводів Дніпровської міської ради про відсутність повноважень Західної окружної прокуратури міста Дніпра бути позивачем у даній справі слід звернути увагу, що у цій справі з позовною заявою звернувся керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра, а не окружна прокуратура.

Згідно з ч. 3 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У свою чергу, статтею 15 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурором органу прокуратури є, зокрема, керівник окружної прокуратури. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Звернення прокурора до суду з позовною заявою не є самопредставництвом органу прокуратури, як юридичної особи. Звертаючись до суду, прокурор діє не від імені органу прокуратури як юридичної особи, а виключно від імені держави, з метою виконання функцій, передбачених Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся із позовною заявою до суду із дотриманням та відповідно до положень чинного законодавства.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що прокуратурою доведено належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі Дніпровської територіальної громади земельної ділянки 1210100000:08:650:0042, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Рішення міської ради від 19.03.2025 року №220/64 про затвердження водоохоронної зони та прибережної захисної смуги р.Дніпра з відповідними документами не може бути прийнято до уваги як належні та допустимі докази, оскільки рішення прийнято поза межами оскаржуваного судового рішення. На момент ухвалення рішення судом першої інстанції такого рішення міської ради не існувало, а тому воно не впливає на правильність рішення, ухваленого судом першої інстанції.

Отже, колегія суддів апеляційного суду, погоджується із висновками суду першої інстанції, та вважає, що місцевий суд з урахуванням встановлених фактичних обставин, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09 травня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 15 жовтня 2025 року.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2025 року.

Головуючий:

Судді: