Ухвала від 25.11.2025 по справі 205/7638/23

УХВАЛА

25 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 205/7638/23

провадження № 61-14496ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги Дніпровської міської ради на рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 09 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року у справі за позовом Західної окружної прокуратури міста Дніпра до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області, про скасування рішення органу місцевого самоврядування,

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2025 року Дніпровська міська радазасобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 09 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року у зазначеній справі.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом

до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.

У статті 392 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору

у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До матеріалів касаційної скарги додано докази оплати судового збору, а саме платіжну інструкцію від 14 листопада 2025 року № 2643 про сплату судового збору у розмірі 17 177,60 грн, однак це не підтверджує сплату судового збору у повному розмірі.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму

для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року,

в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позов у цій справі подано до суду у липні 2023 року.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2 684,00 грн.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.

Позивач заявив три вимоги немайнового характеру (визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі) і одну вимогу майнового характеру (повернення земельної ділянки).

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України

«Про судовий збір» за подання юридичною особою до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить

1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (939 400,00 грн).

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України

«Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру,

яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн).

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір»

за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно

або його витребування - вартістю майна.

Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно,

що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі

№ 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зазначено, що «майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення

майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить

про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову

(пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року

у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці».

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).

Тому вимога у цій справі про повернення земельної ділянкимає майновий характер, оскільки підлягає грошовій оцінці.

Оскільки із поданої касаційної скарги та оскаржених судових рішень

не вбачається ціни позову станом на день його подання (відсутнє визначення вартості спірного нерухомого майна - земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:08:650:0042), тому неможливо визначити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимогу майнового характеру, у зв`язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (позовна заява з визначеною ціною позову, майнова оцінка нерухомого майна

або інші належні докази).

Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги

за вимогу немайнового характеру 16 104,00 грн (2 684,00 х 3 х 200 %) та за вимогу майнового характеру 1,5 % від вартості спірної земельної ділянки помноженого

на 200 %, та не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(з урахуванням суми сплаченого судового збору у розмірі 17 177,60 грн).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК

у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, ККДБ - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

З огляду на обмеження касаційного оскарження, зокрема, передбачене

пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Верховний Суд звертає увагу заявника на необхідність наявності в розпорядженні суду на час вирішення питання про відкриття касаційного провадження інформації про ціну позову щодо вимоги майнового характеру.

Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що ціна позову також

є визначальною при вирішенні питання про те чи підлягають касаційному оскарженню судові рішення у цій справі (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі

ЦПК України.

Обов`язок зі сплати судового збору є загальним для всіх суб`єктів,

що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом

і судом.

На підтвердження сплати судового збору заявнику необхідно надати

до суду документ, що підтверджує сплату ним судового збору за подання касаційної скарги, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення указаних недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 09 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко