Ухвала від 01.10.2025 по справі 914/3814/23

УХВАЛА

01 жовтня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/3814/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

Офісу ГП/позивача - Колодяжна А.В.

відповідача 1 - Шмотолоха О.П.

відповідача 2 - не з`явився

відповідача 3 - не з`явився

відповідача 4 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 (у складі колегії суддів: Кравчук Н.М. (головуючий), Матущак О.І., Скрипчук О.С.)

за позовом: Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова

до відповідача-1: Львівської міської ради

відповідача-2: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Стрийська 40

відповідача-3: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

відповідача-4: Державного кадастрового реєстратора Відділу № 5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Гулько Лідії Василівни

про: визнання незаконними та скасування ухвал Львівської міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та права постійного користування на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову

1. Керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова (надалі - Прокурор, Позивач) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради (надалі - Рада, Відповідач 1), Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стрийська 40" (надалі - ОСББ "Стрийська 40", Відповідач 2), Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (надалі - Держгеокадастр, Відповідач 3), Державного кадастрового реєстратора Відділу № 5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Гулько Лідії Василівни (надалі - державний кадастровий реєстратор) про: 1) скасування ухвал Ради № 6772 від 07.09.2020 "Про надання ОСББ "Стрийська 40" дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській, 40" та № 1448 від 07.10.2021 "Про затвердження ОСББ "Стрийська 40" проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Стрийська, 40", 2) скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0253 га кадастровий номер 4610136600:07:001:0064 з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності в особі Ради на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:07:001:0064 площею 0,0253 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2534123046060) з одночасним припиненням речового права, 3) скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136600:07:001:0064 площею 0,0253 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2534123046060) за ОСББ "Стрийська 40" (номер запису про інше речове право 45667245), припинивши інше речове право - право постійного користування земельною ділянкою.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідачами при формуванні земельної ділянки з кадастровим номером 4610136600:07:001:0064, як об`єкта цивільних прав неправильно визначено таку її істотну характеристику як цільове призначення (категорія) земельної ділянки. На думку Прокурора, земельна ділянка площею 0,0253 га з кадастровим номером 4610136600:07:001:0064 не могла бути сформована та зареєстрована як об`єкт цивільних прав як земельної ділянки житлової та громадської забудови, оскільки на цій земельній ділянці розташований будинок № 40, який є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення, тому вказана земельна ділянка за своїм цільовим призначенням, відповідно до приписів статей 53, 54 Земельного кодексу України та частини першої статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", є землею історико-культурного призначення.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

3. Рада 07.09.2020, розглянувши звернення ОСББ "Стрийська, 40" від 12.02.2020 № 9, прийняла ухвалу № 6772 "Про надання ОСББ "Стрийська 40" дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській, 40", якою надано ОСББ "Стрийська 40" дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0253 га для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим їх переведенням до земель житлової та громадської забудови (пункт 1 ухвали).

4. Відповідно до Генерального плану м. Львова, затвердженого ухвалою сесії Ради від 30.09.2010 № 3924, земельна ділянка площею 0,0253 га на вул. Стрийській, 40 знаходиться в межах території багатоповерхової житлової забудови (5,9,14,15 поверху) та в межах історичного ареалу м. Львова.

5. Згідно з даними відділу ГУ Держгеокадастру у Львівській області земельна ділянка належить земель, що не надані у власність або користування та знаходиться у Галицькому районі м. Львова.

6. Рішенням Ради № 1311 від 09.12.2005 "Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова" визначено межі історичного ареалу міста, де в додатку до цього рішення графічно зображено межі історичного ареалу м. Львова та межі території Історичної забудови, внесеної до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Згідно з цим рішенням земельна ділянка, що знаходиться за адресою: місто Львів, вул. Стрийська, 40 належить до меж історичного ареалу міста Львова.

7. Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів № 330 від 24.06.1986 "Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню і містобудівельну цінність" взято на державний облік та визначено категорію пам`ятки будинок за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 40.

8. Листом від 07.06.2023 № 0004-вих-69031 Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради повідомило, що будинок за адресою: м. Львів, вул. Стрийська. 40 занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, згідно із наказом Міністерства культури та інформаційної політики України "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" № 14 від 18.01.2021.

9. На земельній ділянці розташований багатоквартирний житловий будинок, який знаходиться на балансі ОСББ "Стрийська 40" відповідно до наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури від 27.10.2016 № 723 та акта приймання-передачі житлового багатоквартирного будинку № 40 на вул. Стрийській з балансу ЛКП "Снопківське" на баланс ОСББ "Стрийська-40".

10. Відповідно до акта технічного стану пам`ятки житловий будинок за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 40 є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення згідно з рішенням виконкому Львівської обласної ради народних депутатів № 330 від 24.06.1986, охоронний 774/4.

11. Ухвалою Ради від 07.10.2021 № 1448 "Про затвердження ОСББ "Стрийська 40" проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Стрийській, 40" затверджено ОСББ "Стрийська 40" проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 0,0253 га на вул. Стрийській, 40 (кадастровий номер 4610136600:07:001:0064) у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.

12. За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 05.07.2023, земельна ділянка площею 0,0253 га кадастровий номер 4610136600:07:001:0064 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: м.Львів, вул. Стрийська, 40 за заявою ОСББ "Стрийська 40" зареєстрована 22.04.2021 державним кадастровим реєстратором Відділу у Могилів-Подільському районі Держгеокадастру (відділ № 5 Управління надання адміністративних послуг Держгеокадастру) на підставі Проєкту землеустрою щодо відведених земельної ділянки, виготовленого ПП "Леополіс-клуб".

13. 10.12.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про державну реєстрацію права комунальної власності Ради на вищевказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2534123046060. номер відомостей про речове праве: 45667207).

14. Також 10.12.2021 проведено державну реєстрацію та зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою із кадастровим номером 4610136600:07:001:0064 площею 0,0253 га за ОСББ "Стрийська 40". Номер запису про інше речове право: 45667245. Підстава для державної реєстрації: рішення органу місцевого самоврядування, ухвала, серія та номер 1448, виданий 07.10.2021, видавник: Рада.

15. Прокурор оспорює правомірність присвоєння земельній ділянці з кадастровим номером 4610136600:07:001:0064, при формуванні об`єкта цивільних прав, такої істотної її властивості як категорія земель (землі житлової та громадської забудови). Він стверджує, що об`єкту цивільних прав (земельній ділянці з кадастровим номером 4610136600:07:001:0064) безпідставно та неправомірно встановлено (змінено) цільове призначення і переведено земельну ділянку до земель житлової та громадської забудови, оскільки спірна земельна ділянка через приписи статей 53, 54 Земельного кодексу України та статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" належить до земель історико-культурного призначення.

Хід судового провадження

16. Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.02.2025 у справі № 914/3814/23 позов задоволено.

Рішення мотивовано тим, що:

- під час прийняття ухвали № 6772 від 07.09.2020 Радою не було враховано місце розташування земельної ділянки, зокрема, в межах історичного ареалу м. Львова та особливостей використання такої ділянки, як земель історико-культурного призначення. У зв`язку з чим суд виснував, що ухвала № 6772 від 07.09.2020 "Про надання ОСББ "Стрийська 40" дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській,40", суперечить вимогам частини першої статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та частини першої статті 123 Земельного кодексу України;

- земельна ділянка на вул. Стрийська, 40 належить до земель історико-культурного призначення ухвала Львівської міської ради № 1448 від 07.10.2021 "Про затвердження ОСББ "Стрийська 40" проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Стрийській, 40" за рахунок земель житлової та громадської забудови не відповідає вимогам частини першої статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статей 19, 20, 53, 54, 123 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що остання підлягає визнанню незаконною в судовому порядку;

- здійснення державної реєстрації у Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки без урахування заборон та обмежень, встановлених законом, а також усіх наявних документів, розроблених та виданих на місцевому рівні, надання земельній ділянці цільового призначення, що прямо суперечить вимогам закону, є окремою підставою для скасування такої реєстрації у судовому порядку.

17. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі № 914/3814/23 рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2025 у справі № 914/3814/23 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Тому вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту;

- належному способу захисту інтересу держави у правомірному і достовірному відображенню відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відповідає позовна вимога про визнання певної категорії цільового призначення земельної ділянки; судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для внесення державним кадастровим реєстратором до Державного земельного кадастру відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки, визначену таким судовим рішенням.

- обрання Позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Касаційна скарга

18. У касаційній скарзі Прокурор просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 та залишити у силі рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2025 у справі № 914/3814/23.

19. В обґрунтуванні касаційної скарги Прокурор вказує:

- що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статей 16, 21, 393 Цивільного кодексу України статей 21, 152, 155 Земельного кодексу України, без урахування висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 914/242/21, 30.05.2018 у справі № 923/466/17, від 04.04.2018 у справі № 361/2965/15, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.03.2021 у справі № 927/1206/21, від 09.11.2021 у справі № 542/1403/17, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 та від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 21.12.2022 у справі № 914/608/20, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 15.08.2023 справа № 906/1175/18, від 20.06.2023 у справі № 910/5529/19, від 12.04.2023 у справі № 916/156/22, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 29.11.2022 у справі № 910/745/20, від 04.11.2021 у справі № 910/18029/16, від 15.06.2021 у справі № 910/10440/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20, від 01.09.2020 у справі № 910/14065/18, від 18.08.2020 у справі № 910/7631/18, від 16.06.2020 у справі № 922/3371/19, від 10.12.2019 у справі № 906/43/19, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 05.11.2019 у справі № 926/746/19, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, від 21.03.2023 у справі № 920/456/19, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19; від 23.11.2023 у справі № 370/457/20, від 10.01.2024 у справі № 296/888/22, від 21.12.2023 у справі № 521/8304/16, від 22.11.2023 у справі № 464/1327/21, від 20.03.2024 у справі № 731/264/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/24, від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22, від 20.12.2023 у справі № 916/1517/22.

Безпосередньо Скаржник заперечує висновок суду апеляційної інстанції з приводу того, що належним способом захисту інтересу держави у правомірному і достовірному відображенню відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відповідає позовна вимога про визнання певної категорії цільового призначення земельної ділянки; а судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для внесення державним кадастровим реєстратором до Державного земельного кадастру відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки, визначену таким судовим рішенням;

- на відсутності висновку Верховного Суду щодо правильного застосування статей 17-2, 19, 20, 21, 152, 155 Земельного кодексу України, зокрема щодо застосування положень статті 17-2 Земельного кодексу України при вирішенні питання про ефективність способу захисту порушених прав держави в особі територіальної громади - визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в постійне користування, в тому числі з підстав незаконної зміни категорії та цільового призначення земельної ділянки, яка в силу закону віднесена до земель історико-культурного призначення.

Касаційне провадження

20. Ухвалою Суду від 27.08.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі № 914/3814/23 на підставі пунктів 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

21. Ухвалою Суду від 17.09.2925 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Прокурора на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 року у справі № 914/3814/23 до 01.10.2025.

Підстави для передачі справи на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

22. Здійснюючи касаційне провадження у цій справі, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про наявність підстав для передачі цієї справи на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на таке.

23. Як вже зазначалося, предметом позову у цій справі є вимога Прокурора про визнання незаконними та скасування ухвал Ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та права постійного користування на земельну ділянку, з підстав незаконного формування та реєстрації земельної ділянки як об`єкт цивільних прав як земельної ділянки житлової та громадської забудови, оскільки остання розташована в межах історичного ареалу міста, тому вказана земельна ділянка за своїм цільовим призначенням, відповідно до приписів статей 53, 54 Земельного кодексу України та частини першої статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", є землею історико-культурного призначення.

24. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

25. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

26. Пунктом 5 частини другою статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

27. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

28. Поряд з цим, колегія суддів акцентує, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

29. У даній справі застосований судом апеляційної інстанції висновок, з приводу того, що належним способом захисту інтересу держави у правомірному і достовірному відображенню відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відповідає позовна вимога про визнання певної категорії цільового призначення земельної ділянки; а судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для внесення державним кадастровим реєстратором до Державного земельного кадастру відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки, визначену таким судовим рішенням, є аналогічним висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 12.03.2025 у справі № 914/192/23.

30. Так, у справі № 914/192/23 за обставинами спору міська рада звернулась до Головного управління Держгеокадастру та товариства про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо ділянки, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації іншого речового права - права оренди цієї земельної ділянки, припинивши інше речове право - право оренди земельної ділянки, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності за територіальною громадою міста в особі міськради на цю земельну ділянку з одночасним припиненням

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що реєстрація спірної земельної ділянки як земель житлової та громадської забудови відбулося незаконно та з порушенням вимог статей 53-54 Земельного кодексу України й статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" і не відповідає її категорії як землі історико-культурного призначення.

Верховний Суд встановив, що прокурор не ставив під сумнів підстави виникнення та обсяг речових прав на спірну земельну ділянку як власника, так і орендаря, натомість вбачав порушення публічного інтересу в тому, що в Державному земельному кадастрі вказана неправильна категорія цільового призначення.

При розгляді спору суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки категорія цільового призначення земельної ділянки визначає її правовий режим, то держава має публічний інтерес у правомірному визначенні категорії цільового призначення земельної ділянки і достовірному відображенню відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, причому незалежно від того, які саме та чиї саме права на земельну ділянку зареєстровані.

У зв`язку з цим Верховний Суд виснував, що належному способу захисту інтересу держави у правомірному і достовірному відображенню відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відповідає позовна вимога про визнання певної категорії цільового призначення земельної ділянки; судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для внесення державним кадастровим реєстратором до Державного земельного кадастру відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки, визначену таким судовим рішенням.

31. Водночас, на думку колегії суддів, такий висновок не повною мірою узгоджується з положеннями законодавства, оскільки обраний спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру його порушення та спричиненим наслідкам, а також бути ефективним через можливість його практичної реалізації.

32. Суд у даному контексті вважає за необхідне звернути увагу на такі аспекти.

33. По-перше, відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

34. У частині другій статті 4 Земельного кодексу України унормовано, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

35. Суд зазначає, що законодавець, врегульовуючи спори, пов`язані з порушенням порядку встановлення чи зміни цільового призначення земель, у статті 21 Земельного кодексу України визначив вичерпний належний перелік правових наслідків таких порушень.

36. Так, відповідно до статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

37. Саме з позовними вимогами, сформованими у пунктах "а" та "в", звернувся Прокурор як у справі № 914/192/23, так і у справі № 914/3814/23, беручи до уваги особливості підстав виникнення права землекористування

38. У свою чергу колегія суддів вважає, що положення статті 21 Земельного кодексу України, які визначають наслідки порушення порядку встановлення чи зміни цільового призначення земель, а також норми цього Кодексу в цілому, не передбачають можливості врегулювання таких питань шляхом ухвалення судом рішення про визначення певної категорії цільового призначення земельної ділянки.

39. При цьому Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 розглядала питання належності та ефективності вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого змінено категорію цільового призначення землі та визнання недійсними змін до договору оренди землі.

У справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду аналізувала належність позовної вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого змінено категорію земель за цільовим призначенням. Визначивши, що порушення інтересів держави органом місцевого самоврядування полягає у незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що таке рішення не вичерпало своєї дії шляхом виконання (укладенням відповідного договору тощо) та є чинним та породжує відповідні правові наслідки.

На підставі цього Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за умови, якщо прокурор вважає, що порушення інтересів держави полягає у незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням, то вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) є належною та ефективною, а прокурор може звертатися з позовом про визнання незаконним і скасування такого рішення.

Тобто, вирішуючи спір щодо зміни категорії цільового призначення земельної ділянки, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 виходила з того, що належний захист прав може бути забезпечений шляхом застосування способів захисту, прямо передбачених статтею 21 Земельного кодексу України. При цьому Велика Палата Верховного Суду не констатувала можливості застосування будь-яких інших, альтернативних способів захисту, встановивши, належність саме відповідного способу захисту.

40. Зазначений підхід є сталим та знайшов своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 904/186/23, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 914/242/21, від 08.07.2025 у справі № 915/1222/19, від 06.08.2025 у справі № 910/20100/23 тощо.

41. Отже, у спорах, що виникають у зв`язку з порушенням порядку встановлення чи зміни цільового призначення земель, законодавець у статті 21 Земельного кодексу України закріпив вичерпний та належний перелік способів захисту. У зв`язку з цим, вихід за межі цього переліку й застосування інших, альтернативних способів захисту не узгоджується з вимогами закону та суперечить принципу правової визначеності як елемента верховенства права.

42. По-друге, Суд зазначає, що правові, економічні та організаційні засади внесення відомостей до Державного земельного кадастру, а також порядку їх зміни визначаються Законом України "Про Державний земельний кадастр" та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (надалі - Порядок).

43. Відповідно до статті1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

44. За змістом частин першої - третьої статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру:

- на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні;

- на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками;

- на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель;

на підставі проєктів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:

а) щодо категорії земель:

- на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

- на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту - щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації;

- на підставі технічної документації із землеустрою - щодо інвентаризації земель;

б) щодо виду цільового призначення в межах певної категорії земель:

- на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

- на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки відповідно до комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту.

У разі якщо законом встановлена обов`язковість погодження зміни цільового призначення земельної ділянки з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, фізичною, юридичною особою та/або відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, до заяви про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення (категорії земель та/або виду її цільового призначення) земельної ділянки додаються документи, що підтверджують таке погодження та/або забезпечення виконання зобов`язання з відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, у вигляді гарантії.

Відомості про функціональні зони вносяться до Державного земельного кадастру на підставі затверджених комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів.

45. Відповідно до частини вісімнадцятої статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" заява про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, змін до таких відомостей, документація із землеустрою, документація з оцінки земель та інші документи, які відповідно до цього Закону є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, подаються до органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, в електронній формі засобами телекомунікаційного зв`язку. Визначення державного кадастрового реєстратора, уповноваженого на розгляд таких документів та внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надання мотивованої відмови у їх внесенні, здійснюється в день подання заяви за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за принципом випадковості.

46. У частинах першій-п`ятій статті 37 даного Закону унормовано, що у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронному вигляді з Державного аграрного реєстру через Єдиний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.

Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

47. Тобто, зі змісту наведених норм убачається, що внесення до Державного земельного кадастру інформації щодо категорії земель здійснюється виключно на підставі належної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок,- щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту - щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації; на підставі технічної документації із землеустрою - щодо інвентаризації земель.

48. Суд звертає увагу, що положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" не передбачають можливості внесення відомостей про категорію земель до Державного земельного кадастру на підставі судового рішення про визнання певної категорії цільового призначення земельної ділянки.

Відповідне законодавче регулювання чітко визначає, що підставою для внесення такої інформації є належна землевпорядна документація, яка підтверджує відповідні обставини, розроблена та затверджена у порядку, визначеному законом.

Вказане випливає також із приписів частини четвертої статті 37 Закону України "Про Державний земельний кадастр", якою чітко унормовано, що можливість виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру, які виникли внаслідок помилки у документації із землеустрою (як у спорі у відповідній справі), є можливим лише після внесення змін до такої документації.

Встановлення подібної вимоги пояснюється тим, що землевпорядна документація виступає первинною та визначальною підставою для формування відомостей Державного земельного кадастру. Відповідна документація фіксує юридично значущі характеристики земельної ділянки, а тому усунення помилки у відомостях кадастру можливе виключно шляхом її коригування відповідно до встановленої законом процедури. Зазначене спрямовано на узгодженість даних кадастру з вимогами законодавства та виключає можливість їх зміни поза межами спеціальної адміністративної процедури.

Таким чином, навіть за наявності судового рішення про визнання земельної ділянки такою, що належить до певної категорії земель чи має визначене цільове призначення, його фактична реалізація може відбутися виключно шляхом внесення відповідних змін до землевпорядної документації. Відсутність такої стадії унеможливлює узгодження відомостей Державного земельного кадастру з установленим правовим режимом ділянки та породжує об`єктивні труднощі для виконання судового рішення, що, своєю чергою, підкреслює обов`язковість дотримання визначеної законом процедури.

49. Отже, виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, спричинених недоліками у документації із землеустрою, не може бути здійснено без попереднього внесення змін до такої документації. Це виключає можливість усунення подібних помилок на підставі іншого акта, у тому числі судового рішення, та підтверджує пріоритет спеціальної адміністративної процедури, визначеної законом, що є запорукою стабільності та належності ведення та функціонування Державного земельного кадастру.

50. У зв`язку з чим положення частини п`ятої статті 37 Закону України "Про Державний земельний кадастр", яке допускає виправлення помилок у відомостях на підставі рішення суду, не застосовується до цього спору, оскільки стосується інших випадків, відмінних від ситуацій, передбачених частиною четвертою цієї статті.

51. Неможливість внесення відомостей про категорію земель на підставі судового рішення про визнання певної категорії цільового призначення земельної ділянки та необхідність підтвердження такої інформації належною документацією із землеустрою випливає з аналізу положень Порядку.

52. У пункті 15 даного Порядку зазначено, що документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, подається Державному кадастровому реєстраторові, що здійснює внесення таких відомостей в електронній формі відповідно до вимог Закону України "Про землеустрій" та у формі електронного документа відповідно до вимог Закону України "Про Державний земельний кадастр".

53. Відповідно до пункту 67 Порядку, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам:

- текст документів має бути написаний розбірливо;

- документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;

- документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Документація із землеустрою, технічна документація з оцінки земель в електронній формі засвідчуються шляхом накладення сертифікованим інженером-землевпорядником кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Документація із землеустрою, технічна документація з оцінки земель, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, в електронній формі мають відповідати вимогам, встановленим абзацами десятим - шістнадцятим пункту 9 Положення про Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 № 1553.

Містобудівна документація в електронній формі засвідчується шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб, які її розробили.

54. Відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру реєстрація відомостей щодо земельних ділянок, у тому числі категорії їх цільового призначення, здійснюється на підставі належної землевпорядної документації. Це означає, що у випадку внесення до кадастру неналежних відомостей їх усунення та подальше коригування можливе виключно шляхом формування та подання відповідної документації, яка підтверджує правильність таких даних.

55. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06 2021 у справі № 925/929/19 також акцентовано, що зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за погодженими проєктами землеустрою щодо їх відведення. У відповідній частині цей висновок є актуальним і з урахуванням правових позицій, висловлених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

За змістом зазначеного висновку, внесення відомостей про зміну цільового призначення земельних ділянок та подальше їх відображення у Державному земельному кадастрі можливе лише за наслідками розроблення нової землевпорядної документації та її погодження відповідним органом місцевого самоврядування.

56. Тобто, відповідно до приписів спеціального законодавства, у разі реєстрації та внесення до Державного земельного кадастру відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки їх усунення та подальше внесення змін до реєстру можливе виключно шляхом формування та подання належної землевпорядної документації. Саме така документація є єдиною правовою підставою для підтвердження та коригування відповідних відомостей. Жодна норма не передбачає можливості виправлення подібних невідповідностей та відображення змінених даних у кадастрі виключно на підставі судового рішення про визнання певної категорії цільового призначення земельної ділянки,

57. При цьому, внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру є спеціально врегульованою процедурою, яка здійснюється виключно на підставі передбаченої законом документації. Судове рішення про визнання певної категорії цільового призначення земельної ділянки не віднесене до переліку підстав для внесення таких змін. Відтак, покладення на державного кадастрового реєстратора обов`язку внести відповідні відомості на підставі такого рішення виходило б за межі його компетенції та не узгоджувалося б із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади діяти виключно в межах наданих їм повноважень і у спосіб, визначений законом.

58. По-третє, врегулювання спору, пов`язаного зі зміною категорії цільового призначення земельної ділянки, навіть за умови беззаперечності права орендаря на її користування, можливе лише у спосіб, прямо передбачений статтею 21 Земельного кодексу України.

Ця вимога обумовлена тим, що саме документація із землеустрою визначає правовий статус земельної ділянки, фіксує його юридичні характеристики та є первинною і належною підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Її затвердження набуває значення юридичного факту, що змінює правовий режим землі. Відтак, до моменту скасування рішення про затвердження такої документації або визнання її незаконною, сформовані на її підставі відомості фактично залишаються чинними, навіть якщо вони не відповідають вимогам закону. Унаслідок цього зберігаються формально дійсні, проте неправомірні дані, що зумовлює стан правової невизначеності та триваючого порушення.

Усунення цього стану можливе виключно через застосування спеціальних заходів, визначених статтею 21 Земельного кодексу України, які спрямовані на визнання незаконними рішень органів влади чи правочинів, укладених на їх підставі, та на відновлення первісного правового режиму земельної ділянки. Лише такий механізм забезпечує ефективне припинення порушення та узгодження фактичного і правового стану землі. Будь-який інший підхід, що допускає виправлення ситуації без скасування підстав формування відповідної документації, призводить до збереження стану правової невизначеності та продовження порушення.

59. У такий спосіб, застосування саме тих способів захисту, які прямо визначені статтею 21 Земельного кодексу України, є єдиним ефективним і правомірним механізмом ліквідації стану правової невизначеності та припинення триваючого порушення.

60. Ураховуючи наведене, Суд зазначає, що належним способом захисту прав власника земельної ділянки у випадку фактичної неправомірної зміни її категорії, навіть за умови відсутності спору щодо можливості іншою особою користування такою ділянкою, є застосування саме заходів, які прямо передбачені статтею 21 Земельного кодексу України. Натомість звернення з позовом про визнання певної категорії цільового призначення земельної ділянки виходить за межі передбачених спеціальним законодавством способів захисту, не усуває порушення та не гарантує ефективного відновлення порушених прав.

Колегія суддів звертає увагу, що статтею 13 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право особи на ефективний засіб правового захисту, та визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому стаття 5 Господарського процесуального кодексу України визначає способи судового захисту. Так, у частинах першій та другій цієї норми закріплено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить про покладений на суд обов`язок не лише вирішити спір, а й забезпечити реальну можливість ефективного захисту та відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів, виходячи з характеру спірних правовідносин та з урахуванням вимог законодавства.

Водночас суд не має права вигадувати нові способи захисту та безпідставно відмовляти в застосуванні вже існуючих, передбачених законодавством, створюючи в свою чергу ситуації ігнорування вимог законодавства, безпідставної зміни судової практики, нівелюючи прогнозованість судового рішення та породжуючи нові судові спори.

61. За приписами частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначених процесуальним законом.

62. Відповідно до частини першої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

63. Положеннями частин першої, третьої й четвертої статті 303 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

64. Наведена норма процесуального права зобов`язує колегію суддів у разі необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати передати справу на розгляд цієї палати. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.

65. З огляду на виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики, справа № 914/3814/23 підлягає передачі на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно із частиною першою статті 302 ГПК України, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.03.2025 у справі № 914/192/23 про те, що належному способу захисту інтересу держави у правомірному і достовірному відображенню відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відповідає позовна вимога про визнання певної категорії цільового призначення земельної ділянки, а судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для внесення державним кадастровим реєстратором до Державного земельного кадастру відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки, визначену таким судовим рішенням.

Керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Справу № 914/3814/23 передати на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко