Постанова від 16.10.2025 по справі 398/875/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 398/875/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 квітня 2025 року (суддя Молонова Ю.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Муніципальна безпека Олександрійської міської ради» про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила скасувати постанову № 19 від 05.02.2025 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП, стосовно позивача розглядала Адміністративна комісія виконавчого комітету Олександрійської міської ради.

Суд вказав, що відповідно до вимог КАС України визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц). Тобто, саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені КАС України, ураховуючи завдання адміністративного судочинства, має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

Також суд першої інстанції зазначив, що Верховний Суд у постановах від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19 дійшов висновку, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Згідно з ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

На підставі зазначеного, суд першої інстанції вказав на те, що без згоди позивача суд не може замінити первісного відповідача належним відповідачем, у зв`язку із чим процесуальним наслідком пред`явлення позову до неналежного відповідача є відмова в позові до нього.

Суд зауважив, що ця норма статті 48 КАС України застосовується у поєднанні з визначеними статтею 9 цього Кодексу правилами та умовами змагальності та диспозитивності у адміністративному судочинстві, які, зокрема, передбачають, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За висновком суду першої інстанції КП «Муніципальна безпека Олександрійської міської ради» в спірних правовідносинах щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності не порушив права позивача, про захист якого вона просить, адже інспектор КП «Муніципальної безпеки» лише склав протокол, який в подальшому розглядався адміністративною комісією.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача, а отже відсутні підстави для задоволення позову.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради на користь позивач судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвалою суду першої інстанції було відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. З цього слідує, що при відкритті провадження суд першої інстанції погодився з колом процесуальних сторін та на адресу позивача або ж її представника не надходила пропозиція про заміну сторони відповідача або залучення в якості співвідповідача Адміністративну комісію при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради. Таким чином рішення суду першої інстанції суперечить чинному законодавству та правовій позиції Верховного Суду, які були зазначені в самому рішенні суду. Також доводи апеляційної скарги ґрунтуються на відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, події правопорушення та протиправності оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до постанови №19 Про накладення адміністративного стягнення від 05.02.2025, складеної Адміністративною комісією при виконавчому комітету Олександрійської міської ради, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді попередження за порушення вимог п. 3.11.37 та 12.19 «Правил благоустрою та санітарного утримання території м. Олександрії, селищ Олександрйіське, Пантаївка, сіл Звенигородка, Марто-Іванівка». Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 31.12.2024 було встановлено, що ОСОБА_1 систематично здійснює рух та паркову на зеленій зоні біля будинку №27 по вул. Г.Мазепи своїм автомобілем.

Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржила її в судовому порядку. В адміністративному позові відповідачем визначено Комунальне Підприємство «Муніципальна безпека Олександрійської міської ради».

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Одним з основних принципів адміністративного судочинства відповідно до статті 9 КАС України є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який полягає у тому, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта).

Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч. 4 ст. 48 КАС України).

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ч. 5 ст. 48 КАС України).

Згідно з частинами 6, 7 ст. 48 КАС України після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Отже з аналізу наведеної статті 48 КАС України вбачається, що як заміна первинного відповідача належним, так і залучення співвідповідача у справі належить до повноважень суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження позбавлений можливості в межах наданих КАС України процесуальних повноважень залучити співвідповідача до участі у справі, встановивши наявність на це підстав. Так само, в силу приписів статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення поршень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення.

Верховний Суд у постановах від 1 липня 2021 року (справа №628/348/18), від 16 листопада 2020 року (справа №398/2077/17), від 29 вересня 2020 року (справа №823/2479/18) та від 27 лютого 2020 року (справа №818/1512/17), аналізуючи подібні ситуації процесуального характеру, зазначив наступне:

Визначення відповідачів, предмета і підстав заявленого позову є правом позивача. Натомість, з`ясування складу учасників судового процесу, встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності є процесуальним обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте, під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Відповідно до матеріалів справи суд першої інстанції ухвалою від 18 березня 2025 року відкрив провадження у справі за адміністративний позовом ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє представник Гулий Андрій Васильович, до Комунального підприємства «Муніципальна безпека Олександрійської міської ради» про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Водночас в матеріалах справи відсутні докази вчинення судом першої інстанції процесуальних повноважень передбачених наведеними положеннями статті 48 КАС України.

Колегія суддів вважає, що підхід суду першої інстанції до вирішення спору в даному випадку є формальним, оскільки суд, володіючи відповідними повноваженнями, при наявності у справі відповідних доказів, не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи другого відповідача.

Отже, порушення норм процесуального права призвело до незалучення судом першої інстанції належного відповідача у справі, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості виправити допущене порушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.12.20123 у справі № 520/12882/2020, від 08.09.2023 у справі № 826/4894/18, від 18.02.2025 у справі № 260/5061/22.

Водночас судом апеляційної інстанції не надається оцінка доводам апеляційної скарги стосовно протиправності оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки відсутність у суду апеляційної інстанції компетенції на притягнення належного відповідача до участі в справі на стадії апеляційного перегляду справи, рішення суду першої інстанції має бути скасовано та в задоволенні позовних вимог, звернутих до особи, яка не може відповідати за позовом, належить відмовити.

Колегія суддів також зазначає, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у не вирішенні питання заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача призвело до відмови у задоволенні позову саме з вищенаведених підстав та мотивів.

Відмова у задоволенні адміністративного позову із зазначених підстав не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача, із заявою про поновлення строку на звернення до суду у разі необхідності.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За наведених підстав, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу частково, скасовує рішення суду першої інстанції і приймає нове судове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 квітня 2025 року скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров

суддяО.В. Головко