Постанова

від 15.01.2008 по справі 14/345-07(11/366(20/34)-06)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/345-07(11/366(20/34)-06)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2008                                                                                   Справа № 14/345-07(11/366(20/34)-06)  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В.  (доповідач),    

суддів: Лисенко О.М., Герасименко І.М.

при секретарі: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:

від відповідача: Сідлецька Світлана Олексіївна, представник, довіреність №04/01 від 02.01.2008р;

від позивача - представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2007р.  у справі № 14/345-07(11/366(20/34-06) 

за позовом  приватного підприємства "Аллонж" м.Кривий Ріг

до відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг 

про стягнення  158 167,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2007р (суддя Панна С.П.) позов приватного підприємства "Аллонж" м.Кривий Ріг про стягнення  158 167,13 рн. задоволено у повному обсязі. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь приватного підприємства "Аллонж" 130 515грн. 09 коп. - інфляційних, 27 652 грн. 04 коп. -  річних, 1 581 грн. 67 коп. - витрат на держмито, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем невиконані грошові зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару та оплаті пред'явлених до погашення векселів, у зв'язку з чим останній зобов'язаний сплатити інфляційні витрати та три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Не погодившись з рішенням суду відповідач його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що невірно та однобічно оцінені докази по справі, необ'єктивно розглянуті всі обставини в їх сукупності. Відповідач зазначає, що право на нарахування інфляційних витрат та річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України належить лише поточним кредиторам боржника, а розрахунки з конкурсними кредиторами, яким є позивач, проводяться в межах справи про банкрутство в порядку черговості встановленої Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Скаржник просить рішення скасувати апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача був присутній у судовому засіданні 24.12.2007р,  в судове засідання 15.01.2008р не з'явився.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами у справі - ПП “Аллонж” та ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” було укладено договори №75-19-01/99 від 09.02.1999 р. та № 678-19-01/99 від 28.05.1999 р., предметом яких є поставка зазначеного у специфікаціях товару. На виконання умов вказаних договорів позивачем відповідачу поставлено товар на загальну суму 796 749,26 грн. Також встановлено, що відповідач, виконуючи зобов'язання з оплати товару, перерахував відповідачу 100 000 грн.

Крім того, в рахунок погашення заборгованості позивачем видано три простих векселі на суму 559 997,69 грн. Заборгованість у сумі 137 751, 57 грн. залишилась не погашеною.

21.06.2000 р. ПП “Аллонж” звернулося до відповідача з претензією на суму 696 749,26 грн., що включає в себе заборгованість за вказаними договорами та за виданими в рахунок погашення заборгованості векселями. Вказана претензія визнана позивачем на суму 692 249,26грн.

За визнаною претензією 04.04.2002 р.  було відкрито виконавче провадження, яке 12 квітня 2002 року зупинено, у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство відповідача. На час вирішення спору судом першої інстанції заборгованість відповідачем не погашена, виконавчі дії не здійснюються, оскільки виконавче провадження не поновлювалось (т. 2 а.с.66, т.3 а.с.31).

Матеріали справи свідчать, що в провадженні господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа №Б15/211-06 про банкрутство ВАТ “Центральний гірничо –збагачувальний комбінат”, яка за повідомленням господарського суду Дніпропетровської області перебуває На стадії підготовчого засідання, публікація оголошення офіційними друкованими органами не здійснювалась (т.3 а.с. 52, 53, 90,91)

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати та 3 % річних на суму простроченого зобов'язання за період з 14.09.2004р по 12.01.2006р на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, що становить 130515,09 грн інфляційних витрат і 27652,04 грн 3% річних.

Загальний розмір невиконаних відповідачем зобов'язань становить 692 249 грн 26 коп (сума на яку визнана претензія), з яких зобов'язання в розмірі 136 571,57 грн виникли внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за поставлену по договору №№ 75-19-01/99 від 09.02.1999р (т.1 а.с.13) і № 678-19-01/99від 28.05.1999р (т.1 а.с.17) продукцію; зобов'язання в розмірі 555 497, 69 грн виникли внаслідок неоплати відповідачем виданих ним позивачу простих векселів №№65305750372491 від 12.07.1999р на суму  527490, 87 гнр, №65305750372525 від 27.07.1999р на суму   160315, 90 грн, № 65305750372524 від 27.07.1999р на суму 70 000 грн.

Згідно розрахунку позивач нараховує 3% річних на загальну заборгованість в розмірі 692 249,26 грн (т.1 а.с.12).

Згідно уточненому розрахунку на договірні зобов'язання в розмірі 136 751 грн 57 коп позивач нараховує інфляційні витрати за період 14.09.2004р –12.01.2006р, що становить 25782, 83 грн, інфляційні витрати по вексельним зобов'язанням складають 104 732, 26 грн, що загалом складає 130 515,09 грн. (т.2 а.с.64).

Факт прострочки виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару за договорами у сумі 136 751, 51 грн та оплаті пред'явлених векселів у сумі 599 997, 69 грн підтверджено матеріалами справи, визнано відповідачем у відповіді на претензію, доведено рішеннями господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2001р по справі №6/508 від 18.10.2005р, по справі №6/259(33/227).

Судова колегія не погоджується з висновком суду, що з моменту визнання претензії у відповідача виникли зобов'язання по виконанню визнаної ним претензії, тому ці правовідносини регулюються цивільним законодавством.

В даному випадку між сторонами виникли договірні зобов'язання, порядок виконання яких і відповідальність за їх невиконання встановлено цивільним законодавством і вексельні правовідносини, які регулюються вексельним законодавством.

Згідно ч.2 ст 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 25782,83 грн нарахованих на грошове зобов'язання відповідача по договорам із  суми 136 751, 57 грн(розрахунок т.2 а.с.64) і 3% річних із вказаної за період з 14.09.2004р по 12.01.2006р, що становить 5462,57 грн.

Як зазначалося вище, у відповідача також існують перед позивачем зобов'язання з оплати трьох векселів в загальній сумі 555497,69 грн.

Згідно Закону України “Про обіг векселів в Україні” законодавство про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 р, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі  - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” та інших прийнятих згідно з цим актів законодавства України

Отже вексельні правочини регулюються нормами спеціального вексельного законодавства.

Разом з тим, в окремих випадках, в разі відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правовідносин застосовуються загальні норми Цивільного законодавства (ст. ст. 202-211, 215-236, 509-609 ЦК України). Вказане підтверджується судовою практикою Верховного Суду України ( постанова ВСУ від 12.06.2007р по справі №12/293)

Статтею 48 Уніфікованого закону встановлено відповідальність за невиконання зобов'язань за векселем.

Зокрема держатель векселю може вимагати вексельну суму з процентами і шести процентів від дня строку платежу, відшкодування йому витрат, пов'язаних з опротестуванням векселя, витрат із надіслання повідомлення, а також інших витрат.

Аналогічна норма містилася в ст. 48 Положення про перевідний та простий вексель, затверджене Постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.1937р, яке діяло в період емітування відповідачем векселів.

Таким чином спеціальним вексельним законодавством врегульована відповідальність певних осіб до яких звертається з регресною вимогою держатель векселя і тому в даному випадку відсутні правові підстави для застосування до вексельних зобов'язань ст. 625 ЦК України, яка встановлює відповідальність за порушення грошових зобов'язань.

Отже в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 104732, 26 грн та 3% річних нарахованих на вексельні зобов'язання в розмірі 555497 грн 69 коп в позові слід відмовити.

Не заслуговують на увагу твердження скаржника, що з моменту зупинення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем, нарахування (стягнення) інфляційних втрат є таким, що суперечить змісту Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю, що розкривається в статті 1 Закону про банкрутство. Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під терміном "грошове    зобов'язання"    розуміється   зобов'язання    боржника   заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Відповідно до цієї ж статті грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК

України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а

також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або

договором не встановлений інший розмір процентів.

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

 Вказана позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України від 15.07.2006р.

Провадження у справі №Б15/211-06 про банкрутство ВАТ “Центральний гірничо –збагачувальний комбінат” перебуває на стадії підготовчого засідання,  публікація оголошення в печаті не здійснювалася,21.12.2007р провадження у справі №Б15/211-06 зупинено, що підтверджується ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2007р, яка представлена судом першої інстанції на запит апеляційної інстанції. Таким чином на даний час відсутні підстави для звернення кредиторів з вимогами до боржника в порядку ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у зв'язку з чим спір повинен вирішуватися в позовному провадженні.

За викладених підстав позов підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду згідно ч.1 п.4 ст 104 ГПК України зміні.

Керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу  України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, Дніпропетровська область задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2007р.  у справі № 14/345-07(11/366(20/34-06) змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

          Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, (50510, м.Кривий Ріг, ЄДРПОУ 00190977) на користь приватного підприємства "Аллонж" м.Кривий Ріг, (50064, м.Кривий Ріг, вул. Каткова, 23 ЄДРПОУ 24433264) 25782 грн 83 коп інфляційних витрат, 5462 грн 57 коп 3% річних, 312 грн 45 коп витрат по сплаті державного мита, 23,30 грн витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ.

          В решті позову відмовити.

Головуючий суддя                                                               О.В.Джихур

Судді                                                                           І.М.Герасименко

                                                                                         О.М.Лисенко