Постанова

від 22.01.2008 по справі 6-26/394-06-8421

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6-26/394-06-8421

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" січня 2008 р.

Справа № 6-26/394-06-8421

Одеський апеляційний господарський суд у складі:  

Головуючої судді  Ліпчанської Н.В.             

Суддів: Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф.,

При секретарі    Юзьковій І.В.

За участю представників сторін

від позивача - не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином

від відповідача - Шинкоренко Ю.В. по дов. №30 від 02.01.08р.

третя особа - не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином                                            

розглянувши апеляційну скаргу та клопотання про відновлення строку на її подання Державного підприємства “Одеська залізниця”    

на рішення  господарського суду Одеської області від 21.11.2007р.

у справі № 6-26/394-06-8421

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Придніпровський фонд розвитку зовнішньоекономічної діяльності”     

до Державного підприємства “Одеська залізниця”

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Інформаційно-статистичний центр Одеської залізниці Херсонський технологічний центр по обробленню провізних документів

про стягнення  6543,16грн.

Встановив:

В Серпні 2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський фонд розвитку зовнішньоекономічної діяльності (далі - Товариство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства Одеська залізниця (далі - Залізниця) про стягнення 6543,16 заборгованості, яка складається із 4857,53грн. боргу, 1312,00грн.  інформаційних витрат, 373,63грн. - 3% річних за прострочення грошових зобов'язань.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилається на договір від 28.08.2000р. за №413853 про розрахунки за надані послуги по перевезенню вантажів, який припинив свою дію 31.12.2000р.. Згідно даного договору на рахунку Товариства за №413853 залишились грошові кошти в сумі 4857,53грн., які позивач просить повернути.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважаючи, що позивач пропустив строк подачі позову до суду.

В процесі розгляду справи, Товариство заявою від 10 жовтня 2007р. уточило позовні вимоги, посилаючись на положення статтей 1212 та 1213 ЦК України згідно яких, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натрі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського  суду Одеської області від 21листопада 2007р. (суддя Демешин О.А.) позов Товариства задоволено частково. Суд стягнув із Залізниці заборгованість в сумі 4857,53грн., інфляційні витрати розміром 1179,84грн., 3% річних в сумі 300грн., витрати по сплаті держмита та ІТЗ судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Залізниця звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, а в позові відмовити.

Підставами для скасування рішення, відповідач вважає порушення судом норм матеріального права. Висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Крім цього, Залізниця вказує на те, що при винесенні рішення, судом була порушена ч.4ст.267 ЦК України, відповідно до якої, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

У відзиві на апеляційну скаргу, Товариство вважає її безпідставною, а рішення суду першої інстанції обґрунтованим з точки зору матеріального права України.

Заслухавши пояснення представника Залізниці, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим господарським норм матеріального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 28 серпня 2000 року між сторонами був укладений договір №413853 про розрахунки за надані послуги по перевезенню вантажів.

Договір регламентує взаємо-відносини між Залізницею і Товариством по розрахунках на умовах попередньої оплати за перевезення вантажів, подавання та прибирання вагонів, виконанні додаткові роботи та надані послуги, в тому числі за вільними тарифами, користування вагонами, промивання вагонів, штрафи за порушення статуту Залізниць України та Правил перевезення вантажів (т.1 а.с.11).

За умовами даного договору, Залізниця зобов'язалась здійснювати своєчасне подання вагонів та їх зберігання, відповідно до ст.22 Закону України "Про залізничний транспорт".

Попередня оплата наданих послуг з перевезення вантажів здійснюється Товариством на Херсонський технологічний центр по обробці перевізних документів.

(Тех ПД) в якому позивачу відкривається спеціальний рахунок за № 413853.

Відповідно до п.3.6. договору позивач зобов'язаний не рідше одного разу на місяць направляти уповноваженого представника для проведення звірки розрахунків і складання акту взаємозвірки.

Умовами п.3.8 договору передбачено, що у разі невикористання особистого рахунку на ТехПД більш як понад шість місяців Товариство має право закрити цей рахунок, а залишки коштів перевести на спеціальний рахунок для подальшого їх зберігання.

Термін дії договору встановлений до 31.12.2000р.

03 жовтня 2002р. Товариство одержало від Херсонського Технологічного Центру довідку про наявність на його особовому рахунку грошових коштів в сумі 4857,53 грн. (т.1 а.с.19)

23 січня 2004р. Товариство звернулось до Центру з листом за № 29 в якому заявило вимогу про анулювання і закриття особового рахунку з підстав того, що воно не має намірів здійснювати перевезення на ст. Херсон, а також вимогу про повернення залишку грошових коштів в сумі 4857,53 грн. (т.1 а.с.12)

Листом від 20 квітня 2004р. № 13 Центр повідомив Товариство про те, що з вимогою про повернення грошових коштів необхідно звертатись до Залізниці, у зв'язку з чим 07.07.2004р. Товариство направило до Залізниці листа № 249 від 01.07.2004р. з вимогою про повернення коштів у зв'язку з тим, що з 2002р. не користується послугами Залізниці і користування такими послугами не передбачається. (т.1 а.с.14, 16)

16 серпня 2004р. Товариство звернулось до Залізниці із претензією № 277 з вимогою про повернення залишку невикористаних грошових коштів, які знаходяться на особовому рахунку № 413853. (т.1 а.с.17-18)

З позовом про стягнення із Залізниці 6543,16грн., які складаються з 4857,53грн. залишку грошових коштів на особовому рахунку  373,63грн.,3% річних та 1312грн. збитків від інфляції, Товариство звернулось до господарського суду 17 серпня 2006р., про що свідчить штамп поштового відділення (т.1а.с.34).

Строки позовної давності у спорах, що виникають із договору перевезення вантажів, встановлені спеціальними нормами у відповідності до ч.2ст.9 Цивільного Кодексу України, і становлять шість місяців.

Загальні та скорочені строки позовної давності встановлені у статтях 257 та 258 Цивільного Кодексу України.

Однак, частиною другою статті 9 Цивільного Кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є,  зокрема Господарський Кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальним щодо норм Цивільного Кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.

Частина п'ята статті 315 Господарського Кодексу України та п.136 Статуту Залізниць України, встановлюють шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають із договорів перевезення.

Виходячи з принципу рівності суб'єктів господарювання, з урахуванням ч.2ст.9 Цивільного Кодексу України та п.136 Статуту Залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шести місячний термін, який обчислюється відповідно до вимог п.134 цього Статуту - з дня встановлення обставин, що спричинили пред'явлення позову (складання комерційного акту, акту загальної форми, списання коштів з особового рахунку, тощо).

Як встановлено матеріалами справи, строк дії договору про розрахунки за надані послуги по перевезенню вантажів, сторонами був визначений до 31.12.2000р. Умови даного договору не передбачають його продовження, а навпаки п.7.2 договору передбачається можливість його дострокового розірвання до закінчення терміну, вказаного в п.7.1 з попереднім повідомленням іншої сторони, не менше ніж за десять днів.

Повідомлення про те, що на особовому рахунку Підприємства залишились грошові кошти в сумі 4857,53грн. було отримано 03.10.2002р., з претензією про повернення коштів Підприємство звернулось лише в серпні 2004р., а з відповідним позовом до Залізниці аж в серпні 2006р., тобто з пропуском строку позовної давності.

Вирішуючи даний спір, з урахуванням вимог позивача, згідно заяви по уточнення позову, місцевий господарський суд послався на норми ч.2ст.530; ч.2ст.625 та статтю 1212Цивільного Кодексу України.

Однак, з такою позицією суду не може погодитись судова колегія, оскільки як зазначалось раніше, судом не враховано положення ч.2ст.9 ЦК України  якою встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч.4ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Сплив строку позовної давності, є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від того, чи дійсно права позивача порушені. Оскільки, Цивільно-правовий інститут позовної давності належить до інститутів матеріального права, суд, встановивши, що строк давності пропущено і підстав для його провадження немає, може відмовити в задоволенні позову.

Проте, відмова в задоволенні позовних вимог можливо лише за наявності двох умов. По - перше, про застосування позовної давності одна із сторін у справі повинна зробити відповідну заяву, по друге причини такого пропуску повинні бути визнані судом неповажними. У противному випадку порушене право підлягає захисту. Зокрема, право потерпілого суб'єкта цивільно-правових відносин отримати захист у разі поважності причин пропущеного строку позовної давності прямо передбачене ч.5ст.267 Цивільного Кодексу України.

При винесенні рішення по суті даного спору, місцевим господарським судом були враховані вказівки, що містяться в постанові ВГСУ від 09 серпня 2007р. Не надана правова оцінка фактичним обставинам справи в їх сукупності. Питання про застосування положення ч.4ст.267 Цивільного Кодексу України при повторному розгляді справи у судовому засіданні не розглядалось.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Одеської області підлягає скасуванню, а позовні вимоги Товариства слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99;101;103-105 Господарського процесуального кодексу України суд-,                      

 Постановив:

       Апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" - задовольнити.

              Рішення господарського суду Одеської області від 21 листопада 2007р. по справі №6-26/394-06-8421 - скасувати.

              В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський фонд розвитку зовнішньоекономічної діяльності" - відмовити.

              Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.  

                 Головуючий суддя                                              Н.В.Ліпчанська           

                 Суддя                                                                             Е.І.Андрєєва   

                 Суддя                                                                              П.Ф.Мацюра