Рішення від 20.10.2025 по справі 927/1071/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/1071/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В.В., розглянувши заяву Приватного підприємства «ЮеМСІ Холдинг» про ухвалення додаткового рішення у справі

Позивач: Приватне підприємство «ЮеМСІ Холдинг»,

код ЄДРПОУ 39592454, вул. Боршівська, 47, м. Перемишляни, Львівська область, 81200

Відповідач: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області,

код ЄДРПОУ 25901106, вул. Київська, 17, м. Чернігів, 14005

Предмет спору: про стягнення 125 943,52 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - Приватного підприємства «ЮеМСІ Холдинг» - адвокат Вівчарський В. П. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області, у якому позивач просить стягнути з відповідача 1 148 894,22 грн, з яких 1 005 367,23 грн заборгованості з оплати вартості виконаних робіт зі здійснення технічного нагляду за договорами від 15.07.2021 №21231, №21232, №21233 та від 20.08.2021 №21262, 49191,18 грн - 3% річних та 94335,81 грн інфляційних втрат.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог ст. 6, 162 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 04.11.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №927/1022/24; роз`єднано позовні вимоги Приватного підприємства «ЮеМСІ Холдинг» до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області про стягнення заборгованості у розмірі 1 148 894,22 грн за кожним із договорів та виділено, зокрема, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором про закупівлю робіт з технічного нагляду від 20.08.2021 №21262 у розмірі 125 943,52 грн, з яких 108 998,99 грн основного боргу, 5807,42 грн 3% річних та 11 137,11 грн інфляційних втрат, у самостійне провадження з наступним присвоєнням цій вимозі окремого номеру справи.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області позовній вимозі про стягнення з відповідача заборгованості за договором про закупівлю робіт з технічного нагляду від 20.08.2021 №21262 у розмірі 125 943,52 грн, з яких 108 998,99 грн основного боргу, 5807,42 грн 3% річних та 11 137,11 грн інфляційних втрат, виділеній у самостійне провадження, присвоєно номер судової справи - 927/1071/24.

Ухвалою суду від 20.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №927/1071/24; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.12.2024 представник позивача адвокат Лабай А. М. через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, у задоволенні якого суд відмовив ухвалою від 31.12.2024.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.01.2025 позов задоволено частково та стягнуто з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області на користь Приватного підприємства «ЮеМСІ Холдинг» 108 998,99 грн заборгованості за виконані роботи, 5753,67 грн 3% річних, 11 137,11 грн інфляційних втрат та 1510,68 грн судових витрат.

Позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором про закупівлю робіт з технічного нагляду від 15.07.2021 №21232 у розмірі 366 395,86 грн розглядалась у справі №927/1069/24, а позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором про закупівлю робіт з технічного нагляду від 15.07.2021 №21233 у розмірі 300 734,62 грн у справі №927/1070/24.

17.01.2025 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, яку отримано судом 20.01.2025.

17.02.2025 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання, у якому просить відмовити у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

03.03.2025 до Господарського суду Чернігівської області надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 про витребування з Господарського суду Чернігівської області справи № 927/1071/24 у зв`язку з поданням Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.01.2025.

04.03.2025 матеріали справи направлені на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 13.03.2025 відкладено розгляд заяви Приватного підприємства «ЮеМСІ Холдинг» про ухвалення додаткового рішення до перегляду в апеляційному порядку рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.01.2025 та повернення матеріалів до суду першої інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.01.2025 залишено без змін.

28.08.2025 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи акта наданих послуг (правової (правничої) допомоги (виправленого) від 17.01.2025.

01.10.2025 матеріали справи №927/1071/24 повернулись до Господарського суду Чернігівської області.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Суд не вбачає необхідності у призначенні судового засідання для вирішення питання про витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До заяви про усунення недоліків позовної заяви позивач додав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому зазначено, що загальний обсяг витрат на правничу допомогу, які очікує понести позивач, становить 60 000,00 грн і цей розмір витрат є фіксованою сумою за супровід справи.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав: копію договору на надання правової допомоги №28/11-1071 від 28.11.2024, укладеного між ПП «ЮеМСІ Холдинг» та Адвокатським Бюро «Андрія Лабая» (далі Договір від 28.11.2024); копію акта наданих послуг (правової (правничої) допомоги від 17.02.2025; копію довіреності від 28.11.2024 на представлення інтересів позивача у справі №927/1071/24.

Крім того, 28.08.2025 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи акта наданих послуг (правової (правничої) допомоги (виправленого) від 17.01.2025.

За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом з тим, позивач подав виправлений акт наданих послуг (правової (правничої) допомоги 28.08.2025, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України для його подання. Поважних причин неможливості своєчасного подання зазначеного акта позивач не навів.

Оскільки позивач не дотримав вимог ч. 8 статті 129 ГПК України щодо подання доказів витрат на професійну правничу допомогу, суд не бере до уваги акт наданих послуг (правової (правничої) допомоги (виправлений) від 17.01.2025.

28.11.2024 Приватне підприємство «ЮеМСІ Холдинг» (далі Клієнт) та Адвокатське бюро «Андрія Лабая» (далі Виконавець) уклали договір про надання правової допомоги №28/11-1071 (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого Клієнт доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати йому правову допомогу у справі №927/1071/24, яка полягатиме у наступному, зокрема, представництво інтересів Клієнта в судах першої та апеляційної інстанції, підготовка процесуальних документів, необхідних для належного представництва інтересів Клієнта.

Відповідно до п. 3.1 Договору гонорар - винагорода Виконавця за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомога на умовах і в порядку, що визначені Договором.

За умовами п. 3.2, 3.3 Договору розмір гонорару за надання правової допомоги в суді першої інстанції становить 30 000,00 грн. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Виконавцем позитивного результату, якого бажає Клієнт.

Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, який підписується сторонами. У випадку, якщо Клієнт відмовляється підписати акт наданих послуг, Виконавець надсилає вказаний акт Клієнту поштою і, якщо протягом 5-ти днів від останнього не надходить заперечення на такий акт, то він вважається підписаним сторонами (п. 3.5 Договору).

Згідно з п. 3.6 Договору підставою для сплати гонорару є Договір, додаток та акт наданих послуг.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 24 наступних календарних місяців (п. 4.1 Договору).

Відповідно до акта наданих послуг (правової (правничої) допомоги від 17.02.2025 Виконавець надав, а Клієнт прийняв правову (правничу) допомогу в Господарському суді Чернігівської області у справі №927/1071/24 відповідно до умов Договору. Розмір гонорару за надання правової (правничої) допомоги в Господарському суді Чернігівської області становить 30 000,00 грн.

Відповідач просить відмовити у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, враховуючи таке:

- акт наданих послуг від 17.02.2025 містить дефект форми, оскільки дата його складання не відповідає даті його подання до суду, що не може бути прийнято судом як належний доказ щодо дійсності реально понесених витрат на адвоката;

- позивач не надав будь-яких розрахунково-платіжних документів на підтвердження юридичного факту оплати наданих послуг, що, на думку відповідача, унеможливлює визнання цього документа належним доказом фактичного понесення витрат на оплату правничої допомоги;

- на думку відповідача, застарілі назва Договору та твердження викладені у п. 1.1 Договору не відповідають вимогам, визначеним в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги», яким внесено зміни до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», які вступили в дію з 05.08.2023;

- розмір витрат є завищеним, оскільки представник за Договором вступив у справу вже після підготовленого тексту позовної заяви іншим представником, безпідставно збільшуючи при цьому вартість правничої допомоги. Разом з тим, на момент подання позову іншим представником позивача заявлено загальний розмір витрат на правничу допомогу у межах стягнення коштів за чотирма договорами: № 21231 від 15.07.2021, № 21232 від 15.07.2021, № 21233 від 15.07.2021 та № 21262 від 20.08.2021, який оцінювався у 60 000,00 грн;

- при оцінці обґрунтованості витрат на правничу допомогу слід ураховувати фінансовий стан сторін. Відповідач наголошує, що він є державною неприбутковою організацією та одержувачем бюджетних коштів.

Дослідивши подані представником позивача докази, а також надані відповідачем заперечення, суд встановив, що у наданому позивачем акті надання послуг (правової (правничої) допомоги від 17.02.2025 дійсно зазначена дата, яка є пізнішою за дату його подання до суду - 17.01.2025, тобто акт містить недолік в його оформленні.

Разом з тим, суд зазначає, що основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг / виконання робіт), а не первинні документи.

Матеріали справи свідчать, що адвокат Лабай А. М. дійсно здійснював представництво інтересів позивача у суді, зокрема, подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відповідь на відзив та клопотання про долучення до матеріалів справи відповідей на запитання відповідача.

Отже, недолік в оформленні акта надання послуг (правової (правничої) допомоги, що, найімовірніше, є технічної опискою в даті його складання, не свідчить про ненадання адвокатом Лабаєм А. М. позивачу правничої допомоги, а такий факт підтверджується матеріалами справи.

Щодо використання в Договорі терміна «правова допомога» замість терміна «правнича допомога» суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Таким чином, послуги, надані адвокатом Лабаєм А. М. позивачу, відповідають змісту правничої допомоги у розумінні вказаного Закону. Використання ж у Договорі застарілого терміна «правова допомога» не впливає на правову природу наданих послуг та не спростовує факту надання саме правничої допомоги.

Щодо ненадання позивачем доказів сплати Адвокату гонорару суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Стосовно розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву склав та 29.10.2024 подав до суду адвокат Адвокатського об`єднання «Тарасенко, Скочинець і партнери» Вівчарський В. П., який у заяві про усунення недоліків позовної заяви зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, яка становить 60 000,00 грн і є фіксованою.

Представник позивача адвокат Вівчарський В. П. надав договір про надання правової допомоги (правничої допомоги) №7/05-24 від 07.05.2024, у п. 3.1 якого зазначено, що гонорар адвоката за надання послуг, вказаних у п. 1.3 цього Договору, становить 60 000,00 грн і є фіксованою сумою за супровід справи.

При цьому зазначена фіксована сума стосувалась позовних вимог про стягнення заборгованості за чотирма договорами, які були роз`єднані судом за кожним із договорів та виділено такі вимоги у самостійні провадження (№927/1022/24, №927/1069/24, №927/1070/24, №927/1071/24).

Тобто фактично вартість фіксованої правничої допомоги за кожним із договорів (у кожній справі) становить 15 000,00 грн (60 000 грн ч 4).

До складу правничої допомоги згідно з орієнтовним розрахунком входило й надання правничої допомоги і під час судового розгляду справи, а саме: написання відповіді на відзив, клопотань, збір та аналіз доказів, що подаються відповідачем та іншими учасниками справи; складення необхідних додаткових процесуальних документів (пояснення, клопотання тощо).

Після подання позовної заяви представництво інтересів позивача у суді у кожній справі здійснював адвокат Адвокатського бюро «Андрія Лабая» Лабай А. М. на підставі укладеного з позивачем договору про надання правової допомоги №28/11-1071 від 28.11.2024.

Відповідно до цього договору від 28.11.2024 та акта надання послуг фіксований розмір гонорару адвоката становить 30 000,00 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Тобто у даному випадку має місце наявність обставин істотного перевищення суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, а тому позивач в силу приписів частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України повинен довести, що станом на час подання позовної заяви він не міг передбачити витрат, заявлених до відшкодування згідно з заявою.

Натомість, заява ПП «ЮеМСІ Холдинг» про ухвалення додаткового рішення взагалі не містить будь-яких пояснень та обґрунтувань щодо перевищення орієнтовного розрахунку судових витрат в два рази.

Водночас суд зазначає, що укладення договору з Адвокатським бюро «Андрія Лабая», яким передбачено фіксований гонорар у більшому розмірі, не може бути підставою для збільшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, оскільки такі витрати не є непередбачуваними. Залучення до захисту іншого адвокатського бюро є волевиявленням сторони та непов`язане з непереборними обставинами, які б зумовлювали вчинення відповідних дій позивачем, а укладення додаткового або нового договору з Адвокатським бюро, само по собі, не може бути підставою для істотного (у два рази) збільшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у порівнянні з попереднім орієнтовним розрахунком.

У свою чергу, надані Адвокатським бюро «Андрія Лабая» послуги вже були передбачені і увійшли до складу наданого при поданні позовної заяви орієнтовного розрахунку.

Таким чином, суд вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у цій справі не може перевищувати 15 000,00 грн.

До того ж, надаючи оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, заявленого у заяві про ухвалення додаткового рішення, а також доводи відповідача щодо завищення розміру витрат, суд врахував такі обставини:

- спір, який виник між сторонами у справі, не відноситься до складної категорії спорів;

- кількість та зміст підготовлених адвокатом документів, а саме: відповідь на відзив, яка фактично викладена на 3 аркушах, та клопотання про долучення до матеріалів справи відповідей на запитання відповідача, яке є незначним за обсягом та типовим за змістом. Отже, вказані документи є незначними за обсягом та відповідно для їх виготовлення та подання адвокатом не було витрачено значного часу та зусиль. До того ж, аналогічні відповіді на відзиви було подано позивачем в аналогічних справах №927/1022/24, №927/1069/24, №927/1070/24. Щодо поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення суд зазначає, що подання цієї заяви фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, тому такі витрати не підлягають відшкодуванню. Крім того, витрати на подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін також відшкодуванню не підлягають, оскільки у задоволенні цієї заяви було відмовлено судом;

- розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а отже адвокат не брав участь у судових засіданнях.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторін від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів юридичних осіб. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанови Верховного від 04.10.2021 у справі № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Отже, враховуючи положення статей 86, 123, 126, 129 ГПК України, проаналізувавши докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката у формі фіксованого розміру гонорару адвоката, зважаючи на незначну складність справи, кількість підготовлених адвокатом документів, заперечення відповідача щодо розміру заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі є завищеним та необґрунтованим.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення ПП «ЮеМСІ Холдинг» розміру витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, стягненню з відповідача підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 9995,73 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Стягнути з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 25901106, вул. Київська, 17, м. Чернігів, 14005) на користь Приватного підприємства «ЮеМСІ Холдинг» (код ЄДРПОУ 39592454, вул. Боршівська, 47, м. Перемишляни, Львівська область, 81200) 9995,73 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун