Постанова від 27.08.2025 по справі 721/1018/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 721/1018/24

провадження № 61-6962св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - філія «Подільський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Путильського районного суду Чернівецької області від 20 лютого 2025 року у складі судді Стефанко У. Д. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 травня 2025 року у складі колегії суддів Перепелюк І. Б., Височанської Н. К., Лисака І. Н. у справі за позовом ОСОБА_1 до філії «Подільський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та невиплаченої премії,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до філії «Путильське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - філія «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»), у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ філії «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 27 вересня 2024 року № 470-к про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);

- поновити позивача на посаді документознавця адмінперсоналу філії «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» з 27 вересня 2024 року;

- стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також премію до 8-го Березня згідно з наказом від 28 лютого 2024 року № 19-ОП у розмірі 2 500,00 грн та премію до Дня працівника лісу згідно з наказом від 10 вересня 2024 року № 143-ОП у сумі 5 500,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Путильський районний суд Чернівецької області ухвалою від 20 лютого 2025 року клопотання представника відповідача Довгополої К. А. про заміну сторони у справі правонаступником задовольнив.

Замінив відповідача філію «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» на правонаступника філію «Подільський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - філія «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України»).

Продовжив розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до філії «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також невиплаченої премії.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що наказом ДСГП «Ліси України» від 18 жовтня 2024 року № 1819 філію «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» (ідентифікаційний код 44768034) припинено шляхом її закриття, а наказом від 31 грудня 2024 року № 2325 затверджено передавальні акти активів і пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше по філіях, що координуються Подільським лісовим офісом, які додаються, зокрема і філії «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підтверджується, що 02 жовтня 2024 року у вказаному реєстрі зареєстровано як відокремлений підрозділ юридичної особи філію «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», ідентифікаційний код 45495765.

З огляду на встановлені обставини суд вважав, що клопотання представника відповідача Довгополої К. А. , з яким погодився представник позивача адвокат Кириляк Ю. В., про заміну сторони філії «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» її правонаступником філією «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» узгоджується із нормами статті 55 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та підлягає задоволенню.

Путильський районний суд Чернівецької області ухвалою від 20 лютого 2025 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до філії «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та невиплаченої премії закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору. З урахуванням цивільно-правового статусу філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.

У цій справі позивач з метою вирішення спірних правовідносин звернулася із позовом до філії «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», яку у подальшому замінено на філію «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», що не має статусу юридичної особи.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Однак у передбачений процесуальним законом строк позивач ОСОБА_1 та/або її представник не заявили клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

У судовому засіданні представник позивача - професійний адвокат, якому позивач відповідно до договору про надання правової допомоги від 08 жовтня 2024 року довірила представляти свої права та інтереси, попередньо узгодивши позицію у справі, наполягав на участі саме філії як відповідача у справі.

Отже, позивач, несучи ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, розпорядилася своїми правами на власний розсуд, визначившись із стороною відповідача у цивільному процесі.

Таким чином, встановивши, що як і філія «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», так і філія «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» не є юридичними особами, а є відокремленими підрозділами ДСГП «Ліси України», суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі.

Чернівецький апеляційний суд постановою від 01 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвали Путильського районного суду Чернівецької області від 20 лютого 2025 року - без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення клопотання про правонаступництво відповідача та закриття провадження у справі є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У травні 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвали Путильського районного суду Чернівецької області від 20 лютого 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 травня 2025 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 подала на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України і мотивувала тим, що вона пред`явила позов до філії «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», не знаючи про те, що філія не має статусу юридичної особи. Така інформація не була відома також її представнику та стала відома лише після постановлення судом першої інстанції ухвали про закриття провадження у справі.

Вважає, що суд та відповідач, будучи добре обізнаними з тим, що філія «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» не є юридичною особою, умисно не повідомили позивачу та її представнику цю інформацією, з метою затягування строків та подальшого закриття провадження у справі.

У судовому засіданні 20 лютого 2025 року представник позивача не наполягав на участі саме філії як відповідача у справі, а лише погоджувався із тим, що відповідач буде замінений на правонаступника, оскільки не знав і не міг знати, що філія не має статусу юридичної особи.

Твердження адвоката Довгополої К. А., а також доводи суду першої інстанції про те, що наявність у представника позивача електронного кабінету підтверджує його обізнаність із обставинами справи, є помилковими та жодним чином цього не підтверджують.

Визначення відповідачем у справі філії «Путильське лісове господарство» було помилкою, однак у цьому випадку помилився не лише представник позивача, але і суд, який під час відкриття провадження також не звернув уваги на той факт, що філія не є юридичною особою і не може відповідати за позовом.

Суд першої інстанції, вдавшись до надмірного формалізму, не посприяв стороні позивача в реалізації права на заміну неналежного відповідача належним, не роз`яснив наслідки вчинення або невчинення відповідних процесуальних дій, не з`ясував та жодного разу не зауважив, що філія не є юридичною особою, що позбавило сторону позивача можливості заявити клопотання про заміну відповідача.

На час постановлення судом першої інстанції оскаржуваних ухвал (20 лютого 2025 року) минув визначений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, наслідком чого стало порушення права заявника на доступ до правосуддя.

Під час вирішення клопотання представника правонаступника відповідача суд першої інстанції повинен був врахувати факт відсутності у філії «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» статусу юридичної особи та мав би залучити не філію, а ДСГП «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс», або ж взагалі не розглядати клопотання чи відмовити у його задоволенні.

Вважає, що через необізнаність про відсутність у філії статусу юридичної особи вона мала право на поновлення пропущеного строку на подання клопотання про заміну відповідача на підставі частини третьої статті 51 ЦПК України, у якій визначено, що після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Аргументи інших учасників справи

У червні 2025 року представник філії «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» адвокат Довгопола К. А. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 09 червня 2025 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Путильського районного суду Чернівецької області.

10 липня 2025 року матеріали справи № 721/1018/24 надійшли до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 12 серпня 2025 року призначив справу до судового розгляду.

Фактичні обставини, з`ясовані судами

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до філії «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та невиплаченої премії.

Путильський районний суд Чернівецької області ухвалою від 11 листопада 2024 року відкрив провадження у цій справі та призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Філія «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України» та не має статусу юридичної особи.

Згідно з наказом ДСГП «Ліси України» від 18 жовтня 2024 року № 1819 «Про припинення філії «Путильське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» філію «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» (код ЄДРПОУ - 44768034) припинено шляхом її закриття.

Наказом ДСГП «Ліси України» від 31 грудня 2024 року № 2325 «Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Подільським лісовим офісом» затверджено передавальні акти активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше по філіях, що координуються Подільським лісовим офісом, які додаються, зокрема і філії «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Згідно з передавальним актом активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше, від 31 грудня 2024 року всі активи та пасиви на балансових та позабалансових рахунках, матеріали лісовпорядкування та документи, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше філії «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», 31 грудня 2024 року переходять до філії «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».

Випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підтверджується, що 02 жовтня 2024 року у вказаному реєстрі зареєстровано філію «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», ідентифікаційний код 45495765 як відокремлений підрозділ юридичної особи ДСГП «Ліси України» (ідентифікаційний код 44768034).

Згідно з пунктами 1.1, 3.1 Положення про філію «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», затвердженого наказом ДСГП «Ліси України» від 03 жовтня 2024 року № 1700, філія є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України» та не має статусу юридичної особи.

Путильський районний суд Чернівецької області ухвалою від 20 лютого 2025 року клопотання представника відповідача Довгополої К. А. про заміну сторони у справі правонаступником задовольнив. Замінив відповідача філію «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» на правонаступника філію «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України». Продовжив розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до філії «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України»про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також невиплаченої премії.

Путильський районний суд Чернівецької області ухвалою від 20 лютого 2025 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до філії «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та невиплаченої премії закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У пунктах 15 і 28 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі та заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення повною мірою не відповідають.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо оскарження ухвали суду першої інстанції про заміну відповідача правонаступником

У справі, що переглядається, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача філії «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та невиплаченої премії.

Задовольняючи клопотання представника відповідача Довгополої К. А. про заміну філії «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»її правонаступником філією «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», суд першої інстанції, з рішенням якого в цій частині погодився апеляційний суд, керувався тим, що така заміна сторони іншою особою (правонаступником) узгоджується із нормами статті 55 ЦПК України.

Верховний Суд не може погодитися із наведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково бере на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20, пункти 29, 31)).

Отже, під час вирішення питання про залучення правонаступників учасників справи суду необхідно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах.

Згідно з частинами першою-третьою статті 95 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу. Необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола.

Отже, філія підприємства не може бути правонаступником іншої філії цього ж підприємства. Філії як відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і не можуть здійснювати правонаступництво, яке передбачає перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої.

Правонаступництво можливе лише між юридичними особами, наприклад, у разі реорганізації підприємства шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації з правонаступництвом. Якщо одна філія підприємства ліквідується, а її функції передаються іншій філії, це не є правонаступництвом, оскільки обидві філії є частиною однієї юридичної особи.

Заміна будь-якого учасника справи судом не має виключно формального характеру, покликаного зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу, зокрема з метою справедливого судового розгляду, що вимагає дотримання фундаментального принципу рівності сторін, тобто надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для заміни відповідача правонаступником, адже заміна філії на нову філію в порядку правонаступництва є неможливою, оскільки філія не є суб`єктом правонаступництва.

Філія може здійснювати частину або всі функції юридичної особи, що її створила, але вона не може мати окремого статусу юридичної особи і, відповідно, не може бути правонаступником іншої філії цієї ж юридичної особи.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення в частині задоволення заяви про заміну сторони відповідача правонаступником підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні такої заяви.

Щодо оскарження ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи судом.

За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільнапроцесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

У статті 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

За теоретичним визначенням відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18)).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Встановивши настання обставин, з якими закон пов`язує процесуальне правонаступництво (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи, заміну кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також інші випадки заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір), суд не пов`язаний наявністю чи відсутністю клопотання учасників справи про залучення правонаступника та вимогами такого клопотання.

Наприклад, встановивши, що на підставі вимог частини другої статті 48 ЦПК України особа не може бути стороною у цивільному процесі, суд зобов`язаний відмовити у залученні такої особи як правонаступника сторони.

Водночас за наявності передбачених частиною першою статті 55 ЦПК України підстав суд може вирішити питання про процесуальне правонаступництво за власною ініціативою.

При цьому суду необхідно розрізняти підстави та порядок процесуального правонаступництва сторони (стаття 55 ЦПК України) від залучення до участі у справі співвідповідача чи заміни неналежного відповідача (стаття 51 ЦПК України).

Згідно зі статтею 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 95 ЦК України керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва. Філії та представництва юридичної особи, у тому числі юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Філія та представництво юридичної особи вважаються створеними з дня їх державної реєстрації.

У ЦК України не встановлено спеціальних вимог стосовно довіреності керівника відокремленого підрозділу. Довіреність керівника філії як відокремленого підрозділу має комплексний характер, у ній може бути вказано доручення на виконання, у тому числі, процесуального представництва. Від імені юридичних осіб має право виступати керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже між керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи.

Ураховуючи цивільно-правове становище філій та представництв недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Норма «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

Аналіз змісту наведених норм права свідчить, що філія як відокремлений підрозділ та представництво, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю і не можуть бути стороною у цивільному процесі, тому справи, в яких відповідачем виступає така філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20) та у постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 593/98/21 (провадження № 61-1444св22), від 31 липня 2024 року у справі № 522/2362/22 (провадження № 61-18649св23).

У цій справі позивач, звертаючись до суду за вирішенням трудового спору, визначила відповідачем Філію «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», яка не мала статусу юридичної особи.

З урахуванням наведеного, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, правильно врахував, що позивач пред`явила позов до філії підприємства, яка відповідно до статті 95 ЦК України не є юридичною особою, а отже, не наділена цивільно-процесуальною дієздатністю, у зв`язку з чим не може бути стороною у цивільному процесі.

Помилкове залучення судом першої інстанції до участі у справі філії «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» як правонаступника філії «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» не призвело до неправильного вирішення питання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки у будь-якому випадку позивач пред`явила позовні вимоги не до юридичної особи, а до філії, яка не має статусу юридичної особи, а отже, не наділена цивільно-процесуальною дієздатністю.

Крім того, у цій справі інтереси позивача представляв адвокат Кириляк Ю. В., який зобов`язаний був знати, що відповідно до статті 48 ЦПК України, статті 95 ЦК України філія не є самостійною юридичною особою і не може бути відповідачем у справі та, як наслідок, правильно визначати сторони у справі.

Колегія суддів також враховує, що на адвокатський запит від 09 жовтня 2024 року № 47 представник позивача адвокат Кириляк Ю. В. отримав, серед іншого, Положення про філію «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» (том 1, а. с. 33-35), а отже, після ознайомлення зі змістом цього положення адвокату мало бути відомо, що вказана філія є саме структурним підрозділом ДСГП «Ліси України» і не має самостійного статусу юридичної особи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині першій статті 64 ЦПК України визначено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що сторона позивача з часу відкриття провадження у справі (11 листопада 2024 року) до дати постановлення судом першої інстанції ухвали про закриття провадження у справі (20 лютого 2025 року) мала достатньо часу для підготовки і подання клопотання про заміну неналежного відповідача філії «Путильське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» належним відповідачем ДСГП «Ліси України», однак таким правом не скористалася.

Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що, закриваючи провадження у цій справі, суди порушили норми процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга в означеній частині є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення про закриття провадження у справі - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне:

касаційну скаргу задовольнити частково;

ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволення заяви про заміну сторони відповідача правонаступником скасувати з підстав, передбачених статтею 412 ЦПК України, і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні такої заяви;

ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині закриття провадження у справі залишити без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Путильського районного суду Чернівецької області від 20 лютого 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 травня 2025 року про заміну сторони відповідача правонаступником скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви відповідача про заміну сторони у справі правонаступником.

Ухвалу Путильського районного суду Чернівецької області від 20 лютого 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 травня 2025 року про закриття провадження у справі залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров СуддіА. І. Грушицький С. О. Карпенко І. В. Литвиненко В. В. Сердюк