Ухвала від 09.10.2025 по справі 1-225/11

Справа № 1-225/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань с-ща Овідіополь клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області та просила скасувати постанову б/н від 25.01.2011 р. старшого слідчого СВ Овідіопольського ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_4 , про накладення арешту на вклади, цінності та інше майно, об`єкт обтяження будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 10772168.

Зазначила, що на розгляді Овідіопольського районного суду Одеської області перебувала кримінальна справа №1-225/11 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за скоєння злочину передбаченого ст.ст. 296 ч.1, 299 ч.3 КК України, вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.05.2011 р. В рамках кримінальної справи №1-225/11 постановою б/н від 25.01.2011 р. старшого слідчого СВ Овідіопольського ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_4 , накладено арешт на вклади, цінності та інше майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

07.10.2024 р. син заявника - ОСОБА_5 помер., йому на праві власності на нерухоме майно (номер витягу 4950735 від 05.10.2004 р.) належав будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 є єдиною спадкоємицею, 16.12.2024 р. звернулася із заявою до приватного нотаріуса ОСОБА_6 , стосовно оформлення спадкового майна ОСОБА_5 на заявника, однак їй було повідомлено, що в державному реєстрі наявний запис про арешт нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 10772168.

Зазначає, що відпали підстави для накладення арешту на майно.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлялись належним чином.

Згідно із частиною 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви, стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, винесення рішень може ґрунтуватися лише на достатніх доказах. Обґрунтованість рішення не може розглядатися без оцінки достатності доказів для досягнення того рівня знань про обставини справи, який вимагається для цього рішення. Достатність доказів утворюють належні, допустимі та достовірні докази.

Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених статтею 131 Кримінально процесуального кодексу України (надалі КПК України), є арешт майна, суть якого полягає у тимчасовій забороні, адресованій власнику чи володільцю майна, відчужувати його, або розпоряджатися чи користуватися ним.

Порядок скасування арешту майна встановлюється статтею 174 КПК України.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба або арешт накладено не обґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа за клопотанням якої було арештовано майно.

Необхідність скасування накладення арешту майна можуть обумовити такі обставини: відшкодування підозрюваним, обвинуваченим завданої ним шкоди, з метою забезпечення відшкодування якої був накладений арешт; зміна кваліфікації дій підозрюваного, обвинуваченого на статтю Кримінального кодексу, санкція якої не передбачає додаткового виду покарання у вигляді конфіскації майна, якщо арешт майна був накладений саме з метою її забезпечення; помилкове накладення арешту на майно осіб, які не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії. Крім того, заявник є єдиним, законним власником майна, а саме ноутбука, на який в числі іншого, накладено арешт, проте суддею цього не було встановлено при ухвалені рішення. У свою чергу арешт є помилково накладеним, поміж іншого з тих причин, що був застосований щодо особи, яка не має статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несе за законом матеріальну відповідальність за їх дії.

Аналогічної думки притримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у своєму Узагальненні судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014 року погоджується із вказаною позицією та зазначає що: «Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю.

Аналогічне питання розглядалося Верховним судом України в постанові № 6-26цс13 від 15 березня 2013 року, предметом перегляду якого стала суперечка за позовом власника про звільнення майна з-під арешту, накладеного в процесі кримінального провадження.

При розгляді вище зазначеної справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване в процесі кримінального провадження майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. В порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, розглядаються заяви на правильність арешту майна.

Судом встановлено, що на розгляді Овідіопольського районного суду Одеської області перебувала кримінальна справа №1-225/11 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за скоєння злочину передбаченого ст.ст. 296 ч.1, 299 ч.3 КК України, вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.05.2011 р. В рамках кримінальної справи №1-225/11 постановою б/н від 25.01.2011 р. старшого слідчого СВ Овідіопольського ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_4 , накладено арешт на вклади, цінності та інше майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

07.10.2024 р. син заявника - ОСОБА_5 помер., йому на праві власності на нерухоме майно (номер витягу 4950735 від 05.10.2004 р.) належав будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 є єдиною спадкоємицею, 16.12.2024 р. звернулася із заявою до приватного нотаріуса ОСОБА_6 , стосовно оформлення спадкового майна ОСОБА_5 на заявника, однак їй було повідомлено, що в державному реєстрі наявний запис про арешт нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 10772168.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що на даний час відпала потреба у накладені арешту, тому зазначене свідчить про те, що арешт підлягає скасуванню.

На підставі ст. ст. 174, 309 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати постанову б/н від 25.01.2011 р. старшого слідчого СВ Овідіопольського ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_4 , про накладення арешту на вклади, цінності та інше майно, об`єкт обтяження будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 10772168.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1