Рішення від 22.10.2025 по справі 904/8325/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2025м. ДніпроСправа № 904/8325/21

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Київстар", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Дніпровський фаховий коледж будівельно-монтажних технологій та архітектури, м. Дніпро

про стягнення 1 031 684,43 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Олійник Т.В.

Представники:

від позивача: Корольова Д.В., виписка з ЄДР

від відповідача: Чернець І.А. , довіреність №426-2023 від 19.12.2023

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2021 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі РВ ФДМ України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях/позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар" (далі ПрАТ "Київстар") (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, прийнятої судом) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 396 006,00 грн за договором оренди та виселення з нерухомого майна частини вбудованого приміщення та частини даху, площею 40,0 (10,0+30,0) м2, розміщеного за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Столярова, 8, що перебуває на балансі Дніпропетровського монтажного технікуму.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду 28.11.2024, позов задоволено частково. Виселено ПрАТ "Київстар" з нерухомого майна частини вбудованого приміщення та частини даху, площею 40,0 (10,0+30,0) м2, розміщеного за адресою: м. Дніпро, вул. Столярова, 8, що перебуває на балансі Коледжу, та стягнуто з відповідача на користь РВ ФДМ України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградських областях неустойку в сумі 1 029 695, 67 грн. У решті позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27.05.2025 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" задоволено частково: постанову Центрального апеляційного господарського суду 28.11.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 у справі № 904/8325/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Направляючи справу №904/8325/21 на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про стягнення неустойки відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, не звернули уваги на те, що позивачем розрахунок неустойки зроблено із застосуванням індексу інфляції, який нараховується, у свою чергу, на орендну плату.

З урахуванням викладеного для правильного вирішення спору у справі, яка розглядається, необхідним є встановлення обставин щодо правильності розрахунку неустойки, нарахованої позивачем відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, а тому суди дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог (пункт 4.9. постанови Верховного Суду від 27.05.2025)

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 справу №904/8325/21 передано на розгляд судді Бажановій Ю.А.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2025 прийнято справу №904/8325/21 до свого провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.07.2025.

04.07.2025 від Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

14.07.2025 від Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

17.07.2025 від Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли додаткові пояснення у справі в яких просить відмовити у позові в повному обсязі.

Приватне акціонерне товариство "Київстар" зазначає, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі. Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

На думку відповідача, з моменту припинення договору оренди та до часу повернення орендарем майна, орендодавець має право здійснити нарахування неустойки відповідно до положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України у розмірі подвійної плати за найм речі, тобто орендної плати. При цьому розмір такої неустойки має розраховуватися виходячи із розміру орендної плати станом на день припинення договору оренди майна.

З огляду на викладене, неустойка заявлена позивачем за період з 23.07.2018 по 30.06.2021 мала б розраховуватися таким чином: станом на 22.07.2018 сума орендної плати складала 17 774,58 грн., відповідно за 9 днів липня 2018 року неустойка буде дорівнювати 10 320грн.72 коп.= (17774,58:31к.д.)*9к.д.*2

10 320,72 грн. + (17 774,58 *2) * 35міс.=1 254 541,32 грн., а ні 1 396 006,00 грн., як нарахував позивач.

Крім того, при розрахунку неустойки позивач мав врахувати кошти сплачені відповідачем як орендну плату, за період користування майном з 23.07.2018 по 30.06.2021 в сумі 364 586,59грн.

Відповідно, підставною заявленою сумою неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача мало бути 1 254 541,32 - 364 586,59 = 889 954,73 грн.

Відповідач вважає, що існують правові підстави та фактичні обставини для застосування частини 3 статті 551 ЦК України (відсутність яких-небудь збитків, добросовісна поведінка орендаря, суперечлива поведінка орендодавця) та зменшення неустойки ("очищеної" від безпідставних інфляційних нарахувань та сплаченої орендної плати) на домірне значення в 30% - тобто до 622 968,31 грн (266 986,42 грн. - це 30% від 889 954,73 грн.). У зв`язку з чим треба прийти до висновку про наявність підстав для зменшення заявленої неустойки

У судове засідання, яке відбулося 17.07.2025 з`явилися представники позивача, відповідача, представник третьої особи не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче провадження у справі на 12.08.2025.

07.08.2025 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про зменшення позовних вимог в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Державного бюджету України неустойку в розмірі 1 031 684,43 грн.

Позивач зазначає, що вказана орендарем сума сплаченої орендної плати згідно з платіжним дорученням від 14.09.2018 № 541909 у сумі 5 900,92 грн. не відповідає дійсності, оскільки відповідно до файлів Держказначейства та вказаного платіжного доручення, що міститься в матеріалах справи, сплачена за ним сума складає 3 049,03 грн.

У судове засідання, яке відбулося 12.08.2025 з`явилися представники позивача, відповідача, представник третьої особи не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2025 прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, відкладено підготовче провадження у справі на 26.08.2025.

25.08.2025 від Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд повністю відмовити у позові Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про стягнення неустойки в розмірі 1 031 684, 43 грн., в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що дійсно представником відповідача у контрозрахунку було помилкове зазначено, що платіжним дорученням від 14.09.2018 № 541909 підтверджується оплата в сумі 5 900,92 грн., а ні оплата в сумі 3 049,03 грн. При цьому хочемо звернути увагу Суду, що описка допущена представником Відповідача в графі "ПД Орендодавцю", не впливає на правильність розрахунку, оскільки при розрахунку враховувалась сума сплаченої орендної плати Позивачу, за липень 2018 р., 8 949,95 грн., що зазначена в графі « 50% Орендодавцю без ПДВ», яка складалась з оплати за платіжним дорученнями № 512197 вiд 14.08.2018 в cyмi 5900,92 rpн. і за платіжним дорученням № 541909 від 14.09.2018 в cyмi 3049,03 rpн. Таким чином, допущена описка в графі "ПД Орендодавцю" не впливає на суму нарахування.

Відповідач вважає, що позивач безпідставно вимагає сплати неустойки в сумі даної справи Судом першої та апеляційної інстанцій не було враховано положення статті 785 ЦК України, тому Позивач не має права на отримання 1 031 684, 43 грн. в якості неустойки.

Неустойка заявлена Позивачем за період з 23.07.2018 по 30.06.2021 мала б розраховуватися таким чином: станом на 22.07.2018 сума орендної плати складала 17 774,58 грн., відповідно за 9 днів липня 2018 року неустойка буде дорівнювати 10 320грн.72 коп.= (17774,58:31к.д.)*9к.д.*2

10 320,72грн. + (17 774,58 *2)* 35міс.=1 254 541,32 грн., це розмір неустойки якій міг бути нарахований за вказаний період.

З урахуванням того, за період з 23 липня 2018 по 30 червня 2021 відповідачем в якості орендної плати було сплачено 349 020,68 грн. на користь позивача.

Крім того, при укладенні договору позивач отримав від відповідача завдаток в сумі 6 656,45 грн., який було частково використано для погашення нарахованої пені в сумі 22,38грн., відповідно у позивача залишився завдаток в сумі 6634,07грн.(що підтверджено Позивачем у заяві про зменшення позовних вимог від 20.10.2022р.).

Відповідач вказує, якщо вважати, що договір № 12/02-4547-ОД від 23.09.2011 діяв до 23.07.2018р., то за період з 23.07.2018 по 30.06.2021 позивач отримав від відповідача в якості орендної плати 355 654,75грн. що складається з 6634,07грн залишок завдатку + 2 598,37 (орендна плата за 9к.д. липня 2018= 8 949,94:31к.д.*9к.д.)+346 422,31грн. (орендна плата з 01.08.2018 по 30.06.06.2021).

Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка за період з 23.07.2018р. по 30.06.2021р.мала розраховуватися наступним чином, якщо станом на 22.07.2018 сума орендної плати складала 17 774,58 грн., то за 9 днів липня 2018 року неустойка буде дорівнювати 10 320грн.72 коп. = (17 774,58:31к.д.)*9к.д.*2

10 320,72грн. + (17 774,58 *2) * 35міс.=1 254 541,32 грн 1 254 541,32 - 355 654,75грн. (що отримано як орендну плату)= 898 886,57 грн.

Відповідач вважає, що існують правові підстави та фактичні обставини для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України (відсутність яких-небудь збитків, добросовісна поведінка орендаря, суперечлива поведінка орендодавця) та зменшення неустойки ("очищеної" від безпідставних інфляційних нарахувань та сплаченої орендної плати) на домірне значення в 30% - тобто до 629 220,60 грн (269 665,97 грн. - це 30% від 898 886,57 грн.).

У судове засідання 26.08.2025 з`явився представник позивача та представник відповідача, представник третьої особи не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в засіданні на 23.09.2025.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.09.2025, господарським судом оголошено перерву до 09.10.2025.

08.10.2025 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні, яке відбулося 09.10.2025, господарським судом оголошено перерву до 22.10.2025.

21.10.2025 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях надійшли пояснення, в яких позивач вказує, що переплата Приватного акціонерного товариства "Київстар" на суму 8 949,94 грн. згідно з платіжним дорученням від 13.07.2018 № 48993 перенесена Регіональним відділенням з орендної плати в рахунок оплати неустойки, що підтверджується Станом розрахунків з неустойки до державного бюджету за договором оренди від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД (за період з 23.07.2018 по 30.06.2021). Вказана сума занесена у розділ "Сплачено" Стану розрахунків.

Сума, нарахована орендарю Приватному акціонерному товариству "Київстар" за договором оренди від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД за липень 2018 року (22 дні), складає 6 307,11 грн., сума неустойки за 9 днів липня 2018 року з 23 липня 2018 року, складає 10 320,70 грн.

Завдаток у сумі 6 654,45 грн. після припинення спірного договору оренди з 23.07.2018, згідно із Розрахунком заборгованості з орендної плати до Державного бюджету за договором оренди від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД, укладеним РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях з Приватним акціонерним товариством "Київстар", зараховано Регіональним відділенням в сплату орендної плати за останній/останні місяці оренди в повному обсязі.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях підтвердило, що в рахунок неустойки зараховано 364 322,29 грн. - сплачені Приватним акціонерним товариством "Київстар" як орендна плата у спірний період та оплата за липень 2018 року (згідно з платіжним дорученням від 13.07.2018 № 48993) як переплату зі сплати орендної плати.

У судовому засіданні, яке відбулось 22.10.2025, представник відповідача вказав, що не проводив звіряння із наданими поясненнями, однак враховуючи, що позивачем наданий детальний розрахунок за весь час дії договору, погодився із наданим позивачем розрахунком щодо суми сплаченої орендної плати.

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі, представник відповідача підтримав заперечення на позов.

У судовому засіданні 22.10.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

23.09.2011 між Регіональне відділення Фонду держмайна України у Дніпропетровській області (Орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Київстар" (Орендар) укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4547-ОД, відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно нежитлове приміщення (Майно) площею 40,0 км.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Столярова, 8 на першому поверсі(ах) шестиповерхової (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі Дніпропетровського монтажного технікуму (далі Балансоутримувача), вартість якого визначена згідно із звітом про оцінку на 19 травня 2011р. і становить за незалежною оцінкою 133 814,0 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення оператора телекомунікації, який надає послуги з рухомого (мобільного) зв`язку.

Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (п. 1.2. Договору).

Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання-передачі майна (пункт 2.1. договору).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) серпень 2011 р. 4 437,63 грн. Орендна плата за перший місяць оренди вересень 2011 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індексації за вересень (п. 3.1. Договору).

Відповідно до пункту 5.5. договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язується повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані , не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фактичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати/повної або часткової/ орендованого майна з вини орендаря.

Орендар зобов`язується письмово повідомити Орендодавця, не пізніше, ніж за 30 (тридцять) діб про свій намір щодо закінчення, припинення або розірвання даного договору (пункт 5.19. Договору).

Орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати Орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.) (пункт 5.20. Договору).

Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 23.09.2011 по 22.09.2012 включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації наданої органами державного пожежного нагляду, договір, за заявою Орендаря, щодо продовження терміну дії, наданою відповідно до пункту 5.20, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі (пункт 10.1. договору).

Зміни і доповнення або розірвання цього договору допускається за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (пункт 10.3. договору).

Всі зміни та доповнення до цього Договору вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони здійсненні в письмовій формі та підписані обома сторонами (пункт 10.10. договору).

На виконання умов договору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області передало Приватному акціонерному товариству "Київстар" частину вбудованого приміщення та частини даху площею 40,0 кв.м, що підтверджується актом приймання-передачі від 23.09.2011.

16.11.2015 сторони уклали додаткову угоду про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД, відповідно до якої сторони погодили абзац 2 п. 10.1 розділу 10. Строк чинності, умови зміни та припинення договору, викласти в наступній редакції: "Цей договір є пролонгованим з 23.08.2015 по 22.07.2018 включно". Абзац 3 п. 10.1 розділу 10. Строк чинності, умови зміни та припинення договору, викласти в наступній редакції: "У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності згоди Балансоутримувача та дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди. У разі, якщо на момент продовження договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження договору оренди провадиться нова оцінка об`єкта оренди".

Приватне акціонерне товариство "Київстар" направило орендодавцю лист № 10264/07 від 18.05.2018 з проханням продовжити термін дії договору оренди № 12/02-4547-ОД від 23.02.2011 державного нерухомого майна строком на 2 роки 11 місяців. Цей лист позивач отримав 18.05.2018.

Позивач листами № 11-02-03923 від 20.06.2018 та № 11-02-00289 від 16.01.2019 повідомив Приватне акціонерне товариство "Київстар" та Дніпропетровський державний коледж будівельно-монтажних технологій та архітектури про припинення договору оренди від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД, мотивуючи тим, що у зв`язку з тим, що відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", з урахуванням приписів ст. 80 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIII, керуючись наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 24.04.2018 № 66/02-Н, договір оренди державного майна від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД припинений з 23.07.2018.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 у справі 904/9320/21 відмовлено в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про визнання продовженим договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 у справі 904/9320/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 та постановою Верховного Суду від 29.08.2023, встановлено, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД, є таким, що припинив дію 23.07.2018 на підставі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог від 07.08.2025 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях вказало, що 14.02.2025 на адресу Регіонального відділення надійшов Акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 31.12.2024 за договором оренди від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД, що був надісланий Приватним акціонерним товариством "Київстар" із супровідним листом від 12.02.2025 № 4932/07, відповідно до пункту 1 Акту Орендар (Приватне акціонерне товариство "Київстар") передає, а Балансоутримувач (Дніпровський фаховий коледж будівельно-монтажних технологій та архітектури) приймає із строкового платного користування нерухоме/інше окреме індивідуально визначене майно, що належить до державної власності, а саме частина вбудованого приміщення та частина даху (загальною площею 40,00 м.кв.), що розташоване за адресою: вул. Столярова, 8, м. Дніпро.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях посилається на несвоєчасне повернення Приватним акціонерним товариством "Київстар" майна з оренди за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4547-ОД від 23.09.2011, просить стягнути неустойку за період з 23.07.2018 по 30.06.2021 у розмірі 1 031 684,43 грн., проти чого заперечує Приватне акціонерне товариство "Київстар", що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 1 031 684,43 грн неустойки за період з 23.07.2018 по 30.06.2021.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору оренди № 12/02-4547-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.09.2011, строк дії договору, умови передачі майна в оренду та повернення його з оренди, час користування ним орендарем, припинення договору оренди та повернення орендованого майна, а також правомірність заявленого до стягнення розміру неустойки, нарахованої відповідно до вимог частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759 Цивільного кодексу України).

Статтею 283 Господарського кодексу України (у редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Водночас орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також і дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у частині 1 статті 2 якого наведено аналогічне визначення оренди.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору оренди, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України (у редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України закріплено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його укладено.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/9320/21 встановлено, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4547- ОД від 23.09.2011, є таким, що припинив дію 23.07.2018 на підставі закінчення строку, на який його було укладено.

Положеннями частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Таким чином факти, встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/9320/21, не підлягають доказуванню у цій справі.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (частина 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Аналогічні положення щодо повернення майна передбачені пунктом 10.11. договору оренди, за яким у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний негайно повернути балансоутримувачу у стані, в якому воно одержано, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як встановлено судом, спірний договір припинив свою дію 23.07.2018, відповідач повернув майно з оренди 31.12.2024, що підтверджується актом повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (а.с. 148, 149, том 3).

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За змістом наведених норм, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України (у редакції чинній на час спірних правовідносин). Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим орендна плата за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо) не нараховується.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях до заяви про зменшення позовних вимог надало розрахунок заборгованості з орендної плати до державного бюджету. За даними позивача, за період з 23.07.2018 по 30.06.2021 нарахована неустойка у розмірі 1 396 006,72 грн., за вказаний період отримано орендну плату у сумі 364 322,29 грн., тому заявлено до стягнення неустойка за період з 23.07.2018 по 30.06.2021 у розмірі 1 031 684,43 грн. (різниця між нарахованою неустойкою (1 396 006,72 грн.) та сплатою орендної плати за вказаний період (364 322,29 грн.).

У контррозрахунку неустойки Приватне акціонерне товариство "Київстар" від 25.08.2025 вважає, що неустойка за період з 23.07.2018 по 30.06.2021 мала б бути розрахована у розмірі 1 254 541,32 грн. (без застосування інфляції).

Також відповідач вказує, що позивач отримав від відповідача в якості орендної плати 355 654,75 грн. що складається з 6 634,07грн залишок завдатку + 2 598,37 (орендна плата за 9к.д. липня 2018=8 949,94:31к.д.*9к.д.) + 346 422,31 грн. (орендна плата з 01.08.2018 по 30.06.06.2021).

Матеріалами справи підтверджується, що Приватним акціонерним товариством "Київстар" сплачувалась орендна плата до державного бюджету у період з липня 2018 року по червень 2021 року, що підтверджується платіжними інструкціями: № 512197 вiд 14.08.2018 в cyмi 5900,92 гpн., № 541909 від 14.09.2018 в cyмi 3049,03 гpн., № 541908 вiд 14.09.2018 в cyмi 8887,29 гpн., №563859 вiд 12.10.2018 в cyмi 9056,15 гpн., №591016 вiд 14.11.2018 в cyмi 9210,11 грн., №619196 вiд 14.12.2018 в cyмi 9339,05 гpн., №669226 від 30.01.2019 в сумі 9413,76 грн., №676491 від 14.02.2019 в сумі 9507,90 грн., №702574 від 14.03.2019 в сумі 9555,44 грн., №728878 вiд 12.04.2019 в cyмi 9641,44 гpн., №756443 вiд 14.05.2019 в cyмi 9737,85 гpн., №783134 вiд 14.06.2019 в cyмi 9806,02 гpн., №809535 вiд 12.07.2019 в cyмi 9756,99 грн., №844431 вiд 14.08.2019 в cyмi 9698,45 гpн., №872968 від 13.09.2019 в cyмi 9669,35 гpн., №896904 від 11.10.2019 в cyмi 9737,04 гpн., №928421 вiд 14.11.2019 в cyмi 9805,20 гpн., №956961 від 13.12.2019 в cyмi 9815,00 гpн., №980658 вiд 14.01.2020 в cyмi 9795,37 грн., №1009918 вiд 14.02.2020 в cyмi 3158,45 гpн., №1009870 від 14.02.2020 в cyмi 6656,45 гpн., №1037487 від 13.03.2020 в cyмi 9785,52 гpн., №1064824 вiд 14.04.2020 в cyмi 9863,80 гpн., №1093435 від 14.05.2020 в cyмi 9942,7l гpн., №1122487 вiд 12.06.2020 в cyмi 9972,54 гpн., №1150876 вiд 14.07.2020 в cyмi 9992,49 гpн., №1186885 вiд 14.08.2020 в cyмi 9932,53 гpн., №1214353 від 14.09.2020 в cyмi 9912,67 гpн., №1245092 від 13.10.2020 в cyмi 9962,23 гpн., №1280352 від 13.11.2020 в cyмi 10061,85 гpн., №1306518 від 14.12.2020 в cyмi 10192,66 гpн., №1338483 від 14.01.2021 в cyмi 10284,39 грн., №1370770 від 12.02.2021 в cyмi 10418,09 гpн., №1401729 від 12.03.2021 в cyмi 10522,27 гpн., №1431574 від 14.04.2021 в cyмi 10701,15 гpн., №1467684 від 14.05.2021 в cyмi 10776,06 гpн., №1493129 від 14.06.2021 в cyмi 10916,15 гpн., №1551771 від 03.08.2021 в cyмi 10937,98 гpн.

Враховуючи, що у позивача та відповідача відрізняється розмір сплаченої у спірний період орендної плати (за даними позивача 364 322,29 грн., за даними відповідача 355 654,75 грн.), яка підлягає зарахуванню в рахунок сплати неустойки (вказана різниця виникла у зв`язку із розподілом завдатку у сумі 6 654,45 грн. та врахуванням позивачем у розрахунку переплати на початок спірного періоду), судом запропоновано позивачу надати відповідні пояснення.

У додаткових поясненнях від 20.10.2025 позивач вказав, що переплата Приватного акціонерного товариства "Київстар" на суму 8 949,94 грн. згідно з платіжним дорученням від 13.07.2018 № 48993 перенесена Регіональним відділенням з орендної плати в рахунок оплати неустойки, що підтверджується Станом розрахунків з неустойки до державного бюджету за договором оренди від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД (за період з 23.07.2018 по 30.06.2021). Вказана сума занесена у розділ "Сплачено" Стану розрахунків.

Сума, нарахована орендарю Приватному акціонерному товариству "Київстар" за договором оренди від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД за липень 2018 року (22 дні), складає 6 307,11 грн., сума неустойки за 9 днів липня 2018 року з 23 липня 2018 року, складає 10 320,70 грн.

Завдаток у сумі 6 654,45 грн. після припинення спірного договору оренди з 23.07.2018, згідно із Розрахунком заборгованості з орендної плати до Державного бюджету за договором оренди від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД, укладеним РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях з Приватним акціонерним товариством "Київстар", зараховано Регіональним відділенням в сплату орендної плати за останній/останні місяці оренди в повному обсязі.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях підтвердило, що в рахунок неустойки зараховано 364 322,29 грн. - сплачені Приватним акціонерним товариством "Київстар" як орендна плата у спірний період та оплата за липень 2018 року (згідно з платіжним дорученням від 13.07.2018 № 48993) як переплату зі сплати орендної плати.

Суд відзначає, що за змістом положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

З наведеної норми вбачається, що лише наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки.

Тобто право на отримання неустойки у даному випадку має лише наймодавець, а саме: держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, і така неустойка фактично має бути сплачена до державного бюджету.

Будь-які інші особи правом на отримання такої неустойки не наділені, а, відповідно, не наділені і правом звернення до суду з таким позовом.

Враховуючи, що у даній справі до суду звернулося саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, яке є наймодавцем за договором, та просить стягнути неустойку до державного бюджету, суд доходить висновку, що у даній справі до суду звернувся належний позивач.

В свою чергу частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, стягнення передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойки можливо лише у випадку невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі після припинення договору найму.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 сформульовано таку правову позицію:

користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин;

відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин;

правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ;

після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві;

з урахуванням викладеного суд доходить висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України;

оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

За змістом статей 610-612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Законодавець у частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином, для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідною є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, від 24.04.2018 у справі №910/14032/17, від 09.09.2019 у справі №910/16362/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19, а також у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1806/17.

Проаналізувавши зміст заперечень відповідача суд зауважує, що заперечення відповідача зводяться до його незгоди із датою закінчення дії договору, а отже можна дійти висновку, що у орендаря була можливість повернути майно з оренди, однак була відсутня воля останнього на вказані дії.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що відповідач вчиняв активні дії щодо реалізації свого обов`язку із повернення майна балансоутримувачу чи орендодавцю.

Таким чином, висновок суду полягає у тому, що в період з 23.07.2018 до 30.06.2021 відповідач неправомірно користувався майном, яке було предметом договору оренди, який закінчив свою дію.

Суд враховує, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Як зазначалось вище, за змістом положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Тобто базою для визначення неустойки має братися повний розмір плати за найм, (а у даному випадку повний розмір орендної плати), незалежно від того як розподіляється плата.

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Натомість, стаття 785 Цивільного кодексу України не ставить визначення розміру плати за найм в залежність від її можливого поділу між кількома отримувачами згідно з умовами договору.

Стаття 785 Цивільного кодексу України лише чітко визначає базу для нарахування неустойки і такою базою є повний розмір плати за найм без жодних обмежень.

При цьому, як зазначалося вище, лише наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки. Будь-які інші особи, в т.ч. на користь яких розподіляється частина плати, правом на отримання такої неустойки не наділені.

Відтак, очевидним є те, що наймодавець має право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм, а саме: у повному розмірі такої плати, який визначений договором.

Таким чином у даному випадку право на отримання неустойки (розрахунок якої слід здійснювати, виходячи із повного розміру орендної плати, визначеного у договорі) має лише наймодавець, а саме: держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, і така неустойка має бути сплачена до державного бюджету.

Відтак, орендна плата, внесена під час позадоговірного користування саме на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, може бути зарахована до складу нарахованої неустойки.

В даному випадку суд враховує висновки, наведені у постанові Об`єднаної Палати касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19, стосовно того, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Таким чином, орендна плата, внесена під час позадоговірного користування, фактично може бути врахована як частина неустойки.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача неустойку за період з 23.07.2018 по 30.06.2021 у розмірі 1 031 684,43 грн. (1 396 006,72 грн. (нарахована неустойка за вказаний період) - 364 322,29 грн. (сплачена орендна плата відповідачем).

При цьому господарський суд враховує, що позивачем нарахована неустойка без включення ПДВ, по при здійсненні розрахунку неустойки позивачем враховано сплату відповідачем орендної плати у спірний період.

Приватне акціонерне товариство "Київстар" вважає, що неустойка за період з 23.07.2018 по 30.06.2021 мала б бути розрахована у розмірі 1 254 541,32 грн. (без застосування інфляції).

Верховний Суд у постанові від 27.05.2025, направляючи справу №904/8325/21 на новий розгляд, вказав, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про стягнення неустойки відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, не звернули уваги на те, що позивачем розрахунок неустойки зроблено із застосуванням індексу інфляції, який нараховується, у свою чергу, на орендну плату.

З урахуванням викладеного для правильного вирішення спору у справі, яка розглядається, необхідним є встановлення обставин щодо правильності розрахунку неустойки, нарахованої позивачем відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, а тому суди дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог (пункт 4.9. постанови Верховного Суду від 27.05.2025)

Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Так, договір № 12/02-4547-ОД від 23.09.2011 припинив свою дію з 23.07.2018.

Станом на 22.07.2018 розмір орендної плати складав 17 774,58 грн.

Таким чином, за 9 днів липня 2018 року неустойка складає 10 320,72 грн. (17 774,58 грн. / 31 к.д. х 9 к.д. х 2).

За інший період 35 місяців, неустойка складає 1 244 220,60 грн., а саме: 17 774,58 грн. х 2 х 35.

Отже, загальна сума неустойки дорівнює 1 254 541,32 грн. (10 320,72 грн. + 1 244 220,60 грн.).

Відповідний висновок суду (щодо незастосування індексації) узгоджується із висновком, викладеним у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2025 у справі №904/5365/24.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, сума неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача становить 890 219,03 грн (1 254 541,32 грн (загальний розмір неустойки, який нарахований позивачем для стягнення з відповідача без ПДВ та без застосування індексу інфляції) 364 322,29 грн (сума орендної плати, яка внесена до державного бюджету після закінчення строку дії договору і яка була врахована судом як неустойка, оскільки стягнення орендної плати після закінчення строку дії договору не передбачено чинним законодавством).

Відповідний висновок суду узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у постанові від 19.10.2021 у справі №922/4268/20 та у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2021 у справі №904/6825/20, від 10.08.2023 у справі №904/5030/22, від 06.12.2023 у справі №904/4923/22.

З урахуванням наведеного, наявні правові підстави для стягнення з відповідача на підставі положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойку у сумі 890 219,03 грн за період з 23.07.2018 по 30.06.2021 на користь державного бюджету (позивача).

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем під час здійснення розрахунку неустойки не врахована сплачена позивачем орендна плата на користь, господарський суд вказує таке.

Згідно з приписами статті 785 Цивільного кодексу України при оренді державного майна орендна плата сплачується орендодавцю та балансоутримувачу, а неустойка, у разі неповернення орендованого майна лише орендодавцю.

Питання сплаченої балансоутримувачу орендної плати після припинення договору оренди повинно вирішуватися між відповідачем та балансоутримувачем.

Таким чином, здійснені відповідачем оплати на користь орендодавця фактично є частиною неустойки за позадоговірне користування майном, тому така сплачена орендна плата (на користь позивача) підлягає зарахуванню в рахунок сплати, передбаченої статтею 785 Цивільного кодексу України неустойки (що і було здійснено позивачем), а сплачена орендна плата на користь балансоутримувача після закінчення дії договору оренди підлягає вирішенню між відповідачем та балансоутримувачем.

Приватне акціонерне товариство "Київстар" у разі визнання позовних вимог обґрунтованими, просить суд зменшити розмір неустойки (без від безпідставних інфляційних нарахувань та сплаченої орендної плати), на домірне значення в 30% - тобто до 622 968,31 грн (266 986,42 грн. - це 30% від 889 954,73 грн.).

Відповідач просить суд врахувати той факт, що він продовжував піклуватися про дане майно (підтримувало в належному технічному стані, страхувало його), сумлінно щомісячно сплачувало плату в суттєвому розмірі (хоча договір найму вже начебто й не діяв), яка орендодавцем і балансоутримувачем приймалася. відсутність яких-небудь збитків, добросовісну поведінку орендаря, суперечливу поведінку орендодавця.

Приватне акціонерне товариство "Київстар" відзначає, що збитків унаслідок стверджуваного прострочення в поверненні орендованого майна завдано не було й сторона Позивача цього жодним чином не доводить. Об`єкт оренди є непривабливим у комерційному плані це мізерної площі технологічне приміщення та частина даху будівлі й відсутні свідчення, що подальшим його використанням відповідач завдавав комусь яких-небудь збитків (напр. що власник мав намір передати його комусь і користування за більшу плату, чого не міг зробити тощо).

Крім того, користування майном після заявленого закінчення договору оренди допускалося сторонами, які фактично продовжували сповнювати ті обов`язки, як і в час дії такого правочину, що свідчить про їхню згоду стосовно такої ситуації.

Приватне акціонерне товариство "Київстар" продовжувало піклуватися про дане майно (підтримувало в належному технічному стані, страхувало його), сумлінно щомісячно сплачувало плату в суттєвому розмірі, яка орендодавцем і балансоутримувачем приймалася.

Крім того, базова станція стільникового зв`язку, яка була розташована на орендованому майні була елементом загальнонаціональної мережі зв`язку, що мала важливе соціальне значення, відтак її демонтаж (що є передумовою кінцевого повернення майна) суперечить пріоритетним потребам суспільного характеру.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України (у редакції чинній на час спірних правовідносин) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пунктах 7.25.-7.30. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.08.2024 по справі №910/14706/22, де відступив від висновку колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 29.03.2018 у справі №914/730/17, від 30.10.2019 у справі №924/80/19, та сформував правову позицію про те, що санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі.

Отже, така неустойка, передбачена частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, може бути зменшена судом за правилами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.

За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Матеріалами справи підтверджується, що договір оренди №12/02-4547-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.09.2011 припинив дію 23.07.2018, про припинення відповідач був обізнаний, в тому числі, й шляхом на направлення орендодавцем листа про припинення договору оренди та необхідність повернення майна; сплачені відповідачем кошти на користь позивача у період поза дією договору оренди зараховані в рахунок неустойки; щодо сплачених коштів на користь балансоутримувача, то відповідач має право на вирішення цього питання з балансоутримувачем. Щодо укладення договорів страхування об`єкта оренди, господарський суд вказує, що після закінчення договору оренди № 12/02-4547-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.09.2011 відповідач продовжував використовувати об`єкт оренди (частину даху) для розміщення операторів телекомунікацій, які надають послуги з рухомого (мобільного) зв`язку, тому сам по собі факт страхування орендованого нежитлового приміщення не є підставою для зменшення неустойки.

Враховуючи, всі обставини справи господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для зменшення неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин є правомірними та підлягають задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 890 219,03 грн неустойки за період з 23.07.2018 по 30.06.2021.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 23 210,44 грн. (за позовні вимоги майнового характеру - стягнення 1 396 029,10 грн. (22,38 грн. + 1 396 006,72 грн.) та немайнового характеру про виселення з нерухомого майна).

Під час нового розгляду справи Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях подало заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Державного бюджету України неустойку в розмірі 1 031 684,43 грн.

Таким чином, з урахуванням прийнятої заяви про зменшення розміру позовних вимог розмір судового збору складає 15 475,26 грн. (1 031 684,43 грн. х 1,5%).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 7 690,74 грн (23 210,44 грн - 15 475,26 грн) у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано, господарський суд під час ухвалення рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Приватного акціонерного товариства "Київстар", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Дніпровський фаховий коледж будівельно-монтажних технологій та архітектури про стягнення 1 031 684,43 грн задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 53; ідентифікаційний код 21673832) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Центральна, будинок 6; ідентифікаційний код 42767945) 890 219,03 грн неустойки, 13 353,28 витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.10.2025

Суддя Ю.А. Бажанова