Постанова від 22.10.2025 по справі 520/17586/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2025 р. Справа № 520/17586/25Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.07.25 по справі № 520/17586/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ "

до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про накладання штрафу від 02.01.2025 №1.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 зазначена позовна заява залишена без руху та надано строк на усунення недоліків десять днів з моменту отримання ухвали. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Вказана ухвала від 07.07.2025 доставлена до електронного кабінету представника позивача 08.07.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 10.07.2025.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 позовну заяву повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2025, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ухвала обгрунтована тим, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Необхідність усунення недоліків було встановлено ухвалою суду від 10 липня 2025, з якою позивач не погоджується, вважає її не необгрунтованою та незаконною, та заперечує, про що вказано вище. Крім того, суд при винесені ухвали не звернув увагу на те, що позивач звернувся з позовною заявою у останній день строку, що встановлений частиною 2 статті 122 КАС України, не надав оцінки цієй обставині, та помилково ухвалив рішення в частині непозбавлення позивача можливості повторно звернутися з позовом до суду. Ухвалене таким чином рішення закриває позивачу доступ до правосуддя, що є неприпустимим.

Крім того, апеляційна скарга містить заперечення на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 про залишення позовної заяви без руху. Вказав, що судом підтверджено факт надання позивачем платіжної інструкції на суму 3028,00 грн. (що відповідає сумі судового збору у разі подання позову без допомоги електронного кабінету ЄСІТС, та є навіть більшою, ніж необхідна для подачи позову засобами електронного кабінету ЄСІТС). Позивач погоджується з тим, що має право на повернення суми судового збору, зокрема переплати судового збору, проте наголошує на тому, що це є правом, а не обов`язком позивача. А переплата суми судового збору не є підставою для залишення позову без руху та повернення його позивачеві. Судом встановлено, що вищевказана платіжна інструкція № 19026 від 27.02.2025 подана позивачем разом з іншою позовною заявою, яка повернута позивачу (справа № 520/5845/25). Однак, судом першої інстанції не враховано, що йдеться про повторну подачу того самого позову до того самого відповідача, з тим самим предметом, з тих саме підстав. А позов повернуто позивачу, а не залишено без розгляду, про що й вказує суд в мотивувальній частині ухвали. Посилання суду на начебто аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 16.05.2018 у справі № 810/504/17 є помилковим, оскільки позивач намагався звернутися до суду повторно з іншим предметом позову, хоча і схожим по змісту з первісним.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

За правилами ч. 3 ст. 293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з підстав не виконання вимог ст. 161 КАС України, а саме неусунення позивачем недоліків позовної заяви, ненадання документу про сплату судового збору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення позовної заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини першої, другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Згідно з приписами частини десятої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Положеннями частини п`ятої статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

За правилами частини першої, другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Колегією суддів встановлено, що позивачем до позовної заяви подано платіжну інструкцію №19026 від 27.02.2025 на суму 3028,00 грн. Зазначена квитанція згідно інформації з комп`ютерної програми суду "Діловодство спеціалізованого суду" прикріплена та обліковується за справою №520/5845/25. Позовну заяву у зазначеній справі суд повернув, не розглядаючи спору по суті.

При цьому судовий збір сплачений за подання вказаної позовної заяви належним чином зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України і позивачу у встановленому законом порядку не повертався.

Питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви за умови повернення без розгляду попередньо поданої позовної заяви вже розглядалося Верховним Судом.

У постанові від 13 лютого 2019 року у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв`язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час ухвалення оскаржуваної у цій справі судових рішень стаття 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Вищевказана позиція Верховного Суду підтримана Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 у справі №160/554/23.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов`язку нести додаткові майнові витрати у зв`язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була залишена без розгляду.

Таким чином, квитанція №19026 від 27.02.2025 не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у даній справі, так як судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні іншого позову в рамках справи №520/5845/25.

Стосовно доводів апелянта, що оскільки первісний позов був повернутий, а не залишений без розгляду, як то передбачено нормою ч. 5 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", колегія суддів вказані відхиляє, так як в контексті даної статті норма "за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду" передбачає закінчення розгляду справи без ухвалення судового рішення по суті спору, а не фактичне прийняття судового рішення у формі ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.

Стосовно доводів апелянта про помилковість посилань суду першої інстанції на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 16 травня 2018 року у справі №810/504/17, колегія суддів вважає вказані безпідставними, оскільки Верховний Суд у даній справі дійшов висновку, що законодавством встановлено чіткий порядок повернення сплаченої суми судового збору, яка в подальшому на розсуд особи може бути використана для сплати судового збору за подання іншого (нового) позову, в той же час використання сплаченої в одній справі суми судового збору при поданні іншого позову не передбачено законодавством та є порушенням порядку сплати судового збору.

Стосовно посилань апелянта на те, що судом першої інстанції при винесені ухвали не надано оцінки тій обставині, що позивач звернувся з позовною заявою у останній день строку, що встановлений частиною 2 статті 122 КАС України, колегія суддів вважає вказані необгрунтованими, оскільки питання строків не було підставою залишення позовної заяви без руху, відповідно не з цих підстав вказана позовна заява була повернута, відтак вказаний довод не є предметом апеляційного оскарження.

Колегія суддів зазначає, що доводи та мотиви викладені щодо ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 про залишення позову без руху не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про неналежне виконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, як наслідок повернення позовної заяви.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ" - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 по справі № 520/17586/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді В.А. Калиновський В.Б. Русанова